Із досвіду роботи Зої Говорунець, учителя зарубіжної літератури та християнської етики Черкаської ЗОШ І–ІІІ ст. № 5
Чи актуальні предмети духовно-морального спрямування в сучасній школі?
Відповідь на це запитання однозначна — так!
Майбутнє особистості, сім’ї, держави, людського суспільства в цілому значною мірою залежить від того, які цінності закладаються в душі молодого покоління.
Я, як учитель, вважаю, що вирішальну роль у вихованні дітей та молоді відіграє духовно-моральне виховання, побудоване на Святому Письмі.
Я викладаю курс християнської етики в Черкаській ЗОШ І–ІІІ ст. № 5 протягом 6 років. За цей період на прикладі учнів тільки свого класу я побачила, що діти, які познайомилися зі Словом Божим, змінюються на краще: стають добріші, порядніші, дослухаються до думок товаришів, поважають старших, замислюються над своїми діями та їхніми наслідками. Діти починають краще розуміти батьків, які, відповідаючи на їхні запитання, замислюються над своїми власними вчинками та життям.
На факультативних заняттях учні із задоволенням читають підручник із християнської етики та Слово Боже. Ми залучаємо дітей до благодійних справ, беремо участь у творчих конкурсах, олімпіадах.
Результат роботи вчителя — це віддача. Віддача — це творчі роботи дітей, деякі з них подані нижче. Коли учні досліджували свої теми, у них горіли очі, їм було цікаво, вони працювали із захопленням. А якщо так, то цим обов’язково потрібно займатися!
«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. Частина насіння впала край дороги і його склювали птахи. Інше впало на кам’янистий ґрунт — воно проросло, але як тільки пригріло сонце, паростки засохли. Те що впало в кущі — заглушив терен. А те, що впало на добру землю, вродило в стократ» (Мт. 13:3).
Біблія — головна книга життя
Яна Павелко, 5 кл.
Уперше про Бога я дізналася від прабабусі в дитинстві. Але не цілком розуміла, Хто це? Просто знала, що Він є. Одного разу прабабуся подарувала мені Старий і Новий Завіти. Мені було тоді 5 років. Оскільки Біблію для дорослих мені було читати важко, то прабабця, яка щиро вірила в Бога, подарувала мені дитячу книгу «101 Біблійна історія». Було цікаво читати цю книгу, але для мене деякий час це були просто казки. Одного разу я вирішила взяти подаровану мені книгу та уважно прочитати й вивчити кожну біблійну історію.
Прочитавши історію про створення світу, я звернулася до мами для роз’яснення та обговорення. Мама підтримала моє бажання у вивченні біблійних історій, а також розповіла, як вона почувається, відвідуючи церкву — Божий дім. Тому я вирішила продовжувати вивчати історії про Бога.
Уважно читаючи кожну історію, я вивчаю життя стародавніх людей та їхню поведінку в різних життєвих ситуаціях, а також усвідомлюю, як я поводжуся в тих чи інших ситуаціях. На цих історіях я навчаюся контролювати свої емоції та поведінку.
З дозволу мами кожного літа я почала відвідувати християнський табір, де нас навчають Божим заповідям. Ми беремо участь у постановці театральних сценок, вивчаючи, таким чином, біблійні історії. Але, мабуть, найбільш важливим є те, що ці історії містять у собі силу, що перетворюють мене, наставляють на шлях істинний. Я вважаю, що Біблія — це книга для сьогодення. Читаючи її, я розумію Божу волю для свого життя. Я навчаюся, як учинити у тій чи іншій життєвій ситуації, як долати спокуси й випробування.
Друзі пізнаються в біді
Вікторія Хмельницька, 5 кл.
«Люби свого ближнього, як самого себе» — одна із заповідей Ісуса Христа. У Біблії говориться, що найбільшу любов виявляє та людина, яка готова віддати своє життя за друзів.
На сьогодні моїми друзями є мама, тато і сестричка.
Якось я, тато і мама йшли однією із вулиць міста. Ми весело розмовляли. Нічого не віщувало біди. Та раптом десь згори почулося грізне собаче гарчання. Піднявши голови, ми побачили на даху будинку величезного собаку, на шиї якого висів обірваний ланцюг. Татко відразу відчув небезпеку, яка нам загрожувала, і сказав: «Швидко і якомога далі йдіть уперед». Тієї ж миті пес із даху зіскочив униз і постав перед нами. Тато скомандував: «Швидко назад!» — І заступив собою мене і маму…
Пізніше татові довелося довго лікуватися від укусів собаки. Тоді я зрозуміла, що тато — справжній друг, який не залишив нас у біді й ціною власного здоров’я врятував, можливо, і наше життя.
