Сценарій позакласного заходу, присвяченого татам
Автор — Ірина Курченко
На свято діти запрошують своїх батьків, але справжніми «винуватцями» свята називають тат. На святі тати постійно перебувають у центрі уваги. Діти сидять поруч із батьками за святковим «солодким» столом.
На стенді розміщені вироби:
сліди: два дорослих і два дитячі, що прямують услід за дорослими;
роздоріжжя: на роздоріжжі камінь, від нього простяглися дві дороги. Дві стрілки, які вказують на «добро» і на «лихо»;
слова: «Куди ведуть твої сліди?»;
вислів: «Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, бо благословення батька утверджує доми дітей…» (Сирах).
На столику біля стенда лежить Біблія.
До початку заходу дітям дається завдання — написати твір-мініатюру «Мій тато — найкращий!»
1-й ведучий: Вітаємо Вас, дорогі наші батьки, шановні гості!
2-й ведучий: Вітаємо Вас, улюблені татусі!
1-й ведучий: Ви, можливо, трохи здивовані тим, що опинилися в центрі уваги.
2-й ведучий: Можливо, згадували сьогоднішню дату і думали, а яке відношення вона має до мене, як до батька?
1-й ведучий: Даремно шукати паралелі між датою та місяцем, не знайдете, адже ми вирішили зробити для вас, дорогі наші татусі…
1-й, 2-й ведучі (разом): Святковий вечір!
2-й ведучий: Тому, сядьте зручніше, залиште свої думи за порогом нашої зали і насолоджуйтесь відпочинком!
Вчитель (чоловік):
Чим зміряти свою любов до тебе?
Чи верховіттям зоряного неба?
Чи глибиною моря-океану?
Чи шириною сонячного лану?
Нема на світі ще такої міри,
Щоб зміряти могла криницю віри,
І вірності − джерельної святині,
І горя у малесенькій сльозині…
Я стверджую − собою і тобою:
Любов лиш можна зміряти любов’ю.
(Олександр Богачук)
Любов… Кохання… Сім’я… Діти… Ці слова, ніби кольорові нитки, тісно переплетені на полотні життя. Кожне слово має свій колір, навіть свій відтінок і, звичайно, свою міру. Ця міра виглядає по-різному: стосовно дітей — вона одна, стосовно чоловіка чи дружини — інша. Кожне слово також взаємозалежне: яке кохання — така і сім’я, яка сім’я — такі і діти. Недаремно говорять, що діти — це наше відображення. Але хто не пізнав таємницю взаємного кохання, той не знає, як виглядає серцевина справжньої сім’ї.
Хлопчик:
Кажуть, схожий я на татка,
Хоч мале я ще хлоп’ятко:
Ніс і брови, і хода,
Ще й характер — вереда.
Тільки очі, й сам не втямлю,
Сині-сині, як у мами.
Та про це я не журюся,
Я ж люблю свою матусю.
Розказав татусь мені,
Що в небесній вишині
Другий Батько є у мене,
Він створив усю Вселенну:
Сонце, квіточку, пташину,
Котика й мене — людину.
Любить Бог Своє творіння,
Дощик шле, ясним промінням
Землю щедро зігріває —
Милість Господа безкрая.
Хочу буть на Нього схожим,
Я ж бо є подоба Божа!
(Ольга Міцевська)
Вчитель: Справжній шлюб — це поєднання не двох, а трьох особистостей: чоловіка, жінки і Бога! Саме це робить шлюб священним.
1-й ведучий:
Як прекрасно рости в християнській сім’ї,
Де у Господа вірують мама і тато,
Де залишивши справи щоденні свої,
Бере Біблію тато, щоб дітям читати…
Вчитель: «…що ми чули і знаємо, і що наші батьки розповідали нам… будемо звіщати майбутнім поколінням славу Господню, силу Його та чудеса, які Він учинив… про який наказав Він нашим батькам, щоб вони переказали дітям своїм… щоб на Бога покладали свою надію, не забували діл Божих і виконували Його заповіді» (Пс. 78:3–7).
