Визначення термінів
Закоханість — стан людини, коли вона захоплена кимось, зачарована, іноді до нестями, тобто поза або всупереч розумним аргументам. Закоханість властива людям будь-якого віку, як писав О. С. Пушкін у поемі «Євгеній Онегін»:
Коханню кожен вік підвладний;
Але незайманим серцям
Воно живлюще і відрадне,
Як буря весняним полям…
В українській мові співіснують два близькі поняття — «любов» і «кохання».
Кохання — почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі. Перше кохання зазвичай залишається незабутнім упродовж усього життя.
Любов — те саме, що й кохання, але має й ширше значення: любов до науки, праці, мистецтва тощо.
У грецькій мові є такі слова, що позначають різні види любові:
1) ерос — зосереджена більше на сексуальному бажанні, біологічна любов;
2) філео — дружня любов, незалежна від сексуальності;
3) сторге — батьківська та материнська любов;
4) агапе — абсолютна божественна любов до творіння, жертовна, здатна відмовлятися від себе заради іншого.
Джерело любові
Два фундаментальні підходи: теїстичний та атеїстичний.
Теїстичний: якщо світ, як видимий (фізичний), так і невидимий (духовний, наприклад: думка, намір, відчуття, емоції тощо), створений, то причина всього існуючого незалежно від діяльності людини походить від задуму та діяльності Творця. Це означає, що всі види любові походять і закладені в певне творіння Творцем від початку.
Атеїстичний: ґрунтується на еволюційному вченні:
• як видиме, так і невидиме виникло випадково від збігу обставин упродовж мільярдів років;
• світ розвивається до кращого, від простого до складного. Теперішній стан речей не є остаточним. Отже, усе можна змінювати як завгодно;
• любов відносна — можеш любити як хочеш і кого хочеш, аби тобі було приємно;
• відповідальності та абсолютної вірності немає, меж не існує, оскільки «все розвивається» в абсолюті;
• невидиме (думка, емоції, наміри тощо) є результатом та властивістю атомарної структури Всесвіту — отже, любов хоча й існує, але є випадковою грою «атомів» чи ще чогось;
• постійна боротьба та єдність протилежностей: виживає той, хто фізіологічно найсильніший, найхитріший, бо хитрість — то сестра розуму, мудрості. Отже, убивати за певних умов — то нормально;
• совість — відносне поняття;
• сексуальних норм і стандартів не існує.
Функціонування об’єктів або частин Всесвіту
Ті об’єкти Всесвіту, котрі не належать до живих організмів (нежива природа) і не мають індивідуальної можливості вибору — функціонують виключно згідно з чинними законами природи: механістичними, фізичними, хімічними, біологічними тощо. Людина як фізична та біологічна істота теж підвладна всім природничим законам, проте має духовно-душевний вимір, усередині якого міститься наявність вільної волі та можливостей вільного вибору між позитивом та негативом за усталеним поняттям людини.
Вільна воля незмінно присутня в кожній людині як даність, що виокремлює людину серед усіх істот поруч із дарами мови, розуму, емоційності. Завдяки цьому людина свідомо, незалежно від будь-якої особи робить та здійснює свій вибір — камінь не має такого вибору! Тому кожна людина сама несе відповідальність за свої свідомі вчинки, про що й зазначено в Біблії: «…кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Рим. 14:12). За кожним вибором логічно слідують незворотні наслідки, про що теж зазначає Писання: «…як збивання молока дає масло, а удар в ніс виводить кров, так і розбуджений гнів викликає сварку» (Пр. 30:33). Ця думка-порівняння вказує на можливу аналогію між матеріальним і духовним світами в усіх сферах, стверджуючи, що відповідні наслідки будуть навіть після найменшого руху як фізичного, так і душевно-духовного.
Для вияву любові потрібен об’єкт: хтось (духовно-душевний вимір) або щось (матеріально-фізичний вимір). У будь-якому ставленні людини до будь-чого й до будь-кого процесуально визначається більшою чи меншою мірою два варіанти:
1) неприйняття (ненависть, відчуженість, заперечення);
2) прийняття (погодження, схвалення, прихильність).
