Тема, яку хочу винести на обговорення, на мою думку, дуже важлива, і стосується вона не лише духовних питань, але й матеріального життя нашої країни й кожного з нас зокрема.
Насамперед, прочитаємо Слово від Бога, яке Він залишив на сторінках Біблії і яке стосується всіх: і простого народу, і керівників держави, бо все наше життя, і його матеріальна складова також, цілком залежить від того, як ми ставимось до Бога та Його Слова.
Сьогодні в Україні на всіх рівнях шукають якогось виходу, якогось рецепту оздоровлення країни. Кореспонденти іноді просто підходять із мікрофоном на вулицях міста до пересічних громадян із запитанням: «Яка ваша думка, що потрібно робити, щоб у нашій країні запанував порядок і народ почав жити краще?»
Та на це запитання є відповідь у Бога! То чому б не запитати про це в Нього?
— Невже Бог щось говорить у Біблії саме про нашу країну?
— Так! Говорить! І ось Його відповідь: «Нема благословення Божого на цій країні, а замість Божого благословення на цій країні лежить Боже прокляття!»
— А за що?..
— За що?! За злодійство! За крадіжку!..
Отже, поговоримо про обкрадання Бога. І я не боюся це заявляти, тому що Сам Бог так говорить через пророка Малахію (3:8). Але чи це взагалі можливо? Навіть серйозні державні установи за наявності сучасних систем охорони обікрасти неможливо, а обікрасти Бога, Який знає і бачить усе наперед?! У 138-му Псалмі цар Давид висловився так: «…думку мою розумієш здалека… бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш Ти все».
І все ж Бог каже: «Ви ж Мене обкрадаєте». «Чим обкрадаємо Тебе?» — запитує народ… У цьому тексті йдеться про десятини. Така була Божа установа, що ізраїльський народ мав жертвувати Богу десяту частину від плодів своєї праці та своїх прибутків. Про це написано в старозавітних книгах Левит (27:30) та Повторення Закону (14:22). І народ цієї Божої установи, на жаль, не дотримувався, іноді частково, а в окремих випадках і зовсім ігнорував це Боже повеління.
У Новому Завіті матеріальна жертва Богові не скасована, а внесені зміни в порядок її принесення: не десята частина, а за можливістю, за бажанням: «…нехай кожен дає, як серце йому дозволяє… бо любить Бог тих, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7); «…скільки дозволяє йому прибуток…» (1 Кор. 16:2). Ця тема важлива й заслуговує на окрему розмову.
Та сьогодні обкрадання Бога відбувається в іншому. Взагалі, що таке обкрадання будь-кого? Якщо коротко, то це привласнення того, що тобі не належить. Отже, що сьогодні люди привласнюють із того, що належить лише Богові?
Уся слава належить лише одному Богові!
Об. 4:11: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все».
Пс. 103:31: «Нехай буде слава Господня навіки…»
Пс. 113:9: «Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою».
Подібних текстів у Біблії чимало, вони чітко, ясно й однозначно говорять про те, кому належить слава. А люди привласнюють і ділять між собою те, що належить виключно Богові. Усі чули, як у засобах масової інформації чи на мітингах та на майданах промовці вигукували у мікрофон: «Слава Україні!», а народ у відповідь: «Героям слава!» Поділили навпіл славу, яка належить одному Богові: одну частину віддали Україні, а іншу — героям! Усе! Богові немає нічого!..
Україна — це наша Батьківщина, країна, у якій ми живемо і за яку болить наша душа, але чим можна виправдати гріх духовної крадіжки, яким грішить наш народ?
До прикладу, виступ керівника держави з нагоди Дня Перемоги, наприкінці якого знову роздавали славу! Кому? Прошу послухати дослівно:
- Слава ветеранам Червоної армії та партизанського руху!
- Слава воякам Української Повстанської Армії та всім учасникам національно-визвольних змагань!
