Автор Руслана Ковальчук, учитель християнської етики Рівненської української гімназії та Клеванської спеціальної ЗОШ-інтернату № 1
Мета: на прикладі життя апостолів учити дітей любити Бога та виконувати Його заповіді; розвивати бажання учнів бути вірними виконавцями та послідовниками Ісуса Христа; виховувати в учнів повагу до Слова Божого.
Біблійна основа: Мт. 28:19; Лк. 6:12; 18:28.
Обладнання: картки із зашифрованою темою уроку, картини (ікони) із зображенням апостолів, картки з дидактичним матеріалом.
Література
- Біблія/ Пер. проф. І. Огієнко. — К.: УБТ, 2009.
- Новый Библейский словарь: Ч. 1. Библейские персонажи/ пер. с англ. — СПб: Мирт, 1999. — 440 с.
ХІД УРОКУ
І. Вступна частина
- Християнське вітання
— Слава Богу!
— Навіки слава!
- Налагодження контакту з класом
- Актуалізація опорних знань
Учитель. Упродовж року ми вивчали Божі Заповіді та вчилися застосовувати їх на практиці. Зараз перевіримо, наскільки ви їх запам’ятали.
Учитель роздає картки із завданням для кожної пари учнів. Наприклад: скласти за порядком Десять Заповідей; вставити пропущені слова в Заповідях; скласти пазли, на яких записані Заповіді, тощо. Учитель перевіряє виконання завдань та виставляє бали.
ІІ. Оголошення теми та мети уроку
Учні розшифровують тему уроку, після чого вчитель записує її на дошці.
Хто любить Бога, той виконує Його заповіді.
ІІІ. Виклад нового матеріалу
Учитель. Через кого, для кого і з якою метою були дані Божі Заповіді? (Відповіді учнів.)
Після того як ізраїльський народ був чудесним чином визволений із єгипетського рабства й перебував на шляху в обітовану землю, Бог з’явився Мойсею на горі Сінай і дав Десять Заповідей, які він повинен був передати народові. Коли він зачитував перед народом Декалог, весь народ із радістю слухав і приймав Божі слова. Ізраїльтяни також обіцяли передавати ці заповіді наступним поколінням. Але з історії цього народу ми бачимо, що в них було чимало відступів від заповідей Господніх, і це приводило народ до ідолопоклонства.
Минав час, народ томився під ярмом гріха й кликав до Бога про допомогу, і Господь почув їхнє благання й послав у світ Визволителя — Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа.
Під час земного життя та служіння Ісус Христос не лише навчав народ, проголошуючи проповіді, але й власним прикладом показував, як потрібно жити й виконувати те, що повеліває Отець Небесний.
За Ісусом Христом ходило багато народу: одні — щоб Він їх зцілив, інші — через те, що увірували в Нього як Божого Сина, а ще інші — щоб підловити Його на слові та видати тодішній владі. Із усіх цих людей Він вибрав дванадцятьох, які стали Його найближчими учнями.
Перед вибором учнів Ісус молився цілу ніч, тому що Він добре знав, що це дуже відповідальна справа: «І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога» (Лк. 6:12), що їм належить проповідувати Його Слово й навчати Господній науці інших людей: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19-20).
Нам необхідно пам’ятати, що апостолами стали люди, котрі залишили все, щоб слідувати за Христом: «От усе ми покинули, — та пішли за Тобою слідом» (Лк.18:28). Вони принесли велику жертву заради служіння Богові.
На сьогоднішньому уроці ми більше дізнаємося про кожного з дванадцяти учнів Ісуса Христа, як вони були покликані й чи виконали те велике доручення, яке було на них покладено?
Під час розповіді про учнів Ісуса Христа вчитель демонструє картини (ікони), на яких зображено апостолів, а учні заповнюють таблицю, що подана нижче.
Симон (Петро) — камінь віри
Повне ім’я Симона звучало так: Симон Бар-Йона, що означало «Симон, син Йонин» (Мт. 16:17). Ісус Христос дав йому інше ім’я — Петро, яке в перекладі з грецької означає «шматок скелі», «камінь» (арамейський еквівалент — Кифа). Це відбулося під час їхньої першої зустрічі, коли Симона Петра привів до Господа його брат Андрій.
Народився Петро у Віфсаїді в сім’ї рибалки, згодом жив у галілейському місті Капернаумі (Мк. 1:21). Він був одружений (Мк.1:30), разом зі своїм братом Андрієм займався риболовлею.
