Моя рідня була щиро здивована, коли у 15 років я всерйоз зацікавилася Біблією і почала регулярно відвідувати церкву. Пам’ятаю слова декого з рідних: «Для чого тобі це? Покинь! Ти ще молода. От станеш бабусею, тоді й ходитимеш туди». Мене, у свою чергу, дивувало, що репліки, які ще вчора були і моїми переконаннями, тепер доводиться чути на свою адресу.
Квітуча юність, повна сподівань… Юність, що дивиться у майбутнє з оптимізмом та прагненням спробувати себе і тут, і там. Її бажання вважаються наївними, а вчинки виправдовують незрілістю… Говорять, найкращі роки – це роки юності, і ці роки слід прожити яскраво та незабутньо.
Чи варто у такий період залучати людину до церкви? Який у цьому сенс?
А може, справді, церква – для тих, хто вже «віджив своє», і тепер, на схилі літ, потребує душевного спокою та «замолювання» гріхів юності?..
На ці та інші подібні питання спробую відповісти цією статтею. Хочу зауважити, що мова не йтиме про окрему християнську конфесію. У даній статті слово «церква» вживатиметься у значенні «віруючі люди, зібрані разом» (саме таке значення має грецьке слово «ekklesia», що міститься у Новому Завіті, – «збір, зібрання»). Отже, не торкаючись суперечок щодо розмаїття деномінацій, замислимося над тим, яке значення має спільнота віруючих у Бога людей для молодого покоління сьогодення.
Ставлення змінюється
Минули часи, коли наше суспільство тривожилося через присутність у церкві дітей та молоді. Ми ще пам’ятаємо дискримінацію, якої зазнавали віруючі школярі та студенти. Вигадувалися різні звинувачення в бік церкви щодо її, нібито, шкідливого впливу на молодь; мислення молодих людей для профілактики «оброблялося» розчином атеїстичної пропаганди. Що ж відбувається сьогодні? Стереотипна думка, що церква – «для бабусь», розбивається вщент! Молодь може вільно відвідувати церкву і навіть належати до релігійних громад. Створюються християнські молодіжні організації, різноманітні проекти, мета яких – залучити молодь до віри в Бога. Проводяться акції за здоровий спосіб життя, під час яких юнаки та дівчата можуть дізнатися про біблійний погляд на дошлюбні стосунки, шкідливі звички тощо. Церкви, які спрямовують свою діяльність на молоде покоління, навіть отримують схвалення, запрошуються до співучасті у заходах світських закладів.
Чи не тому це відбувається, що ми переконуємося все більше у тому, що церква – це особливе місце на землі, яке Бог, як і Біблію, залишив для нашого блага?
Церква і потреби молоді
Можливі сумніви з приводу того, чи відповідає церква потребам молоді, розвіює той незаперечний факт, що більшість молодих людей, які регулярно відвідують церкву, свідчить про позитивні зміни у своєму житті. З їхніх уст можна почути, що у церкві вони отримали важливу для себе інформацію, якої раніше ніде не чули. Ці нові знання зупинили їх на неправильному шляху, допомогли зрозуміти, які вчинки несуть добрі наслідки, а які – злі.
Нерідко зруйноване гріхом життя юнака чи дівчини допомагають «відбудувати» саме християнські наставники, вчасно проявивши до них терплячість та Божу любов. Саме у церкві молода людина зустрічає ровесників, які своєю поведінкою показують реальність життя у чистоті та здоровому глузді. Саме у церкві існує можливість вперше взяти до рук Біблію, вперше звернутися до Бога в молитві.
Чи зустрічалися вам батьки, знесилені у спробах врятувати свою дитину від наркоманії чи розпусти за допомогою однієї лише «голої» моралі, та які побачили чудо переродження свого сина чи доньки у християнській громаді? Їм вже не потрібні додаткові докази: вони переконані, що церква має здатність відповісти на потреби молодого покоління!
Які це потреби?
Насамперед, – це духовна потреба. Вона полягає у відновленні стосунків з Творцем через віру в Божого Сина. З цією потребою народжується кожен з нас, адже «всі згрішили і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). Тому кожному з нас життєво важливо почути і прийняти Добру Звістку про замісну жертву, яку здійснив Христос заради грішників. «Квітучій юності» прощення гріхів потрібно в тій самій мірі, як і тим, хто «віджив своє». Молодій людині треба чути, розуміти та вчитися втілювати у життя Боже Слово (вчення Біблії). Також це ще й потреба віруючої молоді у спілкуванні з Богом – через молитву, спів, глибоке вивчення Святого Письма.
Саме у церкві створюються умови для духовного зростання, і ці умови створює Сам Ісус Христос!
