Важливим підґрунтям для розвитку морального виховання та викладання християнської етики є вивчення педагогами відомостей про духовно-моральний рівень молодого покоління. Корисними для освітян можуть стати статистичні дані про насильство, травми й негативне ставлення в школі, вживання учнями шкідливих речовин (тютюну, алкоголю та наркотичних речовин), статеве життя та уявлення підлітків про культуру статевих стосунків, способи проведення вільного часу та віртуальні залежності.
Який же вигляд має моральний стан сучасної української молоді мовою статистики? Розвиваємося ми чи деградуємо? Яке майбутнє зрештою чекає на українське суспільство? Та яким може бути вихід із ситуації, що склалася? У пошуках відповідей на ці запитання ми звернулися до результатів масштабних соціологічних опитувань, проведених інститутом соціології НАН України Українським інститутом соціологічних досліджень імені О. Яременка, а також результатів дослідження «Сучасна молодь України» 2013 р., під час якого було опитано 2000 респондентів віком від 15 до 21 року у всіх регіонах України, та щорічної доповіді Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету міністрів України про становище молоді в Україні 2014 р.
Насильство та негативне ставлення. У монографії «Стан та чинники здоров’я українських підлітків» група дослідників Українського інституту соціологічних досліджень імені О. Яременка в 2011 р. навела відомості про ситуацію з насильством в українських школах. Так, 38 % учнівської молоді щонайменше раз на рік брали участь у бійках, 32 % — зверталися до медиків з травмами; майже 42 % не рідше одного разу на 2 місяці потерпали від образ і 47 % ображали інших учнів/студентів свого навчального закладу [4; с. 12].
30,1 % хлопців та 10,9 % дівчат повідомили, що впродовж останніх 12 місяців брали участь у бійках у школі або на роботі; у групових бійках зізналися 24,9 % хлопців та 8,5 % дівчат. 13,1 % хлопців та 4,6 % дівчат вказали, що завдавали іншим шкоди, яка спричинювала необхідність накладання пов’язки або звернення по допомогу до лікаря. 5,9 % опитаних повідомили, що самі ставали жертвою групового побиття, а 9,6 % — перебували в групі, що зазнавала групового нападу. Кожен десятий (10,2 %) указав на випадки навмисного завдання ким-небудь шкоди його власності. Про зумисний підпал чужої власності повідомили 2,2 % опитаних; про навмисне пошкодження шкільної власності — 9,4 % респондентів; про заволодіння чужою власністю (вартістю від 60 грн і більше) — 4,3 % підлітків. У 27,8 % опитаних виникали думки щодо заподіяння собі шкоди, а 9 % повідомили про суїцидні спроби. Серед тих, хто задумувався про самогубство й робив спроби реалізовувати подібні наміри, дві третини становили дівчата [2, с. 81].
Уживання шкідливих речовин. Значну увагу автори наукової праці приділили ступеню розповсюдження таких шкідливих звичок, як тютюнопаління, вживання учнівською молоддю алкоголю та наркотичних речовин. Вони виявили, що досвід курити цигарки мають від 20 % до майже 78 % опитаних (залежно від їхнього віку і місця навчання); перші спроби курити найчастіше відбувалися в 11-річному віці, рідше — в молодшому віці. 11 % учнівської молоді курять щодня, а 4 % — хоча б раз на тиждень [4, c.10].
Не кращою виявилася ситуація з вживанням алкоголю та наркотичних речовин: 46 % респондентів вживали алкоголь протягом останнього перед опитуванням місяця; найчастіше перші спроби вживання алкогольних напоїв здійснюються в 13–15 років; для 15 % респондентів перше знайомство з алкоголем відбулося в 11 років і молодшому віці.
Найрозповсюдженішими алкогольними напоями, які вживають учні, є пиво, слабоалкогольні напої та вино: 3 % опитаних вживають пиво щодня. Досвід уживання марихуани або гашишу у своєму житті мали 16 % учнівської молоді віком 15–17 років.
Вік початку й поширеності тютюнокуріння та вживання алкоголю, особливо пива та слабоалкогольних напоїв, зростання кількості долучених до цього дівчат, рівень уживання наркотиків свідчать про нагальну необхідність посилити ефективність профілактичної роботи, а також охопити відповідною діяльністю всю систему закладів освіти [1, с.11].
