Любов Довгалюк — мама Лії
Ця жінка має надзвичайно гарний голос, велику силу волі й широке серце. Наше знайомство відбулося в залі камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії за кілька хвилин до початку благодійного концерту, який було зорганізовано за її ініціативи й у якому вона брала безпосередню участь як вокалістка. Зібрані кошти призначалися діткам з особливими потребами.
Любов Довгалюк — співзасновниця Фонду Лії Довгалюк, діяльність якого полягає в поєднанні вивчення й виконання музики з християнським посланням любові. Любові, що змінює серця людей і служить дітям і сім’ям, які належать до різних верств населення і мають різні релігійні традиції.
Для ближчого знайомства з Любов’ю Довгалюк, її сім’єю та друзями пропонуємо невеличкий екскурс в історію.
Михайло Довгалюк народився в Україні, у невеликому селі Демківці, що на Хмельниччині. У віці 16 років через релігійні переслідування переїхав у Латвію, де вступив до Ризького технічного університету. Успішно закінчив навчання за спеціальністю будівництво. У церкві «Відродження» м. Риги зустрів свою майбутню дружину Любу. У роки сталінізму батько Люби жив в Україні, за релігійні погляди його засудили до 15 років ув’язнення в сибірських таборах. Після смерті Сталіна і 12-річного відбування покарання його амністували. Звільнившись, батько Люби оселився у свого брата в Ризі.
У сім’ї Михайла та Любові Довгалюків народилося четверо дітей: три хлопчики — Тимофій, Павло та Євген і наймолодша дівчинка — Лія. Усі члени сім’ї Довгалюків були талановитими музикантами, грали в сімейному ансамблі.
Свою музичну освіту Лія розпочала в 5 років, була дисциплінованою ученицею й талановитим виконавцем. Її перший сольний виступ відбувся в Ризі, у концертному залі «Аве Соль», де восьмирічна дівчинка виконала напам’ять першу частину концерту № 4 Вольфганга Амадея Моцарта. Згодом вона напише: «Мій улюблений композитор — Фелікс Мендельсон, тому що на виступах він диригував оркестром, не заглядаючи в текст партитури».
1991 р. сім’я Довгалюків емігрувала до Сполучених Штатів. Сімейний ансамбль гастролював по всій території США, концерти були виключно благодійні. Лія також була концертмейстером шкільного оркестру та членом Американського молодіжного філармонічного оркестру. В січні 1996 р. президент країни Білл Клінтон нагородив Лію освітнім грантом.
7 липня 1996 р., у віці 13 років, Лія померла від онкозахворювання.
У пам’ять про коротке, але яскраве життя Лії її сім’я та друзі заснували Фонд Лії Довгалюк, щоб допомагати молодим обдарованим музикантам підвищувати рівень своїх музичних здібностей, аби згодом вони могли своїми обдаруваннями служити тим, хто цього потребуватиме.
З 2005 р. в Україні почали проводити музичні табори, за десять років у них побувало понад тисячу дітей. В одному з таких музичних таборів і перетнулися шляхи Любові Довгалюк та Ірини Курченко, яка на той час була координатором програми табору.
Заповітна мрія Iрини Курченко
У кожного з нас є безліч бажань і мрій. Але якщо ось так несподівано вам поставлять запитання: «Яка ваша найбільша мрія?» — чи знайдете, що відповісти? Коли про це запитали в Ірини, вона неочікувано для себе самої (а значить, із глибини серця) випалила: «Приміщення. Для дітей. Не просто мрію про будівлю, а швидше про місце, наповнене чутливістю та розумінням, любов’ю й доброзичливістю. Аби діти, які там перебуватимуть, були впевнені, що саме на цьому місці їх чекають із нетерпінням; обов’язково зрозуміють їхні складні запитання й дадуть відповідь; уважно вислухавши, порадять не те, що пише розумна книжка, а те, що підказує серце, яке наповнене Божою любов’ю. Зрештою, після кожної зустрічі допоможуть дитині піднятися на сходинку вище. А сходинка в цю мить може бути у кожного своя: в одного — духовна, у другого — мистецька, а в третього — просто життєва. Найважливіше — зрозуміти, що потрібно дитині саме в цей час і допомогти подолати проблему. Ось таке приміщення давно змальоване в моїй уяві, а сьогодні я можу лишень сказати: «У мене є мрія і я її мрію!»
