Царює Господь, — зодягнувся у велич…
Пс. 92:1
Голубе і синє — символи Божої слави. Це кольори Його Царства, Його панування над усім — живим і неживим. Два великі свідчення Христового Царства — Біблія і створений Ним світ — постійно нагадують нам про Царя Його кольорами — синім і голубим.
Погляньте навкруги — наша планета заповнена голубим кольором! 13 лютого 1990 року космічний корабель «Вояджер», здійснюючи свій політ, був уже за межами нашої Сонячної системи, у 6,5 мільярда кілометрів від нашої планети. Камери космічного корабля були спрямовані на Землю — і що ж через них було видно? З такої величезної відстані Земля здавалася маленькою точкою — точкою яскраво-синього кольору. Навіть на такій неймовірній відстані було видно, що наш світ — синій!
Весь Усесвіт, а наша планета особливо, щедро прикрашена синім і голубим — із волі нашого Господа й Творця. Сапфіри й небесна сфера, жабки, мавпочки й метелики — усе несе в собі голубий колір — особливий знак, яким позначив творіння Цар царів.
Про голубий колір як про божественну печать говорить нам Біблія. У Книзі Вихід читаємо, що ткачі й ремісники мали прикрашати святилище Бога виробами із блакиті, пурпуру та червені (червоногарячий колір). А в Книзі Числа (15:38) сказано, що ізраїльські сини мають зробити на краях своїх одеж кутаси з блакитної нитки, щоб не забувати Бога та Його заповідей.
Голубі небеса
В англійській мові є така приказка: «Це було, коли місяць був голубим». Так говорять про подію, яка відбувається вкрай рідко. Насправді «голубий місяць» зовсім не голубого кольору й буває не так уже й рідко. Голубим місяцем називають другий повний місяць календарного місяця — це трапляться один раз у 2,7 року. Але іноді й звичайні місяць і сонце можуть видаватися голубими. Це відбувається, коли повітря заповнене димом від виверження вулкана, пилом піщаної бурі чи гаром палаючого лісу. Щільна хмара дрібних частинок, що піднімаються в повітря, пропускає лише голубу частину спектру; до наших очей доходять промені лише такого кольору — і місяць чи сонце здаються нам голубими.
Хоча часто нам здається, що Сонце жовте, насправді голубого кольору воно випромінює набагато більше, ніж жовтого. То чому ж воно нам не здається блакитним? Річ у тім, що більшу частину голубого світла, випроміненого Сонцем, «ловить» повітря, що оточує Землю. Сонячне, або біле світло складається з усіх кольорів веселки (пригадуєте: Чапля Осінь Жде Завзято Буде Сани Фарбувати). Але Господь створив молекули атмосферного повітря так, щоб вони розсіювали більшу частину голубої складової сонячного світла. Саме тому небо здається нам голубим. Навіть уночі, особливо коли не видно місяця, чисте, безхмарне небо здається темно-синім, кобальтовим. До речі, тонкий шар атмосфери Марса розсіює червону частину спектру сонячного світла, тому марсіанське небо здається рожевим!
Океани й моря Землі здаються нам синіми й голубими з тієї самої причини, що й небо. Як і молекули повітря, молекули води відбивають голубу частину спектру сонячного світла. Так і з’являється голубінь наших морів.
Небесні сфери
Не всі зорі жовті, як наше Сонце. Вони можуть бути різних кольорів залежно від температури поверхні. Якщо розглядати спектр зір від найхолоднішої до найгарячішої, то їхній колір змінюється від червоного до оранжевого, потім стає жовтим, білим і, зрештою, голубим. Червоні зорі — найхолодніші, температура їхньої поверхні «всього лиш» 2760 градусів. А ось температура поверхні голубих зір сягає позначки 50 000 градусів — у десять разів більше, ніж у нашого Сонця! Ми бачимо не все світло, що випромінюють голубі зірки. Більша частина цього світла не доступна для наших очей, це — ультрафіолетове випромінювання. Якби ми могли бачити ультрафіолетові промені, як бджоли, то голубі зорі здавалися б нам набагато яскравішими.
