Автор Людмила Соловйова, м. Дальньогорськ, Приморський край, Росія
Мета: пояснити учням, що метою земного життя Ісуса та Його смерті було наше відкуплення, що кожна людина винна в гріху невір’я перед Богом, і що Бог не може залишити гріх без покарання; навчати досліджувати Слово Боже, аналізувати твори мистецтва.
Біблійна основа: Мт. 27:29-50; Мк. 15:15-37; Лк. 23:26-49; Ів. 5:24; 19:16-29.
Ключовий вірш: «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Флп. 2:7-8).
Обладнання: Євангелії для кожного учня, репродукції картин на євангельський сюжет «Несення хреста» (на вибір учителя), відеозапис промови Симона Киринеянина (попередньо проводиться зйомка людини, зодягненої відповідно до тієї епохи).
Міжпредметні зв’язки: література, історія мистецтва.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Християнське вітання
Учитель звертає увагу учнів на записану на дошці тему уроку й запитує, кого можуть стосуватися ці протилежні за змістом характеристики. Учні висловлюють свої припущення. Учитель повідомляє, що в ході уроку це буде з’ясовано.
Актуалізація опорних знань: фронтальне опитування учнів.
Вставити замість пропусків слова.
1. … Бог відокремлений від будь-якої неправди та гріха.
2. Бог карає гріх, тому що Він …
3. Спасенні ви благодаттю через …, а це не від вас, то — … Божий.
4. Так-бо Бог … світ, що … Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто … в Нього, не згинув, але мав життя …
Полюбив, вірує, святий, вічне, віру, дар, дав, справедливий.
Учитель. Сьогодні я розповім вам про останній день земного життя Ісуса. А допоможе мені один із учасників подій того дня.
Ісус прийшов у Єрусалим разом зі Своїми учнями, щоб святкувати Пасху — останню в Його земному житті. Тисячі людей також ішли в Єрусалим, як євреї робили це вже сотні років. Хтось вів на мотузку своїх жертовних тварин, а хтось мав намір купити їх просто в храмі. Вони не знали, що їм уже не вдасться цього зробити, тому що Ісус, прийшовши в Єрусалим, зайшов на територію храму й вигнав усіх продавців, а столи міняйлів поперевертав. Він сказав їм: «Написано: “Дім Мій — дім молитви”, а ви з нього зробили “печеру розбійників”» (Лк. 19:46).
Можливо, Він пригадав Свої перші відвідини храму, коли Йому було 12 років. Відтоді минуло 20 років. Він приходив сюди щороку й тепер виявляв ревність, тобто старанність щодо чистоти храму, щоб тут насправді перебував Бог, а не йшла жвава торгівля заради наживи.
Він знав, що за кілька днів Він Сам стане пасхальним Агнцем, приведеним на заколення за гріхи Свого народу. Земний шлях Ісуса наближався до кінця.
Через кілька днів Ісуса арештували, привели до первосвященика для суду перед релігійною владою. Там Його запитали: «Чи Ти Христос, Син Благословенного?» Слова Ісуса про те, що Він — Христос, Син Божий, завжди викликали протест із боку юдейських вождів. Первосвященик поставив це запитання, сподіваючись, що Ісус підтвердить це, відтак Його можна буде офіційно звинуватити в богозневазі. Ісус відповів: «Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!» (Мт. 26:64).
Після релігійного суду Його повели на суд світської влади до римського прокуратора Пилата. Пилат був здивований мовчанкою Ісуса. Він не пригадував жодного підсудного, який би затято не заперечував своєї провини. Але в Ісусі Пилат не бачив нічого, гідного смерті, і готовий був, за звичаєм відпускати заради свята одного в’язня на прохання підданих, відпустити саме Ісуса. Пилат припускав, що народ попросить відпустити саме Ісуса, адже кілька днів тому при Його в’їзді в Єрусалим люди зустрічали Його з торжеством.
Пилат хотів, збичувавши, відпустити Ісуса. Але народ від керівництвом релігійних вождів почав волати: «Розіпни, розіпни Його!»
Серця людей із часів Адама залишалися злими й повними гріха. Ті, хто перебував в Єрусалимі, хто сподівався на визволення своєї землі від римського рабства і бачив своїм царем Чудотворця Ісуса, розчарувалися в Ньому. Не впізнали вони в Ньому й обіцяного Богом Месію.
Людська сутність не змінилася з давніх часів. Як і раніше кожен народжується з насінням гріха в серці, і з часом ми незмінно зрощуємо це насіння, гріх стає для нас звичним, стає способом життя. І непомітно він спотворює і людину, і суспільство.
Піддавшись воланню натовпу, Пилат виносить вирок.
Розп’яття було найжорстокішою і найстрашнішою карою, яку застосовували до рабів і злісних бандитів. Остаточною ганьбою для засудженого було нести свій хрест. Коли народ бачив засудженого, який несе хрест, усі розуміли, що це або злісний непокірний раб, або безжалісний убивця. Тоді вони переповнювалися злобою й ненавистю до засудженого й люто вимагали якнайшвидше стратити його.
