Вона йшла крізь затуманені сутінки, крізь якусь зловісну тишу, що з кожним кроком тягарем лягала на дно душі, мов на випечений скит. Вітер холодними пальцями липуче торкався волосся і якогось мерзотного відчуття нежиття… Останнім зусиллям ступила за поручні мосту. Ноги…