Трансформація ідей К. Д. Ушинського щодо формування в учнів цілісної картини світу у змісті та практиці сучасної освіти

Незважаючи на те, що з часів життя та діяльності видатного педагога, основополож­ника вітчизняної наукової педагогіки Костянтина Дмитровича Ушинського й дотепер відбулися кардинальні зміни в духовному, соціально-політичному й економічному житті суспільства, що відобразилися, зокрема, в трансформації цінностей та світоглядних орієнтирів у суспільній свідомості та, зокрема, освіті, тим не менше, педагогічні ідеї видатного педагога зберігають донині свою актуальність та практичність в умовах сучасної загальноосвітньої школи.

Мета статті полягає у здійсненні історичного аналізу проблеми формування в учнів цілісної картини світу в педагогічній спадщині К. Д. Ушинського.

У своїх навчальних книгах та підручниках для учнів початкової школи, зокрема «Дитячий світ» (1861), «Рідне слово» (1864), «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології» (1868), які витримали близько двадцяти перевидань і залишаються актуальним донині, К. Д. Ушинський відобразив сутність, зміст і технології формування цілісної картини світу в дітей на початковому ступені навчання, охарактеризувавши відповідні філософсько-педагогічні передумови, запропонував психолого-педагогічне обґрунтування інтеграції та міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі школи.

Вивчаючи на той час передовий зарубіжний досвід, а саме, організацію навчання в школі Фреліха (Швейцарія), К. Д. Ушинський відзначив, що там вивчення різних природничих наук відбувається одночасно, що набагато ефективніше, ніж послідовне викладання цих наук [4, 72]. Наголошуючи на психологічній потребі людини сприймати світ цілісним та в його неподільній єдності, педагог піддав критиці схоластичну систему поділу занять, сформулював відповідні методичні рекомендації: «Було б корисно курс географії, історії й природничих наук у загальноосвітньому закладі проводити так, щоб ці предмети йшли одночасно, підтримуючи, доповнюючи й оновлюючи один одного, і співдружно будували в душі вихованця міцну будівлю ясного, живого й істинного світогляду» [4,72-73]. У працях ученого велика увага приділяється дослідженню проблеми формування в учнів цілісної картини світу як систематизованих та цілісних уявлень про навколишній світ, базову систему орієнтирів людини. Картина світу, у розумінні К. Д. Ушинського, є тією ментальною моделлю світу, яка зберігається в пам’яті народу, його історії, культурі як системне уявлення про просторово-часове існування світу, нескінченність Всесвіту та рушійні сили розвитку, місця та призначення людини у світі [2,12]. Необхідно зазначити, що системотворчим чинником у формуванні цілісної картини світу, за К. Д. Ушинським, виступає релігійне (християнське євангельське) вчення. Відтак, картина світу дитини в працях видатного педагога розглядається перш за все як духовне утворення, що відображає навколишній світ та місце її в ньому, сприяє виробленню відповідних цінностей та ставлень до світу.

Основою формування цілісної картини світу в учнів на початковому етапі навчання виступає ідея єдності та взаємодоповнюваності наукового, художньо-естетичного, філософсько-релігійного пізнання та віри у вихованні та навчанні дитини. Релігійна віра й наукове пізнання в дидакто-методичній системі К. Д. Ушинського виступають відповідно як інваріантний (вічний) і варіативний (змінний) компоненти, які не суперечать один одному, а взаємодоповнюють. Цілісну картину світу, на думку вченого, утворюють чуттєво-емоційні та вольові переживання людини в поєднанні з її вірою та знаннями, змістовою направленістю та пізнавальною спрямованістю людини на конкретну предметну реальність. Педагог особливо акцентує на значенні віри людини як системотворчого чинника в процесі формування цілісного світосприйняття. Саме віра людини становить «тверду опору», «керує вчинками, залишаючи при цьому свободу думки», «визнає свободу волі», «дає місце науці» [5, 356]. Учений пропонував дотримуватися певної послідовності у формуванні в учнів уявлень про світ, який має відкриватися їм на різних рівнях розуміння. Зрозуміло, що картина світу на кожному віковому етапі виступає тільки тимчасовою моделлю дійсності, без її побудови та сприйняття як достатньо надійного (навіть на значному проміжку часу) відображення дійсності людський розум не міг би просуватися далі в пізнанні навколишнього світу. Сформована у свідомості людини цілісна картина світу направляє рух думки, організовує її в осмисленні дійсності.

Аналіз філософсько-педагогічних ідей К. Д. Ушинського дозволяє нам розглядати цілісну картину світу учня у контексті сучасної освіти, як впорядковану та багаторівневу систему його поглядів на навколишній світ і місце в ньому людини, ставлення людини до навколишньої дійсності й самої себе, а також обумовлені цими поглядами потреби, мотиви, переконання, ідеали, принципи пізнання та діяльності, ціннісні орієнтації, що проявляються у відображенні ним дійсності.

К. Д. Ушинський неодноразово підкреслював, що ефективність формування цілісної картини світу дитини можливе тоді, коли навчання дитини здійснюється рідною мовою, на підґрунті християнської релігії, історії країни, традиціях, літературі. Вивчаючи педагогічну спадщину К. Д. Ушинського, сучасна дослідниця Н. Г. Медведєва окреслила наступні педагогічні умови, які забезпечують реалізацію формування цілісної картини світу в школярів на початковому етапі навчання:

Особливості технологічного вирішення проблеми формування в учнів цілісної картини світу полягають у забезпеченні єдності індуктивно-дедуктивного, інтуїтивного та логічного способів руху думки учня, так званий «аналіз через синтез». Відтак, у дитини необхідно виховувати різнобічне бачення дійсності (духовне, наукове, естетичне тощо). Наука та освіта покликані дати знання законів зовнішнього та внутрішнього світу, розвивати розум та свідомість в учнів, але вони не дають повного уявлення про світ, причини й джерела його існування та розвитку. Релігійна віра й наукове пізнання, на думку К. Д. Ушинського, можуть успішно взаємодоповнюватися, перебувати в гармонійних стосунках. Учений зазначав, що «людині одними знаннями не можна прожити, і тому віра їй необхідна як додаток до знань», оскільки коло людських потреб не обмежується самим лише пізнанням [5, 356]. Відтак, у педагогіці К. Д. Ушинського одним із визначальних принципів формування в учнів цілісного світосприйняття виступає єдність та взаємодоповнюваність освіти та релігійної (християнської євангельської) віри.