Що ж це за діти, про яких так турбується жінка?
У житті Ірини був період, коли вона запитувала себе: «Що таке Істина? Чи існує Бог? Як знайти шлях до Неба?» Результатом тривалих роздумів при дослідженні Святого Письма й духовних пошуків стала глибока віра в Ісуса Христа й прийняття Його Спасителем і Господом свого життя. У цей час змінилася не лише внутрішня сутність Ірини, але й сфера її діяльності. З 1996 р. вона, інженер за фахом, почала працювати з дітьми в недільній та загальноосвітній школах, християнських таборах і зрозуміла, що це і є її справжнє покликання.
Згодом Господь дав їй ще відповідальніше завдання. 2009 р. Ірина разом із чоловіком Олександром узяли на виховання двох діток із дитячого будинку. Зараз у сім’ї Курченків п’ятеро прийомних дітей.
Працюючи з дітьми, Ірина бачила, що година заняття в недільній школі, чи навіть тиждень, проведений у християнському таборі, це дуже мало для формування християнського світогляду дитини, яка перебуває під шаленим тиском сучасного розбещеного світу, і якщо при цьому не має надійної підтримки й не захищена ревною молитвою батьків-християн. Знайомство з Фондом Лії Довгалюк наштовхнуло Ірину на нові ідеї в служінні, зокрема, музично обдарованим дітям. От власне для того, щоб їх реалізувати, і потрібне було приміщення. Окрема територія, відповідно обладнані класи все ще залишаються мрією. Але не такою людиною є Ірина Курченко, щоб сидіти склавши руки й чекати. Її цілеспрямованість підштовхувала до пошуків.
Тимчасовим вирішення проблеми стала співпраця з низкою державних і громадських установ. Згодом надійними партнерами стали Фонд Лії Довгалюк, управління освіти й обласна філармонія м. Рівного. Велику підтримку в реалізації задумів Ірина знайшла в особі директора Рівненського НВК школи-ліцею №19 Інни Верхової, яка активно співпрацює з батьківською громадськістю й уже десятки років сприяє популяризації християнських цінностей у суспільстві. Громадська організація «ЕКОДІМ», керівником якої є Ірина Курченко, директор школи, адміністрація і педагогічний колектив із часом стали не просто партнерами, а частинкою великого Божого задуму. Адже недаремно Автор Святого Письма ствердив: «Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас… наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію».
Iнна Верхова — директор громадсько-активної школи
— Інно Семенівно, як розпочалася й у чому полягає Ваша співпраця з Фондом Лії Довгалюк?
— З Фондом Лії Довгалюк, як і з громадською організацією «ЕКОДІМ», нас поєднала спільна мета — турбота про дітей і їхнє майбутнє. Я бачила небайдужість цих людей до оточуючого світу, прагнення нести добро і світло, створювати умови, аби сьогодення для дітей ставало яскравішим і добротнішим, і таким чином проявити до них Божу любов.
Протягом трьох років міжнародного співробітництва з Фондом Лії Довгалюк на базі НВК № 19 був проведений уже не один прекрасний захід, у центрі якого стоїть маленький громадянин України разом зі своєю сім’єю. «Партнерство заради дитини» — так називається наш довгостроковий спільний проект, який продовжується й до сьогодні.
— Як до цього ставиться педагогічний колектив?
— Педагогічний колектив позитивно ставиться до роботи громадської організації, уміння співпрацювати з нами, а також із батьківським, дитячим колективами, залучаючи міжнародну спільноту. Звичайно, що нам хочеться долучатися до тих проектів, в основі яких лежать любов до ближнього, щире бажання творити добро і таким чином впливати на становлення нового духовного суспільства. Ми всі разом набуваємо унікальний досвід — служіння одне одному.
— Улітку на базі Вашої школи відбувався цікавий захід: літня музична академія «Лія». Які цілі ставили перед собою його організатори?
— Третій рік поспіль на базі нашої школи реалізовується цей соціально-освітній музичний проект. Цільова аудиторія — музично обдаровані діти, які вчаться у спеціалізованих навчальних закладах. Звичайно, це досить потужний, цікавий, добре продуманий творчий захід. Не дивно, що, знаючи про нього, до нас приїздять діти з інших міст України. Захід відбувається за сприяння Фонду Лії Довгалюк.
