Актуальність гендерного виховання в сучасному світі
Формування цілісної особистості є одним із найактуальніших і пріоритетних напрямів у системі виховання підростаючого покоління кожної розвинутої країни як в освітній, так і в соціальній сферах. Недоліки гендерного виховання призводять до появи все більшої кількості людей із нетрадиційною статевою орієнтацією, що, згідно з біблійними канонами, є не лише ознакою моральної деградації суспільства, але й загрожує національній безпеці держави.
На думку науковців, світовою історією править і рухає ментальність — глибинні, засадничі духовно-моральні, культурні цінності та світоглядні підвалини індивідуальної та громадської поведінки. Ментальність зумовлює конкретні вчинки людей, їхнє ставлення до різних сфер життя суспільства. Формуючи ментальність людини — формуємо націю, країну. Тому гендерне виховання є одним із важливих питань педагогіки.
У сучасній педагогіці важливо окреслити головні духовні чинники, які необхідно вкладати дітям, студентам, викладачам, щодо подолання складнощів у визначенні своєї гендерної ідентичності не тільки за умов особистих відчуттів чи під впливом суспільства, але й завдяки формуванню життєвого внутрішнього стрижня, що виявляється у першочерговому сприйнятті біблійних духовно-моральних цінностей як головних особистих критеріїв життєвої орієнтації. Духовною основою розуміння гендерних питань є біблійна концепція сутності людини та її ставлення до Бога й означених Ним моральних принципів і духовних законів.
Гендерні відмінності: біологічна і соціокультурна складові
Важливо пам’ятати, що статеві відмінності закладаються генетично й далі продовжують формуватися в соціально-культурному середовищі. Фахівці, які віддають перевагу аргументу «виховання», стверджують, що визначальний вплив належить статево-рольовим стереотипам. Але ще до того, як вимоги культури накладуть відбиток на життя дитини, стають помітні відмінності в поведінці хлопчиків та дівчаток. Наприклад, немовлята-дівчатка сильніше реагують на гучний шум, на дискомфорт. Дослідження тактильного сприйняття показали, що дівчатка набагато чутливіші до дотиків. Уже через 2-4 дні після народження вони виявляють більший інтерес до людей, тоді як хлопчики — до речей. Дівчатка раніше починають говорити, активніше спілкуються з навколишніми, у них швидше поповнюється запас слів, їм більше до вподоби заняття, що вимагають спілкування з людьми. Такі різні тенденції в поведінці хлопчиків і дівчаток пояснюються реально існуючими відмінностями в будові чоловічого та жіночого мозку.
Для ефективного навчання дівчаток слід враховувати: почуття взаємопов’язаності, спільності, перевагу співпраці, а не змагання, як стилю навчальної діяльності, швидку адаптацію до вимог оточення, велику спрямованість на практичні аспекти знань, їх застосування в житті. Психологічні дослідження показують також, що в процесі навчання з хлопчиками слід спілкуватися інакше: вести тривалі бесіди, давати прямі інструкції, частіше хвалити, ставити складніші питання, що потребують роботи мислення.
На жаль, сучасна педагогічна, психологічна наука й практика не враховує стать, як найважливішу характеристику дитини. Диференційований підхід у шкільному навчанні й вихованні до дівчаток і хлопчиків відсутній. І це за обставин, коли сучасними вченими обґрунтовано положення про те, що безстатеве виховання нових поколінь призводить до виродження народу, оскільки «виживання будь-якого виду можливе лише на основі диференціації та спеціалізації статі». Особистість має не визначати свою стать, а приймати ту, якою наділив її Творець. Людина може виконувати роботу протилежної статі, утім залишатися самою собою. Є випадки, коли вона не погоджується з таким розумінням, натякає, що, можливо, це помилка Творця. Але коли людина сама обирає свою стать — це підриває Божий авторитет християнських духовних сімейних цінностей, і надалі призводить до руйнації держави.