Наочна ілюстрація з парасольками
Виходять троє хлопчиків (двоє старшокласники та учень молодших класів), тримаючи в руках парасольки. Перший тримає найбільшу парасольку, підходить до тата і пропонує йому взяти її. Тато виходить до дітей, тримаючи в руках парасольку. Другий хлопець тримає меншу за розміром, а третій — найменшу, дитячу.
Вчитель: Молоді люди, готуючись увійти до сімейного храму, повинні пам’ятати, що в жодній із Божих будівель не повинно бути безладу і хаосу. Духовне благословення сім’ї починається з порядку в родинному храмі, а Слово Боже нам говорить, що «…всякому чоловікові голова Христос, а голова жінки — чоловік, а голова Христові — Бог» (1 Кор. 11:3).
Коли молода сім’я розуміє цю заповідь, дотримується і живе згідно з нею, вона, як сім’я, буде перебувати під покровом Бога (хлопець, який тримає у руках парасольку середнього розміру, підходить до тата і стає під його парасольку, ніби ховається під нею зі своєю парасолькою). А діти, які народжуються та зростають у такій сім’ї, перебувають під подвійним захистом: особливим та надійним Божим благословенням, а також батьківським (найменший хлопчик підходить до друзів і ховається під парасольку середнього розміру).
Пропонується всім присутнім заспівати пісню
«Де згода в сімействі»:
Де згода в сімействі, там мир і тишина,
Щасливі там люди, блаженна сторона.
Їх Бог благословляє, добро їм посилає,
І з ними Він живе, і щастя їм дає.
Де згоди немає, там мир не царить,
Там Бог не витає, добра їм не дарить.
Руйнуються пожитки, добро їх, їхні дітки, —
Все марно пропаде, все марно пропаде…
Пошли, Боже, радість, усім помагай,
На нашу оселю, на наш рідний край,
І тихеє щастя, і в мислях согласся,
І щирую любов, і щирую любов.
Вчитель: Сьогодні стати батьком напрочуд легко, а ось бути батьком, навпаки, тяжко. Бути таким батьком, якого можна наслідувати, порада якого виведе дитину зі скрутного становища, допоможе визначитися в житті, а в його чоловічій грубій долоні син чи донька обов’язково знайдуть приховану батьківську любов.
1-ий ведучий: Якось зимового недільного вечора один чоловік вийшов із дому і, перетинаючи майдан, попрямував до пивного бару, залишаючи на свіжому снігові великі чіткі сліди. Майже біля самого бару він почув, що його хтось наздоганяє. Чоловік обернувся і, на превеликий подив, побачив свого п’ятирічного сина… «Ах ти, малий бешкетнику! Куди це ти чимчикуєш?» − сердито накинувся на нього батько. «Я йду по твоїх слідах, тату», − спокійно відповів хлопчик.
Хлопчик:
Куди ведуть твої сліди, мій любий тату?
Я за тобою вслід піду, я хочу знати.
Сьогодні хочу зрозуміть, чи та дорога,
Якою любиш ти ходить, веде до Бога?
Куди ведуть твої сліди, скажи, татусю?
Бо як не скажеш — все одно я придивлюся
І зрозумію, що і як, та чи не пізно,
Життя, мов океан шумить, сердито й грізно.
Куди ведуть твої сліди? Прямують в небо,
Де вже не буде більш біди, де всі потреби
Поповнить Сам Ісус Христос, Син Божий?
Як добре, тату, якщо ти на Нього схожий!
(Ольга Збірун)
Вчитель: «Серцем люби Бога, вустами говори про Бога, а вчинками прославляй Бога», — так говорить народна мудрість. Лише тоді будемо мати авторитет у сім’ї й успіх у вихованні своїх дітей. Лише тоді отримаємо найвищу нагороду і титул «Найкращий тато».
Конкурс «Найкращий тато»
Діти, переможці конкурсу, зачитують свої найоригінальніші твори-мініатюри «Мій тато — найкращий!»
