І відповів сатана Господеві й сказав: «…Але простягни-но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, – чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?»
Книга Йова 2:4-5
Яку ціну ми платимо за своє здоров’я?
Платять усі, бо хворіють усі і, на жаль, усе більше й більше.
Дитяча онкологія, психічна неврівноваженість школярів, інфаркти й інсульти у молодих людей, повсюдний синдром хронічної втоми, нові віруси і нескінченні епідемії уже нікого не дивують.
На нас тисне радіація, забруднені вода і повітря, модифіковані продукти харчування, малорухливий спосіб життя тощо. Карантини в школах і дитсадках уже заздалегідь враховують у навчальних планах.
Але жити далі треба, а тому потрібно лікуватися, а ще краще вести здоровий спосіб життя, загартовуватися, підвищувати імунітет і не хворіти. Яким чином? Сьогодні зупинимося на одному з методів лікування та профілактики — гомеопатії.
Досліджуючи це питання, доходимо висновку, що в християнстві немає однозначної позиції стосовно гомеопатичного лікування, вона коливається від безумовного прийняття до абсолютного відкидання. І хоча засоби масової інформації широко висвітлюють цю тему, багато людей усе ще мають досить туманну уяву, що ж воно таке — гомеопатія, і нерідко плутають її з фітотерапією (лікуванням за допомогою лікарських рослин).
Мета цієї публікації — звернути увагу читачів на сутність гомеопатії, яка заполонила нині фармацевтичний ринок, і заохотити виробити своє обґрунтоване ставлення до неї, щоб не стати заручником необізнаності та шахрайства.
Наша постійна авторка Наталя Зайчук тривалий час досліджувала цю проблему.
— Що таке гомеопатія, коли, де і як вона виникла?
— Класичне визначення гомеопатії таке: гомеопатія (від грец. слів homoios — подібний та рathos — страждання, хвороба) — це система лікування малими дозами ліків, що часто приймаються, які у великих дозах у здорових людей викликають явища, подібні до симптомів самої хвороби. Відразу хочу зазначити, що «мала доза» — це не 1% і навіть не 0,0001%, а це або одна-дві молекули, або взагалі відсутність лікарської речовини, а лише «пам’ять» про її перебування, яка залишилася в розчині після його багаторазового розведення і збовтування. Але про це далі.
Гомеопатію започаткував у 90-х рр. ХVIII ст. німецький лікар Самуїл Ганеман.
На той час у медицині панувала так звана римська школа, застосовували радикальні терапевтичні методи: кровопускання, припікання, клізми, блювотні та послаблюючі засоби, які без потреби ослаблювали хворого. Для лікування використовували сильні отрути: ртуть, арсен, сурму, опіум, тютюн.
1779 р., перекладаючи працю про хінну кору відомого тоді шотландського фармаколога Куллена, Ганеман був здивований суперечливими даними про її дію на організм. Хіну традиційно застосовували при лікуванні малярії. Коли ж Ганеман почав приймати хінну кору в звичайних дозах, у нього виникли симптоми малярії, яку він переніс декілька років тому.
Ганеман почав випробовувати різноманітні отрути на собі та на своїх близьких, шукаючи в токсичних діях отрут проявів уже відомих хвороб. Дослідник дійшов висновку, що ліки, якими лікують хворобу, самі викликають таку ж хворобу.
Ганеман, згадуючи вислів Гіппократа про те, що подібне лікується подіб-ним впровадив поняття, яке стало згодом основним законом гомеопатії, — правило подоби.
Розуміючи неспроможність тогочасної медицини, яка призводила до загибелі пацієнтів, Ганеман почав виступати проти кровопускання та інших методів. Він пропагував суспільну та особисту гігієну, збалансоване харчування, свіже повітря та фізичні вправи. Почав призначати ті ж препарати, але в дуже малих дозах.
Безперечно, таке лікування було кращим від тогочасної терапії. Багато пацієнтів виліковувались самі, припинивши вживати сильні отрути. Особиста гігієна, фізичні вправи, харчування, які пропагував Ганеман, сприяли цьому одужанню.
Однак гомеопатія, котру запровадив Ганеман, також мала багато протиріч.
Метод приготування гомеопатичних препаратів був винаходом не самого дослідника, попередньо він дослідив досвід алхіміків і взяв із його арсеналу те, що вважав за потрібне.
— А що ще відомо про засновника методу гомеопатії?
— Самуїл Ганеман (1755–1843) за своїм віросповіданням був лютеранином. Відомо також про вступ Ганемана в молодому віці в масонську ложу, яка мала вплив на його філософські та релігійні погляди. Цей факт підтверджений у працях його біографів.
