Мета: поглибити знання учнів про чесноти та їхнє значення в житті християнина; розвивати в учнів уміння аналізувати, порівнювати й узагальнювати факти; працювати з Біблією й іншими джерелами інформації; розвивати творче мислення, пам’ять та увагу; сприяти формуванню в учнів християнського характеру.
Обладнання: Біблія, картки із завданнями, ватман із «квітчелом», словники та інша довідкова література.
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
А ви, браття, не втомлюйтеся, коли чините добре (2 Сол. 3:13)
I. Організаційний момент
Вітання
Вправа «Чи всі готові?»
Учитель. Чи все необхідне ви приготували до уроку (називає частини тіла, а учні показують їх або торкаються):
ваші голівки — щоб думати;
ваші вушка — щоб чути;
ваші оченята — щоб усе бачити;
ваші руки — щоб їх підіймати;
ваші серця — щоб усе відчувати й сприймати?
II. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Я теж готувалася до уроку й знайшла одну історію (оповідання Вс. Нестайка «Руденький»), з якою і вас залюбки ознайомлю. Але мені потрібна ваша допомога.
[Методичні рекомендації. Можна застосувати метод «Читання з передбаченням», під час якого вчитель, зачитуючи текст, робить паузи, а учні мають змогу висловити свої думки та передбачити подальший перебіг розповіді.] Отже…
Руденький
(Пауза. Як ви думаєте, про кого ця історія?)
На дитячому майданчику гралося двоє хлопчиків і дівчинка.
(Пауза. Що було далі?)
Бабуся кожному дала по цукерці.
(Пауза. Як ви думаєте, це були братики й сестра чи друзі?)
Чорнявий хлопчик швидко тицьнув цукерку до рота. Тим часом руденький хлопчик і дівчинка свої ще тільки розгортали.
(Пауза. Який подальший перебіг подій?)
Ураз чорнявий вихопив у дівчинки цукерку й дременув у під’їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала.
(Пауза. І що було далі?)
Руденький подивився на дівчинку, тоді на свою цукерку, тоді знову на дівчинку, а далі… тицьнув їй цукерку і швидко пішов геть. Наче боявся, що вона поверне її.
(Пауза. Що зробила дівчинка?)
Коли руденький проходив повз дідуся, який сидів на лавці і все бачив, дідусь усміхнувся до нього і сказав:
— Ти зробив правильно. Ти хороший хлопчик.
(Пауза. А як би ви зреагували в цій ситуації?)
Руденький спинився і почервонів. Потім зітхнув:
— Ні, дідусю, я не зовсім хороший…
(Пауза. Як ви вважаєте, чому хлопчик так сказав?)
Мені не хотілось віддавати… правда… І чому поганим бути легко, а хорошим — важко? Мені інколи хочеться бути поганим. Але… соромно.
(Пауза. Що ви відповіли б хлопчикові?)
Дідусь пильно подивився на руденького і сказав:
— Ну, тоді я помилився. Пробач.
(Пауза. Чому дідусь так сказав?)
Але дідусь продовжив:
— Ти не просто хороший хлопчик. Ти справжній молодець! Бо в тебе є совість. А совість, хлопче, — це в людині головне.
І дідусь ласкаво поплескав руденького по плечу.
Учитель. Цей руденький не тільки справжній молодець, але ще й гарний філософ. Адже справді, — чому так важко бути хорошим?
III. Повідомлення теми і мети уроку
IV. Сприйняття нового матеріалу
- Учитель. У перекладі з грецької мови слово «чеснота» означає «пристосовувати когось до чогось; формувати». Близькими за значенням до слова «чеснота» є слова доброчесність, благочестя, добродєтєль (старослов’янське).
