Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі (Повт. Зак. 5:16)
…Вдячними будьте! (Кол. 3:15)
Мої мама і тато для мене є усім. Це мій світ, моє життя, усе, що в мене є… З кожним роком все більше і більше усвідомлюю, що якби не було в мене таких, Богом даних батьків, не була б я такою щасливою людиною (донькою, дружиною, мамою, бабусею).
Мої батьки — приклад для мене в усьому…
Минають роки, а я щоденно прошу в Господа, щоб продовжував життя моїм найдорожчим, найріднішим батькам. Знаю, допоки живуть мої мама і тато, я — щаслива. Вони щоденно несуть мене на руках молитов до Отця Небесного… Цього ніхто не замінить… Ніхто… Дякую Богові за моїх маму і тата.
День одягнув сорочку ніжно-голубу,
Гаптовану барвистими думками,
У тих думках я кожен раз спішу
До найрідніших в світі: тата й мами.
Батькам
Спішу усім єством до мами,
До тата рідного спішу.
Пригадую, що дуже рано
Залишила хатину ту,
Де мене вчили говорити,
Та тільки правду, щиро,
Добро робити завжди вчили,
Приймати усіх з миром.
Де мама вперше рученята
Мені, маленькій, склала,
І на колінах, разом з татом,
Ми Бога прославляли…
Років багато вже спливло,
Не все вже пам’ятаю,
Та кожен день життя мого
Господь благословляє.
Софія Прокопчук, м. Рівне
* * *
Молоді роки моєї мами пройшли в любові, доброті, радості. Її батьки, брат, сестри були хороші й дружні. Сім’я жила не бідно. Мали невелике господарство, де було все необхідне для життя сім’ї в селі. Але влада забрала все, залишивши голод і смерть рідних. Тільки молитвами до Бога моїй мамі вдалося втекти у велике місто Сталінград, де на той час жила її рідна старша сестра. Тяжко було і там. Працювала в холодильнику для риби. І добре знала, що означало запізнитися на роботу на 15 хвилин — це ув’язнення на три місяці. А жили в бараках, де один годинник у коридорі. Грошей на проїзд не було. Мама завжди молилася, і це допомагало їй.
Молоді роки кликали її, веселу і гарну, на вечорниці. Не один хлопець сватався до працьовитої дівчини. Але почалася війна… Німці рвалися до Сталінграда. Палала земля, і небо горіло від бомбардування міста. У такий страшний час мій батько сказав мамі про своє кохання до неї й запропонував руку й серце. Цю мамину руку він тримав міцно майже 60 років…
Так, це було і в горі, і в радості. А горя було багато. Під час облави німці насильно забрали батька й вагітну маму в Німеччину на примусові роботи. Везли товарняком, як худобу. Обливали окропом, коли просили води. З Божою допомогою приїхали на фабрику м. Пляун у Німеччині. Там народилась у мами моя старша сестра. Грудного молока немає, годувати нічим, пелюшок немає, людей у бараку багато, дитина кричить, самій треба йти на роботу. Допомогли німецькі жінки. Вони приносили речі, необхідні для дитини, молоко і їжу для мами. Непоганою людиною був і комендант бараку. Розповідаючи все це мені, мама повторювала, що з нею завжди був Бог. Довгі два роки полону закінчилися. Американські війська визволили батька, маму й мою сестру. Попереду була тяжка дорога, але ж додому…
Зруйнований Сталінград зустрів недружньо. Репатріантам знайти роботу важко, рідних немає, жити ніде, навіть у землянках було багато людей. Батько захворів на тиф, сестра тяжко хвора, і всі голодні. Мама у відчаї пішла топитися. Узяла з собою ікону, почала молитися Богові й просити прощення. Раптом підійшли двоє чоловіків і запропонували мамі мішок із зерном продавати по склянці й ділитися з ними виторгом. Цей мішок вони знайшли біля води. Коли німці підходили до міста, то зерно скидали у Волгу. Так моя сім’я вижила. Мама казала, що на все воля Божа.
Невдовзі Бог дав можливість сім’ї переїхати в Рівне до батькового брата. Тут згодом одержали квартиру, роботу, і мама народила мене. Батьки повели мене в церкву, і там мене хрестили. З мамою я ходила в собор молитися Богові. Було так, що я супроводжувала маму в подорожах до святих місць: у Почаївську і Київську лаври. Якось у мами запитала: «У тебе було таке тяжке життя. Що тобі дав твій Бог?» Мама подивилася на мене, міцно обняла й усміхнулася. Віра в Бога тримала її в цьому житті. І цю віру в Бога вона передала мені.
У нас вдома часто було чути, як мама співала про калину і про вишню, що росте біля дому. Цей невисокий красивий голос підтримував і радував мене. А як вона танцювала! Ні, не професійно, а від душі — весело, з частівками. Тяжкі роки життя не зробили її злою й нервовою. Мама викликала в мене захоплення теплотою й добротою свого серця. Мудрість мами, подарована їй Богом, допомогла знайти потрібні слова для мене й подарувати мені надію. Я вдячна Богові, що Він дав мені таку маму.