Залежність людини від законів природи та від соціуму
Людина як загалом біологічна істота залежна насамперед від екології Землі та дії природничих законів Усесвіту. Необхідними є вдоволення голоду, спраги, температурних режимів тощо — загалом, забезпечення нормального функціонування всіх систем організму.
Людина як соціальна істота не є абсолютно незалежною від інших людей. Перший доказ: якби не твої батьки — тебе не було б! У цій сфері відносин доцільно розуміти й використовувати слово «любов» як філео — дружні стосунки, що виявляються в розумінні, повазі, вдячності, вірності, щирості, а також у відсутності протилежних якостей — брехні, хитрощів, підступу тощо.
Для кожної людини як індивідуальної біологічно-сексуальної істоти актуальним є кохання. Якби позбавити людину сексуального бажання до протилежної статі — людство би вимерло дуже швидко. Теїстична підстава така: «…Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог і сказав до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю…» (Бут. 1:27–28). Першим був створений Адам. «І сказав Бог: «Не добре бути чоловікові самотнім! Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18). Після створення Єви «…промовив Адам: «Оце тепер вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого, вона чоловіковою буде зватися, бо взята від чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою та пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:23–25).
Таким був первинний Розумний Задум Творця.
Роздуми над прикладами сучасного життя
Уже в дитячому віці спостерігається дія сексуально-біологічного потягу: чотирирічний хлопчик каже мамі: «Мамо, яка гарна ця дівчинка!» Першокласник закохався в однокласницю й супроводжує її після уроків до дому. Подекуди вже з 10–12 років серед школярів трапляються випадки статевих стосунків, які нерідко завершуються вагітністю. Трапляються випадки самогубств серед неповнолітніх як наслідок нерозділеного кохання. Часто через це підлітки занурюються в депресивні стани: не хочуть ні з ким спілкуватися, втрачають інтерес до навчання, виявляють роздратованість, не хочуть виконувати свої обов’язки в сім’ї й у навчальному закладі, або ж скоюють злочини, стають жорстокими тощо.
Огляд причин подібних негативів
Першою глибинною причиною, непрямою, а тому неусвідомленою людиною з поверховим ставленням до життя, є перекривлені світоглядні установки. Причини:
1) внутрішня впертість;
2) неуважність до свого внутрішнього світу;
3) перекривлений світогляд батьків;
4) пошкоджені шкільні програми на державному чи приватному рівнях;
5) вплив вибору негативної інформації через інтернет, ТБ, художні фільми тощо;
6) поганий приклад батьків: сварки у сім’ї;
7) вплив негативів із вулиці, розбещених та свавільних «друзів»;
8) нестабільний політично-економічний стан у країні;
9) поспішливість.
Сфери дозрівання
Для гармонійного всебічного розвитку людина має дозрівати в усіх сферах свого матеріально-фізичного та психологічно-духовного життя:
1) фізіологічно: коли всі органи організму сформовані й здорові, зокрема статеві. Тому сексуальні стосунки в дитячому віці шкідливі природно;
2) розумово: розум людини розвивається та формується як під впливом зовнішньої інформації, так і внаслідок індивідуального розвитку аналітичних здібностей, уроджених і даних Творцем. Розум має співпрацювати зі совістю як здатністю відкидати зле та вибирати правильне та життєдайне;
3) емоційно: розум нормально працює за умови емоційної та психічної стабільності, коли переважають позитивні емоції радості від життя, від надії на краще майбуття, від упевненості перемоги добра тощо;
4) у вольовій сфері: якщо воля людини свавільна, цебто не дружить зі здоровим глуздом, із своєю совістю, не враховує інтересів інших людей — то вона перетворюється в злу волю, що веде до злочинів і до руйнування як свого життя, так і інших людей. Це можна назвати «вольова патологія» та порівняти, ніби в людини є тіло, а нема голови;
5) духовно: людина має дозріти у визнанні існування Бога-Творця й Розумного Задуму в Усесвіті та, як мінімум, прагнути пізнавати Його сутність, вимоги та інструкції подібно до того, як людина, що купує автомобіль, має спочатку навчитися керувати ним, вивчити правила дорожнього руху, здобути посвідчення водія! Але й цього мало: як тільки сідаєш за кермо, одразу будь максимально пильним, щоби не вбити когось і себе! Досягнення такого стану — то і є «духовна зрілість», хоча й не варто казати, що в повноті та в завершеному стані.