Це слово досить часто зустрічається в нашій мові, і розуміють його як «якість або властивість людини, яку вважають морально доброю і, таким чином, оцінюють як основу моральних законів, принципів і цінностей» (wiki). - Вправа «Квітчел» (КВІТка ЧЕснот Людини)
Запропонувати учням назвати і записати чесноти на «пелюстках» квітки, супроводжуючи їх влучними афоризмами, приказками, прислів’ями тощо.
Наприклад:
«Хто людям добра бажає, той і собі має» (українське прислів’я)
«Хто чисте сумління має, — спокійно спати лягає» (українське прислів’я)
«Когось обманеш на день, а себе — не все життя» (фінське прислів’я)
«Приховати обман — теж обман» (античний афоризм)
«Зароблена копійка краща краденої гривні» (українська приказка)
«Якщо ти сам, — думай про свої помилки; якщо ти в товаристві, — не говори про помилки інших» (чеське прислів’я)
«Учися доброму, то й погане на ум не прийде» (українське прислів’я) - Учитель. Чи достатньо пелюсток у «квітчелі»? Скільки всього чеснот має людина? (Відповіді учнів.) Одна юна міс, описуючи майбутнього чоловіка, використала аж 100 чеснот! Звісно, класифікувати чесноти можна по‑різному. Римляни, наприклад, нараховували 13 чеснот, до яких, зокрема, залічували дисципліну, духовний авторитет, гумор та ощадливість. За Платоном та Т. Аквінським кардинальними чеснотами вважали лише чотири: справедливість, стійкість (мужність, сила духу), розсудливість (обачність) і поміркованість (тверезість), бо навколо них гуртувались інші чесноти.
«Жити добре — це ніщо інше, як любити Бога всім своїм серцем, усією своєю душею і всім своїм розумом. Бережемо для Нього всю нашу любов (через поміркованість), яку жодне нещастя не може похитнути (належить до мужності), яка кориться лише Йому Одному (це є справедливість), яка пильнує, щоб розпізнати кожну річ, щоб не бути заскоченим підступом і брехнею (завдяки розсудливості)» (Св. Августин, «Про мораль Католицької Церкви»).
«Чеснота краще, ніж багатство й почесті» (Георгій КОниський, український філософ, письменник, церковний і культурний діяч, XVIII ст.).
«Чеснота, якщо її хвалити, збільшується і росте не лише в душі однієї людини, а й інших закликає до наслідування» (Феофан Прокопович, український богослов, поет, математик, філософ, XVIII ст.).
«Чеснота полягає в тому, щоб уникати зла, а добро чинити» (Св. Василій Великий).
«Якщо хочемо осягнути Царство Небесне, то замало звільнитись від гріха, але ще треба багато вправлятись у чеснотах» (Св. Іван Золотоустий).
«Уподібнитися Богові — ось мета чеснотного життя» (Св. Григорій Ніський, IV ст.).
Чесноти, які вказані в Біблії, зокрема, у Новому Завіті, також можна згрупувати, як:
— чесноти служіння Христа (усі Його вчинки продиктовані любов’ю до людей);
— чесноти Нагірної проповіді (розкривають призначення людини на Землі);
— чесноти євангельських притч (навчають людей мудрості Божої та використання її у своєму житті);
— чесноти апостольських послань. - Учитель. У всі часи питання моральності людської істоти хвилювало психологів і поетів, художників і філософів, музикантів і педагогів, батьків і дітей, людей простих і людей учених. Усі ми помічаємо якісь проблеми в цій сфері в суспільстві загалом і особливо в окремих людях.
Ось як це побачила поетеса Ірина Кохан.
Людські чесноти
Людські чесноти — правда, вірність, доброта —
З лиця Землі зникають невблаганно.
Немов стирає їх чиясь важка рука,
Оповиває їх густим, липким туманом.
Нема й любові у людських серцях,
І милосердя вже давно забуте.
Лиш гіркота полину у слівцях,
Здається, що добро у кайдани закуте….
Я закликаю: схаменіться, люди,
Задумайтеся про своє життя!
