Життя… Чому воно тільки одне, чому воно таке коротке і, взагалі, для чого воно дане кожній людині, і що буде потім — коли воно закінчиться?
Не можу сказати, що я вже все зустріла і пережила на своєму життєвому шляху, але впевнена, що прийняла найважливіше рішення, і ніщо не зможе його змінити. Воно допоможе мені прожити повноцінне і щасливе життя людини — найдосконалішого Божого творіння.
Народилася і виросла я у маленькому містечку у звичайній сім’ї. Батьки нас із братом любили і намагалися виховати хорошими людьми. Але в нас часто проявлялися такі якості як гордість, нестриманість, злість, незадоволення. Мені дуже хотілося, щоб виявлялися лише кращі мої сторони, та я не могла змінитися. Було також у моєму житті таке, що дуже лякало і не давало спокою: я дуже боялася смерті. Хоч не було впевненості, що після смерті є життя, але іноді приходила думка: «А якщо помру я або хтось із моїх рідних, а після смерті вічність — то де ми будемо?..» Заспокоювала себе думкою: «Я не гірша за інших, що буде всім, те буде й мені».
Одного разу я познайомилася з людьми, в чиїх очах побачила мир, радість, щастя, задоволення. Вони дуже відрізнялися від тих людей, яких я звикла бачити: змучених, злих, роздратованих, незадоволених життям, часто без надії… Мої нові друзі ходили до Церкви, і я почала ходити. Слухаючи та читаючи Слово Боже, я зрозуміла, що не хочу жити так, як жила до цього часу, як живуть мої друзі… Зрозуміла також, що була неслухняною Богові, засмучувала Його своїми вчинками, поведінкою і маю визнати це перед Господом і попросити прощення. Знала, що мені просто потрібно попросити Ісуса Христа увійти у моє життя, моє серце і перемінити його.
І це сталося саме під час святкового Різдвяного богослужіння. Велика радість наповнила серце, — це було нове народження. Невпевненість і незадоволеність життям зникли. Я знала, що тільки з Христом буду щасливою. Відтоді я не боюся смерті, бо знаю, що мене чекає вічне життя з Господом. Раніше я думала, що Бог — великий і святий — зайнятий Своїми більш важливими справами і Йому байдуже до мене. Але зараз усе більше і більше відчуваю Його присутність у своєму житті. Він живе в мені, знає мене, моє ставлення до обставин, до проблем і невдач. Бог благословляє моє життя, Він подарував мені багато чудових друзів — християн. Сам Ісус став моїм найкращим Другом.
Наталія Якименко,
викладач музичної школи, м.Костопіль