Перша християнська школа Донбасу

 «Задовга надія – недуга для серця, а бажання, що здійснюється, – це дерево життя» (Пр. 13:12)

Закінчувалося недільне богослужіння, коли пастор церкви оголо­сив, що педагогів-християн запрошує Донецький Християнський Університет (ДХУ) на зустріч. Про тему майбутньої зустрічі ніхто навіть не здогадувався, але всім було цікаво не через загадкову тему, а через змогу побачитися з колегами-християнами.

Минув тиждень, і настав день зустрічі. Брати та сестри в Христі, які не знали одне одного раніше, зустрілись як давні друзі. Дізнались про те, хто яку дисципліну викладає, про служіння в церкві, але таємницею залишився предмет нашої зустрічі.

Щойно вщухли емоції після знайомства та палкої мо­литви, ми дізналися, навіщо нас зібрали. Темою зустрічі була організація християнської загальноосвітньої школи. Чи потрібна вона в Донецьку? Хто в ній навчатиметься? Хто викладатиме? Яка мета цього навчального закладу?

Кожен із нас у глибині душі вже давно плекав мрію працювати саме в християнській школі, тому невдовзі четверо сміливців вирушили в розвідку в Санкт-Петербург на конференцію Міжнародної асоціації християнських шкіл (МАХШ). Ми нічого не знали про християнські школи, їх ор­ганізацію та роботу, тому багато розпитували, усім цікавилися, до всього приглядалися і в Донецьк повернулися абсолютно впевненими, що у вересні діти підуть у першу християнську школу в нашій області. Так воно й сталося.

1 вересня 1999 р. у мальовничому куточку природи, майже у серці обласного ботанічного саду, на межі двох великих міст Донець­ка та Макіївки відбулося свято першого дзвоника. Його готували не лише вчителі школи, але й студенти ДХУ, лялькову ви­ставу показали батьки. Це було справжнє свято для 12 шестирічних малюків – першокласників християнської школи «Джерельце» (перша назва школи).

По­чалися робочі будні. Дякуючи Богу, згодом у нас з’явилося нове просторіше приміщення. У наступному навчальному році за парти сіли ще 17 першокласників. За рік їх було вже 28. Школа одержала ліцензію та пройшла державну атестацію. Усе це – про­яв безмежної Божої любові до нас.

Усі роки існування школи, а їх уже 13, не змовкає в храмі освіти хвала Богові. Воно й не дивно, адже тут працюють посвячені на це служіння вчителі, навчаються діти Божі, моляться за нас батьки учнів, та й сама назва школи «Глорія» в перекладі означає – «Слава Богові». Тому кожному з нас, як складовій частинці єдиного організму «Глорія», треба бути вірним своєму Верховному Владиці! Це важливо, адже тут ми покликані формувати серце дитини і водночас відповідально брати участь у творенні нового себе під керівництвом Духа Святого (Як. 3:1-2).

«Глорія» – це Божий плацдарм поширення Царства Божого в душах підростаючого покоління на противагу системі, поневоленої гуманізмом, атеїзмом та іншими «ізмами» під піратським прапором «Я».

«Глорія» – це складно? Так! Боляче? Так! Небезпечно? Так! Але якщо й варто ще жити тут на землі, то співпрацівником Господа в Його школах, чи то «Глорія» чи інша християнська школа. Якщо Він пролив Свою Кров за нас, то чи варто нам бігти в «систему», щоб тихесенько прозябати там, або шукати тепленьке місце, де спокійніше та зручніше? Чи не краще пройти своїм серцем тернистим шляхом, що веде у вічність із Богом?

А поки що ми проходимо випробування на вірність, своєрідні курси підвищення кваліфікації, іде генеральна репетиція того, що, можливо, чекає нас у вічності. «Глорія» – це підготовка до вічності.

Т. І. Чумакова, директор приватної школи «Глорія», учитель географії

Напрямки виховної роботи  у школі «Глорія»

Для забезпечення духовної складової виховного процесу в нашій школі розроблено систему загальношкільних та класних заходів через розвиток соціокультурної компетенції.