Ще трохи — гряне грім, і пізно буде…
Не буде в світлий край вже вороття,
Не знатимуть ні діти, ані внуки,
Що то таке у злагоді і мирі жить….
Не прирікайте їх на гіркі муки.
І не змарнуйте цю останню світлу мить!
У статті «Внутрішня гігієна» (Gazeta.ua) Володимир Єрмоленко, філософ, письменник і телеведучий каналу «Громадське», зауважує, зокрема, таке:
«Сьогодні, у першій чверті XXI ст., тілесна гігієна є чимось цілком очевидним і зрозумілим… Ми вже не мислимо життя без щоденного душу й регулярного миття рук.
Але з’явилась інша проблема. Ми чистимо тіла, але забруднюємо мозок. Інформаційний бруд ллється на нас щодня безсоромними потоками…
Утім, час внутрішньої гігієни настав. Гігієна розуму… Наш мозок, як і наші тіла, потребує турботи та гігієни…»
І цю турботу премудрий Отець наш Небесний вже тисячі років через Слово Своє виявляє до нас:
«Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних, — тож не будьте їм спільниками!» (Еф. 5:6–7).
«…і не стосуйтеся до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, — добро, приємність та досконалість» (Рим. 12:2). - Учитель. То чому ж, усе таки, бути поганим легко, а хорошим — важко? Зупинимось на цьому детальніше.
Усі вчинки людини поділяють на дві категорії.
Учинки людини
Нейтральні. Учинки, які людина чинить мимовільно та несвідомо (спонтанні рухи під час сну; реалізація фізіологічних потреб людського організму; учинки дітей, що не досягли повноти усвідомлення своїх діл тощо). Моральні. Учинки, які особа чинить свідомо й обмірковано; сама дає згоду на них своєї особистої волі; є результатом самовладання і морального вибору людини.
Моральний вибір людини полягає в її самовизначенні стосовно системи цінностей і способів їх реалізації в лінії поведінки чи окремих учинках. Моральним уважають лише такий вибір, за якого людина керується моральним мотивом — внутрішньою спонукою до дій, її реалізацією та орієнтацією на моральні чинники.
Коли Бог створив людину, — цю унікальну істоту, — то вона отримала певні права й обов’язки. І спочатку було все добре: у прохолоді дня Еденського саду Бог спілкувався з людиною, збагачуючи її духовно, наповнюючи її Своєю праведністю. Людина, маючи свободу вибору, вчилась робити правильний вибір, перетворюючи його на істинну свободу. Ця істинна свобода ніколи не відділялась від Божої правди і не протиставлялась їй. Але коли Бог допустив випробування і людина не пройшла його, — усе змінилося. Унаслідок гріхопадіння людина стала схильною вибирати не тільки добро, але й зло. Гріхопадіння стало катастрофою для всього Всесвіту. А люди, які народжувалися після цього, мали грішну природу. Для грішних людей вибрати гріх, зло — це нормально, легко і просто. Але це не подобається Богові, тому що природа Бога — інша, Він святий. І Він любить людей, Своє творіння. Тому у світ прийшов Ісус Христос, Син Божий, щоб стати людиною і повернути людям утрачену природу, повернути їм утрачений статус синів Божих, дітей Божих. Для людей це також легко — адже вмирав за них Ісус Христос особливою смертю. Для людей важко інше — повірити в це, зробити правильний вибір. Коли ж цей вибір зроблено, — Бог змінює природу людини, повертає їй статус дитини Божої. Але, оскільки люди живуть у просторі і часі, живуть у грішному світі, то їм важко усвідомити ці зміни, усвідомити свій новий статус і перелаштуватись на життя в ньому. Щоб бути дитиною Божою, треба ще й жити як дитина Божа, як Ісус Христос. А це важко. Але, докладаючи зусиль і покладаючись на Божу допомогу, — можливо!
