Пропоную вирушити у світ невимовних чудес! Де він? Навколо нас. Хіба ви не знаєте, що все у світі існує тому, що Господь здійснює неймовірне? Адже весь Усесвіт створений Ним з нічого (Євр. 1:3). Що може бути неймовірнішим?
Сьогодні познайомимося з крихітною частинкою Божого творіння — неймовірно прекрасною й украй дивовижною, як і все у світі, створеному Ним.
Метелики-монархи (їхня латинська назва — Danaus plexippus) живуть у Канаді й Сполучених Штатах Америки на території площею понад мільйон квадратних миль. Але щорічно, у серпні, вони з Божої волі збираються у величезні зграї. Їх чекає далекий переліт — у гори Сьєрра-Мадре в Мексику. Зі своєї величезної території проживання вони тисячами тисяч злітаються в цю далеку країну, щоб осісти там на крихітному клаптику землі площею в декілька акрів.
Вік метеликів зазвичай короткий — від 4 днів до трьох тижнів. Але монархи, які народжуються пізнім літом, мають жити довго — адже дорога в Мексику й назад триває сім місяців. Вони просто зобов’язані бути довгожителями у світі метеликів! Шлях, який їм доведеться здолати, сповнений великих небезпек: сильні вітри й урагани, проливні дощі, пекуче сонце, безліч ворогів — дорога, яку ці ніжні створіння проходять щороку, дуже складна. Це практично нездійсненне завдання!
Але для Господа немає нічого неможливого, — і найслабші Його творіння, підтримані Божою волею й потугою, легко виконують найнеймовірніші, здавалося б, завдання. Сили Господа вистачить на всіх! (1 Кор. 1:27–28, 2 Кор. 12:9).
ЧУДО-КОМАХА
У Мексиці метелика-монарха називають марипоза монарка («марипоза» іспанською означає «метелик»). Тут у монархів — тимчасовий зимовий притулок, «зимові квартири». Сюди на зимівлю прилітає близько 20–30 мільйонів метеликів-монархів. Більшість комах (і метелики також) мешкає все своє недовге життя на невеликій (ну, принаймні, дуже обмеженій) ділянці землі: на гірському лузі, на галявині в лісі, на пустирі чи в кущах. Лише одиничні види комах мігрують, рятуючись від холодів, що насуваються; вони перебираються в теплі краї, на сотню або навіть декілька сотень кілометрів від дому. Метелик сонцевик будяковий (Vanessa cardui), що живе в Північній Америці, і європейська мешканка жовтянка шафранна (Colias Croceus) — ось приклади комах-мігрантів. Але з метеликом-монархом їх не можна навіть порівнювати. Щоосені монархи пролітають тисячі кілометрів, здійснюючи свою нелегку подорож.
УВЕСЬ СВІТ ПРОТИ НИХ!
Метелика-монарха можна порівняти з Гедеоном (про цього ізраїльського суддю ви можете прочитати в Біблії, у Книзі Суддів, розділи 6–8). Господь приготував для цієї ніжної слабкої істоти титанічне завдання, не виконати яке не можна. Ведені Богом, мільйони метеликів-монархів, зібравшись у зграї, пролітають близько 3 200 кілометрів. Уся дорога займає 75 днів! Метелики починають міграцію в серпні і «прибувають» у Мексику в листопаді. Як можна здолати тисячі кілометрів без жодного спеціального спорядження? Звичайно, багато тварин у процесі міграції долають досить великі відстані, але ж монархи — метелики! Крихітний мозок, крильця завтовшки з цигарковий папір, тонюсінькі лапки й короткозорі (але дуже великі й красиві!) очі. З чим можна порівняти таку «екіпіровку»?