1. Загальношкільні ранкові лінійки (див. Додаток 1).
2. Біблійні       години (раз на тиждень у кожному класі).
3. Впровадження біблійної інтеграції в шкільні      предмети.
4. Виховання позитивних якостей характеру школярів      через систему мотивації «Чисте серце» (один раз на тиждень по класах).      Перелік позитивних якостей: мудрість, чесність, слухняність, щедрість,      акуратність, самостійність, відповідальність, старанність, доброта,      ввічливість, вдячність, дружелюбність, чуйність, скромність.

Щотижня в кожному класному колективі підбиваємо підсумки роботи щодо шкільного життя. Ті учні, які позитивно проявили себе, отримують особливу відмітку на класному «Серці». Наприкінці навчального року всі серця, отримані учнями, підсумовуються, а учні отримують грамоти за прояви позитивних якостей характеру на шкільному святі останнього дзвоника.

5. Шкільне самоврядування + модель випускника (як      кінцевий результат).

Найбільш ефективним шляхом виховання особистості учнів є їхнє самовиховання. У школі прийнята модель випускника, згідно з якою розвиток особистості відбувається в десяти основних сферах: моральній, правовій, інтелектуальній, естетичній, фізичній, емоційній, економічній, соціальній, культурній, мовній (див. Додаток 2). З метою мотивації учнів для саморозвитку цих сфер активні учні, задіяні в системі самоврядування, відповідають за організацію діяльності кожного  напрямку.

Ми живемо у світі, що захоплений  цинізмом та руйнуванням загальнолюдських цінностей.  Колектив нашої школи вважає, що єдиним шляхом для виходу з цього становища і для суспільства, і для освітян, і для родини, і для особистості є повернення до християнського світогляду та біблійних цінностей. Якщо вже зараз ми почнемо впроваджувати християнські цінності в нашу сучасну освіту, на виході ми будемо мати  не тільки учнів з якісними академічними знаннями, але, що найважливіше, й молодь, яка буде мати стійкий християнський світогляд як максимум, а як мінімум – християнську освіту.

                       Оксана Шлапак, заступник директора з навчально-виховної роботи

1. Правова:

–          біблійне бачення інституту сім’ї;

–          послух батькам;

–          слухняність закону, Божим заповідям;

–          дисциплінованість.

2. Естетична:

–          розвиток естетичного смаку;

–          акуратність;

–          здатність бачити й насолоджуватися красою світу, створеного Богом.

3. Економічна:

–          працьовитість;

–          професійна орієнтованість.

4. Соціальна:

–          комунікабельність;

–          здатність до самореалізації.

5. Культурна:

–          висока культура поведінки;

–          без лихослів’я;

–          культура спілкування.

6.       Мовна:

–          культура мови;

–          вільне володіння вивченими мовами;

–          уміння чітко висловлювати свою думку.

7.       Емоційна:

–          впевненість у собі;

–          вміння володіти своїми емоціями;

–          відчуття себе щасливим.

8.       Фізична:

–          фізично здоровий;

–          відсутність шкідливих звичок;

–          дотримання особистої гігієни;

–          чистота дошлюбних стосунків.

9.       Інтелектуальна:

–          високі академічні знання;

–          вміння навчатися;

–          цілеспрямованість;

–          креативність;

–          мудрість;

–          самокритичність.

10.       Моральна:

–          якості любові (1 Кор. 13).

Що для мене значить моя школа?

Учні школи

Ділноза Тажибаєва, 7 клас

Коли ми кожного ранку зби­раємося на лінійці, ми розпо­відаємо про те, що Бог зробив у нашому житті протягом ми­нулого дня, молимося, про­славляємо Бога, розповідає­мо «золоті» вірші й отримуємо благословення на цей день.

Микита Колесников, 5 клас

Для мене школа — це дім, в якому всюди є знання; це ве­ликий майданчик, на якому я кожного разу бачу своїх дру­зів; це велика родина, у якій ми разом вчимося, працюємо, живемо. Я дуже люблю свою школу!

Софія Щербакова, 9 клас

Пройшло майже два роки, як я у цій школі. За цей час у моєму житті відбулися великі зміни. Завдя­ки чудовим вчителям я почала краще вчитися, у мене з’явився інтерес до багатьох предметів. Я залюбки прокидаюся кожного ранку і йду до школи, щоб пізнавати кожен раз щось нове.