«Хто зійшов, Той і піднявся вище від небес, щоб наповнити все. Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших благовісниками, а тих – пастирями та вчителями, щоб приготувати святих для справи служіння, для збудування Христового Тіла, аж поки всі досягнемо єдності віри й пізнання Божого Сина, досконалого змужніння, міри зрілості повноти Христа; щоб ми не були більше малими дітьми, які хитаються і захоплюються всяким вітром вчення, людською підступністю, лукавством, що вводить в оману, а щоб ми в любові були правдомовні, щоб у всьому досягли зросту Того, Хто є Голова, – Христа» (Еф. 4:10-15)*).
Отже церква – це не витвір людей, це – Божий задум, Його постанова. Хто з нас, знаючи це, продовжуватиме ігнорувати, применшувати її значення?..
Звичайно, сучасна церква має проблеми і недоліки, які нам не хотілося б у ній бачити. Цим виправдовують себе ті, чиїм гаслом є: «Необов’язково ходити в церкву, головне – вірити в серці». Юні душі з готовністю підхоплюють цю думку: адже це звільняє їх від відповідальності підкорятися певним критеріям та правилам. Але… проблеми в общинах будуть доти, доки вони складаються з живих людей, таких, як я та ви. Вибираючи позицію відгороджування від інших віруючих, людина наражає себе на небезпеку схибити у важливих доктринах християнства, відійти від чистоти християнського вчення.
Потреба у дружніх стосунках
Церква – зібрання людей. Людей з різними темпераментами, характерами, уподобаннями, але людей, поєднаних однією метою і спільним інтересом. Тут молода людина зростає у вмінні любити і приймати інших, прощати, бути терплячою, турботливою, вчиться відповідальності: дотримувати слово, служити іншим, усвідомлювати свою роль у житті інших людей.
Потреба у моральній стійкості
У церкві ми прагнемо досягти спільності з людьми-однодумцями, взаємодії з ними. Молода людина отримує підтримку у протистоянні тиску з боку деструктивних впливів. Юнак, який зацікавився Біблією, знайде в церкві ровесників, спілкування з якими допоможе йому пережити розрив стосунків з поганою компанією. Молоді люди діляться один з одним труднощами, з якими вони зустрічаються у навчанні, стосунках; вони моляться одне за одного, разом читають Слово Боже, роздумують над ним. Усе це допомагає їм бути стійкими у вірі, вирішувати щоденні життєві завдання.
Потреба в самореалізації
Пропонуючи молоді брати участь у благодійних проектах, акціях, церковних служіннях, церква тим самим допомагає юнакам та дівчатам зростати у бажанні жити корисним для інших життям. Вони крок за кроком здобувають досвід у реалізації своїх талантів, здібностей не заради власного егоїстичного задоволення, а заради ближніх.
Цим перелік не вичерпується. Та ми вже бачимо, що церква дає змогу молоді жити осмисленим життям не наодинці зі своїми проблемами, а згідно з постановою Божою про єдність віруючих у Нього.
Якщо старше покоління усвідомлює це, нехай це виявиться у тому, щоб сприяти, а не перешкоджати молодим людям долучатися до церкви.
Вагомий внесок
Значною мірою ця непроста місія належить учителям християнської етики: серед безлічі різних людських теорій, припущень, здогадок щодо церкви відкрити учням, що думає про церкву Той, Хто її створив. При цьому варто пам’ятати, що ніхто не зможе повести когось за собою, якщо сам не йде цією дорогою. Перш за все, вчителю слід працювати над тим, щоб самому мати чітке уявлення про біблійний погляд на церкву та керуватися ним, відповідаючи на запитання вихованців. Часто учні цікавляться: «Чому існує так багато різних церков? Яка віра найправильніша?» Важливо допомогти їм визнавати авторитет Біблії у цьому питанні так само, як і в інших. Якщо на основі Святого Письма пояснити учням, що таке церква, яке її походження, мета та завдання на землі, їм буде легше сформувати власне ставлення до неї, зрозуміти мету її відвідування. Також вчителеві корисно знати історію православ’я, католицизму, протестантизму, щоб розумітися у причинах розбіжностей як форм богослужінь, так і доктрин. Наявність особистих переконань щодо якоїсь певної конфесії не дає нам права рекламувати або критикувати її перед учнями. Чесним, християнським поводженням буде лише тверда біблійна позиція.
…Ось іде група молодих людей на богослужіння. Хто чи що може стати в них на шляху? Чи не занадто багато перешкод у них на цій дорозі до храму, щоб додавати ще й свою, народжену з власних суб’єктивних поглядів…
Чи не краще допомогти їм здолати ці бар’єри: і формалізм, і міжконфесійні суперечки, і стереотипні уявлення, і просто невігластво?
Ольга Новікова