- Слава всім, хто захищав Україну від агресії з боку нацистського Третього рейху!
- Слава Збройним силам України, Національній гвардії, СБУ, прикордонникам, добровольцям і волонтерам, усім силовим структурам, які боронять нашу вітчизну від ворожих зазіхань Російської Федерації!
- Слава Україні!
- Героям слава!
Чотирнадцять різних адресатів, кому розподілена й віддана слава, яка належить лише Одному Богові! Але самого Бога, якому належить вся слава, у цьому переліку немає взагалі.
Скажіть, яке було б ваше ставлення до людини, яка вас постійно обкрадає, не ховаючись і не соромлячись, привселюдно, з дня на день, з року в рік привласнює собі те, що належить лише вам? Чи було б у вас бажання з такою людиною підтримувати дружні стосунки та всіляко їй допомагати?
Послухайте, яке ставлення Бога до тих, хто Його обкрадає:
Мал. 3:9: «Прокляттям ви прокляті, тому, що ви — весь народ — обкрадаєте Мене»*.
Мал. 2:2 «Якщо ви не послухаєтесь, і не покладете на серце собі, щоб Імені Моєму віддавати хвалу, — говорить Господь Саваот, — то пошлю Я прокляття на вас, і прокляну благословіння ваші, і вже проклинаю, бо ви не берете до серця цього!»
Народ не хоче слухати, думати, узяти це до серця й замислитися: що ми робимо? що ми говоримо? І немає того, хто б напоумив: «Люди, ви грішите проти Бога — крадете в Бога славу, яка належить лише Йому, і ділите її поміж собою! Зупиніться! Не наволікайте Божого прокляття на себе і весь народ, на всю країну!»
Але ж є ті, хто знає Святе Письмо й хто має таку можливість і доступ, щоб сказати про це! Ми не раз можемо бачити священнослужителів різних конфесій, які на тих чи інших урочистостях стоять неподалік президента, або майже поруч із ним. Хотілося б сказати їм: «Чому ви мовчите? Ви знаєте Боже Слово! Чому ви не піднесете свій голос і не скажете, не закличете, щоб перестали обкрадати Бога?! Щоб перестали грішити й наволікати Боже прокляття на нашу країну і наш народ! Ісус сказав: «Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми» (Мт. 5:13).
Пригадуєте популярну пісню В’ячеслава Добриніна на слова Симона Осіашвілі «Не сип мені сіль на рану»? Так, світ, у якому ми живемо, — це суцільна гріховна рана. У першому листі Івана (5:19) написано: «Ввесь світ лежить у злі». «Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому…» — читаємо в першому розділі Книги пророка Ісаї. І коли сіль Божого Слова потрапляє на ту гріховну рану, зрозуміло, що реакція може бути негативною і навіть агресивною. Але не завжди! Дехто може з розумінням поставитись до Слова Божого, до цієї духовної солі, усвідомлюючи, що це нас уздоровлює й зупиняє. Про це сказав Ісус: «…Як Мене переслідували, — то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, — берегтимуть і ваше» (Ів. 15:20). У будь-якому випадку ми не маємо права мовчати, коли бачимо й чуємо як народ грішить.
Ось що говорить Бог:
Єз. 3:18-19: «Коли Я скажу безбожному: «Конче помреш», а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки! Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував».
У нас не завжди є можливість безпосередньо звернутися до можновладців нашої країни й застерегти їх Словом Божим, щоб вони не грішили і не обкрадали Бога, але в нас є можливість і право, яке дає нам Бог, постійно молитися за правителів нашої країни (1 Тим. 2:1-4), щоб Бог відкрив їм духовні очі та розум, щоб вони побачили й зрозуміли, що вони роблять недобре, щоб вони зупинились, повернулись до Бога лицем і віддали Богу належну славу! І Бог перемінить Своє ставлення до народу й почне благословляти!
Пр. 16:7: «Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею».