У цій школі я почуваю себе дуже спокійно, ніби прийшла додому. Не відчуваю страху, я впевне­на, що мене завжди зрозуміють. Мій клас, учи­телі — моя друга сім’я.

Анастасія Мель­никова, 8 клас

Більшість людей, які тут оточують мене, вірують у Бога. Я знаю, що я у безпеці і можу спо­кійно навчатись.

Тетяна Завальнюк, 9 клас

У моїй школі мені подобаєть­ся все! Ранкові лінійки, теплі та світлі класи, але більше за все — люди! Кожен учитель намагаєть­ся нас зацікавити на уроці.

Якщо хтось скаже, що в Україні є сучасніші чи комфортніші школи, я не сперечатимусь. Є. Але якщо мене спитають: «Яка вона, школа твоєї мрії?» — я з повагою відпо­вім: «Це моя улюблена «Глорія»!»

Оксана Малова, 9 клас

Для мене школа — це, насампе­ред, обов’язок, адже навчання у нашій країні обов’язкове. Але школа — це не тільки навчання, школа — це друзі, спілкуван­ня, це підготовка до дорослого життя. На мою думку, тим дітям, які навчаються вдома, набагато складніше буде адаптуватися в суспільстві, у дорослому житті.

Випускники школи

Карина Вієру (випускниця 2011 р., навчається у Донецькому ліцеї при ДонНУ)

Ця школа навчила мене не тільки певним наукам, але й виховала в мені людину, навчила жити згідно з Божим Законом. Мені дуже не виста­чає тих шкільних лінійок щоранку, тих молитов, що підносяться до не­бес, тих чарівних пісень щоп’ятниці та того дружного «Амінь!» у кінці. Неможливо не згадати ті веселі та в той же час наповнені змістом свята. Ну і, звісно, їдальню, у якій звичайні страви перетворюються на делікатес.

Це незвичайна загальноосвітня школа. Зайдіть усередину. Що ви відчуваєте? Тепло пронизує тіло. А тепер вдихніть, вдихніть на повні груди. Відчуваєте? Відчуваєте цей при­ємний запах книжок та свіжості? Пройдіться коридором. Чи почуєте ви тут плач? Чи побачите бійку? Ні. Тут ви мо­жете побачити тільки мир, добро і радість.

Це одне з найпрекрасніших місць Донеччини, один із заповідників України, але це не звичайний заповідник. Цей заповідник зберігає не рослини, і він не охороняє тварин. Він зберігає любов і охороняє людяність.

Яна Кочерга (випускниця 2009 р., студентка Київського національно­го університету ім. Т.Г.Шевченка)

«Глорія» — це непід’ємний багаж знань, який осяяний любов’ю та са­мопожертвою вчителів… «Глорія» — це місце, де ти не просто заучуєш, не просто отримуєш сухі знання, а вчишся мислити, мати власну думку, починаєш творити… «Глорія» — це перші сльози, це перші перемоги, і не тільки на конкурсах, але й ма­ленькі перемоги над собою… «Глорія» — це перші друзі, перші переживання та пригоди… «Глорія» — це ключ до розкриття багатьох дитячих талантів та здібностей… «Глорія» — це місце, де приходить розуміння: ким ти хо­чеш бути… «Глорія» — це перші кроки назустріч майбут­ньому… «Глорія» — це маленький шматочок Царства Бо­жого, де славиться Його Ім’я… «Глорія» — це місце, де ти стаєш особистістю, унікальною, цінною і неповторною… «Глорія» — це маленькі люди, що прагнуть бути образом Божим… Тут я стала людиною, якою мене хоче бачити Бог, тут я отримала світло, яке хочеться нести у світ…

Маргарита Колесникова (випускниця 2008 р., студентка Донецького юридич­ного інституту МВД)

5 років тому я стала випускницею школи «Глорія», але в моєму серці до цього момен­ту залишились найприємніші й найтепліші спогади. У жодній школі (а я навчалась у трьох різних школах) я не відчувала такої любові, такої уваги й турботи від учителів. Їхній внесок є неоціненним, тому що вони в нас вкладали всю свою душу, всі свої зна­ння, вони допомагали нам знайти свій шлях у житті, прищеплювали нам християнські цінності, а головне вчили нас слідувати за Богом й довіряти своє життя тільки Йому. Тільки в цій школі до мене ставились як до рідної дитини. Я завжди відчувала, що я потрібна не тільки своїм батькам, але й цим людям.