Практично для будь-якої комахи навколишній світ — це суцільна смертельна небезпека й пастка. Згори їм загрожують птахи, які не проти поласувати жучками-метеликами та їхніми дітками. На землі — сотні голодних тварин (це для нас вони милі звірятка, а для метелика — справжнісінькі монстри) і комах, що так і намагаються схопити і з’їсти. Під кожним листочком, за кожною гілочкою, скрізь зачаїлася небезпека померти в шлунку якого-небудь зголоднілого хижака. Проте комах на землі стільки, що їхню кількість неможливо собі уявити. Самих лише лускокрилих (це бабки, метелики і молі) понад 160 000 видів! Проте це не дає комахам особливої переваги. Нехай їх мільйони, але голодних мишей, ящірок, павуків, птахів, кажанів та інших ворогів, ласих на смачних метеликів, не менше! Ось і живуть лускокрилі недовго — декілька годин або, якщо пощастить — декілька днів. Але найстрашніший їхній ворог — це негода. Ніжні, тендітні комахи гинуть у суворих умовах практично відразу ж. Вони не можуть літати вночі. Монархи, наприклад, не в змозі літати, якщо температура повітря опускається нижче 13 градусів за Цельсієм. Але вони не можуть літати і в спеку, під палючим сонцем. Град, дощ, сильний вітер миттєво призводять до того, що крильця метелика пошкоджуються, ламаються. Як же монархам удається здолати всі ці тисячі небезпек і все‑таки здійснити свою славну подорож?!. Адже, не зважаючи ні на що вони летять — і мільйони метеликів, покриваючи своїми оранжевочорними крильцями річкові береги на півдні Мексики, своїм живим, прекрасним, неймовірним прапором прославляють Господа. Бог дає їм можливість перемогти всі труднощі!
ЧУДО З ЧУДЕС
«Що таке чудо? Чудо — це дія, яку може здійснювати лише Бог. Зазвичай це щось, що суперечить законам природи. Чудо — це знак, який Бог використовує, щоб указати на Себе!» (Кріс Семонс. «Як Біблія пояснює, що таке чудо?»)
Життя монарха, дивовижне й славне, починається досить прозаїчно: з крихітного яйця. Самиці відкладають яйця навесні й улітку на соковитих листочках дуже отруйної рослини — молочаю. Ніщо не відбувається у світі просто так — усе має свою мету й призначення; ось і молочай — зовсім не випадковий вибір для «монарших ясел».
У Північній Америці росте близько 108 видів молочаїв. Серед них лише трохи більше десяти «смакують» метеликам-монархам — їх вони використовують для кладки яєць. Молочаї (Asclepias sp.) містять у своєму листі, квітках і коренях смертельно отруйні речовини: карденолід і глікозиди. Луги й поля, зарослі молочаєм, — це смерть для худоби, якщо вона поїсть трохи такої трави. Однак минає час — і з яйця вилуплюється гусеничка монарха: крихітна, завдовжки не більше третини сантиметра, смугаста істота. У неї 12 простих очей і вісім пар крихітних кумедних ніжок, вона вкрита смужками — чорними, жовтими і білими. Гусениця — це шлунок на ніжках. Ледве з’явившись на світ, вона відразу ж починає жадібно поїдати страшенно отруйне листя молочаю. І від цього листя їй не стає зле, навпаки — гусениця просто розквітає від них, росте не по днях, а по годинах. Ви, звичайно, уже зрозуміли: Господь зробив її нечутливою до отрути молочаю. Упродовж трьох тижнів кожна гусениця монарха линяє п’ять разів, скидаючи шкірки, які стають їй малі, і «міняючи» їх на нові, більшого розміру. За цей час її вага збільшується в 3 тисячі разів! З чим би це порівняти? Уявіть собі, що новонароджене людське немовля вагою в 3,5 кг впродовж декількох місяців дуже добре їсть, і тому дуже добре набирає вагу. До 12 тонн! Поки гусениця росте, у її організмі накопичуються серцеві глікозиди. Ці речовини, надзвичайно отруйні для оточення, але абсолютно нешкідливі для неї самої, залишаються і в тілі дорослого метелика. Це робить його абсолютно неїстівним для потенційних хижаків. Комахоїдні птахи засвоюють урок із першого разу: «Це неїстівне, тьху!»