Пс. 80:14-15: «О, коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по дорогах Моїх, ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!»
Бог сильний упокорити всяку людську гордість. Свого часу Він упокорив царя Навуходоносора так, що той їв траву, як віл! Бог не змінився, і сьогодні Він може впокорити будь-якого «Навуходоносора» — російського чи якогось іншого, — але Бог чекає першого кроку від нас, кажучи: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці…» (Мал. 3:10). Тобто, поверніть усе вкрадене в Бога — славу, яку ви забирали в Бога й віддавали людям! Поверніть Йому те, що належить лише Йому!
Мал. 3:10: «…і тим Мене випробуйте, — промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?»
І далі Бог говорить про конкретні зміни на краще, які відбудуться в народі, коли народ виправить свої дороги перед Богом:
Мал. 3:11 «Я для вас забороню поглиначам винищувати у вас плоди землі, і виноградна лоза на полі у вас не втратить плодів своїх…»*
Сьогодні ми говоримо не про гусінь чи колорадських жуків. «Поглиначі плодів землі» — це, як я розумію, гусениці на двох ногах, які пожирають майже все, що належить трудовому народу і чим мали б користуватися люди, народ. Скільки цих поглиначів сьогодні розвелося в нашій країні, і жодна «хімія» чи «отрута», ні закони їх не беруть.
А війна на Сході України?! В одній із телепередач показали такий короткий сюжет: телеоператор з камерою проводив зйомку в укритті, в бліндажі, і один з українських вояків попросив його направити об’єктив камери на ящик чималих розмірів. Цей ящик був до країв заповнений уламками від ворожих мін та снарядів. Солдат сказав: «Таку кількість осколків ми назбирали за два дні. Не спеціально збирали, а так, де бачили, то підбирали…»
Послухаймо, що каже Бог! Коли перестанемо грішити, обкрадати Бога, повернемо Йому все, що Йому належить, то Він рясно нас благословить! Аж надмір! «Поглиначі» більше не будуть цього робити, тому, що Бог каже: «Я забороню їм це робити». На полях ваших ви будете збирати багаті врожаї не уламків від мін та снарядів, а картоплі, буряків, моркви тощо.
І наступний текст, хоч він короткий, але його можна сміливо назвати оптимістичним прогнозом на недалеке майбутнє, який дає Сам Господь:
Мал. 3:12: «І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот».
Ми сьогодні дивимось на інші країни й уважаємо їх привабливими. Узяти хоч до прикладу найближчу до нас Польщу… Кажемо: от там добре живуть — і дороги нормальні, і зарплати гідні, і пенсії… Мабуть, тому що Бог їх благословляє, бо не обкрадають Його на державному рівні й не вигукують: «Слава Польщі!» Чи хтось може чув колись щось подібне від поляків? Чому ж ми, українці, захворіли цією духовною хворобою обкрадання Бога? Звідки воно до нас прийшло? Нам потрібно покаятися перед Богом, і не лише за слова, а за все своє гріховне життя в цілому. І Бог буде нас благословляти! І сусідні народи дивитимуться на Україну, як на привабливу й успішну країну, з високим рівнем життя й достатку, і будуть дивуватися: «Як їм удалося досягти такого успіху?» А рецепт насправді дуже простий:
- перестати обкрадати Бога,
- віддати Йому належну славу,
- слухатися Божого Слова, яке Він говорить до нас через Святу книгу — Біблію,
- будувати наше життя й стосунки з Богом і людьми згідно з Його Словом.
Тоді ми будемо найщасливішими людьми у світі, бо отримаємо Боже прощення й вічне майбутнє з Ним! І навіть у цьому земному житті Господь нас рясно благословить: і всю нашу державу, і кожного з нас зокрема, бо Він так сказав: «І прийдуть на тебе всі оці благословіння, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа Бога свого» (Повт. 28:2).
Віктор Хоцик, Рівненська обл.