За характером Петро був активним, наполегливим, сміливим, запальним, прямолінійним чоловіком. Саме він завжди першим відповідав на запитання Учителя. Зокрема, коли Той запитував учнів: «А за кого ви Мене маєте?», Симон Петро відповів і сказав: «Ти — Христос, Син Бога Живого!» (Мт. 16:15-16). Одного разу під час бурі на морі він побажав піти по воді назустріч Христу, у Гефсиманському саду став на Його захист і відтяв вухо рабові первосвященика.
У ніч після арешту Ісуса Христа Петро, як і передрікав Господь, боячись накликати на себе неприємність, тричі відрікся від Христа, але потім щиро розкаявся і був прощений Господом. Після вознесіння Ісуса Христа й зішестя Святого Духа апостол Петро відважно проповідував вчення Христа в Юдеї, Антіохії, Римі. Так, у Єрусалимі після його проповідей покаялись і охрестилися тисячі людей (Дії 2:41; 4:4), утворилася Єрусалимська церква.
Апостол Петро звершував чуда: зціляв хворих та немічних і навіть воскрешав мертвих. Він написав два соборні послання.
За проповідь Євангелії апостола Петра неодноразово ув’язнювали. Під час гонінь на християн за імператора Нерона його розп’яли на хресті вниз головою, оскільки він вважав себе недостойним померти такою ж смертю, як помер його Спаситель.
Андрій Первозванний
Цього апостола Христос першим покликав бути Його учнем, тому Андрія часто називають Первозванним. Відтак він привів до Христа свого рідного брата Петра. У Євангелії від Матвія читаємо, що Христос покликав їх обох біля Галілейського моря, де вони займалися рибальством (Мт. 4:18-20).
Перед тим Андрій був учнем Івана Хрестителя, який указував народу на Ісуса як на «Агнця Божого» (Ів. 1:36-37), але потім увійшов у число дванадцяти апостолів.
Його діла віри описані в Ів. 6:8-9 і Ів. 12:22. Останню згадку про Андрія в Біблії ми знаходимо в Дії 1:13.
Після Дня П’ятидесятниці апостоли розійшлися проповідувати Євангелію. Майже скрізь, де опинявся апостол Андрій, влада зустрічала його жорстоким гонінням, але заради Христа апостол стійко зносив усі труднощі й перешкоди.
За переказами, коли апостол Андрій прибув у Корсунь (давньоруська назва Херсонеса), то дізнався, що неподалік розташоване гирло Дніпра, і вирішив відправитися в Рим, піднявшись угору по річці.
Залишившись на ночівлю в місці, на якому згодом було збудовано Київ, апостол піднявся на пагорби, благословив їх і поставив там хрест.
Після служіння апостола в землях майбутньої Русі, він повернувся в ахайське місто Патри. Правив там римський проконсул Єгеат Антипа. Його дружина Максимілліта увірувала в Христа після того, як апостол зцілив її від тяжкої недуги. Але сам проконсул не прийняв проповідь Андрія. Понад те, коли розпочалися гоніння Нерона на християн, він звелів кинути апостола до в’язниці, а потім наказав його розп’ясти. Апостола Андрія Первозванного розіп’яли на хресті у вигляді букви «Х», відтоді такий хрест почали називати Андріївським.
Яків — брат Івана, син Зеведея і Соломії, був рибалкою. Почувши заклик Христа, він полишив своє заняття й пішов за Ісусом.
Яків згадується серед трьох найближчих учнів Христа, які були присутні при найважливіших подіях у житті Учителя: під час Преображення, воскресіння дочки Яіра та в Гефсиманії, коли Ісус молився перед розп’яттям. Ісус дав Якову і його братові Івану ім’я Воанергес, тобто «сини громові» (Мк. 3:17). Очевидно, Яків мав запальний і гарячий характер. Якщо Андрій спокійно приводив людей до Ісуса, то Яків готовий був звести вогонь з неба та винищити цілі поселення за невір’я (Лк. 9:51-56).
Яків та його брат викликали в інших апостолів ревність, тому що вони просили для себе особливого місця в Царстві Небеснім. Водночас вони були готові випити ту чашу, яка була призначена для їхнього Учителя (Мк. 10:35-41).
Дух Святий наділив апостола Якова силою проповідувати Слово Боже. Існує передання, що він проповідував Христову віру не лише в Єрусалимі, у Юдеї, але й в Іспанії.
Яків був першим із апостолів, який загинув мученицькою смертю від рук царя Ірода (Дії 12:1-2), як уважають, 44 р. після Р. Х.