Коли гусениця монарха виростає й досягає потрібного віку, з нею відбувається приголомшливе чудо, спільне для всіх видів метеликів.
За допомогою рідкого клейкого шовку, який вона виділяє, гусениця прикріпляється одним боком до нижньої частини листка чи гілки й перетворюється на ще більше таємничу істоту — лялечку.
БЕЗМЕЖНА СЛАВА
Усе Творіння Господа відображає Його славу, безмежну й незбагненну. Монархи — не виняток. Погляньте на лялечку монарха: дивна істота абсолютно незвичайної форми, неясно навіть, жива вона чи ні. Але зауважте, наскільки красива ця незрозуміла «річ»: ніжний блідо-зелений колір з яскравими золотими крапками. Для чого потрібне таке забарвлення?
Ні для чого. Це — безкорислива краса, що відображає в собі неповторну Божу красу й велич.
Найголовніше ж відбувається з тілом гусениці там, у глибині будиночка-лялечки. За три тижні там здійснюється чудо із чудес. Практично всі органи гусениці руйнуються й перетворюються на кисіль, густу суміш речовин.
І з цієї дикої суміші формуються нові тканини й органи — що відповідають способу життя не тихохідної, повзучої гусениці, а стрімкого красеня — метелика. Під кінець перетворення гусениці в метелика «панцир» лялечки стає прозорим, і можна побачити, що сталося всередині. І ось, лялечка розкривається — і з неї з’являється тропічний метелик, Danaus plexippus, величний монарх.
Так-так, він справді тропічний: усі інші метелики цього сімейства живуть лише поблизу екватора. Лише монархи діляться своєю тропічною, вогняною красою і з Мексикою, і з нами, мешканцями помірних широт.
МІСІЯ НЕМОЖЛИВА?..
Дивовижною робить ситуацію і те, що монархи цілком могли б вижити й без таких надзвичайно складних і небезпечних міграцій.
Мільйони монархів прекрасно живуть і процвітають у Флориді, у Каліфорнії, на Гаваях і в Австралії. Для чого ж тоді потрібні ці божевільні весняно-осінні перельоти метеликів Марипоза монарка, такі прекрасні й такі неймовірні?
Дослідник, що не вирізняється релігійністю, Сью Хальперн, у своїй книзі «Чотири крила і молитва» порівнює міграцію монархів із виходом народу Ізраїля з Єгипту в Ханаан, землю обітовану. Прекрасне порівняння! Рука Святого Духа, яка вела ізраїльтян, скеровує й метеликів у їхній наддалекій подорожі.
«Загадкове, неймовірне пересування метеликів-монархів на такі велетенські відстані, подорож, у якій бере участь декілька поколінь метеликів, має з цим [із виходом євреїв] багато спільного.
Важко знайти сенс у тому, що комахи, які живуть серійним життям, можуть щороку знаходити свою землю обітовану. І, знаючи, що наука досі не запропонувала жодного пристойного пояснення тому, що відбувається, — чом би не назвати його надприродним і крапка?» 1
Що Хальперн має на увазі, кажучи про «серійне життя» і «декілька поколінь»? А ось що. Метелики-монархи, які кожен березень відлітають на північ з Мехіко, незабаром помирають, відклавши яйця в Техасі й інших південних штатах США. З цих яєць з’являються гусениці, які згодом перетворюються на нове покоління метеликів. Це друге покоління рухається далі на північ, відкладаючи яйця, просуваючись углиб Сполучених Штатів і даючи життя третьому поколінню монархів — яке продовжує просуватися далі, на північ США і південні канадські території. Тут народжується ще одне, четверте покоління подорожніх метеликів. Саме ці, найпівнічніші за місцем народження метелики-монархи — правнуки того покоління, яке розпочало цю довгу дорогу з Мексики, — розпочинають свій власний, не менш тривалий шлях назад, додому, в гори, що лежать на захід від Мехико. Додому?!.. Вони ж ніколи не знали цього дому, і полетять маршрутами, якими самі ніколи не рухалися!
