Розглядаючи різні погляди на співвідношення Біблії та сучасного наукового світогляду, переконуємося, що найбільш об’єктивною є така світоглядна позиція, яка дає змогу побачити та зрозуміти, що Автор Біблії і Творець фізичного Всесвіту — це одна й та ж Особистість.
Можна сміливо заявити, що «Його (Боже) невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням (спогляданням) про твори (творіння) стає для нас видиме» (Рим. 1:19-21).
Але як у творінні ми можемо побачити сліди або «відбиток» Самого Творця? І наступне запитання: «Як науковий світогляд може вказати нам на слід Творця?» Адже натуралістична та матеріалістична наука за своїм визначенням не може цього зробити.
Насправді є велика кількість дотичних, логічно та раціонально обґрунтованих аргументів, які доводять, що існує Розумний Задум у Генезисі фізичного Всесвіту. Науковий аналіз самої онтології буття вказує на безліч космологічних та теологічних аргументів існування Вищого Інтелекту у Всесвіті.
Уся навколишня природа існує на принципах строгих детермінованих законів та констант, а не на принципах випадковості.
Так звані космологічні аргументи існування Розумного Творця беруть свій початок із самого факту існування фізичного Всесвіту, який сьогодні спостерігає наука.
Основним фундаментальним науковим законом є так званий закон «причини та наслідку».
Згідно з цим законом для будь-якої події в фізичному вимірі повинна бути відповідна й адекватна причина. Наслідок без причини — це містика. Закон «причини та наслідку» також стверджує, що причина, яка породжує будь-який наслідок, є більшою ніж наслідок, який вона породжує. Чому? Тому що у всіх фізичних процесах присутня витрата енергії і коефіцієнт корисної дії завжди менший від одиниці. Це фундаментальні закони природи.
На малюнку схематично показано цей закон причинно-наслідкових зв’язків.
Кожна причина детермінує наслідок, який, своєю чергою, є причиною для наступного наслідку тощо. Навіть найменший наслідок має свою причину. Сказати, що щось не має причини, означає мислити містично.
Ми спостерігаємо величний космос. Деякі зорі розташовані від нас на відстані 20-25 млрд світлових років. Це об’єктивний факт. Задумайтеся над цією величиною космосу. Скільки Всесвіт містить енергії та матерії! Чи є він закритою, або ж відкритою нескінченною системою?
Отже, повинна існувати якась безмежна та всемогутня Першопричина, яка викликала існування цього Всесвіту. Це логічно.
Але фізичний Усесвіт містить у собі не лише мертву матерію, простір та час. У природі також існує біологічне життя. Згідно із законом біогенезису (основного закону біології) життя може породити лише життя. Живе лише від живого! Ми живемо не в часи Середньовіччя, коли вірили в спонтанне зародження життя із мертвої матерії, коли, наприклад, жаби «з’являлися» із багна, а комарі із повітря і т. п.
Усі зусилля сучасної науки не змогли подолати цю прірву між мертвим та живим.
Сучасна наука знає лише чотири фізичні сили, які формують усі зв’язки у Всесвіті. Це — сила гравітаційної взаємодії тіл, сила електромагнітної взаємодії та сили слабкої і сильної ядерної взаємодії.
Не існує жодних доведених фактів, закономірностей і комбінацій цих природних сил, які б привели до появи живого.
Отже, повинна існувати якась Першопричина існування всього живого. І очевидно, що ця Першопричина повинна бути живою. Усі інші гіпотези не мають наукового обґрунтування.
Світ живого дуже різноманітний. Біологічні таксони чітко систематизовані в біологічні сімейства, роди, види, підвиди і т. п.
Найвищою сутністю у світі живого є існування свідомості й самосвідомості. Лише на рівні існування людської істоти можна говорити про існування самосвідомості.
Людина усвідомлює своє існування, свою реальність, усвідомлює своє «Я», тобто є особистістю. А будь-якій особистості притаманні такі атрибути, як: воля, інтелект та почуття.
Людина — особистість. Вона існує. Тому причиною її існування повинна бути найвища Особистість.
Біблія підтверджує думку, що Бог-Творець створив людину як вінець усього творіння за образом та подобою Своєю (Бут. 1:26-27).
Отже, спостерігаючи та роздумуючи над фактом згідно з науковим законом причинно-наслідкового зв’язку, можемо зробити однозначний висновок.
Першопричина існування фізичного Всесвіту повинна бути вічною, всемогутньою, безмежною.
Ця Першопричина також повинна бути живою Особистістю.
А це — атрибути й природа Творця, якого описує Біблія.
Ми торкнулися лише космологічного аргументу існування Творця.
«І до кого Мене прирівняєте і йому буду рівний? Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх!..» (Іс. 40:25-26).
Подивіться на зіркове небо! Це грандіозне полотно величі Творця! Ц велична реклама Його вічного існування!
Валерій Решетінський, президент Інституту ґенези життя та Всесвіту, кандидат технічних наук