«Найкращі» тати отримують «медалі», на звороті яких написані слова «Віруй в Господа Ісуса Христа, і спасешся ти і дім твій» (Дії 16:31).
Вчитель: Скільки у цих словах таємничості, скільки світла і захованої в дитячому серці любові, скільки неземної лірики і Божественної музики…
А що відбувається, коли порушується сімейна гармонія, коли «глупота впилася в серце дитини»? Коли лише «лозина виправна прожене її геть від нього» (Пр. 22:15)?
Один древній мудрець сказав: «Суворість батька — чудові ліки: в них більше солодкого, аніж гіркого». Чи насправді це так?
Сімейний блок: батько, двоє синів — молодший і старший.
1-ий хлопчик:
Я молюся до Ісуса
І кажу Йому: «Христе,
Ти все бачиш, як я плачу,
Коли тато б’є мене».
Тато каже: «Б’ю по Слову,
Як Господь заповідав».
— Ось скажи мені по правді,
Ти таке йому казав?
(Ірина Курченко)
Хлопчик розгортає Біблію і читає: «Різка і догана дають мудрість» (Пр. 29:15).
Батько: Сину, любий, послухай, що записано в Біблії (читає): «Нерозумний нехтує навчанням свого батька, а хто на картання зважає, стає мудрим» (Пр. 15:5). «Сину мій, коли серце твоє буде мудре, — моє серце буде радіти» (Пр. 23:15).
2-ий хлопець:
В грізний час тривоги
Ти звернись до Бога,
І у цю ж хвилину
В пам’яті знайди
Номер телефону
У Небеснім домі —
Книга Єремії,
Тридцять три і три.
«Покликуй до Мене — і тобі відповім…»
Плати не потрібно,
Відповідь надійна
І чекать не треба
Довго на зв’язок.
Необхідна віра,
Щирість і довіра,
Щоб засвоїть вчасно
Батьківський урок.
(Ірина Курченко)
Вчитель:
Одного вечора в кімнату
Синок до тата попросивсь.
Той відчинив, і син у кріслі
Швиденько зручно примостивсь.
— Дивись, як будеш заважати… —
Сказав йому суворо тато.
— Ні, ні, — у відповідь хлопчак
(бриніли сльози на очах), —
Я лиш в присутності твоїй
Побути хочу, тату мій…
І хоче син так небагато:
Лиш відчувати поруч тата.
Свята дитяча простота!
І хто осудить ці уста?
Пройшла хвилина, друга… п’ята…
Чому ж не чути вже хлоп’яти?
Він засинав і вірив свято:
«Зі мною поруч любий тато».
Як добре, Боже, що Ти поруч
Вночі і вдень, у всяку пору,
Як добре знати, що Ти є,
І те, що я — дитя Твоє.
(Володимир Сад)
Під фонограму дитячої пісні діти дарують своїм
батькам вироби — парасольки з найкращими
побажаннями і медалі «Мій тато — найкращий».
Вчитель: Снилося мені, ніби йшов я з Господом берегом моря. У небі, немов на екрані, я побачив своє минуле життя — день за днем… На піску двома рядами відбивалися сліди — мої і Божі. Але у найважчі дні мого життя один слід десь губився. Вражений, я запитав у Господа: «Боже, коли я вирішив іти за Тобою, Ти пообіцяв, що завжди будеш поруч, що ніколи не покинеш мене. То ж чому у скруті я залишався сам?..» «Я люблю тебе, сину, — відповів Господь, — Я завжди з тобою. Я з тобою і радів, і плакав. А в час випробувань і страждань, коли ти був зовсім безсилий, Я ніс тебе на Своїх раменах».
1-ий ведучий: Дорогі батьки, ви щодня несете нас на своїх руках, ми захищені і нам комфортно, тепло і затишно.
2-ий ведучий: А вам бажаємо заховатися під Небесну парасольку, щоб ніяка життєва негода не принесла прикрості, адже «Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться! Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе» (Пс. 90). (Рекомендується прочитати напам’ять увесь псалом.)