Неналежне гендерне виховання — загроза безпеці держави
Розглянемо біблійний погляд на проблему гендерного виховання, як шлях найбільш фундаментального запобігання глобальній катастрофі нашого суспільства.
Автор багатьох біблійних послань, апостол Павло, ще в I ст. говорив, що сексуальна розбещеність та інші подібні речі дуже старі. Біблія говорить про всесвітній потоп, згодом про загибель Содому і Гоморри як про покарання за надмірну розбещеність людства. Коли для людей Божа істина не є авторитетом, вони неминуче зісковзують у проблеми, що загрожують їхній власній безпеці.
Людина так влаштована, що їй постійно хочеться задоволень, але з часом вона до них звикає і потребує потужніших подразників, що зрештою призводить до її розтління. Коли ми говоримо про проблему морального розбещення, зокрема гомосексуалізму, не всі розуміють, із чого це починається. У Біблії через апостола Павла описана типова спіраль гріховного падіння — три ступені відходження від Бога, що призводять до трьох катастрофічних наслідків.
«…Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. Тому-то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої» (Рим. 1:21-24).
Створюючи людину, Бог передбачив її постійний зв’язок із Творцем. Коли люди відштовхують Бога й не віддають Йому славу, натомість віддаючи славу собі й своїм поняттям, то головним орієнтиром стають їхні власні похоті. У результаті бачимо наслідки такого життя, коли Господь знімає Свою огорожу й віддає людину у владу її власної гріховності, усе інше — справа часу.
Апостол стверджує, що кожна розумно мисляча людина має достатньо свідчень про Бога. «…Те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видимою» (Рим. 1:19-20). Бог є абсолютне добро, найвища мудрість, досконалі творчі здібності, найвища майстерність, вражаюча краса, неперевершена могутність, повна гармонія, бездоганна праведність, моральна чистота, досконалість. Коли людина в повсякденному житті зустрічається з Божими благами і не цінує їх, не дякує Богові за це, а зосереджується на власних висновках, вона втрачає здатність адекватно оцінювати реальність. За цією межею починається процес зісковзування в розтління. Похітливість постає верховним головнокомандувачем. У цьому й полягає головна проблема сучасного людства.
Сексуальна пристрасть — один із найяскравіших проявів похоті. Замість того щоб вважати славним те, що чисте й святе, люди схиляються до аморального. Відмова визнавати авторитетність Божої слави неминуче призводить до ще складнішої проблеми сучасної людини — відмови визнавати авторитетність Божої істини. «Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь» (Рим. 1:25). Це страшне явище, яке ми бачимо сьогодні всюди. Похоті стають допустимими, цілком прийнятними елементами людського життя.
Із початком епохи Відродження люди поступово почали просувати ідеї людиноцентризму. У наш час цей процес викристалізувався й сягнув свого апогею. Не Бог і Його слава є найвищою цінністю життя, а людина і її бажання. Не Бог і Його Слово є визначальними, а досягнення людського розуму. Біблійні цінності підмінені так званими загальнолюдськими цінностями, тобто тим, що генерують люди та їхня наука. Останні декілька десятків років ми на власні очі бачимо, до чого приводить така «безневинна» підміна.
Сьогодні можна вести дискусію в публічному просторі, використовуючи аргументи різних наук, утім без проголошення біблійних аргументів — це стає неприпустимим. Чому так сталося? Людство, відкинувши авторитет Бога й замінивши Божу істину брехнею, невпинно рухається по спіралі внутрішнього розтління.
Можемо виокремити кілька ступенів рабства цих ганебних пристрастей. Перше, що відбулося, — узаконення розлучень. Божа формула шлюбу — один чоловік і одна жінка на все життя. Першою країною у світі, яка узаконила розлучення, був СРСР. Це відбулося 1920 року паралельно з легалізацією абортів. Але сьогодні тема розлучень людям узагалі не ріже вухо.
