Християнський молодіжний дискусійний клуб «Алетея» у м. Сарни існує вже сім років. За цей період багато чого змінювалося: форми і методи роботи, контингент молоді, приміщення тощо. Але мета залишалася незмінною: допомогти молоді знайти й обрати правильний шлях у житті. «Озброєння» клубу також не змінилося — це не¬змінне і актуальне для усіх поколінь Слово Боже — Біблія, Книга книг.
За роки роботи клубу були розглянуті сотні тем, які показували у світлі Слова Божого важливі молодіжні проблеми, такі як сенс та цінність життя, самооцінка, шкідливі звички, стосунки з протилежною статтю, відносини з батьками, вирішення конфліктів.
На сьогодні «клубівці», бажаючи дізнатися як будувати міцну та щасливу сім’ю, збираються разом для вивчення Біблії на семінар «Як знайти та зберегти справжнє кохання?». Дехто з них тільки-но «виріс» із підліткового віку, а декому — один крок до дорослого життя…
Колись, попри всі перешкоди, вони обрали шлях — бути учнями, які навчаються у школі Христа.
Як усе почалося
Дуже просто — декілька дорослих людей, небайдужих до долі підлітків, вирішили стати для них друзями і помічниками у пошуку справжніх цінностей і справжнього щастя. Знали, що буде нелегко. Та знали і те, що справа варта зусиль. Вірили, що наші вихованці — це перлини, які лежать на дні моря, а щоб їх дістати, треба пірнути і шукати. І… «пірнули».
Перше знайомство
…Вони заходили в приміщення нерішуче, з цікавістю роздивляючись навколо. Обережні і трохи ворожі. Уважно розглядали ведучого, оцінюючи не стільки зовнішній вигляд та манери, скільки його здатність знаходити спільну мову з ними, сучасними підлітками. Приглядалися, прислуховувалися, перевіряли… Взяли до рук Біблію… Невпевнено перегорнули сторінку…
«Алетея» — не просто назва
Хтось сказав, що важко — це ще не означає нездоланно. Навчитися робити правильно те, що ти роками робив неправильно, — дуже важко… Але набагато важче на¬вчитися мислити по-іншому, а не так, як ти звик протягом всього свого життя… Погодитися з тим, що осміював, повірити в те, що вважав міфом.
Через певний час назва нашого клубу «Алетея» почала виправдовувати себе. «Алетея» з грецької мови — «істина» або «правда». Коли юні хлопці і дівчата почали дізнаватися істини з Біблії та втілювати їх у життя, це почало змінювати їх! Виявилося, що людина — звучить не так уже й гордо, якщо вона сама є центром свого життя! Виявилося, що є Той, перед Ким свого часу відповідатиме кожен… Отже, настав час серйозно замислитися над тим, чи справді варто йти звичним старим шляхом, чи зробити перші кроки в протилежний бік.
Метаморфози
Чи спостерігали ви коли-небудь, затамувавши подих, перетворення чогось неприглядного і, можливо, навіть огидного, на щось дивовижно прекрасне?..
Те, над чим роками б’ються вчителі та батьки, Боже Слово здатне змінити за мить. «І пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:32) — сказав Ісус. Саме це і почало відбуватися у нашому клубі. Звичайно, не з усіма. Але то тут, то там з химерних лялечок почали випурхувати яскраві метелики. Деяка «гусінь», ще продовжуючи повзати, здивовано витріщала очі, не впізнаючи вчорашніх, собі подібних, друзів.
А вчора — вже нема, воно вже позаду. Попереду — нове життя, нова мета, нові цінності і нове майбутнє!
Ольга Новікова
Впевненість у майбутньому
Мабуть, кожна людина думає про те, що на неї чекає в майбутньому. Всі хочуть бути впевненими, що все буде добре. Деякі люди, щоб переконатися в щасливому майбутньому, звертаються до ворожінь, гороскопів, магічних книг. Але це все не дає такої впевненості, яку дає Бог.
