26 січня 2018 року в столичному Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського відбулася подіумна дискусія «Християнство в університеті: межі можливого». Захід відкрила Юлія Ніколайчук, виконавчий директор громадської організації «Співдружність студентів-християн Україна», яка повідомила, що ГО «ССХ Україна» в цьому році відзначає 25-річчя з дати заснування в Україні, працює у 30 українських університетах і за час роботи охопила близько 26 000 студентів.
Подія прикувала увагу близько півсотні відвідувачів із академічних, юридичних та релігієзнавчих кіл. На початку спікери заходу визначались, чи має християнство як явище бути присутнім у світському університеті. Після всебічного обговорення аспектів проблеми дійшли консенсусу, що без присутності віри вищі навчальні заклади частково втрачають свою сутність. «Слово «Universitas» має два основні тлумачення. Перше — охоплення всіх напрямків знань, а друге — спільний пошук істини. Університет — це місце, де студент разом із викладачем шукають істину, — зазначив директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського у Києві о. Войцех Сурувка. — Церква ж радіє, коли людина розвивається, і не займається прозелітизмом в освіті, але підтримує співпрацю».
Людмила Филипович, доктор філософських наук, завідувач відділу історії релігій та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ надала компетентний релігієзнавчий коментар щодо моделей можливої співпраці між Церквою та університетом. Один зі спікерів дискусії «Християнство в університеті» — Юрій Решетніков, голова Державного комітету у справах національностей та релігій 2009-2010 років надав ґрунтовний юридичний коментар, як українські церкви та організації можуть легально (!) представляти свої інтереси в місцевих ВНЗ.
Анатолій Калюжний, багаторічний очільник Собору незалежних євангельських церков України та старший пастор церкви «Нове життя» м. Києва, — компетентний промовець на теми, пов’язані зі взаєминами християнства з політикою, освітою та соціальною сферою.
Організатори представили чотири успішні моделі взаємодії християнських спільнот та академічного середовища. Сергій Тимченко з християнського центру «Realis» поділився позитивним досвідом створення спільних із університетом навчальних програм (зокрема, в Національному педінституті ім. М. Драгоманова). Марина Гнатишина зі «Співдружності студентів-християн Україна» розповіла про проекти інтелектуального впливу в університетах (так звані «Тижні місії»). Доктор педагогічних наук Ірина Сіданіч розповіла про досвід функціонування курсу «Християнська педагогіка у вищій школі» в Університеті менеджменту освіти НАПН. Ректор Українського гуманітарного інституту Людмила Штанько розповіла історію створення та впливу ВНЗ, яким вона керує.
Наприкінці панельної дискусії її фокус змістився на пошук найуспішніших моделей взаємодії церкви та університету. З-поміж озвучених — «прозелітизм», «пропаганда», «присутність» — найоптимальнішим виявився останній. При цьому учасники зустрічі акцентували увагу на якості стосунків. «Ми часто говоримо про те, що треба «солити», але чи задумаємось про якість «солі»? Якщо є люди, які поважають одне одного, то між ними не буде війни, а буде діалог, — наголосив о. Дмитро Романко, студентський капелан УКУ в 2015–2017 рр. — Вони можуть не поділяти думку опонента, але поважають позицію іншого і, спілкуючись, разом шукають можливості для співпраці».
Ірина Сіданіч, доктор педагогічних наук, професор Університету менеджменту освіти НАПНУ