Автор Леся Оберван, учитель християнської етики СЗШ № 99 м. Львова
Слово вчителя. Народна мудрість каже: «Ніщо так легко не дається і так дорого не ціниться як вдячність».
Святе Євангеліє говорить про десять прокажених, яких Господь Бог зцілив. Та подякувати за це Спасителеві прийшов лише один, на що Ісус промовив: «Чи не десять очистилось, — а дев’ять же де?» (Лк. 17:17).
Вдячність — це шляхетність людської душі, що облагороджує кожного, робить його ближчим до Бога.
Церковнослов’янською мовою слово «благодарность» — це прагнення і вміння дарувати людям благо (добро). Тому апостол Яків написав так: «Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, — той має гріх!» (Як. 4:7). Замало у світі не робити зла, Господь дарує людині життя для того, щоб вона творила добро.
У Слові Божому написано: «І побачив Він при дорозі одне фігове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: «Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!» І фігове дерево зараз усохло» (Мт. 21:19).
У Євангелії вдячність тісно пов’язана з любов’ю. Люблячи Спасителя, удова з великої вдячності до Його милосердя віддає на храм свою останню монету. Вміти бути вдячним — це усвідомлювати свою залежність від Бога й людей, і дякувати їм за те, що ми не самотні в цьому безмежному світі.
Тому будьмо вдячні Господу за те, що Він створив для нас цей прекрасний світ, дав нам можливість підготувати це свято, об’єднав нас усіх в одну Божу родину й дає нам чудову нагоду сьогодні вірити, надіятись, любити й радіти.
Сценка «Бог»
Молодий чоловік (зазнайкувато підняв голову). Немає Бога! Хто бачив Бога? Де й коли?
Вітерець (торкаючись його кучерявого чуба). Нікчемнику, Бог є! Він є всім і всюди. Бог — це вічність. Він Творець космічного безмежжя. Усе, що існує у всесвіті, — твориво Його незбагненної премудрості. Глянь лише довкола себе на чудову природу, а в її усмішці побачиш Бога. Прислухайся до тихого прибою морських хвиль і в ньому почуєш Божий голос. Тебе п’янить духмяне цвітіння прекрасних квітів. Правда? Вони — Боже творіння, таке ж, як і ти, людино…
Молодий чоловік (впираючись). Мене вчили по-іншому.
Вітерець. Зла була твоя наука. Глянь, людино, очима глибокої віри у своє серце й там знайдеш Бога. Бо ж і в такому мізерному творінні, як ти, є часточка Бога…
Сценка «Свято Сотворення»
Автор. Закінчивши творіння світу, Бог на сьомий день вирішив зробити Собі свято. Усі створіння захотіли піднести Богові найкращі подарунки. Білочки принесли Йому горішки й мигдаль, кролик — моркву, вівці — теплу м’яку вовну, корови — густе пінисте молоко. Мільярди ангелів вишикувалися півколом й почали співати божественні гімни. Людина також, хвилюючись, чекала свого виходу.
Людина (роздумуючи). Що я можу подарувати? Квіти мають запах, бджоли — мед, навіть слони обіцяли, що влаштують Господу Богу душ, а потім висушать Його своїми хоботами.
Автор. Людина стояла в кінці черги й не переставала журитися, тоді як інші створіння проходили перед престолом Бога й складали Йому свої дари. Коли залишилося лише декілька створінь: черепаха, слимак і лінивець — людина запанікувала. Нарешті настала і її черга. Людина, якій здавалося, що вона не може подарувати Богові нічого такого ж прекрасного, як Він створив, пригорнулася до Нього й промовила.
Людина. Я Тебе люблю!
Автор. Дивлячись на свого Творця і на людину, усі створіння зрозуміли, що людина подарувала щось таке, чого ніхто не в змозі подарувати.