- Учитель. За часів імператора Адріана жила в Римі вдова на ім’я Софія, що в перекладі означає «знання, мудрість». Вона була християнкою і дочок своїх виховувала так, щоб вони могли в житті виявляти ті чесноти, імена яких вони мали — Віра, Надія, Любов. 137 року цих дівчаток, яким було лише 12, 10 і 9 років, за їхні християнські переконання закатували до смерті на очах їхньої матері, яка молилася, щоб Господь допоміг її донечкам витримати таке випробування і не зректися Бога.
До речі, з часів Ісуса Христа й до сьогоднішнього дня по всьому світу в тій чи іншій формі, християни зазнають утисків, гонінь і переслідувань за свої переконання і своє чеснотне життя.
Вправа «Мозковий штурм»
[Методичні рекомендації. Учнів класу об’єднани в чотири групи, кожна з яких має охарактеризувати одну з чеснот: віра, надія, любов, мудрість. Через 3–5 хв. ознайомити присутніх з результатами своєї роботи.]
Очікуваний результат.
1 група. Віра — це сприйняття людиною чого-небудь як істини, іноді навіть без перевірки, тільки на основі внутрішнього, суб’єктивного переконання, що не потребує ніяких доказів. Віра — це подарунок від Бога, Який хоче відкрити людям Себе, Свою істину та закони. І людина вірить, що є Бог, що Біблія — це Його записане Слово до нас, і приймає це безумовно. «А віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого… Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11:1, 6).
2 група. Надія — це стан сподівання, що виникає при очікуванні людиною бажаної події, передчуття такої події. Надія повністю покладається на віру, відкриває перед людиною ті вічні блага, які Бог обіцяв їй через Ісуса Христа: спасіння і вічне життя в Царстві Божому. «Тримаймо непохитне визнання надії, вірний-бо Той, Хто обіцяв» (Євр. 10:23).
3 група. Любов — це внутрішній духовний потяг, глибока повага, шанобливе ставлення людини до когось. Любов — це наслідок дії віри в наших серцях, яка виявляється у прихильності нашого серця до Бога, це безкорисна любов до ближнього. Любов — це найвища і найпрекрасніша чеснота. «А тепер залишаються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!» (1 Кор. 13:13).
4 група. Мудрість — це володінням знанням, розумінням, досвідом, інтуїцією та обачністю. Мудрість — це також розважне шукання правди, яка робить людину вільною. Мудрою є та людина, яка чинить все згідно з Божою волею. «Страх Господній — початок премудрості, а пізнання Святого — це розум» (Пр. 9:10). «А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, без стороння та нелукава» (Як. 3:17).
Учитель. Отже, віра, надія і любов — це найголовніші чесноти християн, які виявляються у постійному прагненні їхньої душі до пізнання Бога і виконання Його Заповідей, тверда схильність і спроможність до постійного творення добра з радістю, ціною жертв і всупереч зовнішнім і внутрішнім перешкодам. Навколо цих чеснот групуються всі інші чесноти.
Чесноти не є творічістю людини чи культурологічним продуктом. Вони є вищими природними і надприродними цінностями, які людина повинна розвивати, докладаючи максимум зусиль. «Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобвається силою, і ті, хто вєиває зусилля, хапають його» (Мт. 11:12).
Бог створив людину не тільки розумною, моральною, релігійною істотою, але й соціальною. Ми не одні в цьому світі: є й інші люди — зі своїм життям, своїми потребами та бажаннями. Ми покликані дбати про інших, хоча інколи ми буваємо роздратовані чи незадоволені. І схильні пояснювати це тим, що «не ми такі, а світ такий». Ось послухайте одну цікаву історію.
«Стомившись від галасливого та неспокійного міста, де все відволікало від молитов і роздумів, один чоловік вирішив знайти тихе й спокійне місце. Пішов він до лісу, де не було жодної людини, але не зміг зосередитись, бо йому заважав спів пташок.