І весь цей шлях належить пройти їхньому поколінню. Ні карти, ні пам’яті про попередні міграції — при подорожі на відстань, максимальна офіційно зареєстрована дальність якої складає 4 635 км. Ось стільки може пролетіти тендітний, слабкий метелик, ведений волею Бога.
ГОСПОДЬ — НАШ ПАСТИР
Що примушує метеликів-монархів вирушати восени назад у Мексику? Звідки метелики «знають», що їм треба летіти на південь? Господь дає їм зрозуміти, що вже пора в дорогу, пора додому: дні стають коротшими, темніє все раніше — пора, пора! Підкоряючись Божій волі, майбутні мандрівники стають надзвичайно цілеспрямованими, вони квапляться повернутися у свої осінні домівки. Вони летять на південь величезними зграями, у яких більше ніж мільйон метеликів.
Небо на шляху їхнього просування стає чорно-помаранчевого кольору — так їх багато. Різноколірні хмари з мігрувальних метеликів-монархів у Мехіко бувають такими щільними, що в місті зупиняється рух транспорту.
Господь приготував монархам на їхній довгій дорозі додому безліч квітів, на яких метелики можуть відпочити й підкріпити свої сили: червона конюшина, молочай, золотарник, айстри, будяки — усі вони готові поділитися з мандрівниками своїм солодким нектаром.
Ну чим не манна небесна! Бог піклується про Своє творіння, як люблячий пастух — про свою отару (Пс. 22).
Що ж Господь використовує для того, щоб направляти «отару» монархів, указувати їм шлях? Що це за невидима, дивовижна сопілка чи ріжок?.. Учені не мають відповідей на ці запитання. Доктор Фред Уркухарт, який багато років займається феноменом метеликів-монархів, не переставав дивуватися, «як така тендітна, невагома жива істота, гнана вітром, здатна знайти свій шлях (лише одного разу!) серед прерій, пустель, гір, гірських долин, міст — кудись до крихітної точки на карті Мексики»2.
Мені здається, що кожен монарх чує голос Христа й підкоряється йому. Цей Божий поклик і веде метелика від Канади до самої Центральної Америки.
ЄГОВА-НІССІ
«Неймовірно! Дивовижне, божественне видовище!» — ось звичайна, нормальна реакція людини, яка вперше побачила мільйони метеликів, що прибули на зимування в Мексику. Мільйони монархів покривають пагорби й дерева суцільним живим килимом і впадають у заціпеніння з листопада до кінця березня.
Часто метелики сідають на так звану ялицю священну (Abies religiosa). Площа такого чорно-рудого покриву досягає іноді 9–10 гектарів. За підрахунками місцевих жителів, близько тисячі дерев бувають суцільно обліплені метеликами! Місця, де монархи зимують із року в рік, так і називають: «метеликові гори», «метеликові дерева». Зазвичай усі ці місяці вони нічого не їдять, тільки п’ють воду, сидять нерухомо, і лише коли сонце починає припікати, повільно й неохоче переповзають у затінок.
Думаючи про міграцію монархів, про те, наскільки неймовірні їхні мандри, що повторюються щороку, не можна не прославити в захопленні Бога. Творець наш дбайливо направляє все Своє творіння. Він — Єгова-Ніссі, «Господь — прапор мій» (Вих. 17:15). Він — Добрий Пастир, який не покидає Своєї отари, тих, хто призначений Ним високо нести прапор Його слави.
ЧУДО ВІДРОДЖЕННЯ
Більшість із нас не надає особливого значення комахам, зокрема метеликам (а особливо молі): ну, є такі, літають. Подумаєш, велике цабе! Але якщо придивитися, то метелик — найяскравіший приклад переходу до нового життя. Погляньмо, як відбувається перетворення цих дивовижних комах. Спостерігаючи за цим процесом, можна переконатися, що Бог і лише Бог володіє силою, яка перетворює «бридке каченя» у прекрасного лебедя.