Людина. Дозволь мені любити Тебе, Господи. Чи є щось — у небі або на землі — що не було б Твоїм? Ти — Бог мого серця й моя вічна батьківщина. Дозволь, щоб я завжди був із Тобою. Будь постійно зі мною. І навіть якби я хотів колись Тебе відкинути, Ти, Господи, не відкидай мене ніколи.
Учень декламує вірш.
Цар і пастух
Колись ще в старині далекій
Жив цар — весь світ про нього чув,
На вигляд цар той був жорстокий,
Але був мудрий, добрий був.
Раз сам у себе цар спитався:
«Чому сумна душа моя,
Я всюди був, зо всім стрічався,
Лиш Бога ще не бачив я…»
І в серці десь взялась тривога,
І сум прийшов, немов з-за хмар.
— Де Бог, я хочу бачить Бога?! –
Кричить сердито, гнівно цар.
Наказ, щоб йшли по всіх дорогах
Сказати знатним, мудрецям,
Щоб показали йому Бога,
А ні — то горе, горе вам.
— Три дні міркуйте і гадайте,
Наказ царя для вас — не сміх,
Цареві Бога бачить дайте,
А ні — вас смерть чекає всіх.
На мудрих страх, біда напала,
Не сплять священики, дрижать.
І ось на третій день стояла
Перед царем вся мудра рать.
Усі мовчать, бояться вмерти,
Не чути навіть комара,
А грізне слово, присуд смерті
Ось-ось зірветься з уст царя.
Та ось всміхнулась бідним доля,
Ожив сумний та мертвий дух,
Ось тільки що прибувши з поля,
Стоїть перед царем пастух.
— Я покажу, що ти бажаєш, —
Пастух цареві так сказав,
— Прийди сюди, бо тут ти маєш
Побачить те, що так бажав.
І цар прийшов, пастух рукою
На сонце й небо показав:
— Дивись, любуйсь його красою,
Щоб добре ти запам’ятав.
Цар глянув і заплющив очі,
— Зневага! — гнів його напав. —
Щоб я осліп, ти певно хочеш, —
Він пастухові проказав.
— Живи, мій царю, скільки хочеш,
Сказав пастух й додав: — Ага,
Те, що вразило твої очі,
Не Бог, а лиш Його слуга.
Коли ж ти на творіння Боже
Не міг поглянути оте,
То як ти Бога бачить можеш,
Чи думав, царю, ти про це?
Повинна знать людина кожна,
Що Бог є Дух, любов, краса,
Його побачити лиш можна
Серденьком чистим, як роса.
Багато хто не вірить у Бога, кажучи, що вірить тільки в те, що бачить, чує та чого торкається. Бога він фізично не бачить, тому й не вірить.
Бог, у якого віримо, не є одним із предметів, об’єктів та дійсностей, з якими маємо справу. Він є поза тим, що ми бачимо та розуміємо. Якби ми змогли Його побачити, збагнути, не був би він Богом, а лише одним із того всього, що можемо чи зможемо охопити нашим розумом. Наше обмежене та створене буття ніколи не буде в стані дійти до цих неосяжних невидимих предвічних джерел.
Учні декламують вірші.
Як Господа шукаєш ти —
Поглянь на квіти, на сади,
На гори, ріки подивись,
І серцем в Бозі звеселись.
Бо ж цілий світ є повен Ним –
Творцем Вселенної святим.
В найменшій речі без кінця
Впізнаєш геній ти Творця!
Бо кожен з нас — Господній твір,
Сотворений на Божий взір,
Нас храмом Бог Своїм зробив
І всім любов благовістив.
Коли ж Бог дасть Себе знайти —
Неси Новину Добру ти,
Своїм життям ти приклад дай,
Що віднайшов вже світлий рай.
Бо ж в душах людських Бог живе,
Усім дає життя нове,
Він хоче в наш світ увійти,
Усіх до себе привести.
Квіти
Люби, дитино, квітку і комаху,
Люби усе, що бачиш ти навкруг!