Голубий колір розжарених зір розкриває нам чудову силу Ісуса. Кожна з цих зір, як печать, позначає небеса, показуючи, що Хазяїн і Цар усього — Бог. Наша галактика, Чумацький Шлях — це переважно охололі червоні зорі. Але в інших, далеких галактиках, гарячих голубих зір надзвичайно багато. Через це й уся галактика може здаватися голубою, несучи нам із небес божественне сяйво.
Синій — отже, непростий
Ніде виявлення синього кольору не буває таким складним, як на нашій планеті. Уран і Нептун, дві планети нашої Сонячної системи, переливаються бірюзою. Це відбувається через особливі переливи сонячного світла у хмарах, що оточують ці планети. Звичайно, це явище дивовижне, але якщо порівняти його з тим, як голубий колір утворюється в істот, що населяють нашу Землю, воно відразу померкне. Атмосфера, що відбиває голубий колір, — просто елементарна подія поряд із земними створіннями голубого кольору, тому що таке забарвлення тварин є результатом надскладних процесів. Тварини, забарвлені в голубий або синій колір, зустрічаються не часто. І тому, побачивши їх навіть один раз, ви отримаєте незабутні враження.
Це стосується і тих тварин, які світяться голубим світлом. Рон Черч, фотограф, який знімає морських тварин, розповідає про зустріч із такими істотами. Рон був у човні в морі біля мексиканської пустелі Байя Каліфорнія і шукав планктон: «Я підіймав наповнену сіть із води, коли помітив, що вона вся світиться. Яскравий голубий колір, подібний і на електричний, і на світло газового пальника, хвилями виходив із маси планктону» (1). Сяючі тварини, що випромінювали мерехтливе неонове світло, згодом були досліджені. Ними виявилися крихітні рачки, що отримали довгу латинську назву Nyctiphanes simplex. Багато тварин, що живуть у морі, світяться в темноті. Господь потурбувався, щоб Його царську печатку було видно всім і завжди, удень і вночі. На секунду, на мить крихітний рачок перетворюється в сяючу коштовність, гідну корони. Чи ж це не прославлення могутнього Творця?
Пір’я в пташок буває жовте, червоне, оранжеве завдяки певному типу пігменту, що міститься в пір’ї. Але голубе й синє пір’я, очі, луска риб, голуба морда мавпи мандрила набули такого кольору завдяки особливій складній будові тканин. Пігмент не може дати такого забарвлення. До речі, коли порівняти всі кольори веселки, то виявиться, що голубий, синій і фіолетовий мають найвищий рівень енергії. Але Господь не скупиться й тішить наше око цими небесними кольорами.
Вихід 24:10
Що з усього створеного Господом — найкраща прикраса царських тронів? Коштовне каміння. Один із найгарніших коштовних каменів — корунд. Корунд дуже міцний; згідно зі шкалою міцності Маоса, він дев’ятий і поступається лише алмазу. У чистому стані корунд безколірний, хоча наш Небесний Отець створив і багатоколірні різновиди корунда. Якщо говорити спрощено, корунди бувають двох видів: рубіни і сапфіри. Рубіни яскраво-червоні. Сапфіри можуть бути жовтими, зеленими, рожевими й фіолетовими. Та найбільше цінують голубі та сині сапфіри. Кристал голубого сапфіра такий самий, як і в прозорого, а колір йому дають домішки заліза або титану. А якщо в кристалі корунду є домішка хрому, то він червоного кольору, і тоді його називають рубіном.
Алмаз — найміцніший з усіх мінералів, мабуть, найчудовіший витвір божественної руки. Алмази народжуються на глибині понад 160 кілометрів, при температурі більш як півтори тисячі градусів, під тиском майже в сімсот тисяч тонн на квадратний метр! Алмази, як і сапфіри, бувають різного кольору; зустрічаються і голубі алмази, хоча найрідкіснішим уважають червоний.