Доктор Рихард Хаель, його біограф, повідомляє, що всі речі Ганемана збереглись і містяться в музеї в Штутгарті. Він звернув увагу, що історії хвороб (збереглось 54 томи) були заповнені кабалістичними знаками. (Кабала — середньовічне єврейське містичне вчення, для якого характерне використання магічних ритуалів та ворожіння).
Ганеман також був прихильником ідей відомого спіритиста того часу Емануїла Сведенборга (про це пише Ендрю Вейл, доктор Гарвардського університету, дослідник етнофармакології).
Ганеман поділяв ідеї окультистів Парацельса та Месмера. Його зв’язок із спіритизмом знаходимо в найвідомішій його праці «Органон», де достатньо розділів він присвятив прославленню батька спіритизму Антонія Месмера.
Ганеман вірив у його теорію «життєвого магнетизму» і сам застосовував її на практиці (Ганеман «Органон», С. 301–305).
На Ганемана, окрім того, мали великий вплив східні релігії та анімізм (від лат. аnima — душа, анімізм — віра у існування душі та духів, що керують матеріальним світом. Саме анімізм привів до виникнення магії.)
Один із відомих гомеопатів лікар Бопп коментує: «Словниковий запас його (Ганемана) езотеричний, а ідеї напов-нені східними філософіями, такими як індуїзм та пантеїзм. Домінуюча риса пантеїзму — це бачення Бога в усьому: людині, тварині, рослинах, квітах, навіть у гомеопатичних ліках».
Ганеман також обожнював Конфуція, він був його ідеалом. Його вчення він ставив вище вчення Ісуса Христа. У своєму листі він так відгукувався про Конфуція: «Ось, де можна читати Божественну мудрість без чудесних міфів і упереджень (тобто християнства). Я вважаю, що праці Конфуція доступні для читання, що є важливим знаменням часу. Скоро я буду мати можливість обняти його у царстві блаженних духів; він благодійник людства, вказав нам прямий шлях до мудрості і до Бога майже за 650 років до Ісуса Христа».
— Які основні принципи виготовлення гомеопатичних ліків і як вони були встановлені?
— Гомеопатичне лікування основане на трьох основних принципах. Про перший ми вже згадували. Ось ще такий приклад. У той час багато дітей хворіли на скарлатину. При цьому захворюванні у хворого спостерігається важкість внизу живота, оніміння кінцівок, головний біль, біль при ковтанні, лихоманка, збільшення лімфовузлів, свербіж усього тіла.
Ганеман, шукаючи новий метод лікування, розмірковував так: необхідно знайти таку траву, при прийомі якої виникають такі ж симптоми, як при скарлатині, і дати її сильно розведеною. У його розумінні це мало б дати лікувальний ефект. Він призначав розбавлену беладону, тому що вона у великій концентрації у здорової людини викликає такі ж симптоми, як і при скарлатині.
Саме при таких дослідженнях Ганеман сформулював перший закон гомеопатії — similibus curantur — подібне лікується подібним.
— І це справді так?
— Далеко не завжди. Гомеопати призначають арніку людям, які багато кричать, імпульсивним, нервовим, а плаксивим, нерішучим — препарати міді. Отож, за визначенням гомеопатії, якщо здоровій людині дати препарати міді у великій дозі, то вона плакатиме на веселому святі, а якщо дати арніку перед похороном, то сміятиметься. Але такого ефекту ми не спостерігаємо!
Навіть якщо ви не маєте медичної освіти, то можете зрозуміти, що правило подібності в гомеопатії не витримує навіть простої перевірки. Пеніцилін не викликає гонорею. Сальварсан не викликає сифіліс або схожого захворювання. Стрептоміцин не викликає легеневого туберкульозу. Фолієва кислота не викликає злоякісної анемії.
— Але в цьому немає і нічого шкідливого. А раптом, допоможе? До того ж гомеопатичні ліки основані на натуральних природних компонентах.
— Щодо вашого «А раптом, допоможе?», то справді, навіть поверхневе знайомство з гомеопатією виявляє ознаки рівня середньовічної емпіричної медицини, тобто медицини, що опирається тільки на досвід людей, але науково не обґрунтованої.
У той час коли жив Ганеман, було популярним вчення про симпатію. Воно стверджувало, що рослини та каміння вказують своєю зовнішньою формою та якостями на характер їх застосування. Наприклад — червоні корали застосовують для лікування бешихи (рожа червоного кольору, тому лікуємо червоним), пір’їни орла — для гостроти зору, річкового рака — для лікування злоякісних пухлин…
Подібні рецепти ми знаходимо й у гомеопатії — рослини, що мають неприємний, різкий запах, використовують для лікування нежиті. Вважалось, що для покращення роботи мозку потрібно вживати грецькі горіхи, бо вони нагадують мозок…
А от щодо «натуральних компонентів», то мало хто знає, наскільки сильно ці компоненти при приготуванні лікарських препаратів розводять, бо другий закон гомеопатії стверджує, що чим більше розводять ліки, тим вони ефективніші — закон безкінечно малих величин.