Іван — апостол любові
За свідченням усіх чотирьох Євангелій Іван був одним із дванадцяти апостолів, яких покликав Ісус Христос.
Разом зі своїм братом Яковом та батьком Зеведеєм він був рибалкою.
Як і Андрій Первозванний, апостол Іван спочатку був учнем Івана Хрестителя.
Його ім’я означає «Бог щедрий у благодаті» або «помилуваний Богом». Апостола Івана в Євангелії названо «учнем, якого любив Ісус» (Ів. 13:23), а ще його називають Іваном Богословом. Апостол Іван написав Євангеліє, три соборні послання та Книгу Об’явлення. Він писав про важливість любові серед людей, про любов християн до Христа та про любов Христа до Своєї Церкви. Любові до Бога та людей апостол навчився в Ісуса Христа. Адже в молоді роки характер Івана більше відповідав характеру «синів громових».
Іван є гарним прикладом того, що має відбуватися в житті кожного християнина в міру того, як він пізнає Бога.
У своїх працях апостол чітко протиставляє світло — темряві, життя — смерті, Царство Боже — царству диявола, дітей Бога — дітям сатани, воскресіння до життя — воскресінню до засудження, прийняття Христа — відкиненню Його, любов — ненависті. Апостол наголошує, що ми або «від Бога», або від «світу» (1 Ів. 4:4-5). Якщо ми любимо, значить народжені від Бога, а якщо не любимо — значить не народжені від Бога (1 Ів. 4:7-8).
— Чи відбуваються зміни у вашому характері, після того як ви познайомилися з Богом? (Відповіді учнів.)
Разом із Петром та Яковом Іван був присутнім під час воскресіння дочки Яіра, а також при Преображенні Господньому та в Гефсиманському саду. Коли всі апостоли покинули Господа в Його страстях, Іван залишився і стояв разом із матір’ю Ісуса під хрестом. Уже висячи на хресті, Ісус доручив йому доглянути Свою матір (Ів. 19:26-27). Історики ранньої церкви пишуть, що Іван не покидав Єрусалим і не переставав турбуватися про Марію аж до її смерті.
— Як ви виконуєте прохання ваших учителів, наставників? (Відповіді учнів.)
— Чи вірні ви у виконанні того, що доручають вам ваші вчителі, особливо тоді, коли їх немає поруч? (Відповіді учнів.)
Історики ранньої церкви стверджують, що згодом апостол Іван був пастором церкви, яку Павло заснував у м. Ефес. Саме звідти під час великих гонінь на церкву, розпочатих імператором Доміціаном, Іван був засланий на острів Патмос. На острові апостол жив у печері, де замість подушки був камінь. Там він отримав і записав особливі Божі одкровення.
Іван Богослов був єдиним із усіх Христових апостолів, який помер природною смертю, як уважають, 100 р. після Р. Х. у віці 94 років.
Оповідають, що коли Іван постарів і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на зібрання християн, де щоразу повторював такі слова: «Мої дітоньки, любіть одне одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні й ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить».
Пилип (грец. — «той, хто любить коней»)
Апостол Пилип народився в м. Віфсаїда, був рибалкою, як і більшість апостолів Ісуса Христа. У Новому Завіті Пилип згадується кілька разів: коли Ісус покликав його, а він у свою чергу покликав Нафанаїла (Ів. 1:43, 45-46); під час дивовижного нагодування Христом п’яти тисяч людей (Ів. 6:5-7); коли греки хотіли побачити Ісуса (Ів. 12:21-22); коли Пилип попросив Ісуса, щоб Той показав апостолам Отця (Ів. 14:8-9).
Відомо, що Пилип пройшов Грецію, Сірію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангелію, і помер мученицькою смертю. 87 р. після Р. Х. за часів правління імператора Доміціана в м. Ієраполісі (Мала Азія) його розп’яли вниз головою й каменували.
Варфоломій (Нафанаїл) — людина, у якій немає підступу
Ім’я Нафанаїл означає «Бог дарував», а Варфоломій — єврейське прізвище, яке означає «син Толмея».
Варфоломій жив у маленькому галілейському місті Кана (Ів. 21:2). Мабуть, він був родичем або близьким другом апостола Пилипа, оскільки саме Пилип привів Варфоломія до Ісуса, і в списках апостолів вони згадуються поруч. У сцені покликання Варфоломія він вимовляє знамениту фразу: «Та хіба ж може бути з Назарету що добре». Ось послухайте як усе відбувалося.
Учитель або учень зачитує біблійний уривок Ів. 1:45-50.