Бог дав любов, але не пута страху,
Він є Отець, Він є найкращий Друг.
Люби свій край, люби свою родину,
Свята земля — її також люби,
І свій народ, і кожную людину,
А любиш — отже, всім добро роби.
Не убивати, нищити, ламати –
У світ прийшли ми будувать, любить
І берегти, й творіння шанувати –
Руками нашими Сам Бог творить!
Любіть цей світ
Усі ми в світ прийшли, щоб жити,
Добро творити на землі,
Учіться, діточки, любити,
Навчайтеся, поки малі.
Не нищте квіти, не зривайте,
Нехай на них блищить роса.
Усе живе оберігайте,
Бо ж для людей ця вся краса.
Щоб наше серце добрим стало,
Щоб в нім любов палка жила,
Щоб завжди серце зберігало
Любов і трішечки тепла.
До цього радісного світу,
До всіх живих, що на землі,
До пташечки, дерев і цвіту…
Любіть цей світ, доки малі.
Усі прийшли у світ, щоб жити,
Великі звірі і малі…
Людина в світ прийшла — любити,
Добро творити на землі!
Надія Красоткіна
Співаємо славу Творцеві своєму —
Весь світ нам Господь сотворив!
Народи всі світу назвав Він братами,
Своїми дітьми нас зробив.
Хвала Тобі, Господи, й дяка за право
Казати Тобі: «Отче наш».
Усяка комашка, тваринка, стебельце,
Мурашка і велетень-слон
Співають цю пісню прослави Творцеві,
І дякують Богові знов:
Хвала Тобі, Господи, й дяка за право
Казати Тобі: «Отче наш!»
Учись любити
Учись любити все навколо себе:
Траву і квіти, кущик, деревце.
Жучка і пташку, і блакитне небо.
І синьооке чисте джерельце.
Усе прийшло на білий світ, щоб жити,
Щоб дарувати радість і красу.
Учися дивуватись і любити
Чистеньку, мов перлиночку, росу.
Поглянь на світ — це дивовижна казка!
А квіти — це, мабуть, душа землі,
У кожній струменить любов і ласка,
Вони, неначе діточки малі.
Яка земля! Чарівна, пречудова!
Вона нам мати. Ми — її дитя!
Летить на землю весняна обнова,
Бурлить, вирує на землі життя!
Надія Красоткіна
Пісня «Хто сотворив?»
Хто створив прегарні зорі?
Хто створив хвилі неозорі?
Тебе й мене хто створив?
Наш Господь Бог — Творець всіх див!
Хто сотворив співочу пташку?
Собачку, котика, комашку?
Весь світ для нас хто сотворив?
Наш Господь Бог — Творець всіх див!
Слова «ПОДЯКУЄМ БОГУ» написати на дошці, плакаті чи висвітити на екрані.
Пробігає швидко час —
О, його не зупинити!
Дякуймо ж бо кожен раз
Ясним днем в словах молитви.
Кожен раз нам Бог дає
У молитві ключ до віри.
Є в нас Бог і воля є.
Мир усім вам, добрі люди!
Богу вічному й святому,
О, подякуймо за все!
Горе Він візьме і втому,
Усім радість принесе!
Відшуміло жито, скошені луги,
Золотом розлита осінь навкруги,
Благодать Господня — фрукти на гілках —
Вабить зір сьогодні соком по садках.
Й овочів багато теж Господь зростив,
Всі потреби наші Він задовольнив.
І плоди вже стиглі ти іди зривай,
За дарунки щедрі Бога прославляй.
Пісня «Ми дякуєм Тобі»
Ми дякуєм Тобі за дерева і квіти,
За трави і все, що росте.
Приспів: Алилуя! (4 р.)
Ми дякуєм Тобі за місяць і за сонце,
За ранок, за вечір, за життя.
Ми дякуєм Тобі за маму і за тата,
За всіх наших рідних і друзів.