Усвідомлення шкідливого впливу алкоголю є досить високим (75–85 %). Але більше половини підлітків очікують позитивних наслідків для себе після вживання алкогольних напоїв: 54 % відзначили, що відчувають розслабленість, 49,6 % — радість та 49,8 % — відчуватимуть себе більш товариськими та дружелюбними. Більше 40 відсотків (43,3 %) вважають, що забудуть про свої проблеми. Ймовірність настання негативних наслідків після вживання алкоголю вважають можливим набагато менше учнів/студентів: ймовірність проблем з міліцією через уживання алкоголю зазначають 20,9 %, можливий стан похмілля зазначають 29 % та можливість відчувати нудоту — 28 % респондентів. Однак, загалом 53,3 % респондентів вважають, що можливим наслідком уживання алкоголю є заподіяння шкоди своєму здоров’ю. Неможливість зупинитися пити зазначають 11,8 % учнів [1, с. 51].
25,4 % учнів мають досвід вживання заборонених наркотичних речовин. Основну питому вагу тих, хто вживає марихуану або гашиш, становлять «експериментатори», тобто ті, хто спробували вживати 1–2 рази. Перша спроба марихуани або гашишу відбулася для 2,1 % у 13 років і менше, для 4,7 % до 15 років. Хоча б раз у житті 3,1 % уживали екстазі, 2,6 % — «курильні» суміші. Основна причина першого вживання наркотиків — цікавість (5,3 %). Компанія друзів — найпоширеніше джерело отримання наркотичних речовин [1, с. 71].
Дослідники дійшли висновку, що тютюнокуріння та вживання алкоголю стали звичними в середовищі української молоді, яка навчається: тобто тією чи іншою мірою ці шкідливі звички характерні для абсолютної більшості (майже 90 %) найближчих друзів опитаних. 47,7 % респондентів повідомили, що в їхніх компаніях уживають алкоголь усі, аналогічну оцінку рівня поширення тютюнокуріння дали 37,4 % підлітків. 22 % опитаних уважають, що їхні друзі курять марихуану або гашиш; 7,2 % — що приймають без призначення лікаря транквілізатори, седативні препарати; 7 % — що вживають екстазі [1, с. 82].
Раннє статеве життя та культура стосунків. Аналізуючи культуру статевого життя, соціологи виявили, що 42 % опитаної учнівської молоді віком 15–17 років мають досвід статевого життя (55 % — серед хлопців, 31 % — серед дівчат); від 7 до 15 % підлітків (залежно від місця навчання) вступали в статеві стосунки до 15 років. Серед опитаних дівчат віком 15–17 років, які вже мали досвід статевого життя (всього таких 796 осіб), 47 осіб були вагітними, і в 17 випадках це закінчилося абортом. У житті 39 опитаних хлопців віком 15–17 років, які вже мали досвід статевого життя (всього таких 1092 осіб), траплялися ситуації, коли дівчина завагітніла, і в 23 випадках виходом став аборт. Найчастіше опитані отримували знання про методи контрацепції з телепрограм (41 %), наступними за популярністю джерелами виявились Інтернет і друзі/однокласники (по 31 %), медичні працівники опинилися на четвертому місці (25 %). Отже, зменшення останніми роками віку початку статевого життя свідчить, на думку вчених, про нагальну потребу підвищення ефективності роботи з виховання культури статевих стосунків [2, с. 168].
Хоча за результатами іншого дослідження [3] сім’я та сімейні цінності у свідомості молоді й посідають провідне місце, проте простежується певна невідповідність між задекларованими молоддю сімейними цінностями та формою організації сім’ї. Однією з проблем у сучасному суспільстві є збільшення кількості незареєстрованих шлюбів. Спостерігається також різке зменшення кількості ранніх шлюбів: якщо у 2000 р. було зареєстровано 19 639 шлюбів з нареченою віком до 18 років (7,2 % від загальної кількості всіх шлюбів), то у 2013 р. — лише 2758 (0,9 %) [5, с. 64]. Крім того, зменшується частка тих, хто перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі (у 1996 р. таких було 61,3 %, у 2006 р. — 41,4 %, а у 2011 р. — 45,0 %), а також значно зростає частка неодружених: у 1996 р. — 29,6 %, у 2006 р. — 47,1 %, у 2011 р. — 40,0 % [3, с. 64].