Відчувати опору в сім’ї — це бути спроможним протистояти будь-яким бідам!
Моя улюблена притча
Катерина Смуглій, 6 кл.
Це притча про милосердного самарянина, вона написана в другій частині Біблії — Новому Завіті, Євангелії від Луки, 10 розділі, 30-36 віршах.
У притчі розповідається про людину, яка йшла в Єрихон із Єрусалима. По дорозі його побили й пограбували розбійники і залишили на дорозі вмирати.
Повз нього пройшли три людини: священик, левит і самарянин. У кожного з них були свої переконання: священику за юдейськими звичаями заборонено доторкатися до мертвого, левит вважав, що ця людина не є йому ні родичем, ні знайомим, самарянину за існуючими правилами заборонено спілкуватися з юдеями, і він не повинен був допомагати навіть пораненому юдею.
Священик і левит не допомогли бідоласі, хоча обоє були служителями релігійного культу, а самарянин, людина хоча й іншої віри, був милосердною людиною, допоміг юдеєві. Перев’язав його рани, відвіз до готелю й оплатив усі витрати за лікування.
Для самарянина побитий був не іновірцем, а насамперед людиною, що потребує допомоги. У цей час самарянин думав не про себе, не про своє благополуччя, а думав про допомогу ближньому, чого не змогли зробити священик та левит.
Притчу про милосердного самарянина я вважаю актуальною, тому що Україна перебуває в стані війни. Весь український народ об’єднався: ми збираємо гроші, теплий одяг, продукти харчування, закуповуємо бронежилети, каски та інше. Усе це волонтери передають на фронт. Ми, школярі, допомагаємо нашим солдатам — листами, малюнками та коштами. Не можна бути байдужим, потрібно допомагати пораненим та бідним.
Біблія є книгою мудрості. У ній розповідається про різні вчинки людини: про добро і зло, байдужість і жорстокість, про благополучних і нещасних людей, про почуття.
Вона була, є і буде завжди актуальною.
Як використати дані Богом здібності, щоб допомогти людині
Валентина Воробйова, 7 кл.
Кожна людина, народжена в цей світ, обдарована Богом здібностями і талантами, які вона може використати як на зло, так і на добро. Книга Біблія наповнена прикладами використання людьми своїх здібностей для блага інших.
Найяскравішим проявом є той факт, що «Бог так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Божа доброта в усі часи надихала людей на добрі вчинки. Так, Рут, сповнена ніжністю й милосердям до старої свекрухи, а також бажанням бути з народом Божим, залишила Батьківщину й пішла в чужу країну (Рут 2).
Удова із Сарепти проявила гостинність до пророка Іллі, а він, із Божою допомогою, повернув до життя її сина (1 Цар. 17).
Апостол Павло був наділений Богом талантом ученості, мудрості, проповіді. 13 книг із Нового Завіту написано цією відданою Божій справі людиною.
У сучасному світі багато прикладів допомоги навколишнім людям проявилося в християнських церквах. Так, при нашій церкві працюють курси англійської мови, програмування; є служіння хворим і старим людям: їх відвідують у лікарнях і вдома, приносять ліки і їжу. Професійні лікарі-християни влаштовують безкоштовні прийоми й огляди хворих, роздають окуляри, необхідні ліки.
Капелани почергово перебувають у зоні АТО, підтримують солдат на передовій. Волонтери збирають і відвозять їжу, необхідні речі у військові частини та прифронтову зону. Пам’ятають християни і про сиріт. Багато дітей усиновлені й проживають тепер у сімейних дитячих будинках.
Наш Бог є любов, тому всі християни несуть Його любов, милосердя і доброту в цей жорстокий і суворий світ.
Послідовники Ісуса Христа
Роман Кондя, уч. 7 кл
Ісус Христос любить кожного з нас, тому що ми створені за образом і подобою Божою. У Біблії записані Його слова: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу (життя) поклав би за друзів своїх». Сьогодні на Сході України солдати, молоді хлопці й дівчата, віддають життя за нас із вами, за нашу незалежність і свободу.
У цей трагічний для країни час багато з них, тих, хто раніше не звертав уваги на Христа, побачили, що без Бога життя не має сенсу, що можна в будь-яку хвилину померти і стати перед Богом. Багато з них почали задумуватись: «Що я скажу Йому?»
На допомогу бійцям прийшли волонтери-християни. Вони турбуються не тільки про тіло, а й про душу воїнів. У кожний подарунок, надісланий в АТО, було покладене кишенькове Євангеліє, на Схід було передано сотні плеєрів із записами Святого Письма. У бійців є тепер можливість не тільки читати, але й слухати Слово Боже. Тисячі молитов за спасіння наших бійців, за мир у нашій країні несуться до Господа від християн усієї планети.