Шановні читачі, дорогі друзі!
Мир вам!
Про що ви подумали, коли прочитали на титульній сторінці слова «Посланець Небес»? Звичайно, якби це було не християнське видання, то можна було б пригадати однойменний фільм про якутського співака Айии Уола, чи про героя популярної комп’ютерної гри, вчені-астрономи так іноді називають метеорити, а орнітологи — білого лелеку. У нашому ж випадку можна говорити, наприклад, про ангелів, пророків, апостолів, місіонерів, зрештою, учителів. Усі вони мають своє особливе місце й призначення у величному Божому задумі й у певному розумінні є Божими посланцями. Однак вирішальна роль як у створенні нашого світу, так і у його спасінні та відновленні належить Божому Синові Господу нашому Ісусові Христу. Це Він ціною Свого приниження й упокорення, страждань і смерті знову поєднує Небо із землею. Це через Його Голгофський хрест розкаяний грішник може піднятися до Небесного престолу Божої благодаті. Саме завдяки Ісусові Христу далеке й здавалося б недосяжне Небо стає близьким і рідним, достатньо простягнути руку. Так, простягнути руку й узяти спасіння, запропоноване Ісусом, і отримати перепустку в Боже Царство, яке відразу ж оселяється всередині нас (Лк. 17:20). А ми, неймовірно, стаємо своїми, «домашніми для Бога» (Еф. 2:19), до того ж, посадженими «на небесних місцях у Христі Ісусі» (Еф. 2:6). Перебуваючи в Його вічному й надійному Ковчезі спасіння, ми можемо почуватися у повній безпеці навіть тоді, коли світові загрожують війна і голод, ядерна катастрофа і глобальне потепління, моральне розтління й пандемія.
Ісус Христос — це не один із шляхів, яким людина може прийти до Бога, це єдиний шлях і єдина наша надія. Так вирішив Сам Бог, і в цьому питанні християнство непохитне й радикальне. Тому ми так відстоюємо саме християнську духовну складову в нашому суспільстві й християнську етику в нашій освіті.
Невдовзі в містах і селах України залунають святкові мелодії: «Небо і земля нині торжествують…», звіщаючи про те, що «Христос родився, Бог воплотився». Нехай для всіх читачів часопису «Слово вчителю», для ваших дітей і батьків, учнів і колег, це буде не просто гарна традиція, а глибоке переконання і радісне визнання серця, у яке зійшло Небо.
З повагою — редакційна колегія