Про речі не такі величні
У східній частині Північної Америки росте ліана Smilax herbacea. У цієї приємної на вигляд рослини синювато-чорні плоди зібрані в невеликі грона, схожі на виноградні. На вигляд досить симпатично, але запах! Недарма американці називають її «тухлою квіткою». Маленькі зеленуваті квіточки цієї скромниці пахнуть гнилим м’ясом. Мухи злітаються на запах тухлятини, активно беручи участь у запиленні квіток.
Голубий і синій кольори, кольори величі Господа, у світі рослин зустрічаємо не так часто. Природний голубий колір пелюсток у диких рослин — досить велика рідкість. Те, що цей колір не так часто можна зустріти і в рослинному, і у тваринному світі, свідчить нам про його винятковість і царственість. Наш Бог, Господь блакиті, править нами, Він один, і іншого такого немає і не може бути!
Жива веселка
Ми вже говорили, що у птахів пір’я голубе не тому, що в них є особливий барвник-пігмент, що надає їм такого кольору, а завдяки особливій будові тканин. Тканини деяких тварин мають особливі оптичні властивості — вони створені так, щоб відбивати голубий колір. Струмені дощу відбивають увесь спектр світла — і видно веселку, а в цьому випадку видно лише голубий або синій колір. Якщо колір організму визначає не наявність пігменту, а спосіб, у який Творець сплів усі складові організму в єдине ціле, то говорять про структурний колір. Голубе і синє пір’я птахів — якраз приклад структурного забарвлення.
Ще раз підкреслю, що структурне забарвлення у світі тварин зутрічається набагато рідше, ніж пігментація. Саме тому істоти голубого й синього кольору рідкісні. Є й винятки — кілька морських організмів і тропічних жаб (до речі, в однієї з них слиз на шкірі містить страшну отруту кураре). Їхнє забарвлення визначається наявністю особливого пігменту. Будова тканин у тварин із голубим забарвленням надзвичайно складна й різноманітна. З погляду фізики пір’я павича і морда мавпи мандрила представляють одне й те саме явище. Однак, хоча в тому і в іншому випадку йдеться про крихітні «призми» в тканинах тварини, усе ж Бог створив їх абсолютно різними. До речі, не зовсім правильно говорити про мікроскопічні структури, ці утвори більш ніж мікроскопічні. Вони настільки маленькі, що побачити їх можна лише за допомогою електронного мікроскопа.
Чудовий приклад структурного забарвлення — райдужне або мінливе. Таких напрочуд красивих тварин можна зустріти досить часто. У крихітної колібрі веселкою переливається пір’я; різними кольорами переливаються очі звичайнісінької мухи. Спільним у цих істот є те, що неможливо визначити, якого вони кольору, — їхнє забарвлення змінюється залежно від того, під яким кутом ви на них дивитеся. Наприклад, крила деяких райдужних метеликів здаються синіми, якщо ви подивитеся на них просто зверху. Якщо ви дивитиметеся на них збоку, вони стануть фіолетовими, а якщо поглянете під іншим кутом — вони будуть зеленими. Така мінлива природа цього явища.
Достеменно зрозуміти й пояснити дивовижні надмініатюрні структури, які Господь використав для того, щоб тканини живих істот могли переливатися всіма кольорами веселки, неможливо. Крихітні призми, завдяки яким пір’я павича схожі на веселку, настільки малі й досконалі, що людина не спроможна відтворити їх, якою б високою технологією ми не користувалися! Лише Бог може створити світ тварин, які переливаються невловимими відтінками. Це витвір Великого Художника, шедевр, який не можна відтворити за допомогою полотна та фарб, комп’ютера чи спеціального верстата. Ось що говорить Хільда Саймон: «Нескінченно малі структури, що відповідають за утворення цих кольорів, несхожі ні на що, що здатна створити людина, є справжнім чудом — настільки вони мікроскопічні й виняткові» (2).
Розглянемо історію життя однієї-єдиної тварини з райдужним забарвленням, і ви побачите, яка вона неймовірна. Цьому важко буде повірити навіть після того, як ми все докладно розглянемо й вивчимо.
