Привіт, маленький! Ти щойно народився, і я дуже хочу, щоб ти був найщасливішим на землі. Ти обов’язково станеш мудрим, будеш, як і твої батьки, любити Бога. Я навчу тебе. А поки що рости…
Ось і минули два роки. Та ти ще такий беззахисний, ніжний. Я саме роздумувала, мріяла, яким ти будеш. Ти будеш проповідником. Знаєш, малятко, я ще не несу тебе до церкви. Мама хоче захистити тебе. Я ж знаю, у сестри Олі діти хворі на вітрянку, а синочок Тараса покашлює. Нічого, ми встигнемо, любий. Ось доживемо до літа, і ти будеш ходити зі мною й татом на зібрання. А сьогодні я завезу тебе до бабусі.
Який холодний ранок! Мабуть, у школах діти не за¬ймаються. Та і яка школа в п’ять років? На зібранні протя¬ги, а ти так часто хворієш… Ну то й що, що недільна школа працює. Там діти якісь не такі хворобливі, а тебе потрібно вигрівати. З наступного року я віддам тебе, сонечко.
Ти — першокласник! Який ти стрункий та серйозний! А як личить тобі біла сорочечка! Ти будеш найрозумнішим у класі. Як я тебе люблю, сину…
Недільна школа? Та ти й так стомлюєшся. Один тільки вихідний — неділя. Краще повчи уроки, поки ми з татом прийдемо з зібрання, а тоді підемо в гості до тітки Марії. А біблійну історію я тобі розповім пізніше, може, надвечір.
Сину, ти не збираєшся до недільної школи? Чому це ти не можеш? Тобі ж лише десять! А, скрипка… Так, так, п’єса — це важливо. Ну, добре, вчи.
Любий, ідемо з нами на зібрання. Сьогодні підлітки прославлятимуть Бога співом. Там буде дуже цікаво — і оркестр, і хор… Чому ти не хочеш? Які справи? Сьогодні ж неділя — Божий день! Футбол? Сину, може, іншим разом на футбол? Ти робиш мені боляче… Пішов… Підлітки — важкий вік. Переростеш, прийдеш ще до церкви.
Ти курив? Чому? Чого тобі не вистачає? Сину, давай поговоримо. Ми з татом все життя дбаємо про тебе. Ти ніколи нічим не був обділеним, мав усе, що лише хотів. Я так бажала, щоб ти служив Богові, а ти такий далекий і чужий… Ми мріяли, що ти будеш проповідником, і люди будуть каятися, слу¬хаючи твої проповіді. Сину, чому ти такий?
Боже! За що? Я ж рости¬ла дитину для Тебе! Це ж мій хлопчик, якого Ти мені по¬дарував. Він немов чужий — байдужий і холодний. Що робити, Боже, НАВЧИ!
Ми, батьки, мріємо про найкраще майбутнє для своїх дітей. Найважливіше, що ми можемо дати дітям, — це любов до Бога. Та як навчити любити Бога? Зга¬даймо школу. Улюбленим предметом міг бути лише той, учитель якого сам був за¬коханий у свій предмет. Як навчити дітей географії, якщо ти сам її не знаєш? Як пояснити задачу, якщо це ніко¬ли тебе не цікавило? Любити Бога — це просто і дуже складно водночас. А передати комусь свої почуття на¬багато важче.
І все ж, як навчити дитину любити Бога? Діти схильні наслідувати батьків, переймати від них усе, що чують чи бачать. Тому саме ти люби свого Бога всім серцем, усією душею й усім розумом твоїм, і тоді ти побачиш, як твоя лю¬бов до Творця переросте в щось дуже важливе для твоїх дітей. Розповідай своїм дітям, Який Він, читай Святе Слово ще від народження, подаруй їм спілкування з тими, хто так само любить Бога, як і ти. Не забороняй дитині шукати Христа, тільки скеровуй. Твої молитви з дитиною стануть дорогоцінним скарбом, благословенням для вас, радіс¬тю та основою самостійного спілкування твоєї дитини з Всемогутнім Богом. Саме ти є тим учителем, досвід яко¬го передається від серця до серця. Навчаючи любові, ти навчишся любові, покладаючись на Бога, ти не будеш по¬соромленим. Твоє життя з Богом — це дорога твоїх дітей, тож покажи своїм дітям дорогу до Того, Кого ти любиш.
Оксана Смірнова