Кінець світу… Армагеддон… Слова Христа про те, що історія людства закінчиться великою катастрофою, постійно хвилювали уми людства. Коли, яким чином, які ознаки, як правильно вирахувати цю дату — багато людей, простих і вчених, переймалися пошуком відповідей на ці запитання. Ці пошуки втілювались у пророцтва («от уже абсолютно точно», «тоді-то і тоді-то»), у припущення, у проголошення дат і періодів. Тому відповідь на питання, скільки ж людство пережило «кінців світу», невідома. Точно можна сказати — багато. Занадто багато.
Іноді подібні пророцтва були смішними, іноді — зловісними. Інколи не мали ніякого впливу на оточуючих. А іноді люди, які їм довіряли, продавали свої маєтки й навіть учиняли акти самоспалення, щоб, як вони вірили, чимшвидше прийти до Бога.
В електронній енциклопедії «Вікіпедія» можна знайти перелік імовірних дат кінця світу, до якого додаються також заяви стосовно цієї події. Проте цей список неповний і там немає значної частини пророцтв про кінець світу, що лунали з уст різноманітних релігійних діячів. Але навіть цього переліку достатньо, щоб зрозуміти, наскільки це питання цікавить людей.
Умовно всі пророцтва можна поділити на три категорії: пророцтва, які прив’язували до певних дат, пророцтва різноманітних провидців (переважно нехристиян) і пророцтва, запозичені з язичницьких культур.
Пророцтва, які брали за основу якусь дату, базувались на переконанні, що Сам Бог використовував певні числа, вкладаючи в них сакральний зміст (наприклад: 3, 7, 8, 12, 666, 1000), і нам лише потрібно зрозуміти істинне приховане значення цих чисел.
Сама історія свідчить про хибність такого підходу. Адже навіть за останні десятиліття ми вже пережили декілька оголошених «кінців світу». Пам’ятаєте, скільки розмов і очікувань було пов’язано з переходом у нове тисячоліття? Говорили, що кінець світу має бути 1999 р., бо ця дата — перевернуте число звіра![1] Інші стверджували, що кінець відбудеться у 2000 р., бо всі системи світу зійдуть із «розуму», адже в усіх комп’ютерах у багатьох «комірках» будуть нулі.
Ще можна згадати про «кінець світу» 1492 р. Це трішки давня дата, проте вона теж пов’язана із числами. За деякими теологічними викладками, наш світ має існувати 7000 років (знову «магія» чисел). І за літочисленням від створення світу кінець мав настати саме 1492 р., бо тоді закінчувались ті 7000 років світової історії.
Ще одну дату кінця світу проголосив шотландський учений Джон Непер — винахідник логарифма. На основі свого винаходу він здійснив розрахунки й установив «точну» дату кінця світу — 1688-1700 рр. Проте вказані роки минули, а людство й далі існує.
Були люди, які стверджували, що їм стала відома дата кінця історії людства через вивчення Слова, чи навіть від Самого Господа, який поділився об’явленням особисто з ними. Не будемо називати всіх цих людей, а лишень згадаємо декількох.
Так, англійський учений Ісаак Ньютон (1643–1727), який окрім своєї наукової діяльності серйозно займався теологією, після дослідження Книги Об’явлення Івана Богослова стверджував, що кінець світу настане 2020 р. (правда, до цього року ми ще не дожили, тож слова великого вченого поки що залишаються припущенням).
Італійський богослов, монах-цистеріанець Йоахим Флорський (1132–1202), вивчаючи Святе Писання, стверджував, що кінець світу настане після 1260 р.[2] Наслідком його заяви, з одного боку, було заснування релігійної течії «йохамитів», котрі проголошували ідеї свого вчителя й очікували Армагеддону. З іншого боку — католицька церква в Тулузі на Соборі 1229 р. прийняла рішення заборонити читати переклади Біблії мирянам, щоби не наповнювати різними порожніми ідеями голови людей.
Члени «Товариства Вартової Башти», які більше відомі як «свідки Єгови», за час свого недовгого існування (близько 150 років) уже двічі проголошували дату кінця світу — 1914, 1975 роки. 1914 р. люди продавали свої статки, підіймались на вершини гір і чекали приходу Господа. 1975 р. заяви звучали набагато обережніше. Проте ці дати минули, а ми й сьогодні можемо зустріти послідовників цього руху на вулицях наших міст і сіл.
Окрім різноманітних релігійних діячів, про кінець світу говорило чимало світських «пророків» і «провидців». Є пророцтво й у Нострадамуса, і у Ванги про те, коли наша планета припинить своє існування. Але вони настільки незрозумілі й заплутані, що дослідники цих пророцтв постійно виявляють нові дати, які вони начебто віднайшли у їхніх словах. Наприклад, один із дослідників, Пітер Лорі, який займався розшифруванням центурій Нострадамуса, стверджував, що кінець світу має настати 2009 р.