Для того щоб бути переконаним у щасливому майбутньому, потрібно повірити в жертву Ісуса Христа. Адже через віру в Ісуса людина стає Божою дитиною, відтоді Бог стає для неї Отцем. Він ніколи не дасть скривдити Свою дитину, хоча це і не означає, що не буде ніяких неприємностей. Будуть, але Бог Сам веде дітей Своїх через складні обставини, навчаючи і виховуючи їх. Головне, що неприємності не будуть сильнішими за нас.
Божі діти повинні сміливо дивитися в майбутнє, знаючи, що Господь завжди підтримує нас. Про це неодноразово згадується у Біблії. «Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити» (Іс. Нав. 1:9). Ще в Слові Божому написано, що Бог нас оберігає, любить і ніколи не покине.
Вадим Сиротюк, 16 років
Тоді і тепер
До моменту покаяння моє життя було порожнім і позбавленим віри. Усі мої надії були засновані на силі цього світу, а вірила я у героїв та «лицарів», яких показували по телевізору.
Коли я чула щось про Бога, то ставилася до цього байдуже, і моє серце не відповідало на поклики Ісуса. Я вважала, що моя мама є найсильніша і вона зможе захистити мене від усього лихого. Тому, як я думала, ніякий Бог мені не потрібен, і я сама знайду вихід із складних ситуацій.
Тепер мене не цікавлять супермени з телевізора, а всі свої надії я покладаю на Бога. До покаяння я чинила багато гріхів, не думаючи про наслідки, а після покаяння я замислююсь над цим і вчуся жити за Біблією.
Ісус подарував мені вічне життя і свою велику, незрівнянну любов. Він показав мені шлях до спасіння і зробив мене щасливою! Я буду цінувати Його все своє життя.
Катерина Вітевська, 14 років
Покладаюсь на Бога
Мене звати Ігор. Хочу поділитися з вами розповіддю про своє життя.
Колись у школі мене навчали поводитися чемно, дякувати, допомагати іншим. Але як і більшість, я це робив лише тому, що так потрібно робити та що інколи мене примушували це робити. Але сам я цього не хотів.
Наприклад, прибирати вдома, їздити до бабусі і багато ще чого. Я жив як і всі хлопці, з якими товаришував, ми знаходили задоволення в чомусь такому, що зараз для мене є повним безглуздям. Так час минав дуже швидко. Я не встигав рахувати роки, які мені виповнювалися, а справжньої цінності свого життя так і не міг знайти. Де б я не був, що б не робив, моє серце залишалося порожнім, а буденність в’їдалася в мене настільки, що просто потрібно було щось негайно змінювати. Я пробував багато різних методів, щоб моє життя стало яскравішим та цікавим. Та кожен з цих засобів закінчувався крахом. Щось набридало, а від чогось доводилося відмовлятися через обставини.
Коли я залишався на самоті, роздумував: хіба саме так має проходити наше життя? І саме тоді, коли мені було дуже погано, я попросив Ісуса увійти в моє серце і стати моїм Господарем. Після цього я зрозумів, для чого була взагалі створена людина. Не для того, щоб знаходити задоволення для себе у різних витівках та дискотеках. А в щирому поклонінні та вірній любові до нашого Господа.
Бо це Він, Ісус Христос, по волі Свого Отця при¬йшов на землю, щоб взяти наші гріхи на Себе і пройти шлях, призначений Йому Отцем Небесним. І я знаю, що ніхто з людей не зміг би цього зробити. А лише Він — заради того, щоб кожний, хто визнає свою вину і повірить у Нього, мав вічне життя і радість бути з Тим, Хто його створив і Хто дарує кожну хвилину життя.
Коли ця істина поселилася у моєму серці, я сказав: «Дякую Тобі, мій Отець, за все, що ти робиш у моєму житті».
Я побачив, що лише Бог може дарувати справжніх друзів, які допоможуть у будь-яку мить і дадуть розумну пораду. Лише Господь може спонукувати нас сказати іншому: «А я тобі пробачаю», коли нам хтось робить боляче. Тоді ми по-справжньому можемо цінувати і бути вдячними за батьків, яких нам дав Господь, якими б вони не були, адже в декого їх зовсім немає. Тоді ми можемо справді оцінити піклування наших рідних, дякуючи за їхню турботу.
Тепер я знаю, що в мене є майбутнє, і це — майбутнє з Богом.
Ігор Болкуневич, 21 рік