Рішенням Рівненської обласної ради від 24 березня 2000 року освітнім закладам Рівненщини рекомендовано, за згодою батьків, викладання предмету або факультативу з християнської етики. Нині цим предметом охоплено понад 200 тисяч учнів, до викладання задіяно 180 педагогів, які навчаються або закінчили факультет релігієзнавства Національного університету «Острозька академія».
Центр релігієзнавства Національного університету «Острозька Академія» спільно з Рівненським інститутом слов’янознавства провели перший етап соціально-психологічного дослідження щодо ставлення учнів загальноосвітніх шкіл м. Рівного до факультативного вивчення предмету «Християнська етика». Анкетуванням було охоплено 546 учнів молодших, середніх і старших класів вісімнадцяти загальноосвітніх шкіл м. Рівного.
Аналіз отриманих відповідей свідчить, що більшість учнів (86 % – учнів молодших класів, 74 % – підлітків; 72 % – старшокласників) позитивно ставиться до вивчення християнської етики. Байдужих до вивчення цього предмету серед молодших школярів нема зовсім, серед підлітків – 8 %, серед старшокласників – 14 %. Не можуть визначити своє ставлення: 12 % – молодших школярів, 13 % – підлітків, 9 % – старшокласників. Негативне ставлення до вивчення християнської етики висловила дуже мала кількість учнів: 2 % – молодших школярів, 4 % – підлітків, 4 % – старшокласників.
| Вікова категорія опитуваних | Ставлення до вивчення християнської етики (%) | |||
| Позитивне | Байдуже | Негативне | Не можуть визначитися | |
| Молодші школярі | 86 | – | 2 | 12 |
| Підлітки | 74 | 8 | 4 | 13 |
| Старшокласники | 72 | 14 | 4 | 9 |
Приклади варіантів відповідей учнів щодо власного ставлення до предмету демонструють щиру відкритість більшості учнів до вивчення Біблії та засвоєння принципів християнської поведінки у світі:
«Дуже люблю цей предмет, хочу ходити на нього кожен день»,
«Цей предмет розвиває знання душі»,
«Треба, щоб цей урок був обов’язковим для кожного учня»,
«Хочу, щоб у нашій школі читали цей предмет» тощо.
Згідно з результатами опитування позитивні зміни у своїй поведінці в процесі вивчення християнської етики помітили: 57 % – молодших школярів, 49 % – підлітків, 50 % – старшокласників. Не помітили таких змін відповідно 15 %, 20 % і 28 % учнів, а ще не визначились, тобто перебувають десь на початку процесу позитивних змін 26 %, 30 %, 21 % учнів.
| Вікова категорія опитуваних | Позитивні зміни у поведінці в результаті вивчення християнської етики | ||
| Помітили | Не помітили | Знаходяться на початку позитивних змін | |
| Молодші школярі | 57 | 15 | 26 |
| Підлітки | 49 | 20 | 30 |
| Старшокласники | 50 | 28 | 21 |
Таким чином, якщо орієнтуватись навіть тільки на кількість позитивних відповідей на це питання, то ефективність викладання християнської етики, яка вимірюється підвищенням рівня моральності учнів, досить висока – в середньому 52 %. А якщо врахувати, що до цієї кількості мають незабаром приєднатися учні, які знаходяться на початку процесу позитивних особистісних змін, то кількісний показник ефективності викладання християнської етики в школі може підвищитись до 75-80 %.
Невипадковість одержаних високих показників викладання християнської етики в школі підтверджують результати аналізу відповідей учнів та третє питання анкети: «Які якості характеру ви б хотіли виховати у собі?» Воно демонструє сильне прагнення підростаючого покоління України до моральної досконалості. Так, більш ніж 55 % опитаних учнів бажають виховати в собі усі шість позитивних якостей характеру: добропорядність, чуйність, милосердя, відповідальність, працелюбність, слухняність. Для молодших школярів найбільш бажаними виявились такі якості, як добропорядність (69 %), милосердя (56 %), чесність (56 %); для підлітків – чесність (49 %), слухняність (47 %), працелюбність (42 %); для старшокласників – відповідальність (42 %), працелюбність (42 %).
Відповіді учнів на четверте питання: «Чого вас навчають на уроках християнської етики?» свідчать, що вони дуже добре відчувають, що їхнє прагнення до моральної досконалості задовольняється саме на заняттях з християнської етики, де їх навчають: любові до ближніх (90 % – молодших школярів, 74 % – підлітків, 83 % – старшокласників), повазі до людей (відповідно 79 %, 57 %. 58 %), чесності (відповідно 73 %, 49 %, 44 %), любові до Батьківщини (відповідно 56 %, 23 %, 9 %), чемності (53 %, 29 %, 27 %). Від себе учні доповнюють, що на цих заняттях їх навчають: «боротися зі злом», «бути хорошим, незважаючи ні на що», «боротися із власним егоїзмом», «мати повагу до себе і до інших», «як бути справжньою людиною і мати віру в Бога». Тобто майже усі учні, що вивчають християнську етику (особливо молодші школярі), прекрасно відчувають її гуманну та високодуховну спрямованість.
На питання анкети: «Що, на вашу думку, потрібно змінити, щоб дитина отримувала хороше виховання в школі?» майже половина опитаних учнів (44 %) обрали відповідь – збільшити кількість уроків з християнської етики (68 % – молодших школярів, по 33 % – підлітків та старшокласників). За організацію доброчинної діяльності та покращення стосунків між учителями і учнями як шлях до морального вдосконалення висловились відповідно: 52% молодших школярів, по 24 % підлітків та старшокласників. Від себе у відповіді на це запитання учні додали, що бажали б:
«зберегти заняття з християнської етики»,
«щоб усі науки, в тому числі природничі, були під кутом зору християнства»,
«запровадити християнську етику з першого класу»,
«дбати не лише про науку, а й про душу»,
«проводити християнську етику один раз на день, а в суботу – два рази»,
«щоб християнська етика була не факультативом, а уроком»,
«зменшити кількість дітей у класах, щоб вчителю було легше спілкуватися з кожним учнем»,
«коли етика буде один раз на день, то вчителі і діти будуть зближуватись» тощо.
Таким чином, на основі результатів дослідження можна стверджувати, що більшість учнів, які вивчають християнську етику, розуміють могутній духовно-моральний виховний потенціал християнства і відчувають його вплив на формування духовно-моральної культури особистості.
Дослідження провадили співробітники кафедри психології Рівненського інституту слов’янознавства та кафедри педагогіки і психології Національного університету «Острозька академія».