Ми дякуєм Тобі за тисячу літ віри,
За Твою любов і благодать.
Ми дякуєм Тобі, що Ти нас всіх покликав
Йти за Тобою все життя.
Учні виконують разом «Отче наш» (співано) і декламують вірші
Молитва
Дозволь нам славити Тебе, наш Всемогутній Творче?
Дай волю нам пізнать Твою, казати все: «Так, Отче!»
Дозволь співать Тобі хвалу щоденно, щохвилинно,
Коли радіє все єство, й коли в душі полинно …
Дозволь нам дякувать Тобі за світ цей пречудовий,
За гори, ріки і лани, і за діброви …
Молитву вдячності прийми за рідну Україну,
За наш народ, що воскресив його Ти із руїни …
Дозволь, щоб виноградник Твій не нищив нечестивий.
Даруй Вкраїні, Всеблагий, час радісний, щасливий!
Бог мене любить —
Добре я знаю:
Вітром голубить,
Сонцем ласкає,
Небом привітним
Дивиться в очі,
Барвами літа
Душу лоскоче,
Трави духмяні
Стелить під ноги,
Тихим світанням
Кличе в дорогу,
Світ відкриває,
Помисли будить…
Добре я знаю —
Бог мене любить.
Сергій Рачинець
Бджілка
Сіла бджілка на ромашку,
Не близький від дому лет.
Їй, напевно, дуже важко
Добувати власний мед.
Цілий день вона в роботі,
Від світання до смерку,
Вся від сонця в позолоті,
Тільки ніжки у пилку.
Всім вона у приклад стане.
В цім, мабуть, не новина.
От якби і християни
Всі трудились як вона.
Сценка «Осінь»
Дійові особи: батько, мати, діти (син та дочка), Калина, Груша, Виноград, Помідор, Картопля, Морква, Огірок, Яблуня
Батько. Справді, це вже осінь —
Час врожай збирати.
Діти (разом). Нас візьміть, татусю,
Будем помагати.
Батько. Добре, ви підете
Тільки за умови:
Знаєте ви добре,
Що у Божім Слові.
Син. Як Христос Спаситель
Вчив про Царство Боже,
В приклад брав рослини
І дерева також.
Батько. Тож коли городом
Й садом будем йти,
То уважні дуже
Будьте, дітки, ви.
Придивляйтесь пильно
На усі плоди,
Щоб урок для себе
Винести змогли.
Мати. Знайте, на городі
Не лише трудитись.
Можна тут багато
Дечого навчитись.
Для життя з рослин нам
Можна приклад брати.
Ну то що — ви згідні
На таке, малята?
Діти (разом). Авжеж.
Батько: Оце помідори, вони — пречудові,
До нашого столу хоч зараз готові.
Діти (разом). Помідорчик, любий наш,
А чого навчиш ти нас?
Помідор. Погляньте, всі овочі
Плід різний мають:
Солодкі, гіркі, кислі —
Різні бувають.
І всі вони добрі,
Потрібні усі,
Без них не росли б ви здорові й міцні.
Людей є багато,
Та Бога втішають
Ті люди, яких
Плоди діл прикрашають.
Батько. Ось зелені огірочки
Виглядають з-під листочків.
Діти (разом). Огірочку, любий наш,
А чого навчиш ти нас?
Огірок. Помідор вже вам сказав,
Що Бог кожному труд дав.
Хто Євангеліє голосить –
Плід для Бога той приносить.
Батько. Картопля, як хліб, вона всіх прогодує,
Сто страв господиня із неї готує.
Діти (разом). Люба наша картоплино,
Ти чого навчиш нас нині?
Картоплина. Як садять мене весною,
То кладуть мене одною,
А як осінню копають,
Цілу жменю витягають.
Так плоди для Бога має
Той, хто грішних навертає.