Наступний елемент — вільне кохання, у якому інтимні стосунки відривають від шлюбу. І це не дивно, оскільки особисте щастя й задоволення власної похоті стають найвищою цінністю.
Третій ступінь — порнографія. Ми сьогодні маємо справу з масовою атакою цього бруду і, насамперед, на молодь, дітей.
Наступний щабель цієї спіралі — нормалізація самозадоволення, яке «підігріває» розвиток цілої мережі магазинів сексуальних іграшок.
Далі — зниження допустимого віку сексуальної активності з 16 до 14 років. Головний аргумент — якщо це приємно, чому ми повинні утримувати від цього дітей?
Подальший рівень розбещення — гомосексуальні зв’язки. Коли людей спонукає бажання отримувати задоволення й вони перепробували вже все можливе, то далі їм уже потрібні якісь форми збочення.
Усі ці явища пов’язані з відкиданням Божого авторитету та Його істини. Це і є рабством ганебних пристрастей, про які говорить Святе Письмо. Ось завершення міркувань апостола Павла: «Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне… і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне» (Рим. 1:26-28). На цьому етапі люди замінюють Божий порядок своїм власним.
Проблема не лише в розпусті, а в зіпсутому розумі, який уважає розпусту нормальним явищем, природне замінюючи протиприродним. Відмовляючись визнавати Бога системотворчим фактором буття, людина відмовляється від Божого порядку речей. Це радикальна перебудова ключових базових уявлень про життя.
До чого це приводить? «Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби, повні заздрості, вбивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві» (Рим. 1:29-31). Це кінцевий пункт призначення руху суспільства по спіралі гріха. У такому становищі справжня загроза національній безпеці будь-якої держави.
Євангелія — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує
Як бачимо, те що сьогодні відбувається в суспільстві, чітко прописано у Святому Письмі. Але подяка Богові за те, що Біблія не лише констатує факти, але й дає вихід із такого плачевного стану. Апостол Павло впевнено заявляє: «Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1:16). Слово Боже правильно формує погляди людини на навколишній світ, бо воно є сила на спасіння кожній людині й порятунок від її вад. Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою (Рим. 1:18). Чим більше людина буде вдосконалюватись у пізнанні Бога, тим простіше їй буде боротися з гріховними пристрастями.
Отже, духовне відродження нації через Євангеліє Ісуса Христа є запорукою її безпеки. Сучасна проблема гомосексуалізму полягає в тому, що набагато раніше люди відкинули Бога. Тому спроби людей атакувати наслідки цієї біди абсолютно марні. Необхідно дивитися в корінь і вносити у свідомість людей Божі принципи життя.
Висновки
Безстатеве виховання нових поколінь призводить до виродження народу, оскільки «виживання будь-якого виду можливо лише на основі диференціації та спеціалізації статі». Тому, центром розумної реакції на моральне розтління світу є Євангеліє Ісуса Христа, принципи якого потрібно закладати у свідомість людини з ранніх років її життя. Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб зруйнувати ганебний цикл спіралі гріха, незалежно від того, на якому рівні перебуває людина. Віра в Ісуса Христа — це інструмент, який радикально змінює життя і дає можливість запобігти багатьом проблемам.
Надзвичайно цінно, коли від самого народження дитина може засвоювати ці доленосні істини з вуст своїх батьків і вчителів. Викладання християнської етики в школі та диференційований підхід у шкільному навчанні й вихованні до дівчаток і хлопчиків стануть запорукою сприяння розумному гендерному вихованню в освітньому середовищі. Програми з християнської етики обов’язково мають включати розділи з гендерної тематики, що стане запорукою формуванню здорової особистості. Відмінністю сучасної педагогіки має стати активна й подвижницька праця духовного покоління викладачів, яке змінить ментальність нації.
Автор Ольга Гузик, учитель християнської етики, практичний психолог АШГ м. Южне, Одеська обл.