Останні роки свого життя на землі мама дуже хворіла, але переносила біль терпляче, із молитвами до Бога.
«Прости, Господи…» — ледь-ледь прошепотіла мама наостанок.
Ніна Бортнічук, м. Рівне
До Дня матері
Світле Сонечко, наша мамочко!
Найдорожча й найкраща з людей!
Я подяку для тебе складаю
У святковий сьогоднішній день.
Наша рідненька, добра і мила,
Сяєш сяйвом для всіх і довкола,
Бо даєш для польоту ти крила
Тим, хто мами й не бачив ніколи.
Я шаную, люблю і ціную
Твоє слово, твій погляд, дзвінок.
І у Бога за тебе молю я,
Щоб щасливим був кожен твій крок!
Тож сьогодні в це свято прекрасне
На землі усі квіти для тебе,
Та в дарунок і сонця замало,
Бо сама ти, як сонечко в небі.
Привітаєш, усіх зрозумієш,
Порадієш за кожного щиро,
І душевним теплом обігрієш,
А душа переповнена миром.
Хай же буде у тебе, рідненька,
Завжди настрій, наснага і віра,
Бо найкраща у світі ти ненька,
Й нас тримає любов твоя щира!
Ірина Оборонова, смт Дубровиця, Рівненська обл.
* * *
Мама — це та людина, яка виносила мене під серцем дев’ять місяців і продовжує носити в серці протягом усього свого життя. На землі ніхто не любить мене так, як вона. Я така, яка я є, завдяки моїй мамі.
Мені не потрібно було шукати людини, на яку я хочу бути схожа, бо мій ідеал жінки зі мною вже стільки років. Мама — це терпеливість, скромність, витонченість. Це вміння бачити в усьому тільки хороше, серед океану негараздів і болю винайти дорогоцінну краплинку добра. Це смирення, самопожертва, готовність поступитися собою заради того, щоб рідним було краще.
Хоча моя мама дуже тендітна, вона завжди стане за мене горою, своїми обіймами буде захищати мене від усього світу, не дозволить жодній сльозинці пролитися з моїх очей, хіба тільки сльозам радості. Мама була зі мною в усі скрутні моменти мого життя, не покинула, не залишила на самоті, терпіла й чекала, поки фонтан моїх емоцій заспокоїться, і своїми мудрими розсудливими словами допомагала мені розібратись у собі.
Мама завжди поряд. Навіть тоді, коли між нами кілометри, вона чекає мого дзвінка, їй завжди цікаво, як минув мій день, навіть найменші дрібниці є важливими.
Мама навчила мене вчитися, помістила в моє серце бажання постійно пізнавати щось нове, цікавитися, читати. Мама показала, як вчитися й на життєвих ситуаціях, робити висновки та помічати деталі.
Мама асоціюється в мене з працелюбністю, любов’ю до землі. Не раз я дивувалась бажанню мами щось робити, коли можна було просто відпочивати. Та коли я трохи підросла, то зрозуміла, для чого весь цей труд: для того щоб я жила й мала все необхідне.
Навіть у дрібничках виявляється її щира, віддана любов. Любов мами не описати словами, адже це можна тільки відчувати.
Іванка Алексійчук, 17 років, смт Клевань, Рівненська обл.
* * *
Для кожної дитини у світі є дві головні людини — мама і тато. Але не всі можуть відчути ту любов, яку дають нам батьки. Ми повинні цим дорожити. Для мене мама і тато — це люди, які завжди поряд, вони підтримують мене, дають мудрі й цінні поради, а також вони мої друзі, яким можна довірити будь-який секрет. Також батьки мені показують приклад любові, доброти, толерантності, увічливості в спілкуванні з людьми.
Моя мама — вчителька. Вона всю себе віддає дітям: цілими днями в школі, підготовка до уроків увечері, але її серце настільки велике й тепле, що його вистачає всім: мені, сестрам, таткові, бабусям, дідусям, друзям. Вона для мене — приклад гарної господині, адже в домі в нас порядок. Здається, коли вона все встигає? Ненька — приклад турботливої й чуйної людини, щирої подруги.
Татко мій — священник. Йому дуже непросто в цей складний для всіх час. Люди йдуть до нього зі своїми проблемами, негараздами. Усім він дарує своє тепло, щиру пораду, підтримує. Його мудрості й розсудливості вистачає й для нас, його трьох доньок. Він, добрий і лагідний, — приклад служіння Богові й людям. З якими питаннями я не зверталась би до нього, татусь завжди так мудро все пояснить, окрилить, надихне на працю навіть тоді, коли цього робити вже зовсім не хочеться.
Як і кожна ненька й татусь, мої батьки бувають строгі, але на це я не ображаюся, бо так вони хочуть мене навчити, і це роблять тільки з любові до мене. Також я дуже люблю просто бесідувати з батьками, адже вони дуже розумні.
Я ціную своїх батьків, ту любов, а її не можна описати словами, яку вони мені дарують щосекунди, той затишок, який створюють мені, ту підтримку, яку відчуваю кожним нервом. Слово «батьки» для мене святе, бо поки воно звучатиме у звертанні до них, доти я буду дитиною, відчуватиму їхню щиру молитву за мене.