Імператорський парусник
Той, хто побував у Папуа Новій Гвінеї, назавжди запам’ятає тамтешню скарбницю рідкісних надзвичайно красивих тварин. Саме там і живе наш герой — метелик імператорський парусник (Ulysses telegonis). Це, можливо, найпрекрасніша тварина на Землі. Якщо ми дослідимо цю дивовижну комаху, неймовірний шлях, який вона проходить від яйця до гусениці й метелика, наше благоговіння перед Богом зросте безмірно. Як і голубі зорі вночі, ці лазурові істоти винятковим чином відбивають велич слави нашого Царя.
Хільда Саймон так говорить про дивовижну будову райдужного метелика: «У яйці закладено план не лише неймовірного й чудового перетворення гусениці в лялечку, а відтак у метелика, не лише його форма, колір, розміри, життєво важливі органи та їхні функції. Там ще закладено схему будови сотень тисяч лусочок, що покривають обидва боки крил. Відповідно до неї формується нижня поверхня крил, і десятки мільйонів мікроскопічних утворень вкладаються особливим, досконалим в оптичному сенсі способом, щоб дивувати… багатством фарб!» (3).
Процес перетворення гусениці в метелика називають метаморфозом. Життєвий цикл комахи складається з чотирьох стадій: яйце личинка лялечка доросла комаха. Личинка парусника, як і будь-якого метелика, називають гусеницею, а доросла комаха має крила. Місце, де «гидке каченя перетворюється на прекрасного лебедя» — лялечка. Там відбуваються дивовижні речі, насправді чудові й таємничі.
Для більшості комах життя починається зі стадії яйця (4). Із яєць метеликів з’являються крихітні гусенички. Головна мета життя гусениці — їжа, вона має весь час їсти й рости. Нам добре відомий апетит цих створінь і те, яку шкоду вони можуть завдати деревам, садовим рослинам і посівам. Місяць або близько того вони їдять не зупиняючись, ненаситно й жадібно, кілька разів линяючи (змінюючи шкурку), щоб тільцю, яке швидко росте, не було тісно. Нарешті гусениця перестає їсти і шукає місце, де вона може перетворитися в лялечку. Найчастіше гусениця вибирає місце на гілці деревця або куща. Лялечка може звисати з гілки, а може бути прикріплена до неї.
Лялечку метелика називають хризалідою. На цій стадії розвитку тіло дозрілої гусениці розріджується, тобто в процесі хімічних реакцій тканини тіла розщеплюються. Те, що колись було системою органів гусениці й надскладними тканинами цих органів, стає жахливою мішаниною рідин усередині лялечки!
Пітер Фарб у книзі «Комахи» пише, що лялечка здається мертвою, але насправді «у ній шаленим темпом відбувається перебудова всіх тканин» (5). М’язи, шкіра, антени, кишківник, ротовий апарат, ніжки гусениці — усе це зникає, частково або повністю. Інші ж органи й системи органів — нервова система, повітряні канальці, серце, кровоності судини й органи, що виконують роль нирок, не зникають цілком, але перебудовуються. Мозок комахи збільшується й теж перебудовується. І з тієї ж рідкої каші мають вирости райдужні крила й очі метелика!
Зміни відбуваються через кілька особливих причин. З волі Господа перетворення відбувається протягом чотирьох тижнів — для того, щоб, наприклад, шлунок майбутнього імператорського парусника був налаштований до іншої їжі, незвичної для ненажерливої гусениці. Гусениця їла листя й траву, а метелик тоненьким як соломинка хоботком питиме квітковий нектар. Ісус передбачив повну перебудову м’язової системи, щоб вона відповідала способу життя й будові метелика. М’язи, за допомогою яких гусениця виконувала повільний. рівномірний рух, зовсім не подібні на ті, що рухають крильцями чи шістьома ніжками. Змінюється і серце гусениці — адже воно має качати кров так, щоб і величезні крила метелика могли нормально постачатися кров’ю, а уявіть собі, які тоненькі там судинки! У лялечці мають відбутися нескінченні перетворення, доки незграбна гусениця не стане граціозним метеликом.