Гендер (від англ. gender — рід, стать) — поняття, яке використовують для визначення соціокультурної форми існування статей: чоловік та жінка виступають не як природні визначення, а як соціокультурні феномени. Якщо стать визначають на основі тілесних, органічних та психофізіологічних ознак, то, на відміну від неї, гендер виводиться із соціальних, культурних та історичних особливостей людського буття.
Літературно-історична довідка
Кожна епоха вносить свою специфіку в ставлення до відмінностей між чоловіком і жінкою. Історія свідчить, що не лише чоловіки, а інколи й представниці «слабкої статі» були мудрими державними діячами [1]. У літературі ХІХ–ХХІ ст. висвітлено відмінності між чоловіком і жінкою в різних країнах у різні періоди. Іван Франко вважав, що жінки відіграють надважливу роль у розвитку всього народу: «Коли вже жіноцтво підносить голову, то загальний процес духовного пробудження сягнув самого ядра українського народу» [8]. Великий вплив на розвиток жіночого руху, а як наслідок і ґендерного питання, в Україні мала діяльність матері Лесі Українки — Ольги Драгоманової-Косач (Олени Пчілки), яка заохочувала багатьох до співпраці в цій сфері [4]. Усі ми знайомі з творами Тараса Шевченка, які просочені жіночою тематикою. Яскравим прикладом літературних писань, центральним образом яких постає жінка, є творчість відомої української поетеси та письменниці Марії Матіос [5]. У своїх творах авторка скрупульозно передає всі відтінки життя, характеру української жінки, поєднання в ній ідеологічного й побутового, народницького й модерного начал, ознак елітарного, психологічного й феміністичного дискурсів. Це неодноразово висвітлюється в таких творах, як «Солодка Даруся», «Москалиця» тощо. Жінка в творах Матіос здатна виконувати чоловічу роботу, та при цьому не дивиться на світ крізь призму фемінізму. Вона просто самодостатня: «Годованка до роботи вдатна. Беручка» [8]. Традиційні стереотипи мають давню історію вживання й транслюють вікові уявлення народу про характер і призначення чоловіка та жінки в соціумі (наприклад, жінка-берегиня домашнього вогнища, чоловік-годувальник сім’ї, номінативи «сильна стать», «слабка стать» тощо).
Іван Огієнко стверджував: «У самій мові одбився дух нашого народу, по коренях слів можна довідуватись і про культуру нашу. Давнє слово наше «дружина» яскраво показує про стан нашої жінки, про те, що вона друг своєму чоловікові, тоді як загальнослов’янське «жена» значить тільки «рождающая» [7].
Література
- Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму / В. Агеєва. – К. : Факт, 2003. – С. 31.
- Гершунский Б. С. Философия образования / Гершунский Б. С. // Философия образования: Учебное пособие для студентов высших и средних педагогических учебных заведений. – М. : 1998. – 432 с.
- Говорун Т. Ґендерна психологія : посібник / Т. Говорун, О. Кікінеджі. – К. : Академія, 2004. – С. 255
- Зборовська Н. Жіноче письмо на порубіжжі віків (Леся Українка, Оксана Забужко) / Н. Зборовська // Слово і час. – 2004. – № 2. – С. 32-38 5. Матіос М. Вибране : літературно-художнє видання / М. Матіос. – Львів : ЛА “Піраміда”, 2010. – 424 с. НАУКОВИЙ ВІСНИК УМО 122
- Мозгова Л. Літературний процес і ґендерна культура (старша школа)/ Л. Мозгова. – Бориспіль : ПП “Люксар”, 2011. – 352 с.
- Огієнко І. Українська Біблія / Огієнко І. – Режим доступу : https://www.bibleonline.ru/bible/ukr/
- Франко І. Женщина-мати в поемах Шевченка / Іван Франко // І. Франко. Літературно-критичні праці : [в 50 т.]. – [Т. 26]. – К. : Наукова думка, 1980. – С. 153.