Спосіб, у процесі якого гусениця перетворюється на метелика чи міль, називають метаморфозом (перетворенням). Повний метаморфоз складається з чотирьох стадій розвитку комахи: яйце, гусениця (личинка), лялечка (хризаліда) і доросла комаха. На стадії лялечки з комахою якраз і відбувається це неймовірне й нез’ясовне перетворення гусениці на абсолютно іншу комаху.
Усе, що треба гусениці в її житті, — це їсти й рости. Усі ми прекрасно знаємо, який у гусениці апетит: ось була квіточка, а ось — рраз! — і її вже немає, одні палички залишилися, а вона (маленька така, і куди все поміщається?) продовжує жувати й жувати. «Об’їдання» в гусениці триває два-три тижні. За цей час їй кілька разів стає замалою її шкірка, і гусениця міняє її.
Та ось — диво! — гусениця перестає їсти й починає шукати місце, у якому перетвориться на лялечку. Обвиваючи своє тіло шовковою ниточкою, цією ж ниточкою вона прикріпляється до зворотного боку гілки чи листка. (Монархи іноді обертаються на лялечку й під землею.) Лялечка, що звисає з гілочки, подібна до крихітної кубушки.
Перетворення гусениці — це не просто «перестановка меблів» у далеких куточках тіла комахи. Усі органи гусениці просто зникають — повністю! — і їм на зміну з’являються абсолютно нові органи. Доктор Майкл Дентон у книзі «Еволюція: Криза теорії» пояснює, що нутрощі гусениці перетворюються на бульйон, місиво з окремих клітин і тканин»3. Пітер Фарб писав, що лялечка метелика або молі може здаватися мертвою, але насправді всередині неї відбувається шалена перебудова всіх тканин4.
М’язи, шкіра, вусики, травна система, ротова система й ніжки гусениці — усе перетворюється на в’язку рідину. З неї починають поступово формуватися нові органи й тканини. Інші частини гусениці — нервова система, повітряні канальці, серце, кров’яні посудини, «бруньки» — не зникають, але й вони дивовижним чином трансформуються в щось абсолютно нове, принципово відмінне. Крила й очі метелика (яких у гусениці не було зовсім) Господь створює, по суті, з нічого!
Усі ці зміни відбуваються не просто так, а з абсолютно конкретною метою. Перетворення шлунку гусениці, наприклад, дозволяє метеликові насолоджуватися їжею, яка суттєво відрізняється (якісно й кількісно) від того, що їла гусениця.
Окрім усього іншого, дієта метелика дозволяє йому вільно пересуватися на великі відстані. Гусениця об’їдає листя рослин у безпосередній близькості від себе, навколо себе. Метелик живиться солодким нектаром квітів, які можуть рости і зовсім поряд, і досить далеко.
Очевидно, що м’язи, за допомогою яких гусениця «ходила», — ті м’язи, які пересували її коротенькі присоскові ніжки, — абсолютно не схожі на м’язи, які потрібні метеликові для польоту.
Усі ці дивовижні перетворення відбуваються всередині лялечки.
У процесі перебудови гусениці в метелика стара нервова система деякий час існує одночасно з частинами нової. Як можуть дві нервові системи співіснувати в одному організмі?..
Річ у тім, що деякі нові нерви залишаються «неактивованими» доти, поки не знадобиться їхня робота в новому тілі, у новій комасі. Звідки і як лялечка дізнається, коли вмикати й коли вимикати ці нерви — таємниця, загадка, диво! Стара нервова система продовжує існувати, поки потреба в ній остаточно не відпаде, а потім просто зникає.
Фарб пише: «Людський розум тривалий час був нездатний осмислити дивне зростання й розвиток більшості комах від яйця до червоподібної личинки, потім — до інертної лялечки, а потім — від лялечки до появи в образі крилатої дорослої комахи»5.
