Боб Бьоркл — президент Східноєвропейської місії (Даллас, США)
та співзасновник організації «Характер Інтернешнл»
— Розкажіть, будь ласка, про себе і свою особисту зустріч з Ісусом Христом.
— Я став християнином у підлітковому віці. Із моїм дорослішанням, зростало й моє розуміння Бога. Моя дружина й діти також християни. Я був старійшиною, дияконом та керівником місії в різних церквах. Я вірю, що обов’язком кожного християнина є поширення Євангелії Ісуса серед тих, хто є духовно загубленим, саме там, де цей вплив є неймовірно важливим. Як президент Східноєвропейської місії піклуюся про розповсюдження Слова Божого та біблійної літератури більш ніж двадцятьма мовами в понад 30 країнах світу.
— Із ким Ви співпрацюєте в Україні?
— Мене запросили до співпраці з українськими освітянами, які відкриті для отримання нових знань і проведення навчання персоналу в школах. Я не бачив жодної іншої країни, де настільки великим було б бажання провести тренінги «Виховання характеру» для великої кількості педагогів. Це благословення для країни. Тренінги відбулися в університетах та центрах підвищення кваліфікації в багатьох областях України, ми побували в Києві, Івано-Франківську, Чернівцях, Житомирі, Черкасах, Одесі.
Разом із Всеукраїнським благодійним фондом «Східноєвропейська гуманітарна місія», який займається розповсюдженням Біблій та біблійної літератури в Україні, сприяє виданню християнського педагогічного часопису «Слово вчителю», налагоджуємо співпрацю з адміністрацією, управлінським апаратом, освітянами, щоб наша програма була максимально ефективною та успішною.
— На чому базуються тренінги «Виховання характеру»?
— Для викладання курсів «Виховання характеру» в різних містах України ми зібрали досвідчених фахівців у сферах освіти та психології. Серед них доктор наук Джон Кук, Чарльз і Лінда Ландрет та інші, які приїздять зі США, щоб поділитися своїми знаннями. Це спільний проект, адже українські педагоги беруть активну участь у роботі — коригують, вдосконалюють, доповнюють отриману інформацію, щоб ефективно допомагати дітям готуватися до життя згідно з християнськими цінностями.
— Яка стратегічна мета Вашого служіння?
— Я був одним із засновників організації «Характер Інтернешнл». Разом із Чарльзом та Ліндою Ландрет ми побачили, що погана поведінка дітей є причиною хаосу як у класах, так і вдома. Непослух та погана поведінка безпосередньо пов’язані з відсутністю поваги до батьків та інших дорослих, браком відповідальності за свої вчинки, брехнею, відсутністю мужності захищати правду й добро, нерозумінням того, як гідно поводитися з іншими. Оскільки я був членом Ради Східноєвропейської місії та багато подорожував у Європі, то зрозумів, що ця ситуація є характерною для багатьох країн. Я вирішив створити проект, який би інформував учнів та батьків про необхідність та серйозність раннього виховання якостей характеру, які допоможуть їм досягнути успіху в житті. Хоча багато батьків та вчителів хочуть, щоб їхні діти були відповідальними, виявляли повагу, вони, можливо, не зовсім уявляють, як виховати їх такими, як прищепити їм християнські цінності.
Цей курс базується на біблійних принципах, які записані в Другому посланні до Тимофія: «Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (3:16–17) і в Книзі Приповістей: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (22:6).
— Американська та українська культури зовсім різні. Чи не виникає труднощів у розумінні й тлумаченні понять, цінностей, цілей?
— Зрозуміло, що США та Україна мають різну мову, різну культуру. Є такий вислів: «втрачено при перекладі». Звичайно, відмінності в культурах можуть призвести до непорозумінь. Хоча ми поділяємо багато цінностей і цілей, їхнє досягнення та застосування на практиці має бути адаптоване до української культури. Але я прагну знаходити єдність у різноманітті. Українці дуже люб’язні, гостинні та розуміють людей. Поки ми виявляємо терпіння та ставимось із розумінням одне до одного, будь-які непорозуміння можна обговорити й усунути. Хочу підкреслити, що ми викладаємо не американську програму, а програму, засновану на загальнолюдських цінностях.
— Чи знайомі Ви з українською системою освіти: що Вам імпонує, а що дивує чи непокоїть?