До основних педагогічних ідей вченого належить єдність православ’я, народності і антропологізму, що й визначили зміст та метод (технології) формування цілісного світу в учнів [2, 15]. З цього приводу слід зазначити, що серед наших сучасників є також багато прихильників ідеї взаємодії та можливості поєднання наукового й позанаукового знання в універсальній (цілісній) картині світу (А. Барковська, О. Бродецький, К. Делокаров, Є. Князєва, С. Курдюмов, В. Корсунський, В. Лекторський, І. Пригожин, У. Раджабов, Р. Рошкулець, В. Садовничий, І. Цехмістро й інші). Міфологічні та релігійні аспекти сучасної картини світу досліджували І. Барбур, Г. Гуддінг, М. Елліаде, О. Лосєв, Б. Малиновський, В. Найдиш, Дж. Леннокс, А. Пятигорський, Е. Тайлор, С. Токарєв та інші.

Зокрема, такі вчені, як П. Дишльовий та Л. Яценко, наголошують, що картина світу не може бути повністю науковою. Оскільки наука не може дати цілісної картини реальності, а залишається сукупністю теорій із різних наукових дисциплін, через це картина світу формується в людини на основі побутової картини світу й міфологічного, художнього, творчого та іншого пізнання. Звідси багатогранність та багатоваріантність картин світу людини й різна міра їхньої науковості [3].

К. Д. Ушинський не розглядає людину відокремлено від світу, а в їхній цілісності, де за допомогою християнських ідей та смислів можливе об’єднання розрізнених понять і уявлень в єдину картину світу. У своїх поглядах учений дотримується холістичного підходу, витоки якого мають виражений християнський (євангельський) характер. Єдність Бога-Трійці, людини і світу виступають основними пріоритетами видатного педагога. У педагогіці К. Д. Ушинського поєднуються та переплітаються православ’я, яке за своєю природою виступає євангельською християнською вірою, народність та антропологізм, саме на цих засадах визначається зміст і технології формування в учнів цілісної картини світу.

Центром формування цілісного образу світу виступає ідея одухотворення, духовного розвитку людини [2, 13]. Досліджуючи людину як предмет виховання, учений вибудував педагогічну антропологію згідно з теологічною парадигмою освіти, що пов’язана з біблійним розумінням людини як образу та подоби Бога. У зв’язку з цим, мета освіти полягає в тому, щоб в учня проявився образ Христа, а педагогічні цінності пов’язуються з піднесенням людини до вершини духовності, де обов’язково має бути очищення, духовне перевтілення або трансформація людини, яка вже не живе лише заради задоволення матеріальних потреб, на духовну особистість, яка буде утверджувати пріоритет духовного над матеріальним, вічного над тимчасовим, небесного над земним. Специфіка християнського гуманізму в педагогічній спадщині К. Д. Ушинського полягає в поєднанні трьох ідей: теоцентричної, гуманістичної та національної. Відповідно й цілісна картина світу виступає тією системою координат, що визначатиме її життєві пріоритети.

Повноцінне запровадження філософсько-педагогічних ідей видатного педагога в сучасній освіті неможливе у зв’язку з прийнятою на державному рівні гуманістичною парадигмою освіти, яка має світський характер та згідно з якою саме людині, а не Богові, приписується головна цінність. Щоправда, останнім часом деякі дослідники намагаються віднайти точки взаємодії релігійного (християнського) і сучасного наукового світоглядів, оскільки науковий світогляд у вигляді методологічного матеріалізму має не тільки сильні, але й слабкі сторони, які накладають певні обмеження в пізнанні та орієнтації людини в оточуючому світі. Зокрема, Д. Гудінг та Дж. Леннокс [1] відстоюють у своїх працях необхідність введення в науковий світогляд поняття «трансцендентного», підкреслюючи проблемність та складність вирішення питань ґенези Всесвіту, біологічного життя та виникнення свідомості. Доводячи, що штучне обмеження категоріального апарату наукового мислення веде до кризових явищ, коли в сучасній науці проглядається тенденція до впровадження випадкових, містичних і навіть окультних ідей.

Відтак, сформульовані К. Д. Ушинським рекомендації щодо формування в учнів цілісного світосприймання суттєво збагачують сучасну філософію освіти та теорію початкової освіти, зокрема, щодо проблеми формування в учнів цілісної картини світу в умовах реалізації сучасної парадигми освіти. Вдосконалення навчально-виховного процесу професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи повинно базуватися на вихідному положенні, що сформована в учня цілісна картина світу є інтегрованим результатом, який визначається взаємодією багатьох чинників: різнобічним використанням досягнень дошкільного періоду, окультуренням, одухотворенням, осучасненням, оздоровленням освітнього середовища, впровадженням методик особистісно зорієнтованого навчання, виховання й розвитку молодших школярів, технологічністю методик, адекватною підготовкою майбутніх учителів.

Зоя Хитра, канд. пед. наук, викладач природничих дисциплін

Університетського коледжу Київського ун-ту ім. Бориса Грінченка

Література