Багато вчених, які дотримуються еволюційних поглядів, вважають, що динозаври жили від 230 до 65 мільйонів років тому, задовго до того, як з’явилася людина. Але нам слід пам’ятати, що скам’янілості не мають етикеток, на яких указаний їхній вік. Мільйони років еволюції — це лише гіпотеза, припущення.
У Біблії, яка є джерелом істини, написано, що земні тварини (і динозаври також) були створені шостого дня творіння разом із людиною, близько 6000 років тому. Приблизно 5000 років тому води великого потопу вкрили Землю, але представники всіх видів наземних тварин, що дихають повітрям, врятувалися на борту ковчега разом із Ноєм і його сімейством. Усі інші мешканці суходолу загинули під час потопу. Більшість скам’янілостей по всій Землі, які ми знаходимо сьогодні, утворилися в результаті цієї всесвітньої катастрофи. Таким чином, найбільший вік скам’янілостей динозаврів може бути кілька тисяч, а не мільйонів років.
Є багато доказів того, що люди й динозаври жили в один час. Ось лишень декілька з них.
У Книзі Йова 40:10-19 ми читаємо, як Бог описує праведному Йову (який жив уже після потопу) величезного звіра, названого «бегемотом». Він каже: «Голова оце Божих доріг…» (Йов. 40:19). Очевидно, це найбільша наземна тварина, яку створив Бог: «Випростовує він, немов кедра, свого хвоста…» (Йов. 40:17). І хоча деякі біблійні коментатори кажуть, що це, можливо, гіпопотам або слон, опис насправді більше відповідає брахіозавру або сейсмозавру. (Висловлюється також припущення, що це може бути тиранозавр.)
Майже в кожній культурі є легенди про драконів. Є багато старих історичних книг у бібліотеках у всьому світі, які містять докладні описи драконів і їхніх сутичок із людьми. Дивовижно (або не дуже дивно — для креаціоністів), що багато з цих описів відповідають тому, як сучасні вчені описують динозаврів.
В околицях міста Іка в Перу в першій половині XX ст. доктор Хав’єр Кабрера зібрав колекцію з 11 000 різних каменів. На частині цих артефактів із Південної Америки зображені динозаври й літаючі рептилії усіх типів і розмірів, часто разом із людиною. Ці камені датують 500-1000 роками до Різдва Христового.
Гробниця єпископа Ричарда Белла в Соборі Карлайл (Великобританія) прикрашена гравюрами, на яких зображені риба, вугор, собака, свиня, птах, ласка… і динозавр! Єпископ умер 1496 року, і ці латунні гравюри свідчать про можливість існування динозаврів усього 500 років тому.
Історії про гігантських людиноїдних птахів, дуже схожих на птерозаврів, розповсюджені серед багатьох індіанських племен південного заходу США. Індіанці племені Які розповідали легенду про велетенського птаха, який жив на пагорбі. Щоранку він прилітав за людською жертвою. Одного разу хлопчик, який втратив свою сім’ю через цього птаха, убив його стрілою з лука.
У штаті Юта знайдені інші докази того, що людина жила в один час з літаючими динозаврами. У Каньйоні Чорного Дракона є гарні піктограми динозаврів. Індіанці зобразили схожу на птаха істоту з величезними крилами, хвостом, довгою шиєю, дзьобом і вертикальним гребенем на голові.
За останні 100 років було безліч повідомлень про спостереження у віддаленому районі Центральної Африки однієї з болотних тварин, яку місцеві мешканці називають «мореле-мбембе» — «той, хто зупиняє ріки». Вона більша від гіпопотама, але менша від слона, із присадкуватим тілом і довгою шиєю. Кажуть, що істота живе переважно у воді, виходить на берег удень у пошуках їжі. Малюнки очевидців свідчать про те, що мореле-мбембе не нагадує жодного з сучасних мешканців Землі. Але при цьому він разюче схожий на апатозавра.
У Північній Атлантиці під час Першої світової війни німецьким підводним човном був затоплений британський корабель «Іберія». Коли судно пішло під воду, на глибині відбувся вибух, можливо, вибухнув паровий котел. Командир і деякі з офіцерів субмарини згодом розповідали, що серед викинутих на поверхню уламків несподівано з’явилася велетенська тварина, яка звивалась і билась у воді. За 10-15 с, поки невідомий науці звір перебував на поверхні, спостерігачі встигли розгледіти, що він був близько 20 м завдовжки, за формою нагадував крокодила, мав чотири потужні лапи з перепинками й довгий звужений хвіст.
2005 року вчені Університету Монтани заявили, що вони знайшли кістки тиранозавра, які повністю не скам’яніли. Внутрішні ділянки містили м’які тканини. Якби вік цих кісток справді становив декілька мільйонів років, то органічні речовини повністю б розпалися. Навколо цієї знахідки зараз ведуть запеклі суперечки.
Отож, що ж відбулося з динозаврами? Якщо вони були такими великими й потужними, то чому не змогли вижити? Коли всесвітній потоп закінчився, усі наземні тварини, і динозаври також, зійшли з ковчега й жили поряд із людьми. Зміна клімату після потопу й інших катастроф, брак їжі, хвороби, діяльність людини призвели до того, що багато видів тварин зникли з лиця Землі. Вимерли й динозаври. Але впродовж усієї своєї історії вони жили поряд із людиною.
Лоренс Деббі, Лоренс Ричард. Світ тварин/Серія «Божий Задум». — К. : Книгоноша, 2015. — С. 77-78.