У книзі «Наодинці з Богом» Януш Корчак помістив молитву вихователя. Там є такі рядки: «Зішли дітям щасливу долю, допоможи, благослови їх зусилля. Не легким шляхом їх спрямуй, але прекрасним». У всі часи, у кожного вчителя й вихователя за покликанням є в серці таке бажання. Напевно тому працю наставника можна назвати більше служінням, ніж роботою.
Служити комусь для багатьох є засобом самореалізації, самовизначення або пошуком задоволення чи похвали. Дехто виконує певні дії заради того, щоб досягти якоїсь цінності в очах інших людей. Але все це не для такого вчителя, який хоче, щоб його праця була служінням Богові.
Даючи настанову Своїм учням, Ісус Христос сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мт. 20:25-28).
Небесна логіка Божого Сина навчає нас, що більший має бути допомогою для менших, вищий — для нижчих, сильніші — для слабших. Звичайно, ми можемо придумати свої методи впливу на учнів, найсучасніші технології навчання та дисциплінування. Але Сам Бог посилає Свою силу й поміч тим, хто чинить за Його принципами. Коли це пам’ятаємо, тоді маємо і радість, і втіху від Нього, навіть у найтяжчі часи. Залишаючись поряд із дітьми, допомагати їм пройти через різні випробування, ставити питання й знаходити відповіді у Слові.
Учитель, який обрав орієнтиром для себе Біблію, Слово Боже, має знати, що він є носієм скарбу, хоча й міститься цей скарб у «глиняному глечику» — нашому тілі: «Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас» (2 Кор. 4:6-7).
Глиняний посуд вважають крихким, і саме такою є людина, її життя. Незгоди можуть знівечити фізичне тіло, підірвати здоров’я за одну лише мить. Усі ми знаємо, як це буває. Сьогодні ти сильний і готовий до бою, а завтра — дивишся, уже не так… Проте дух людський створений Богом інакше. Зміцнений у Бозі, він здатний долати найтяжчі випробування й залишатися вірним Богові, він спроможний бути мужнім у часи загальної зневіри. Скарб залишається скарбом навіть у крихких та ненадійних глиняних глечиках.
З Богом учитель пройде свій шлях твердо, залишаючи незабутній слід у житті своїх учнів. Як колись сказав Чарльз Сперджен: «Можна легким кроком ступати по піску й майже не залишати слідів, але якщо ви йдете твердою ходою, то від кожного кроку залишається глибокий слід. Отже, будемо служити Богу, крокуючи твердо, і залишати глибокі сліди на піску часу. Що б ви не робили, робіть це від усього серця, докладайте всіх сил і вкладайте всього себе в роботу».
Ольга Казьміна (Новікова)