Вітаю! Маємо нагоду знову зустрітися на сторінках рубрики, присвяченій Слову Бога.
Весною 2007 року, маючи змогу відвідати Ізраїль, я ближче познайомився з культурою, яка представлена в Біблії. Подорож тривала тиждень, упродовж цього часу ми відвідали більше десяти різних місць, що пов’язані з біблійною історією. Звісно, я отримав масу вражень. Ключовим стало чітке усвідомлення того, наскільки важливо вивчати культуру Середземномор’я. Думка про те, що Бог обрав конкретне місце на нашій землі, прийшов до конкретного народу, Сам став людиною і говорив простою, зрозумілою мовою, по-новому утвердилася в моєму серці. Не те, щоб я не вірив у можливість духовного спілкування з Христом без відвідування Святої землі, просто зв’язок духовності Біблії з конкретним географічно окресленим місцем і народом виявився набагато тіснішим, ніж я собі це уявляв. Мова Біблії – це справді людська мова, хоча наповнена вона скарбами неба.
Однією з суттєвих причин того, що Біблія ніби оживає в сприйнятті тих, хто її досліджує, є її образна мова. Саме мова є носієм культури. Глибокі духовні істини часто передаються в Біблії простими словами, які викликали багаті асоціації у перших читачів. Великі вчителі і проповідники минулого послуговувалися простими життєвими прикладами, брали з довколишнього життя те, що зачіпало за живе, що хвилювало слухачів. Ісус Христос тут не був винятком. Більша частина Біблії містить саме такого типу інформацію1.
Щоб відчути актуальність того, про що ми говоримо, звернімося до одного з найбільш насичених образними висловами уривка зі Святого Письма і розгляньмо ефект, який вони справляють.
Відкриємо Послання Якова, 3 розділ. Перед тим, як ми намагатимемося тлумачити образні вислови, давайте заглибимось у зміст послання в цілому. Прочитавши послання від початку до кінця, ви ознайомитеся з однією з надзвичайно цікавих частин Біблії. Унікальність послання пов’язана з тим, що це один з небагатьох творів новозавітних авторів, написаних у стилі єврейської духовності того часу. Більше познайомитися з цим явищем можна завдяки знахідкам в районі Мертвого моря, де була розташована кумранська спільнота2.
Згадаємо лише одну з особливостей, про які ми детально говорили в минулій бесіді (див. «Слово вчителю», № 1/2008, с. 14). Маю на увазі конкретність мислення древніх євреїв. Це відобразилося на формі передачі одкровення на сторінках Старого Завіту і в Посланні Якова теж грає неабияку роль. Тому на відміну від тих частин Біблії, які писалися під більш абстрактний світогляд еллінізованого світу, Послання Якова може видатися аж надто практичним. Ознайомтеся з його змістом, прочитавши п’ять розділів цієї книги.
Прочитавши Послання Якова, ви помітите, що теми, які піднімаються в листі, розкриваються дещо незвичним для нас способом. Автор ніби повертається до того, про що вже говорив, і подає більш глибоке пояснення. Однією з таких ключових тем є тема 3-го розділу: це питання нашої відповідальності за слова. Автор попереджує про відповідальність, яка лежить на вчителях: «Небагато хто ставайте, брати мої, вчителями, знавши, що більший осуд приймемо» (Як. 3:1). Починаючи з застереження, яке пояснюється більшою вимогою до вчителя, Яків переходить до ширшого пояснення: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Як. 3:2). Зважаючи на загальний контекст послання, ми розуміємо, що тут ідеться про Божий суд і досконалість з точки зору Бога, а не людей. Помилятися в слові або грішити словом притаманно всім, і ця тема далі різнобічно пояснюється автором за допомогою образних висловів. Розгляньмо їх один за одним.
«От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо» (Як. 3:3). Навіть у сучасній мові використовується вислів «загнуздати язик». Богонатхненний автор ужив тут вислів, що близький до життя – з кіньми люди мали тоді справу на побутовому рівні. Язик тут порівнюється з вуздечкою, яка служить для керування твариною. Значення образу можна підсумувати наступним чином: здатність людини управляти власним життям великою мірою залежить від її здатності контролювати язик.
«От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми» (Як. 3:4, 5а). Наступний образ – корабель. Він допомагає нам усвідомити, що контроль залежить не від сили вітру чи розміру корабля, а від стерна (керма). Язик тут порівнюється з маленьким кермом, бо грає вирішальну роль.
«Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то вогонь. Як світ неправоти, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєни» (Як. 3:5б-6). Образ маленького вогню, що здатен розгорітись і наробити багато шкоди, є універсальним, тому що зрозумілий усім. Язик порівнюється з вогнем, який розгорається від вогню пекельного. Зауважимо, що один образ накладається тут на інший, бо геєна – це палаючий смітник за стінами Єрусалиму, який стає в Біблії образом Божого покарання (див. довідку). Асоціація з пеклом, яке приходить у наше життя через нерозсудливе використання дару мови, – вказівка на походження сварок і ворожнечі, які мають здатність очорнити стосунки між людьми неправдами самого пекла.
«Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!» (Як. 3:7, 8). Ще один образ – приборкування диких тварин. Автор твердить, що приборкування язика – марна справа, тоді коли приборкування тварин, яким би важким не був цей процес, можливе. Люди кажуть: «Тебе хтось за язика тягнув?», і в цих словах ще одне пояснення слів «зло безупинне». Лицемірство, виражене в словах, викликає асоціацію зі зміїною отрутою, яка відразу повертає нас до книги Буття, 3 розділ. Там змій спокушує Єву і несподівано для перших людей отруює все їхнє існування. Через слово отрута гріха приносить смерть. Хочеться відзначити, наскільки критичним було ставлення Христа до слів людей, які мали підступну мету3.
«Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаємо людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фігове дерево родити оливки, або виноград фіги? Солодка вода не тече з солонця» (Як. 3:9-12). Останні образи в цьому уривку допомагають нам відчути логічне протиріччя, нонсенс, який пов’язаний з нібито правильним ставленням до Бога і неправильним до людей. Автор підсумовує: «Не повинно, брати мої, щоб так це було!».
Наостанок: люди, чиєю відповідальністю є слова, розуміють, що секрет учительського впливу – слово. Гострота усвідомлення того, яке значення мають слова, затирається в буденності життя, але Святе Письмо нагадує нам про цю відповідальність. Часто вчитель не відчуває розуміння і підтримки від інших людей, здається, що більшість вважає, що вчительська праця – нічого не робити, тільки «молоти язиком». Але перший Учитель намагається застерегти нас від неправильного використання дару мови, щоб ми ще краще змогли нести ту відповідальність, яка лежить на нас.
У життєвих ситуаціях, де від нас вимагається стриманість, розсудливість у словах, Божий Дух нагадує нам про урок загнузданого коня, корабельного стерна, вогню, що розгорається, приборканих тварин і дерева, що приносить тільки властиві йому плоди. Образний вислів глибоко засідає в серці і легко воскресає в пам’яті, коли це необхідно. Давайте будемо більш вдумливо зосереджуватися на образній мові, якою майорить Біблія, хоча, зрештою, суть використання образних висловів у тому і полягає, що вони допомагають нам краще запам’ятати те, що в них передається.
Юрій Ліщинський
Яків – один з братів Iсуса, що спочатку не вірив в Нього (Ів. 7:5); згодом зустрічаємося з ним серед апостолів (Дії 1:14). На основі цього робимо висновок, що в 1 Кор; 15:7 йдеться саме про цього брата Господа. Яків відігравав важливу роль у керуванні Єрусалимською церквою (Гал. 2:9, 12). Згідно з Євсевієм Кесарійським, Якова називали «праведним»; приблизно в 62 р. після Р.Х. він помер мученицькою смертю: його побили камінням юдеї. Про це повідомляє Йосип Флавій.
Пекло – в Біблії вжито слово «Gehenna» (γέεννα, geenna), що є грецькою транслітерацією єврейського слова ge hinnom («Долина Єнома»). Це була долина на південному боці Єрусалима. В старозавітні часи тут приносили людські жертви для поганського бога Молоха (пор. Єр. 7:31; 19:5-6; 32:35), згодом це місце використовувалось як смітник. Дим від вогню, що горів тут, підіймався вгору, і з неканонічноi літератури ми дізнаємося, що в міжзавітні часи Долина Єнома набула символічного значення місця божественного покарання.
Учителі несуть професійну відповідальність за сферу слова. Відповідальність у правильному, тобто чесному й найбільш точному використанні слова. Тут скоріше йдеться не стільки про саму істину, скільки про дух істини, тому що ніхто не може обіцяти, що ніколи й ні в чому не помилиться; однак цілком можливо зберегти дух істини, а це означає пильну недовіру до власних слів і тверджень, уміння визнавати свої помилки й здатність їх виправляти. (Лешек Колаковський)
Ліщинський Юрій