Тоді чоловік піднявся в гори і зупинився на чудовій полонині. Однак знову не зміг заглибитись у роздуми, бо йому заважало сюрчання коників.
Нарешті у пошуках тиші він заліз у печеру. Там було дуже тихо, але десь углибині ледь чутно капала вода. І ці звуки дуже дратували чоловіка.
Тоді чоловік збудував собі будиночок, використавши новітні звукоізоляційні технології. Зачинив усі вікна та двері… Проте в повній тиші все голосніші і голосніше чулося «тік-так, тік-так». Зірвав чоловік годинник з руки й розбив об стіну.
Сів, заспокоївся, глибоко вдихнув — ось зараз, нарешті, настане ідеальна тиша. І раптом почув: «тук-тук, тук-тук». Це стукало його серце…»
Ця історія показує нам, що всі проблеми, як і їх розв’язання, містяться не десь зовні, а всередині нас самих. І немає сенсу шукати добро»там, де нас нема». Є сенс знаходити добро там, де ми є.
Уважається, що добро роблять комусь. Насправді ж результати добрих учинків істотно впливають на духовний світ і якість буття як того, хто «одержує» добро, так і того, хто його «дарує». Тому результати добрих учинків мають значення для духовної і матеріальної культури як окремого народу, так людства загалом.
V. Осмислення обєктивних взаємозв’язків - Вправа «Асоціативний кущ» (учні мають дібрати дієслова, які асоціюються зі словом «добро»).
добро робити допомагати рятувати
дарувати розрадити піклуватися ділитися
співчувати підтримувати - Вправа «Пункт прокату ідей»
[Методичні рекомендації. Об’єднати учнів у чотири групи. Кожна група отримує картку із описом ситуації для аналізу. Через 2–3 хв. група пропонує ідею виходу із ситуації. Наприклад:
1 група. Однокласник постійно ображає дівчат, навіть без причини. Що ви порадили б однокласнику? А дівчаткам?
2 група. Ви знайшли чималу суму грошей. Навіть знаєте, хто її загубив. Для тієї людини ця сума — крапля в морі. І ніхто не бачив, що знахідка — у вас. Як ви вчините?
3 група. Шестикласники хотіли після уроків пограти у футбол, але майданчик зайняти семикласники, які, незважаючи на прохання, не йшли з поля. Тоді шестикласники почали їм заважати. Семикласники покинули гру й полізли в бійку. Як вийти із ситуації?
4 група. Ви з подругою другом) прийшли в кінотеатр. Ваші сусіди заважають вам, використовуючи нецензурні вислови. Що робити?] - Скласти діаграму Вена для понять «честь», «чесність» та «чеснота».
[Методичні рекомендації. Діаграма дає можливість порівняти поняття, згрупувавши спільні та відмінні ознаки. Часто для діаграми використовують кола, що перетинаються. Кіл може бути 2, 3 або більше.]
Наприклад:
честь ставлення до себе
чесність ставлення до інших людей
чеснота ставлення до Бога
спільне: дар Божий; корінь “чес-“ - Вправа «Фразеологічний зворот»
Учитель пропонує учням за допомогою фразеологічного звороту описати свої враження від уроку.
Наприклад: бальзам на душу,
каша в голові,
друге дихання,
байдики бив,
ні в зуб ногою,
мотав собі на вуса,
зуби поламав,
мозок закипів тощо.
VI . Підсумки уроку
- Усі чесноти — це дар Божий людині.
- Відповідальність людини полягає в тому, щоб розвивати й примножувати чесноти.
- Найбільші християнські чесноти — віра, надія і любов.
- Провадячи чеснотне життя, люди мають можливість впливати на суспільство.
- Усі чесноти від ділення ними з іншими людьми мають властивість зростати.
VII. Домашнє завдання
Написати твір-роздум на тему: «Як я можу вплинути на світ навколо мене?»