Учителі школи

Т. М. Авдєєва, учитель російської мови та етики

Моя школа для мене — це місце, де я потрібна, де я можу застосувати свої здібності для блага людей. Тут я можу повпливати на людей, які через декіль­ка років стануть біля керма нашої держави й зро­бити так, щоб вона процвітала, адже ми всі, учителі школи, регулярно нагадуємо дітям про особисту відповідальність кожного перед Господом за наші вчинки й навіть думки.

Мені подобаються дитячий галас і сміх. Бувають хвилини, коли втомлюєшся і хочеться кудись захо­ватися від усіх, але чомусь уже на другий тиж день канікул з’являється думка: «Цікаво, що там у школі? Треба поїхати, подивитися…»

Найприємніше — це коли вже дорослі колишні учні приходять у школу, просто так, іноді проїздом з інших міст, тому що засумували. А ще при­ємно, коли вони кажуть: «Я цього літа виходжу заміж! А коли в нас будуть дітки, я приведу їх до нас у «Глорію».

М. С. Фоміна, учитель початкових класів

Наша школа — не­вичерпне джерело ентузіазму та життє­вої енергії. Чи були ви так втомлені, що не було сил навіть слово вимовити? Завітайте до нас і не помітите, куди зникла ваша втома! Неможливо встояти проти того запалу, який несуть наші діти та вчителі. «Гло­рія» — це не просто школа, це стиль життя. Це спільні захоплення, спільна мета, спільне життя!

І. А. Вовк, учитель англійської мови

«А чому ви обрали саме нашу школу?» — пролунало запитання завуча, коли я прийшла записува­ти 6-річного сина в перший клас.

З цього питання почалося моє зна­йомство зі школою «Глорія». Точно не пам’ятаю, що я тоді відповіла, але знаю, що жодного разу не по­шкодувала про цей вибір.

Правилами школи не заборонялось відвідувати уроки, і я з радістю цим користувалась. Відверто кажучи, я позаздрила своєму синові, що в нього такі надзвичай­но цікаві уроки, такі добрі й чуйні вчителі, які вчать ді­тей, опираючись на Слово Бога. Мені дуже захотілося стати частиною цієї родини. Це бажання надихнуло мене …стати вчителем!

В. В. Деркач, учитель літератури

Кожна людина має потребу від­давати свою душу і всі надбання улюбленій справі й тим, хто їх потребує. Для мене моя школа саме те місце, куди я кожного дня ношу всі свої знання, улюблені думки, гарний настрій, захоплен­ня улюбленою справою і безліч таких потрібних мені духовних речей. Усе це є величезним скар­бом, а школа надійним сейфом без замка, який до­зволено відчиняти всім бажаючим і тим, хто потребує цього, беручи, кому що треба. Поповнюючи кожного дня цей сейф, я сама збагачую свої знання і досвід.

Г. В. Левтерова, учитель історії

Школа для багатьох асоціюється з певною територією, будівлями, спортмайданчиком і галасом, який після 45-хвилинної тиші роз­повсюджується в радіусі трьох кілометрів як мінімум 15 хвилин вісім разів на день. Для учнів же це — «королівство знань і дослідів», омріяне з дитинства «тридев’яте царство», де можливі всілякі дива. І не слід дивуватися, що саме в це чарівне місце поспішають старшокласники, обганяючи маленьких школяриків із важкими ранцями.

А що таке школа для вчителя? Це — те­риторія позитиву, адже, де є діти — там обов’язково присутні сміх і веселощі. Це — країна «чомусиків» (учнів), які різними спо­собами намагаються отримати важливу для життєдіяльності інформацію від «томусиків» (учителів). Школа — це справжнісінький острів зі скарбами, які були надійно захова­ні Богом у серця учнів. Це — тисячі можли­востей для дорослих не забувати, що таке щира дружба, справжнє прощення, дитяча віра, відверті почуття, нелицемірна любов.