Що робити, коли ти закоханий?
Звичайно, кожен сам вибирає, що робити, але (!) зважаючи на вищенаведені роздуми, можна ухвалити рішення, яке:
1) не суперечитиме очевидним та вічним законам твого Творця;
2) буде логічним;
3) не завдасть шкоди тобі;
4) не завдасть шкоди об’єкту твого кохання;
5) не завдасть шкоди твоїм ближнім;
6) не завдасть шкоди твоїм друзям;
7) не завдасть шкоди іншим людям.
Якщо ти обмежиш себе хоча б одним із семи пунктів, то логічно визнаєш і решту шість, коли тільки будеш уважно й чесно роздумувати! Якщо виникає суперечність між якимись, хоча би двома пунктами — не поспішай вирішувати, перетерпи, візьми паузу! На емоції та почуття не покладайся (хоча, можливо, не відкидай їх поспішливо!)
Божий задум для закоханих, які не перебувають у шлюбі
Закоханість, здебільшого, народжується первинно у відчуттях, емоціях, а вже потім спонукає волю людини чи розум, залежно від стану їхнього розвитку. За Божим задумом закоханість має бути законною у розумінні відсутності очевидних перешкод і має привести до шлюбу, народження дітей, подальшого щасливого життя, виховання та опіки над дітьми тощо.
Якщо так, тоді одних емоційних чи сексуальних стосунків мало: треба узгодженість із розумом, волею: вірність, повага, чесність тощо. Якщо такий «комплект» є лише в однієї сторони — не буде нічого доброго: вона (або він) зрадить, покине, обдурить тощо. А тобі «у спадок» залишиться розпач, депресія і… рани на все життя! Ще й небезпека озлоблення на всіх і вся…
У Біблії є показовий приклад нестримної жаги кохання: Амнон, син царя Давида, покохав свою сестру Тамару за її красу і так захопився нею, що не міг ні їсти, ні спати, ні жити далі спокійно… Коли ж він силою оволодів нею, то одразу після того зненавидів її усім єством і вигнав геть! То є приклад виключно еротичної любові…
Божий порядок такий:
1) Духовна єдність
2) Дружба (філео)
3) Шлюб і сексуальне єднання (ерос)
4) Постійність на все земне життя (вірність)
5) Продовження роду та панування над землею (а не над людиною!)
Основи для шлюбу та сімейного життя:
1) Заповіт-угода (правдива обіцянка): безумовне посвячення одне одному
2) Благодать: прощення, милість та прийняття (з допустимими недоліками)
3) Надання підтримки (допомога в усьому, щоб зростати в досконалості)
4) Єднання: пізнавати одне одного та бути пізнаним/пізнаною.
Висновки
По-перше, якщо ти закоханий — перевір найперше себе: які твої установки?
По-друге, дізнавайся, чи є в того, у кого ти закоханий, такі самі правильні, по суті, божественні, установки-рішення.
По-третє, варто пам’ятати, що словесне запевнення не завжди правдиве; учинки краще здатні визначити позицію твого друга чи подруги.
По-четверте, якщо твій обранець із тобою «як маслом намащує», а до інших людей безпідставно несправедливий, чи брехливий, чи підступний, чи зухвалий — таким згодом буде і з тобою.
Юрій Баценко,
композитор, викладач духовних дисциплін, м. Київ