Республіка Словаччина — країна центральної Європи, що межує з Україною по східному кордону. 1993 р. Словаччина стала самостійною державою, до цього входила до складу Чехословаччини (1918–1993 рр.), а раніше — Австро-Угорщини (1867–1918 рр.). З 2004 р. Словаччина — член ЄС.
Релігійне навчання є одним із фундаментальних принципів релігійної свободи. Право на навчання релігії у західноєвропейських країнах включає в себе право на створення приватних шкіл, підконтрольних тій чи іншій церкві, та право на навчання релігії у державних школах.
Узагалі характер навчання релігії у західноєвропейських школах значною мірою залежить від моделі державно-церковних відносин у тій чи іншій країні. Як правило, принцип нейтральності держави в її ставленні до релігії ніде в Західній Європі не означає байдужості до релігійних цінностей. І, скажімо, принцип нейтральності для державних шкіл зовсім не означає, що такі школи мусять бути цілковито секулярними або повністю вилучати навчання релігії зі своїх програм. В одному з попередніх випусків ми знайомили читачів із досвідом викладання уроків релігії у державних загальноосвітніх закладах Німеччини, а зараз пропонуємо досвід наших найближчих сусідів — словаків.
Із питаннями щодо духовного виховання дітей і молоді у цій країні ми звернулися до Яни Паттерсон — викладача євангельської семінарії в м. Банська Бистріца. Разом із чоловіком, американським місіонером, Яна трудиться з молоддю та викладає теологію. Працює над отриманням ступеня доктора філософії. Виховує доньку і сина.
— Яно, розкажіть, будь ласка, як у Словаччині здійснюється духовне виховання дітей та молоді?
— Дуже багато залежить від родини та конфесії, до якої належить сім’я. Словаччина має близько 65–70% католиків, 10% протестантів і є надзвичайно релігійною країною світу. Тому в Словаччині молоді люди зазвичай проходять через процес вивчення катехізису — щось на зразок конфірмації у лютеранській церкві. Я б сказала, що для більшості людей — це міра їхнього духовного виховання, хіба якщо вони також відвідують уроки релігії в школі чи задіяні у молодіжній діяльності. У деяких лютеранських церквах у Словаччині є дуже гарні молодіжні групи, які успішно працюють над духовним формуванням молоді. У євангельських церквах (проте це знову залежить від сім’ї), більше уваги звертають на духовне виховання своїх дітей. Це відбувається у формі сімейного часу молитви чи за посередництвом прикладу батьків. Напевно, все ж найважливішим у духовному вихованні є молодіжні групи. Євангельські церкви мають високий відсоток молодих людей, які відвідують молодіжні зібрання.
— Як до питань духовного виховання ставиться держава? Чи є у словацьких школах предмети духовного та морально-етичного спрямування?
— У Словаччині кожен учень зобов’язаний вивчати курс етики чи релігії. Учні можуть вибрати, чи вони хочуть курс етики, який пропонує школа, чи ж курс релігії на свій вибір (переважно католицизму, рідше лютеранства (6 %), чи запропоновані баптистами, методистами тощо (<1%)).
— Хто проводить такі уроки?
— Курси етики викладають шкільні вчителі. Щодо релігійних курсів, то їх мають право викладати люди, які мають педагогічну освіту і дозвіл певної церкви. Тому в духовних семінаріях зазвичай студенти отримують як теологічну, так і педагогічну освіту, щоб мати змогу викладати ці предмети.
— Як, на Вашу думку, знання біблійних істин може впливати на життя сучасної молодої людини?
— Ви можете подивитися на Європу та Сполучені Штати і побачити, що саме християнству вони завдячують своїм сучасним станом, незважаючи навіть на те, що християнські цінності нині в занепаді і що завжди вони були переплетені з економічними та політичними мотивами. Навіть світська ліберальна терпимість ЄС сформувалась, хоча й не напряму, але все ж під впливом біблійного вчення. Однак у суспільстві, де християнські цінності занехаяні, християнин мусить мати гарний фундамент біблійного вчення, щоб знати, як жити у постхристиянському середовищі. Як власник малого бізнесу веде бізнес чи студент здобуває освіту в умовах корупції? Як ми голосуємо чи яку відповідальність ми відчуваємо в політичній сфері? Яке наше ставлення до довкілля? Як я організовую своє життя? Чи моя кар’єра та фінансовий добробут є найважливішими речами в моєму житті, чи Церква та Боже Царство важливіші? Яке моє ставлення до національних меншин (як, наприклад, цигани)? Яка моя реакція на несправедливість? Чи турбуюся я про свою поведінку у своїй сім’ї та про своє ставлення до навколишніх? Чи намагаюся я стати кращою людиною? Чи хвилююся я про добробут людей у моїй країні? Якщо ми будемо серйозніше ставитися до авторитету Біблії, тоді, переконана, ми усвідомимо, що це торкається кожної сфери нашого життя.
— А що Вас хвилює у ставленні словаків до Біблії?
— Серед більшості населення Біблія має мало, або зовсім не має, авторитету. Церкви зазвичай визнають її джерелом істини, але влада Писання значно послаблена постмодернізмом. Принаймні, мало хто вважає Біблію та її принципи доречними в їхньому щоденному житті.
— Коли відбулося Ваше перше знайомство з Біблією та яку роль вона відіграє у Вашому житті зараз?
— Я виросла в набожній сім’ї, мій тато читав Писання нам, маленьким дітям, починаючи з Біблії у малюнках. Наші батьки були для нас гарним прикладом присвячення Божому Царству, і тому те, що вони читали, формувало наше життя. Дотепер Біблія є важливим джерелом істини у моєму житті.
— Кілька слів про Вашу сім’ю. Як Ви виховуєте своїх дітей?
— Ми з Тедом одружилися 1994 р., маємо двох дітей — доньку Елізабет, їй 6 років, та чотирирічного сина Максиміліана. Намагаємося виховувати дітей з Божою мудрістю, регулярно разом читаємо Біблію, молимося разом, є членами місцевої общини християн.
Розмовляла Надія Доля