— Я здобув учений ступінь у галузі інженерії та бізнесу, тому особисто я не настільки детально знайомий із системою освіти, як хотів би. Однак моя дружина викладала математичні дисципліни в США учням 7-го і 8-го класів, і я бачу, що в обох країнах учителі люблять і турбуються про своїх учнів. Я також відзначив, що люди в Україні роблять великий акцент на освіті, і це добре. Кількість учнів у класах в українських школах значно відрізняється від американських. Відповідно, способи викладання мають стати більш творчими, щоб діти в Україні гарантовано отримали якісну освіту з «виховання характеру» та інших дисциплін. Незважаючи на те, що вчителі іноді мають обмежені ресурси, вони сміливо й творчо вирішують проблеми. Я вірю, що в усьому світі вчителі розуміють, що діти — це майбутнє країни. Саме тому вони повинні бути готовими до будь-яких несподіванок у своїй роботі з виховання особистості, тобто бути готовими зробити свій внесок у розвиток суспільства та нації.
— Чи могли б Ви порівняти ставлення вчителів США й України до Бога, Біблії, віри?
— Учителі — це особистості. Вони можуть мати різні вірування, бути різних віросповідань. Цей спектр варіюється від атеїзму до глибокої віри в Бога, що може прямо чи опосередковано відображатися на викладанні в класі. У США з 1962 року вчителям законом заборонено навчати Біблії в державних школах. Менше ніж рік потому вчителям заборонили молитися з учнями на території державних шкіл. Минуло 56 років і вже можна говорити про результат: показники академічної успішності знизилися, збільшилась кількість проблем із поведінкою в школі, до вчителів стали ставитися зневажливо. Усі наші дії мають наслідки. Сьогодні в більшості державних шкіл за порядком стежить один або й кілька поліцейських, але все одно реєструють випадки жорстокої поведінки та насильства серед учнів.
Люди в США вражені моїми розповідями про те, що більш ніж у половині державних шкіл України є Біблії, і їх читають та вивчають на уроках. Я завжди чую коментар: «Хотілося б, щоб і ми могли це робити в Америці». Мені дуже імпонує відкритість сердець українських учителів і вихователів.
У США ставлення вчителів до Бога є дуже особистим питанням і відкрито не обговорюється в державних школах, навіть якщо вчитель віруючий. Про віру та Бога можна говорити виключно з учителями, які є твоїми близькими друзями чи колегами. Учителі в Україні, схоже, більш відкрито про це говорять, ніж їхні колеги в США. Незважаючи на те, що різняться думки та ставлення до Бога, Біблії, релігії та віри, люди готові до відкритої та відвертої дискусії на ці теми.
— Чи простежуються зараз у США позитивні зміни щодо викладання Біблії в державних школах?
— Наразі продовжує діяти заборона на викладання Біблії в американських державних школах; проте деякі люди зараз намагаються отримати дозвіл вивчати Біблію в курсі літератури чи історії. Приватні школи мають право викладати за власною навчальною програмою, і в багатьох із них вивчають Біблію та біблійні історії.
— Беручи до уваги досвід США, про яку небезпеку в сфері освіти потрібно пам’ятати українцям?
— Я рекомендую поінформувати місцевих учителів, адміністрацію та державних службовців про актуальність, причини появи курсу «Виховання характеру» та його переваги ще до початку навчання. Як відомо, іноді нові програми можуть викликати низку запитань: «Чому тут, чому зараз і чому моя дитина?» Можна навести багато прикладів, як після навчання за цим курсом покращилась поведінка в класах, діти стали більш успішними в навчанні, відбулися позитивні особистісні зміни. Це крок до побудови суспільства, яке живе згідно із загальнолюдськими цінностями, де люди успішні як на роботі, так і в особистому житті.
— Яким було найбільше випробування Вашого характеру в Україні та як Ви з цим упоралися?
— Я знаю, що через культурні та соціальні відмінності між США та Україною потрібно постійно пам’ятати, що деякі мої вчинки чи поведінку люди можуть неправильно зрозуміти й по-своєму інтерпретувати. Саме тому я намагаюсь поводитись так, щоб жодним чином не порушити високі стандарти доброчесної поведінки.
Розмовляла Дарія Новікова,
директор ВБФ «Східноєвропейська гуманітарна місія»