Соломія Михалюк, 11 років, м. Камінь-Каширський, Волинська обл.
Моя мама
Дуже люблю свою маму. Люди кажуть, що я на неї схожа. Моя матуся дуже добра, лагідна й терпляча. Коли я роблю щось не так, вона мене ніжно сварить. Спочатку я ображаюся, але згодом мені стає соромно за свої вчинки і я вибачаюся перед нею та Богом. Мама завжди пробачає мені. Коли мені сумно — вона заспокоює, коли я щаслива — радіє зі мною.
Моя матінка дала мені перші знання, навчила вірити в Бога, радіти кожній дрібничці. Коли мені потрібна допомога — вона завжди поруч, і чи це складний життєвий випадок, чи просто «домашка» з математики — вона обов’язково допоможе. Завдяки їй я навчилася бачити в людях добро, навіть якщо інші цього не помічають.
А ще моя мама дуже смілива. Я ніколи не бачила, щоб вона чогось лякалася чи плакала. Матуся намагається навчити мене всього, що вміє та знає сама, вона розуміє мене й завжди дає цінні поради.
Я багато думаю про своє майбутнє, але не можу уявити себе без мами, її теплих обіймів, ніжних поцілунків та корисних порад. Я буваю гордою й намагаюся приховати свої недоліки, але брехати у вічі матусі ніколи не можу. У неї занадто чесні очі. Вона для мене — світло надії, ліхтарик у темній ночі. Мама навчила мене любити, бути доброю до інших, навіть, коли вони мене ображають.
У гімназії в мене все добре. Я просто не можу погано вчитися, бо тоді я підведу людину, яка мені довіряє й покладає на мене свої надії, — маму. Я її дуже люблю, тому не підведу!
Серафима Дейнека, 12 років, м. Рівне
Рівненський навчально-реабілітаційний центр «Особлива дитина»
Хто для мене моя мама?
Для мене мама — іскра сонця та велике тепло. Вона для мене золота, красива, вона моя єдина.
Микола Романчук, учень 2‑Б класу
Хто для мене мама?
Моя мама — найближча, найрідніша людина. Мама — найкращий друг. Вона добра, ласкава, завжди поряд зі мною. Завжди допоможе й захистить.
Моя мама — найкраща у світі, вона мене дуже любить, і я її теж люблю!!!
Мамуся — це мої руки й очі. Я говорю, а вона пише. Мама, як сонечко! А я їй дарую своє сердечко!
Анна Добровольська, учениця 2‑В класу
Моя сім’я
У мене дуже велика сім’я. Почну я з мами, бо мама найкраща для мене в житті.
Мама — це моя підтримка, вона допомагає збуватися моїм мріям. Вона єдина в усьому світі, що віддасть для нас усе, щоб ми були щасливі. Ціную її тому, що іншої такої людини я не зустріну. Більше ніхто не буде любити вас так, як може любити вас мама. Моя мама перед моїм народженням зазнала багато болю. Вона подолала його, щоб я могла з’явитися в цьому чарівному світі. Моєї появи вся сім’я чекала з нетерпінням.
Батько був і при моєму народженні, і при народженні мого братика. Матуся хвилювалася, коли різалися перші зуби, і коли була висока температура, і коли болів живіт. Мама не спала, а була поруч з нами. Тато їздив заробляти гроші й мало бував удома, а нами завжди опікувалася мама. За сотню кроків, за десятки кілометрів вона відчувала наш біль і наші проблеми, наш відчай і негаразди.
Саме батьки навчили нас першим словам і навчили любити цей світ. Батьки навчили розв’язувати прості і складні задачі, читати перші слова, казки й оповідання, учити перші вірші.
Мама завжди приходить на допомогу, пожаліє, коли сумно, і пригорне, коли прикро.
Від мами я навчилася з повагою ставитися до старших і допомагати молодшим.
Я щаслива людина, бо в мене дружна сім’я, дідусь і бабуся, мама, братики і я. Вони для мене найдорожчі люди на світі. Тож любіть і цінуйте своїх батьків. Бережіть кожен день вашого життя, прожитого в сім’ї.
У житті говоріть своїм рідним, як ви їх любите, поки вони живі й поруч із вами.
Анастасія Романчук, учениця 3‑Б класу
Хто для мене мама? Хто для мене тато?
Цікаве запитання. Насправді, мама для мене — це все, вона дала мені життя. Мама моя порадниця й підтримка. Вона вчить мене доброти, любові та ніжності. Колись я запитав у неї, які ліки вона приймає, що вона така ніжна, а вона сказала: «Жодних, я просто мама, і я дуже сильно тебе люблю». Мама завжди зі мною поруч, вона моя берегиня.
Татуся я теж дуже люблю, він мій захист, моя опора. Я завжди можу розраховувати на його допомогу й підтримку. Він навчає мене мужності, терпіння та справедливості.
Батьки — це моє життя, вони для мене найдорожчі люди. Я їх дуже сильно люблю. Я всім дітям бажаю таких батьків, як мої тато і мама.
Олександр Марченко, учень 3‑Б класу