Мати. Ця морква під сонечком
Щедрим зростала,
Тому-то така соковита,
Морквяний сік корисно пити.
Діти (разом). Люба морквочко-морквино!
Ти чого навчиш нас нині?
Морква. А я під землею завжди пробувала,
Ніхто і не бачив, коли я зростала.
Так ті, хто в вечірній тиші на колінах
До Господа завжди молитвою линуть,
Хто молить за Церкву, за уряд, за люд,
Їх жде нагорода у небі за труд.
Мати. Чудову цю яблуньку теж не минайте.
І яблучка швидко у кошик збирайте.
Діти (разом). Яблунько наша, люба сестрице!
Чого ти сьогодні нас хочеш навчити?
Яблунька. Сказали для вас уже дуже багато,
Та ще одну працю я хочу згадати,
Хто трудиться в школі недільній з дітьми,
Теж в небо принесе він щедрі плоди.
Батько. Підійдем тепер до сливи.
Листя тут таке красиве!
Пишна й гарна наша слива,
Тільки плоду не зростила.
Третій рік шукаю плоду,
А вона усе не родить.
Ось усім вам обіцяю –
Цього року вже зрубаю!
Син. О, не треба ще рубати,
Ще на рік зоставте, тату!
Доня. Ми удобрим, обкопаєм,
Як не зродить, то зрубаєм.
Мати. Хай дерево це в приклад стане,
Бо є такі в нас християни.
Бог для життя все посилає,
Від тебе плоду він чекає.
Та кожен раз, коли приходить,
Лиш тільки листя Він знаходить.
Як думаєш ти, любий брате,
Тож скільки буде Бог чекати?
Чи чуєш, рік тобі лишає,
Як плід не знайде, то зрубає!
Батько зачитує із Святого Письма історію про фігове дерево (Мт. 21:18-20).
Батько. Тож кожен хай на себе гляне —
Із чим він перед Богом стане:
Чи то плоди будуть рясніти,
Чи тільки листя шелестіти?!
Спіши, ще поки маєш час,
Щоб потрудитись для Христа.
Роботи є, поля великі,
Нам треба сіяти і жати,
Тебе Господь не раз вже кликав
На тую ниву працювати.
Хоч Євангелію ти знаєш,
Знаєш також Господню путь,
Та часто так відповідаєш:
«Нехай працює хто-небудь!»
Пісня «Церкво, до діла»
Діти, до діла (молодь, церква)
Ревно та сміло
Всі, як одне, поспішім
Та про спасіння
Й Божі веління
Скажемо людям усім.
Спас наш ласкавий
Прагне для слави
Взяти всіх добрих людей.
Бог у Своє небо
Кличе до Себе
Чистих, невинних людей.
Син. Тому сьогодні Божий клич лунає,
Тебе Господь до праці закликає.
Не хто-небудь, а ти берись за діло
І не шкодуй для Бога сили.
Доня. Не як-небудь, а з щирою душею
Із радістю звершай ти Божий труд,
Хоч часто труднощі стоять перед тобою,
Спочинок й нагорода в небі ждуть.
Учні виконують пісню «На День подяки»
У нас сьогодні День подяки
Творцеві за дари усякі.
За хліб, повітря і за воду
Для нас і нашого народу.
Приспів
За сонце, що так гарно гріло,
Що в нас ніщо не погоріло.
За дощ, що зрошував насіння,
За всі Його благословення.
Що кожний день нам сходить сонце,
Пташки співають нам в віконце.
За ліс і луки, всі простори,
Що в темну ніч нам сяють зорі.
Що вивів нас Господь на волю
І дарував нам кращу долю.
Що Він звільнив нас від мамони
І дав нам друзів мільйони.
Коли ж закінчим сіять, жати,
Покличуть нас відпочивати,
Земна закінчиться дорога,
Там будем вічно славить Бога.
Учні декламують вірші.