Деякий час частина нервової системи гусениці функціонує поряд із новісінькою нервовою системою метелика. Як це можливо, щоб в одному організмі містилися дві нервові системи різного типу? Ми не можемо сказати, ми просто маємо пам’ятати, що «все можливо Богові» (6). Деякі нерви, сформовані в лялечці, не працюють доти, доки метелик не вийде з лялечки. Як комаха знає, коли задіяти нові нерви, коли відкинути старі — це таємниця для біологів. Дивовижно, але нервова система гусениці існує доти, поки вона ще потрібна, а потім просто-напросто зникає!
Ще одне свідчення божественного керівництва метаморфозом можна знайти в порядку, за яким органи гусениці перетворюються на органи метелика. Деякі органи гусениці розчиняються і зникають відразу ж, а ті, які ще потрібні для життєдіяльності — лише в останній стадії перетворення.
Саме в цей дивовижно короткий період народжуються чудові крила імператорського парусника, вкриті сотнями тисяч лусочок. На кожній лусочці розміщені сотні напрочуд точно сконструйованих оптичних структур. У це важко повірити, але впродовж не дуже багатьох днів у тишині й темноті всередині лялечки з’являються мільйони надскладних голубих призм!
Перетворення, яке переживає імператорський парусник, та власне й усі метелики, — явище справді чудове й досі ще до кінця не вивчене. Біологи не можуть зрозуміти його, хоча вивчають багато десятиліть. Пітер Фарб зазначає: «Очевидно, має існувати якийсь центр, що контролює й управляє надскладним розчиненням тканин гусениці й організацією їх у тканини дорослого метелика, побудовою нового організму з отриманої сировини (7). Для тих, хто може прийняти це, — перетворенням керує рука Господа!
Незважаючи на роки досліджень, учені дізналися й зрозуміли не так уже й багато з того, як гусениця перетворюється на метелика. Наведемо знову слова Фарба: «Розум людини тривалий час не міг осягнути дивного росту й розвитку багатьох комах із яйця в червоподібну личинку, тоді в нерухому лялечку, а вже з неї в крилату дорослу комаху». (8) Схоже, Бог не поспішає пояснити нам процес метаморфозу.
Зрозуміти чудо перетворення лускокрилих важко ще й тому, що лялечки різних комах із волі й задуму Господа розвиваються по‑різному, своїм особливим шляхом.
Доктор Майкл Дентон сформулював це так: «Шляхи, якими в процесі метаморфозу формуються системи органів дорослої особини, приголомшливо різноманітні у різних видів» (9).
Усе творіння благословляє Творця (Псалом 102:22), і слава Ісуса проливається не лише на імператорського парусника або творіння голубого і синього кольорів. Цей метелик — прекрасний символ того, як Господь царює в природі, над усім, що в ній є. І в цьому сенсі ми вибрали хороший приклад ще й через назву — імператорський парусник. Чудові зміни, що відбуваються в процесі метаморфозу комахи, слугують прикладом нескінченної турботи Бога про кожне Своє творіння! І незважаючи на свою неосвіченість, ми теж можемо отримувати і Його турботу, і Його любов. Він керує всіма — простими й складними, слабкими й сильними. Починаючи розуміти, що відбувається всередині комахи імператорського парусника, щоб його крила прикрасились сяючим синім блиском, завмираєш у благоговінні перед Ісусом Христом, Творцем!
Голубий, пурпуровий і червлений
Коли ми дивимося на небо, ця голуба височина вабить нас. Кожен хоча б раз у житті мріяв піднестися високо-високо за хмари. Голубе небо здається близьким, простягни лишень руку — і торкнешся його, але як не линь до нього — воно недосяжне.
Багато хто так само думають про Бога. Вони бачать свідчення Його безмежності і сили, якими сповнений Усесвіт; але їм здається, що Він завжди буде недосяжним. «Недосяжне далеко» — ось як можна назвати таку уяву про Бога; «Цар, до якого не можна наблизитися». Але це неправильно — ми можемо торкнутися Його. Точніше, Він — нас…
Через те, що ми грішні, нам неможливо прийти до Нього, як би ми не намагалися. Що ж нам робити, щоб урятуватися від смерті — неминучого наслідку гріха? Що ми не робили б — усе буде марно! Зло, яке ми чинимо протягом усього життя, велике, і його позначка на нас — як пляма крові на одязі. Не обманюймося — навіть людина, яку ми вважаємо «хорошою», вражена й зіпсована гріхом.