Доктор Дентон доповнює цю думку, зазначаючи, що сфера дивовижних перетворень украй різноманітна: «Шляхи, якими формується система органів дорослої комахи в процесі метаморфоза, дивовижним чином різняться в різних видів комах»6. Така різноманітність нез’ясовна, вона — лише результат бажань Бога зробити Свій світ багатоликим і багатогранним. Він демонструє нам, що є Господом усього неможливого. Ми теж можемо грітися в променях любові й турботи, якими Господь зігріває метеликів упродовж усього їхнього життя. Лялечка й молодий метелик — дуже ніжні створіння, їм загрожує небезпека звідусіль: адже вони не можуть пересуватися. Але Бог захищає їх.
Господь зберігає й захищає і нас — день за днем, не залишаючи ні на мить. Усі, хто вірує в Нього, можуть бути певні «того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса» (Флп. 1:6). Ми самі подібні до метелика: слабкі й беззахисні, життя наше швидкоплинне. Але Господь наш — Отець, Син і Дух Святий — підтримує й оберігає нас.
Дух Божий, Який є причиною перетворень, що відбуваються з гусеницею, з якої виходить метелик, — цей самий Дух наближає нас до Бога, допомагає нам прийняти вірою Ісуса Христа як нашого Господа. Віра — це наше перетворення, ще дивовижніше й незбагненніше, ніж метаморфоз метелика.
Кожен із нас, на жаль, грішить перед Богом. Ми можемо не думати про це, не усвідомлювати цього, боятися сформулювати це, але все людське життя — це протест проти Бога. Проте Господь здійснює чудо, даючи нам можливість побачити, якими зіпсованими ми є насправді. Дух Святий повільно, ніжно, але дуже наполегливо веде нас до розкаяння, до віри в те, що Ісус Христос — Бог, який прийшов у тілі, що Він пожертвував Своїм життям на хресті, викупивши наші гріхи, і устав із мертвих, перемігши смерть і подарувавши нам вічне життя. Дух Святий дає нам силу й бажання йти за Христом і жити таким життям, яке б прославляло Бога.
Хочете, щоб це перетворення відбулося з вами?
Ви теж можете дізнатися, що таке любов Ісуса Христа — Господа і Владики над усім неможливим і немислимим. Але спочатку Він звершить те, що здається неможливим, із вами. Попросіть Його зробити чудо з вашим серцем, перетворивши вас із закоренілого грішника в Божого сина.
Милостивий Боже, я зрозумів, що чинив гріх, живучи власним життям і відкидаючи Тебе. Прости мені через Сина Твого, Ісуса Христа, через смерть Його на хресті. Ісусе, увійди в моє серце і стань моїм Царем і Богом. Укажи, як мені жити. Дозволь мені побачити славу Твою в усьому світі. В Ім’я Господа Ісуса Христа молю. Амінь.
Рік Дестрі,
доктор медицини
Дестри, Р. Монархи Господа нашего [Електронний ресурс]// Творец. № 57. Електрон. журн. Режим доступу: https://scienceandapologetics.com/books/pdf/tv57.pdf.
Дата перегляду: 21.07.2020.
Джерела
- Сью Хальперн. Четыре крыла и молитва. Нью-Йорк: Винтаж Букс, 2001. С. 116.
- Фред Уркухарт. Наконец‑то найден: место зимовки монархов//Нейшнл Джиографик, август 1976. С. 173.
- Майкл Дентон. Эволюция: Кризис теории. Бетезда МД: Адлер и Адлер, 1986. С. 147.
- Питер Фарб. Насекомые. Нью-Йорк: Тайм Инк., 1962. С. 58.
- Там само. С. 55.
- Майкл Дентон. Эволюция: Кризис теории. Бетезда МД: Адлер и Адлер, 1986. С. 148.
Фото та ілюстрації люб’язно надані Стівеном Аусмусом і Вільямом Циттріхом