Третя категорія пророцтв — це вказівки релігій інших народів на ймовірне завершення історії людства. Чого варта істерія щодо дати 2012 — року, яким закінчувався календар племені майя. Що лишень цьому не було присвячене: книги, дослідження, наукові статті й навіть фільм, у якому було показано, як відбуватиметься цей кінець.
Інші звертали увагу на скандинавську міфологію, за якою 2013 р. відбудеться Рагнарок, тобто судний день, коли народи світу помруть і народяться боги.
Були ще пророцтва астрофізиків, астрономів, економістів та багатьох інших людей, які так чи інакше вказували дату загального кінця. Проте приходили ті дні, ті роки й нічого не ставалось. Це було великим розчарування для людей і великою зневірою в те, чи насправді щось подібне відбудеться.
У чому ж причина, що людям так кортить дізнатися дату цього все-таки дуже страшного явища? Чому, не зважаючи на всі розчарування, вони знову й знову починають дослідження та пошуки цих дат?
Ми — істоти, що живемо у світі фізичних величин. Ми оперуємо тими поняттями й фактами, які можемо осягнути. І намагаємось усі абстрактні речі, які є неосяжними для нас, утиснути в рамки звичних і зрозумілих.
Нас лякають абстрактні заяви — «колись щось буде». Ми хочемо знати, коли й чому воно станеться. Маючи відповіді на ці запитання, ми знаємо, що і як потрібно буде нам робити. З іншого боку, багато людей живуть не дуже побожним життям (правильніше сказати — дуже непобожним). Проте всі люди розуміють важливість моральних законів, констант, заповідей. І багато-хто визнає, що за цими моральними принципами стоїть Особа, яка в моральному вимірі набагато вища за людину. Тому, якщо ця Особа прийде судити світ (а християни знають, що це не просто особа, а Творець Усесвіту й Спаситель людства — Сам Господь Бог спуститься судити праведних і неправедних), то хочеться дізнатись точну дату, щоби приготуватись до цього моменту. Адже це так по-людськи — вирішити питання в останній момент. Немовби, вирішивши всі питання наприкінці, ми станемо чистими перед Господом і зможемо претендувати на поблажливе ставлення. Так люди зазвичай роблять перед довгою розлукою, великими релігійними святами, смертю. Нам хочеться знати призначений час, щоби, проживши у своє задоволення, укінці розібратися з усіма проблемами й із чистим сумлінням переступити невидиму межу.
Апостоли теж були звичайними людьми. І вони також питали Ісуса Христа про конкретні часи:
«А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:6-8).
Іншими словами, чи уже зараз Ти, Господи, почнеш відновлювати царство справедливості, яке обіцяв? На що Ісус, у звичній Йому манері, відповів, що важливим є не знання якихось конкретних дат, а щоденна готовність слідувати за Господом, бути готовим до Його приходу щомиті, не боячись засвідчити свою готовність оточуючим.
На пряме запитання щодо дня кінця світу Ісус прямо відповів, що нікому із тих, що живуть на землі, не дано знати цієї дати, навіть Синові Божому, який добровільно народився в людському тілі й жив життям звичайної людини:
«Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, — тільки Отець. Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!» (Мк. 13:32-33).
Наше життя може перерватись у будь-який момент. У будь-яку мить може настати наш персональний «кінець світу». Ми не знаємо дати нашого з’явлення перед очі Господа. Тому Христос і закликає нас бути готовими завжди, щоби цей день не застав нас зненацька. Приводьмо своє життя у відповідність із Божими заповідями сьогодні, допоки маємо час. І тоді нас не хвилюватимуть гіпотетичні дати початку цього кінця.
І не потрібно зважати на те, що ця дата «відтерміновується» знову й знову. Адже Бог, довготерплячи, дає людям шанс вирішити питання свого спасіння. Про це апостол Петро, той, який на своєму досвіді пережив благословення Божого довготерпіння, яке дало йому шанс усвідомити свій гріх і покаятись, свого часу писав:
«Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять… А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви…» (2 Петр. 3:9-11).
Про те, що кінець Землі рано чи пізно настане, проголошують усі Божі мужі. Але головним у їхньому посланні є не сам факт кінця, а нагадування того, що людям слід бути готовими до цієї події: через покаяння примиритись із Богом і з радістю та надією чекати зустрічі з Ним.
Олег Блощук
[1] Числом звіра називають число 666, яке буде тавром для послідовників сатани в часи Армагеддону (Об. 13:18).
[2] Кернс Ерл Э. Дорогами христианства. — М.: Протестант, 1992 — С. 183.