І ось тепер до таких засуджених долучили Ісуса. Важко уявити, що Месія — Христос — узагалі мав померти, але що Він повинен умерти на хресті — це було парадоксально.
Усі бачили, як змучений після безсонної ночі й бичування Ісус упав на землю під тягарем хреста.
Учитель демонструє репродукцію картини Ієроніма Босха «Несення хреста».
Ієронім Босх на своїй картині «Несення хреста» зобразив, як під дією гріха «усе людство атрофується, усе тваринне гіпертрофується. У карикатурній манері художник множить низькі лоби, товсті губи, гачкуваті дзьоби, перебиті носи, подвійні та потрійні підборіддя. Тим самим він створює майже клінічні образи глупоти, іпохондрії, жорстокості, боягузтва, ідіотизму, кретинізму тощо. Тваринна сутність у наявності», — писав критик Фьєран. Босх у потворній, гротескній формі показав, як гріх спотворює людину, яка на початку була створена прекрасною за образом і подобою Божою. Викривальна спрямованість картини здійснює потужний вплив на глядача.
Учитель пропонує учням прочитати біблійні тексти: Мт. 27:32, Мк. 15:21, Лк. 23:26 і дає завдання: прослухавши промову Симона, визначити, які факти і з якого Євангелія дають нам інформацію про цього чоловіка. Вмикає відеозапис.
Симон Киринеянин. Вітаю вас. Мене звати Симон. Я родом із міста Киринея, що в Північній Африці. Але вже кілька років я і мої сини Олександр і Руф живемо в Єрусалимі. Я особисто не був знайомий з Ісусом, але часто чув розповіді, що Він зціляв хворих людей, повертав зір сліпим, Він навіть воскрешав мертвих людей. І цей Ісус проголошував, що Він — Син Божий, Месія, і що Його послав на землю Бог Отець, який понад усе бажає зцілити від гріха й воскресити наші душі для вічного блаженного життя. За Ісусом ходило багато людей. Але юдейські начальники ненавиділи Його через заздрощі.
Я іноді думав: добре було б побачити Ісуса, познайомитися з Ним і дізнатися, чи дійсно Він Син Божий, як Він говорив. Але щоденні справи й турботи ніяк не давали мені змоги прийти до Нього, хоча неодноразово Він бував дуже близько, у Єрусалимі.
Цими пасхальними днями у місті було повно народу. Сотні євреїв приходять сюди святкувати Пасху. Вони згадують, як Бог вивів їхніх предків з єгипетського рабства.
З раннього ранку я був на полі й тепер повертався додому. Раптом я побачив, що з преторії вийшла процесія, яка складалася з римських солдатів та юдейських начальників. На моєму шляху стало людно. Ті, хто стояв ближче до дороги, вигукували: «Розіпни Його!» Інші ж плакали й повторювали ім’я «Ісус». Я зрозумів, що це ведуть арештованого. Хто ж це? Мабуть, якийсь розбійник. Поки я роздумував, процесія наблизилась, і я побачив, що Арештований несе на Собі велику дерев’яну перекладину хреста. Ось Він порівнявся з тим місцем, де я стояв, і раптом, не витримавши тягаря ноші, упав. Я побачив, який Він побитий і зморений. На Його голові був терновий вінок, по обличчю стікала кров, і одяг Його був просякнутий кров’ю. Недивно, що такий змучений чоловік не міг далі рухатися.
Натовп, що стояв уздовж дороги, весь час хвилювався й перебував у постійному русі, цим рухом мене виштовхнуло просто на край дороги. І тут мене помітив один із римських воїнів.
Цієї ж миті відбулося щось зовсім неочікуване для мене — римський солдат підбіг, грубо схопив мене за плече, виштовхнув на дорогу й звелів нести хрест засудженого! Тоді ж від узбіччя дороги почувся голосний жіночий плач. Цей Чоловік обернувся і сказав: «Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за дітьми своїми!» (Лк. 23:28). І раптом я зрозумів, хто Цей, засуджений до страти! Це був Ісус! Це був Той, Кого я хотів побачити й науку якого почути!
Я хотів допомогти Ісусові піднятися, але воїн заборонив. Тоді я нахилився, узявся за перекладину хреста, поклав її на плечі й рушив по дорозі до місця, яке називалося Голгофа.
Учитель. Діти, ще раз перегляньте біблійні тексти і скажіть, факти з яких Євангелій використані у розповіді Симона. (Відповіді учнів.)
Учитель. На Голгофі Ісуса прибили до перекладини й підняли хрест. Воїни ділили Його одяг, кидаючи жереб, і, сидячи, стерегли Його там. Ісус «умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Флп. 2:7–8).