Вранці, ввечері та вдень
Можна розмовлятиЗ наймогутнішим Царем,
Все Йому ввіряти.
Слухати так любить Він,
Коли я молюся!
Він — Отець мій, лише з Ним
Горя не боюся.
Навчи мене, Спасителю,
Правдиво й чесно жити,
Із ближніми ділитися
І ворогів любити.
Навчи мене молитися,
Навчи добро творити,
Про Тебе, любий Вчителю,
Всім людям говорити.
Навчи мене завжди йти
Слідами лиш Твоїми,
Щоби не згасла у житті
Зоря Твого спасіння.
Божа рука
І усмішка сонця й шовкова травиця,
І квіточка мила й джерельна водиця —
Усе це Його, святого одного,
Бога неземного, Бога пресвятого.
Пахучі сади, пшеничні поля,
Зелені ліси і чорна земля —
Скрізь постає Божа рука,
Ніжна, свята й дбайлива така.
Боже, бережи мене
Від біди та зла,
Щоби я з Твоїм Ім’ям
До мети ішла.
Щоб навчилась я завжди
Від гріха тікати,
Щоб з Тобою вміла я
Труднощі долати.
Будь Ти баштою мені,
Скелею міцною,
Світлом ніжним уночі,
Чистою водою!
Я Тобі вдячна, Ісусе,
За правди величне світло,
І за те, що я не боюся
У світі цім грішнім жити.
Мені Ти з небес надсилаєш
Привіт Свій духовний вчасно,
З очей моїх сльози втираєш,
За них я теж Тобі вдячна.
Я вдячна за допомогу
Всіх друзів моїх надійних.
За світлу й пряму дорогу,
Якою я йду невпинно.
Дивосвіт, дивосвіт…
Хто придумав оцей світ?
Землю красну отаку
У зеленому вінку?
Всі ці квіти, і ліси,
І пташині голоси?
Ліс, і річка, і поля —
Це ж усе моя земля!
Любов Забашта
Вікторина «Природа в Біблії» (для знавців Біблії, гостей заходу — учнів старших класів, учителів, батьків)
— Під час своєї подорожі до Харану Яків спав, мабуть, не дуже добре. Чому? (Замість подушки він поклав собі під голову камінь. Бут. 28:10-11)
— Що за подарунок послав Яків Йосипу до Єгипту, який потрібно лузкати? (Серед подарунків, привезених братами Йосипа, були дактилі (фісташки) та мигдаль. Бут. 43:11)
— Яким незвичайним дороговказом користувалися ізраїльтяни, коли виходили з Єгипту? (Сам Бог вів ізраїльтян по пустелі. Удень Він ішов перед ними в стовпі хмари, указуючи шлях. А вночі — у стовпі вогню, освітлюючи шлях. Вих. 13:17-22)
— Що захищало Йону від променів сонця в пустелі? (Рослина. Бог зробив диво, виростивши за одну ніч високу рослину, що давала для Йони затінок у спекотній пустелі. Йон.4:6)
— З яким коштовним плодом порівнює Соломон мудру пораду? (Із золотими яблуками на срібній тарелі. Пр. 25:11)
Учні виконують пісню «Боже, дякую Тобі»
Ми сьогодні мандрували цим щасливим, Божим днем.
Негаразди обминали, то ж подякуєм за те.
Ангел добрий, Ангел світлий від лихого нас беріг.
У щоденній ми молитві просим, щоб благословив.
Приспів
Боже, дякую Тобі! Боже, дякую Тобі!
Боже любий, Боже милий, за все дякую Тобі!
Сонце голову схиляє перед Господом Небес.
Бачить все Господь і знає. Де є Бог — там все гаразд.
Все дароване щоденно ми приймаєм від Творця
І подяку повсякденно посилаєм до Отця
Вітаю!!! Безмежно вдячна за сценарій!!!! Прекрасні слова , пісні і вірші! Дякую за підбір,пані Лесю!!!