Андрійкові тяжко давалася математика. Таблицю множення він нібито й вивчив, але коли потрібно було швидко щось помножити чи поділити — плутався й припускався помилок. Іноді вже ось-ось зрозуміє пояснення вчителя, та випадковий погляд у вікно — і думки далеко-далеко: де вже та математика!.. У шостому класі, коли почали вивчати дроби, ситуація набула катастрофічного характеру й батьки вирішили, що синові варто позайматися додатково. Учитель терпляче знову й знову пояснював Андрійкові формули, але час від часу в душі обурювався: ну як можна бути таким тугодумом?..
Одного разу в кімнату залетіла якась комаха й сіла на аркуш паперу з недорозв’язаним прикладом. Учитель хотів-було пристукнути недолугу тваринку, але раптом почув тиху Андрійкову мову: «Маленький, як ти сюди потрапив? Заблукав?» І хлопчик легенько здмухнув комашку зі столу.
Учитель замислився. Проблема з дробами вже не здавалася йому такою важливою.
Надія Доля