Жорстоке гріховне серце не могло розпізнати в розп’ятому Ісусі Сина Божого, Месію, що прийшов для нашого спасіння. Це були невимовно важкі години Його страти. На хресті була прибита дощечка з написом грецькою, латинською та єврейською мовами: «Це Ісус, Цар Юдейський». Я думаю, що жоден із присутніх навіть не здогадувався, що ці слова, написані для того, щоб принизити євреїв, — мовляв, ось чого варті ваші царі, — вказували на те, що це і є Цар, піднесений Богом на престол Його милосердя до нас — хрест. Якби не хрест Ісуса, то доля грішної людини була б украй трагічною. З пробитих цвяхами рук і ніг Ісуса стікала на землю кров, яка проливалась за багатьох на відпущення гріхів.
Ісус молився за тих людей, які прибивали Його руки й ноги, які насміхалися біля підніжжя хреста. Він промовив: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять».
Праворуч і ліворуч від Ісуса були розіп’яті два розбійники (Лк. 23:33, 39-43). Можливо, вони, також страждаючи, чули цю молитву Ісуса. Один із них злословив Ісуса. А другий очима віри побачив, що Ісус — це Месія, і промовив: «Ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. — І сказав до Ісуса: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!» І промовив до нього Ісус: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» Святе Письмо стверджує: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24).
Таким чином, хто уникнув Божого суду завдяки спові-дуванню своїх гріхів і вірі в замісну смерть Ісуса Христа? — Один із розбійників.
Божа справедливість вимагає заплати за непослух, але все покарання взяв на Себе Ісус Христос.
Опівдні землю огорнула темрява. Бог — Всевишній Творець неба і землі, Володар і Серцезнавець усіх царів земних, безмежно люблячий Отець оголосив винним Свого Однородженого Сина Ісуса. Тут, біля хреста, ми бачимо невимовне безчестя і весь жах того, як всі гріхи людей, за яких Він умирав, обрушились на Нього. У ці останні хвилини Він був винним, Він став уособленням гріха — нашого з вами гріха.
На той момент не було на землі людини, більш грішної, ніж Ісус. Його тримали на хресті наші буденні гріхи, які ми плекаємо в серці і з якими не поспішаємо розлучатися: неправда, заздрість, жадібність, непослух, лінь, необов’язковість, неакуратність, злість, лайка…
Таким чином, кого стосується характеристика «Винний!», винесена в назву уроку? — Цей вирок Бог Отець виніс Своєму Сину, оскільки на Нього були покладені гріхи всього світу.
Учитель демонструє репродукцію картини Андрія Вистропова «Несення хреста».
Бесіда з класом
- Які об’єкти на полотні звичні для вас?
- Чи є на картині неочікувані об’єкти? Чому ви так думаєте?
- Як люди на картині реагують на присутність Ісуса Христа? Хто побачив Бога?
- Які почуття заволоділи дитиною? Чому? Як художник це показав?
- Чому художник помістив образ Ісуса Христа в наш час?
- Що спільне в полотнах А. Вистропова та І. Босха? (Відсутність фігури Симона.)
Наш сучасник, художник Андрій Вистропов, переніс образ Ісуса, що несе Свій хрест, на вулицю сучасного міста. Христос іде з опущеною головою серед багатьох перехожих. Кожний зайнятий своїми проблемами й усім байдуже до Спасителя. І не знаходиться на наших вулицях Симона Киринеянина, який би підставив своє плече під важку перекладину хреста. Лише дитина, що тримається за руку мами, яка нестримно рухається вперед, озирнулася на Спасителя й забула, що парасольку потрібно тримати над головою. Художник намагається донести до нас істину, що сьогодні людство потребує Христа, але вперто не бажає цього визнавати.
Підсумок уроку
Учитель. «Звершилось!» (Ів. 19:30) — останнє слово, вимовлене Ісусом на хресті. Засуджений умер. Тепер солдати могли повертатися у свої казарми; священики й натовп могли вітати одне одного, що їхня помста здійснилася; мати Ісуса, жінки, учні повинні тепер жити у світі, де більше немає їхнього Господа.
Але все царство темряви тремтіло й хиталось до самої основи! Праця Ісуса була завершена. Душа Ісуса повернулась у присутність Свого Небесного Отця. Він прославив Бога на землі, завершив справу, яку доручив Йому Отець і яку Він добровільно погодився виконати, і третього дня воскрес із мертвих.
Хрест відкриває нам серце Бога — Сам Бог умирає, щоб Його творіння могло жити вічно.
Чи прагнеш ти вічного? Чи просив в Ісуса прощення за свої гріхи? Чи простив Він тебе? Чи змінилося твоє серце? Чи потребує воно Бога?
Ісус прожив Своє життя, у всьому ототожнюючи Себе з людьми, відмовившись від Божественної переваги. Повторимо ключовий вірш уроку: «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Флп. 2:7-8).
Учитель. Діти, запишіть у зошитах початок речення і завершіть його.
Головне, що я зрозумів (зрозуміла) сьогодні, — це…
Домашнє завдання
1. Вивчити напам’ять ключовий вірш уроку.
2. Знайти інформацію, які ще художники писали картини на сюжет «Несення хреста». Приготувати презентацію однієї з них.