Серед основних завдань проекту: познайомити вихованців із творчими обдарованими людьми, які завдяки своїм здібностям, наполегливості та працелюбності досягли високого рівня майстерності; провести з ними майстер-класи; навчити креативного мислення; допомогти здобути навички ансамблевого та сценічного виконання; познайомити з найкращими зразками світової музики; провести бесіди на теми християнської моралі тощо.
— Як Ви оцінюєте цей захід? Що практично отримують діти?
— Як учитель, директор і як просто людина я можу поставити лише одну оцінку — «відмінно». Радію, що діти на канікулах, перебуваючи в колі однодумців, можуть провести свій час так змістовно, цікаво й творчо. Навчитись чогось нового, познайомитися з обдарованими людьми, знайти нових друзів, збагатити свій репертуар, а згодом подарувати батькам, родичам, гостям міста своє виконання. Адже цей проект, після шести днів інтенсивного навчання, завжди закінчується чудовим концертом. Цього року він називався «Музика без слів». Направду, коли звучить духовна, класична музика — слова зайві.
А ще юні музиканти вчаться служити музикою тим, хто цього потребує. Творче об’єднання «Лія» вже неодноразово давало благодійні концерти. Бути співчутливим, милосердним, чуйним до чужого горя — цього потрібно вчитися самому й навчати дітей. Думаю, що батьки вдячні тим людям, які, спілкуючись із їхніми дітьми протягом року, передають їм не лише свій творчий досвід, а й ті християнські принципи, які сповідують самі.
Творче об’єднання «Лія»
Таким чином, у потрібний час і в потрібному місці Господь зібрав потрібних Йому людей, щоб Його Ім’я прославилось через музику й діла милосердя, через красу та надію, через працю й перемогу.
Після довгих років співпраці було прийняте рішення об’єднати вже створені на той час музичні колективи в одне ціле. Так 2015 р. з’явилося Творче об’єднання «Лія». До нього входять: юнацький камерний оркестр (диригент Павло Гладун), ансамбль камертонів (керівник Олена Вавринюк), ансамбль духових інструментів (керівник Юрій Островський), ансамбль дзвонів, ансамбль «Мамині дзвіночки» та камерний хор «Адажіо» (керівник Наталія Бурмак).
Колектив Творчого об’єднання «Лія» — це діти та молодь, які вчаться в музичних школах та училищах, консерваторіях. В основному це учні з Рівного та Рівненського району, але також приїздять із Нетішина, Острога, Ірпіня, Києва, Чернівців.
Зустрічі відбуваються протягом усього навчального року: регулярні репетиції, навчальні майстер-класи, благодійні концерти, творчі засідання.
Головні завдання Творчого об’єднання «Лія»:
— допомогти дітям розвивати їхні, Богом дані, музичні здібності;
— показати, що музикою і своїми талантами вони можуть служити людям і допомагати у їхніх нагальних потребах;
— розповідати юним музикантам про Ісуса Христа (як приклад жертовності й служіння людині).
Оскільки описана вище робота триває вже майже два десятиліття, маємо можливість побачити й оцінити її результати:
— колишні вихованці стали викладачами у Творчому об’єднанні «Лія»;
— діти, які мали намір залишити навчання в музичних школах, потрапивши до творчого колективу «Лія», залюбки його продовжують;
— вихованці обирають професію музиканта, вступаючи до вищих музичних закладів;
— діти утверджуються в тому, що музика може й повинна служити людям;
— у дітей змінюється світогляд після знайомства зі Словом Божим, а також із Його Автором;
— розширюється поле діяльності Творчого об’єднання «Лія».
Неодноразово концерти камерного оркестру ТО «Лія» відбувалися в залі органної музики Рівненської обласної філармонії. Так, 2015 р. провели благодійний концерт «Великодні дзвони», зібрані кошти пішли на операцію 18-річному бійцю, учаснику АТО з м. Рівного.
Творче об’єднання «Лія» співпрацює з християнською студією «На крилах віри», яку відвідують діти з особливими потребами (керівник студії — Зоряна Вуїв). Ці дітки разом із мамами грають на музичному інструменті — дзвоники.
Можна жити для себе й залишитися безплідним, а можна покласти себе на вівтар служіння й мати велику нагороду.
«Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе» (Iв. 12:24).
Матеріал підготували Надія Доля, Ірина Курченко