— Будь ласка, розкажіть про це докладніше.
— Щоб приготувати гомеопатичні ліки, сировину (продукт рослинного, тваринного або мінерального походження) подрібнюють або перетирають до порошкоподібного стану. Потім речовину поміщають у скляну ємність і заливають 90% спиртом або дистильованою водою, певний час настоюють, періодично збовтуючи, у результаті чого виходить так званий «материнський розчин».
Якщо беруть одну краплю материнського розчину й розводять 9-ма частинами спирту або води, то розчин маркують 1Х.
Якщо одну краплю материнського розчину розводять 99-ма частинами спирту або води, то розчин маркується як 1С.
Потім знову із отриманого розчину беруть тільки одну краплю і знову розводять в 9 або 99 раз — це вже будуть розведення 2Х або 2С. І так кілька разів.
Розведення 1 до 10 називається десятинним і позначається римською цифрою Х або D
1X= 1D= 1/10
3X = 3D = 1/1000
Розведення 1 до 100 — сотенні, позначають римською цифрою С
1С = 1/ 100
3С = 1/ 1000000 і т. д.
Більшість препаратів, які сьогодні продають в аптеках, розведені від 3Х до 30Х.
Що означає розчин 30Х?
Цей розчин означає, що початкову сировину (траву, суміш трав, мінерал тощо) розвели в 1029 разів!
Беручи до уваги, що кубічний сантиметр води може вміщувати 15 крапель води, то це число більше, ніж число крапель води, які б заповнили ємність, що перевищує в 50 раз розмір Землі.
Гомеопатичний препарат «oscillo-coccinum», котрий виписують для лікування застуди, розведений до 200С, ще більш фантастичне розведення!
Болгарський фізик Тінчев пише: «Активна речовина в гомеопатичних ліках розведена так сильно, що на один атом його припадають мільйони атомів розчинника».
Це одна з особливостей, яка спонукає нас замислитись над питанням, що саме лікує, якщо препарат майже не містить самої активної речовини?
— А як це пояснюють гомеопати?
— За допомогою третього закону гомеопатії — закону потенціювання (послідовного збовтування).
Збовтування рідини (гомеопати називають його динамізацією або потенціюванням) нібито посилює лікувальні властивості розчину.
Ганеман вірив, що збовтування наділяє рідину якістю нести «сутність» або бути «зарядженою».
Гомеопатія вчить, що ця «сутність» може передаватись з водою навіть після того, як усі молекули початкової речовини зникли в результаті численних розведень.
Третій закон є основним законом приготування гомеопатичних ліків. Оскільки препарати не діють, якщо їх просто послідовно розводити без збовтування або просто сильно розвести у великій кількості рідини за один раз. Вони також не будуть діяти, якщо їх просто збовтувати. Тільки комбінований процес послідовного розведення і сильного збовтування робить ліки ефективними.
У своєму творі «Органон лікарського мистецтва» Самуель Ганеман пише: «Наявність цілющої енергії не може бути пов’язана ні з атомами потенційованих ліків, ні з будь-якими фізичними або математичними особливостями будови їхньої поверхні, за допомогою яких багато-хто намагається пояснити наростаючу енергію при потенціюванні, тому що ґрунтуються на занадто матеріалістичному розумінні. Радше, в лікарських розчинах невидимо присутня звільнена специфічна цілюща сила, яка динамічно впливає на весь організм через контакт з його живими волокнами. Вона не передає, однак, нічого матеріального, незалежно від того, як розведено ліки».
— Дякую за докладну розповідь. За бажанням, читачі можуть самостійно продовжити дослідження цієї теми. І все ж, Ваше особисте ставлення до гомеопатії?
— Мене особисто насторожує захоплення християн таким методом лікування, зважаючи на його сумнівне походження і методи виготовлення ліків. Із власних спостережень можу сказати, що деякі християни вірять у гомеопатію більше, ніж у Бога. Несхвалення їхніх дій сприймають дуже гостро: з образою, а то й агресією, готові захищати свої переконання до кінця. От якби ми так відстоювали і пропагували християнську віру! Турбота про фізичне здоров’я, тобто турбота про тіло, виходить на перший план. У тих, хто захопився гомеопатією, простежується охолодження до церковних служінь, з’являється байдужість до вивчення Писання, небажання молитися тощо.
Наостанок наведу цитату з довідника з класичної гомеопатії: «Кожному — своє, й усім — за заслугами! Все, що існує, має на це право. Ситуація диктує вибір, попит породжує пропозицію. Якщо є бажаючі бути ошуканими, завжди знайдуться облудники».
Розмовляла Надія Доля