Отже, за результатами цих досліджень приблизно кожна десята шлюбна пара проживає в незареєстрованому шлюбі. У більшості випадків незареєстрований шлюб є своєрідним випробувальним етапом перед можливою офіційною його реєстрацією. Певна група молоді (менше 5 %) має ще більш радикальні погляди на шлюб і взагалі не планує реєструвати свої подружні стосунки. На думку дослідників, найбільш гострою і складною соціально-демографічною проблемою українського суспільства в аспекті розвитку сім’ї є не плюралізація форм шлюбу, а нестабільність шлюбу, високий рівень розлучень, що має негативний вплив на рівень народжуваності в країні.
Безкультурне життя та медійні залежності. Результати, отримані соціологами у 2011 та 2013 рр. [5] свідчать про те, що молодь надає перевагу пасивним формам проведення дозвілля, зокрема перегляду телевізійних програм і користуванню електронно-інформаційними пристроями, опитаним бракує знань і практичних навичок щодо відповідних складових здорового способу життя. Як свідчать матеріали соціологічних досліджень, понад третина української молоді (36 %) не має можливості достатньою мірою задовольнити свої культурні потреби, провести повноцінне дозвілля та відпочинок. При цьому з віком молодь дедалі гостріше відчуває таку нестачу: про це заявили 19 % молодих людей віком14–17 років та 32 % віком 25–35 років. Як наслідок, молоді люди надають перевагу пасивним його формам, що не сприяє їхньому всебічному розвитку [1, с. 86].
Уже ні для кого не секрет усталена тенденція до зменшення кількості відвідувачів бібліотечних, клубних закладів і кінотеатрів. Водночас суттєво впливають на формування соціокультурних цінностей молоді засоби масової інформації. Насамперед це стосується телебачення і мережі Інтернет. Кожна п’ята молода людина (20,4 %) користується світовою мережею декілька разів на тиждень. Узагалі не користуються Інтернетом лише 2,8 % молодих людей [3, с. 88]. Досягнення інформаційної революції нерідко формують пасивного споживача-конформіста глобальної масової культури, не здатного диференційовано і критично сприймати інформаційну продукцію, розпізнавати технологічно замасковані соціально шкідливі та руйнівні з морального погляду впливи, спричиняють поширення низки нових психічних залежностей медійного походження, зокрема інтернет-залежності.
За результатами опитування молоді віком 15–21 рік, проведеного у 2013 р. Київським інститутом проблем управління ім. Горшеніна, з’ясувалося, що не могли б прожити без Інтернету 39,5 % молодих людей, скоріше, не могли б — 32,8 %. Без спілкування в соціальних мережах не уявляють себе 25,4 % опитаних, скоріше, не уявляють — ще 24,2 % [4, с. 88]. Молоді люди часто використовують Інтернет для гри в електронні ігри. У таких випадках комп’ютерна та інтернет-залежність поєднуються з іншою проблемою — ігроманією, ігровою адикцією [4, с. 51]. Найчастіше під вплив комп’ютерних ігор підпадають підлітки, оскільки події в комп’ютерних іграх не повторюються і відбуваються достатньо динамічно, а сам процес гри безперервний. Повне занурення в гру створює ефект участі гравця у віртуальній реальності. Саме ця особливість комп’ютерних ігор ускладнює припинення гри, відволікає від виконання соціальних обов’язків у реальному житті.