— Чи поспішаєте ви ділитися зі своїми друзями радісною новиною про Ісуса Христа? Чи заохочуєте їх приходити послухати про Бога? (Відповіді дітей.)
З цього тексту видно, що Нафанаїл добре знав старозавітні пророцтва про Месію. Нафанаїл знав обітниці, тому після короткої розмови з Ісусом він упізнав у Ньому Того, про Кого писав Мойсей і пророки, Кого так довго чекав Ізраїль.
— Чи вивчаєте ви сьогодні ретельно та досконало Слово Боже? (Відповіді дітей.)
— Що заважає вам вивчати Святе Письмо? (Відповіді дітей.)
— Які слова підбадьорення сказав Ісус Христос Нафанаїлові? (Відповіді дітей.)
— Чи хотіли б ви почути такі слова підбадьорення від Ісуса Христа? (Відповіді дітей.)
Нафанаїл із самого початку апостольського шляху був чесним, нелицемірним учнем. Він ніколи не був серед тих, хто наполовину відданий істині. Цей учень в один день повністю зрозумів істину й присвятив себе їй.
У Біблії більше нічого не сказано про Нафанаїла. З історії ранньої церкви відомо, що апостол трудився в Персії та Індії і приніс Євангелію навіть у Вірменію. У переданнях написано, що апостол Нафанаїл загинув мученицькою смертю (з нього живого здерли шкіру).
Матвій (Левій) — митник
Ісус Христос покликав Матвія (Левія), коли той сидів і збирав мито (Лк. 5:27-29). У житті цього чоловіка відбулися кардинальні зміни, і він відразу захотів поділитися радістю з друзями, запросивши їх на гостину.
— Що особливо сталося в житті Матвія? (Відповіді дітей.)
— Кого Матвій запросив на велику гостину? (Відповіді дітей.)
— Чи влаштовуєте ви чи ваші батьки у своєму домі гостину на честь Ісуса? (Відповіді дітей.)
Апостол Матвій написав одне із Євангелій. У ньому мало інформації про самого Матвія, але видно, що він добре знав Старий Завіт, вірив у Бога, чекав Месію, а зустрівшись з Ісусом, миттєво залишив усе і, радіючи новим прекрасним стосункам, прийняв у свій дім відкинутих людей зі свого оточення та познайомив їх із Христом. Він був людиною великої віри, смиренною, скромною, яка впродовж усього часу служіння Ісуса Христа залишалася з Ним.
Згідно з переданням, упродовж багатьох років апостол трудився серед юдеїв, як в Ізраїлі, так і в інших країнах. Помер мученицькою смертю за віру. Апостола спалили.
Хома — близнюк
Його ім’я в перекладі з арамейської мови означає «близнюк».
Безпосередня згадка про Хому є лише в Євангелії від Івана. Він був готовий слідувати за Христом до могили Лазаря, назустріч смерті від рук юдеїв (Ів. 11:6). Хома щиро зізнався, що не розуміє, куди збирається Ісус, коли Той попереджав дванадцятьох апостолів про неминучий Свій відхід (Ів. 14:5). Головний випадок у житті Хоми, через який його добре пам’ятають і називають «Хомою невіруючим», полягав у його невір’ї у воскресіння Ісуса Христа. Його просто не було, коли Христос з’явився апостолам (Ів. 20:24), і він сказав, що для віри у воскресіння Ісуса Христа йому потрібно самому побачити Його рани від цвяхів і вкласти в них пальці. Через тиждень Христос знову з’явився перед апостолами й звернувся до Хоми: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Iв. 20:24-29).
Допоки Хома не бачив Ісуса, він був у смутку та глибокій печалі за Своїм Учителем, і лише в присутності Ісуса Христа туга зникає назавжди, тому що тоді людина починає вірити та розуміти не лише розумом, а й серцем, що Христос завжди поруч, що Він усе знає, і особливо те, що Він любить і турбується про кожного.
Після цієї події Хома став великим благовісником. Через деякий час разом з іншими апостолами в день П’ятидесятниці він сповнився Духом Святим і отримав силу для служіння.
Оповідають, що Хома приніс Євангелію в Індію. За свою віру Хома помер мученицькою смертю: його прокололи списом.
Яків Алфеїв — менший
Апостол Яків був сином Алфея, матір його звали Марією (Мк. 15:40).
«Меншим» його називали, можливо, через те, що він був низького зросту, або тому, що він був молодший за віком від Якова Зеведеєва.
Після дня П’ятидесятниці Яків був вибраний єпископом Єрусалимської церкви.
Головував на Апостольському соборі 49 р. після Р. Х. (Дії 15:1-34).
Яків Алфеїв написав соборне послання «дванадцятьом племенам, що в розпорошенні».
62 р. після Р. Х. Яків Алфеїв служив у храмі й виголосив проповідь про Ісуса Христа. Противники християн, котрим не подобалася його проповідь, скинули Якова Алфеїва з покрівлі храму, почали каменувати свого священика, знущатися над ним і до смерті забили каменями. Так він загинув мученицькою смертю.
Симон Зилот
До зустрічі з Ісусом Христом він належав до партії зилотів, які закликали до збройного повстання проти Риму.
Після зустрічі з Христом Симон став вірним та сміливим апостолом. Деякі історичні джерела свідчать, що після зруйнування Єрусалима Симон поніс Євангелію на північ, проповідував на Британських островах.
Симон Зилот був розп’ятий за проповідь Євангелії.
Юда Яковів
Ім’я Юда означає «Бог веде». Насправді Юда Яковів носив три імені — Левій («сердечний»), Тадей (той, хто хвалить) та Юда.
Його вважають братом апостола Якова Алфеївого (або Якова Меншого), мати якого, Марія Клеопова, була сестрою матері Ісуса. Тобто Тадей був одним із братів Ісуса Христа. Ці висновки частково підтверджуються словами «Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова…» з Послання Юди — однієї з книг Нового Завіту, авторство якої приписують апостолу Юді.
Про його життя й служіння ми знаємо дуже мало. Відомо лише, що Тадей вірно служив Господу, проповідуючи Євангелію спершу в Юдеї, Галілеї, Самарії, Ідумеї, потім в Аравії, Сирії, Месопотамії, а під кінець у Персії та Вірменії, де й помер мученицькою смертю. Його повісили на дереві, а потім стріляли в нього стрілами.
Юда Іскаріотський — зрадник
Юда — син Симона, учень Ісуса Христа, який за 30 срібняків продав свого Учителя. Юда майстерно грав роль, він навіть носив скриньку для пожертв, але Христос від початку знав, чим наповнене його серце (Ів. 6:64).
Про те, як було покликано Юду на служіння, у Біблії нічого не сказано. Ісус вибрав його, і він прийняв рішення слідувати за Ним.
З людського погляду, Юда мав такі самі можливості, як і інші апостоли. Але він ніколи по-справжньому не приймав того, що говорив та чого навчав Ісус. У Ньому він бачив лише шлях для досягнення власної мети. У його серці не було щирої любові до Ісуса Христа. Юда так і не змінився.
Після того як Ісуса було засуджено до страти, Юда повернув 30 срібняків первосвященикам, говорячи: «Я згрішив, невинну кров видавши» (Мт. 27:4). Залишивши срібняки в храмі, Юда пішов і повісився, так і не розкаявшись у своїх гріхах.
ІV. Підсумок уроку
— Чи виконали учні Ісуса Христа доручення, яке дав їм Учитель? (Відповіді учнів.)
— Чи передали вони Слово Боже іншим людям? (Відповіді учнів.)
Завдяки проповіді апостолів ми з вами маємо Слово Боже, яке можемо читати, з якого можемо вчитися, як нести Добру Новину іншим людям, щоб вони також пізнали істину й стали вільними від своїх гріхів. Адже в Слові Божому написано: «Пізнайте правду, і правда вас вільними зробить» (Ів. 8:32).
На закінчення уроку пропоную вам вправу «Асоціативний кущ»
БОГ, Мойсей, ізраїльський народ
Мойсей отримав від Бога Десять Заповідей, записав їх і передав ізраїльському народу.
Ісус Христос, учні Ісуса Христа, народи
Ісус Христос — Учитель, який єдиний повністю виконав Закон та волю Небесного Отця, навчав цього Своїх учнів і дав їм повеління нести Євангелію всім народам.
Учні Ісуса Христа, Церква, народи
Учні відповіли «так» на поклик Божий, завдяки їхній проповіді утворилася Церква, християни пішли проповідувати істину всім народам.
Учитель християнської етики, учні – батьки – колеги
Учитель християнської етики навчає учнів Слова Божого, свідчить батькам учнів, є прикладом для колег.
Учні, які вивчають християнську етику
На уроках християнської етики учні слухають Слово Боже, читають його, приймають в серце, розповідають іншим про Бога.
Домашнє завдання: написати міні-твір «На кого з учнів Ісуса Христа ти хотів би бути подібним і чому?»