І все ж є шлях, який дозволить кожному позбутися прокази гріха й бути з Богом вічно:
«Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, — стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, — то стануть мов вовна!» (Іс. 1:18).
Сам Бог в Ісусі узяв на Себе наші гріхи й прийняв за них кару на хресті — прийняв на Себе ту смерть, яку заслужили ми!.. Перед тим як розіп’ясти й убити Ісуса, Його кати, «роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього» (Мт. 27:28), червоний одяг. Червона кров наших гріхів заплямувала Його, щоб ми очистилися. Його любов, як червоний алмаз, найкоштовніше з усього того, що в нас є!
На самому початку нашої розповіді ми говорили, що святилище Бога мало бути прикрашене голубим, пурпуровим і червленим. Червлений (червоний) колір символізує смирення й жертовність Ісуса, голубий — Його велич і славу, пурпуровий або багряний — Його воскресіння.
Багряний колір говорить нам про те, що Бог — Єдиний. Як у багряному злилися голубий і червоний, так невіддільні святість і милість Божі, Його суд і спасіння. Він і справедливий Цар, і милосердний Спаситель, і Дух Істини. Багато хто переконує себе, що Бог поблажливий до гріха: «Бог — це любов, і Він не може нікого покарати пеклом». Вони не усвідомлюють, що ми самі гріхом відриваємо себе від Бога, позбавляючи можливості прийняти руку спасіння, простягнену Ним — якщо не відмовимося від гріха, не відкинемо його геть. Але є й ті, хто забув, що Господь милосердний. Вони потрапили в пастку своїх гріхів, страждають від цього. Вони забули, що Бог дає нам шлях, ідучи яким ми отримуємо прощення всіх своїх гріхів.
Ті, хто впокорився перед Богом, хто присвятив себе вірі в Бога Сина, що помер і воскрес, отримають від Нього прощення й спасіння. Лише тоді недосяжні голубі далі відкриються для нас. Є пекло, і є Ісус — єдиний Шлях на небеса, і іншого бути не може. Вас не спасуть ні добрі справи, ні те, що ви залишите після себе. Вам треба щирим серцем повірити в Господа нашого Ісуса Христа і довірити своє життя Йому. Не ми повинні вирішувати, як нам жити, а лише Він. Чи хочете ви цього? Якщо так, помоліться. Можливо, вам будуть близькі такі слова:
Милостивий Боже, я зрозумів, що чинив гріх, живучи власним життям і відкидаючи Тебе. Прости мені через Сина Твого, Ісуса Христа, через смерть Його на хресті. Ісусе, увійди в моє серце і стань моїм Царем і Богом. Господи, дай мені вічне життя, прошу Тебе. Укажи, як мені жити. В ім’я Господа Ісуса Христа молю. Амінь.
Рік Дестрі, доктор медицини
Дестри, Р. Цвет небесный, синий цвет [Електронний ресурс]// Творец. № 32. Електрон. журн. Режим доступу: https://scienceandapologetics.com/books/pdf/tv32.pdf. Дата перегляду: 15.06.2021
Примітки
- Church, Ron, Bioluminescence: The Sea Living (Oceans Magazine, Number 2: San Diego, 1970), p. 23.
- Simon, Hilda, The Splendor of Iridescence: Structural Colors in the Animal World (Dodd, Mead & Company: New York, 1971), p. 77.
- ibid., pp. 214‑215.
- У деяких комах — наприклад, у тлі — немає стадії яйця. На світ з’являється жива комаха, тільки маленька.
- Farb, Peter, The Insects, (Time Incorporated: New York, 1962), p. 58.
- Мр. 10:27.
- Farb, p. 59.
- ibid., p. 55.
- Denton, Michael, Evolution: A Theory in Crisis, (Adler & Adler: Bethesda, 1986).