Проаналізовані результати соціологічних досліджень свідчать про гостру необхідність поглиблення й розширення морального виховання української молоді, не останню роль у цьому відіграє також християнське моральне виховання, яке здатне запропонувати не лише теоретичний виховний ідеал, але й конкретні практичні моделі поведінки в тих чи інших ситуаціях. На нашу думку, важливим є не просто посилення ефективність профілактичної роботи з підлітками, але й серйозна робота педагогів над змістом профілактичних бесід: відмова від атеїстичного світогляду, який не забезпечує досягнення високого морального рівня в наступних поколіннях та звернення освітян до християнського розуміння мети виховання. Формування у молодих людей таких понять як Бог, гріх, моральна чистота, покарання, згубні наслідки аморальних учинків не лише для тіла, але й для душі. В основі християнської моделі виховання лежить передача з покоління в покоління усвідомлення необхідності «дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість» (Бут. 18:19). Без розуміння існування Творця, Божого задуму благочестивого життя людей та відповідних наслідків особистого вибору кожної людини для вічності, молода людина перебуватиме у незнанні, безкарності, під прокляттям невгамовних пожадань, які руйнують особистість зсередини та перетворюють на пекло не лише життя окремих сімей, але й лихоманять усе суспільство. Біблія пропонує два основні способи, як оберігати дітей від зла: виховувати в них Божий страх («Страх Господній — початок премудрості, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням», Пр. 1:7)», а також допомогти дітям розібратися в цінностях, а не очікувати, що вони якимось дивом навчаться відрізняти добро від зла самостійно. Погляньмо, лише як яскраво це змальовано на перших сторінках Біблії: «… люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх» (Повт. Зак. 6:4-9).
Відсутність Божого авторитету в житті молодої людини є основною причиною підміни божества. Найчастіше божеством стає сама ж людина, її почуття, пристрасті, потреби, егоїстичні бажання. Пияцтво, куріння, наркотики, сексуальний досвід, пристрасть до розваг, ігроманія — усе це залежності, які Біблія пояснює тим, що людину контролює не Бог і Його Слово, а щось інше (Еф. 5:18, Рим. 6:16), вона потрапляє під контроль фізичних бажань, відбувається руйнування храму Божого (1 Кор. 3: 16-17, 6:19), людина бере на себе роль Бога, намагаючись задовольнити свої бажання, вона немовби «поклоняється» собі та своїм бажанням. Залежності є добровільним рабством, як пише апостол Павло: «Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність?» (Рим. 6:16) та апостол Петро «… хто ким переможений, той тому й раб» (2 Петр. 2:19). Через недостатнє усвідомлення концепції Бога й необхідності підкорення Його законам людина починає бажати чогось до такої міри, що готова переступати Божі заборони і діяти проти Божої волі.
Брак виховної роботи з душами й розумом дітей згодом призводить до осквернення їхнього життя. «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби, повні заздрості, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві» (Рим. 1:28-31) .
Тому сьогодні як ніколи на часі рішення — працювати над зміною молоді зсередини, доносити істину до їхнього розуму і серця, як це сформульоване у поетичному вислові псалмоспівця Давида: «Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів! Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей! Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе» (Пс. 118:9-11).
Тетяна Артерчук, канд. пед. наук, доц. кафедри гуманітарних дисциплін Рівненського інституту Київського університету права НАН України
Література
- Рівень поширення і тенденції вживання тютюну, алкогольних напоїв, наркотичних речовин серед учнівської молоді України: 2011 / О.М. Балакірєва (кер. авт. кол.); Т.В. Бондар, Ю.П. Галіч та ін. Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка. — К.: ТОВ ВПК «ОБНОВА», 2011. — 176 с. http://www.uisr.org.ua/img/upload/files/ESPAD/Report_ESPAD_2011_ua.pdf
- Стан та чинники здоров’я українських підлітків : моногр. / О. М. Балакірєва, Т. В. Бондар, О. Р. Артюх та ін.; наук. ред. О. М. Балакірєва. — К. : ЮНІСЕФ, Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка. — К.: «К.І.С.», 2011. — 172 с.
- Стратегічні пріоритети молодіжної політики: освіта, зайнятість, житло: щоріч. доп. Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні / М-во молоді та спорту України, Держ. ін-т сімейної та молодіжної політики ; [редкол.: Надтока Г.М., д. істор. н., гол. ред.. колегії; Болтівець С.І., д. психол. н.; Рябенко В.О.; Митрофанський С.В., Білий А.І., Мироненко Р.А., Галайко Б.М.]. — К., 2014. — 359 с.
- Українське суспільство 1992–2013. Стан та динаміка змін : соціологічний моніторинг / за ред. д.екон. н. В. Ворони, д. соціол. н. М. Шульги. — К. : Ін-т соціології НАН України, 2013. — 566 с. 41 Українське суспільство 1992–2013.
- Участь молоді в суспільному житті: досвід, можливості, бар’єри: щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів