Ділимося плодами своєї праці (урок для 4 класу)

Автор Руслана Ковальчук, учитель християнської етики Клеванської спеціальної ЗОШ-інтернату №1 та Рівненської української гімназії

Мета: показати учням на біблійному прикладі, як потрібно ділитися плодами своєї праці, допомогти зрозуміти, що щедрість є необхідною чеснотою; розвивати бажання допомагати ближньому; виховувати любов та повагу до вчення Ісуса Христа.

Ключовий вірш: «Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити» (Пр. 3:27).

Біблійна основа: Бут. 1; Пр. 3:27; Мт. 7: 17-20; Гал. 5:22-23; Еф. 6:6-8.

ХІД УРОКУ

І. Вступ

Привітання

Налагодження контакту з класом

Повторення вивченого матеріалу

Учитель. Віднайдіть слова, які відповідають темі минулого уроку «Працюємо сумлінно». Що вони означають?

ІІ. Основна частина

Учитель повідомляє тему та мету уроку.

Виклад нового матеріалу

Бесіда

— Чи легко нам ділитися з іншими людьми тим, що ми зробили власними руками? (Збір думок.)

— Що заважає нам ділитися плодами своєї праці? (Збір думок.)

— Чи є в Біблії приклади того, як потрібно ділитися плодами своєї праці? (Збір думок.)

Учитель. Так, звичайно є. На перших сторінках Святого Писання знаходимо приклад того, як потрібно ділитися плодами своєї праці. Це історія створення світу.

Учні називають за порядком дні творіння, а вчитель прикріплює картинки про створення світу на дошку.

Подивіться, будь ласка, яку красу створив Бог-Творець і віддав людині, щоб вона доглядала, користувалася всім та прославляла свого великого, мудрого Творця.

— А чи славите ви Бога-Творця? Чи вдячні Йому за красу створеного світу? (Збір думок.)

— Чим ще Господь поділився з нами? (Збір думок.)

Учитель. Господь дав нам Своє Слово. Його Слово — це Біблія. (Учитель ставить на стіл Біблію.) Він розсіяв істину серед людей, як добірне зерно, і тепер воно, проростаючи в людських серцях, приносить рясний плід просвітлення й спасіння їхніх душ. Кожен, хто читає та досліджує Біблію, починає бачити свою гріховність. Слово Боже відвертає нас від гріха та приводить до віри та пізнання Бога.

Бог відкриває нам Себе через Сина Свого Ісуса Христа, який прийшов на цю грішну землю, залишивши славу небес. Прожив безгрішне життя, помер на хресті за наші гріхи й воскрес для нашого оправдання.

Також Господь поділився з нами плодом Святого Духа. «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22-23).

Діти читають із Біблії текст про плід Духа Святого й створюють виноградне гроно плоду в зошитах, а учитель викладає на дошці.

— Чи зростає у вашому серці плід Духа Святого? (Збір думок.)

Учитель. Ісус Христос, навчаючи людей, говорив їм про те, що людину пізнають за її вчинками. Він порівнював це з деревом: «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, — зрубується та в огонь укидається. Отож-бо, — по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Мт. 7:17-20).

Учитель прикріплює (або малює) на дошці два дерева: одне гарне, розкішне, а інше — сухе та в колючках.

Ці слова мають бути для нас стимулом, щоб ми прагнули приносити якомога більше доброго плоду для Господа.

— Спробуйте оцінити себе: плоди якого дерева ви приносите, доброго чи злого? (Збір думок.)

Кожна людина повинна працювати, щоб жити й забезпечувати себе всім необхідним, а також ділитися з іншими, з радістю дарувати їм плоди своєї праці. Для того щоб кожен із вас виконував якусь працю, ви повинні вчитися, бути старанними, допитливими. Бог наділив кожного з вас здібностями, дав батьків і вчителів, щоб були для вас прикладом у праці. Якщо людина працює не лише для себе, а для добра інших людей, без примусу, а з любові, тоді праця приносить для неї особливу радість і задоволення.

У Книзі Дії святих апостолів, 9:36-42, ми читаємо про жінку на ім’я Тавіта, яка працювала та ділилася плодами своєї праці з іншими.

Учні об’єднуються в групи та отримують завдання дослідити текст і поділитися своїми спостереженнями про Тавіту. Наприклад:

Тавіта любила Бога.

Вона бачила потреби інших.

Ділилася з ними плодами своєї праці.

Виконувала свою працю з радістю.

Тавіту любили учні Ісуса Христа та жінки-вдови, яким вона ткала одяг.

Коли вона померла, вони дуже сумували,

сповістили про це апостола Петра,

показували йому речі, які вона робила.

Через її воскресіння багато хто увірував у Господа.

Боже ім’я прославилось по цілому краї.

Історія з Тавітою відбулася багато-багато років тому. А зараз хочу розповісти вам про нашу сучасницю, маленьку дівчинку, якій було всього дев’ять років, але яка бажала приносити рясний плід свого серця для Господа.

Маленька дівчинка врятувала 60 тисяч африканців[1]

Одного разу в школу, де навчалася Рейчел Беквіс (м. Сіетл, США), приїхав керівник одного з благодійних фондів. Він показав фільм про те, як люди в Африці через брак чистої води п’ють воду з калюж. Він розповів, що брудна вода викликає в африканців хвороби, і вони вмирають. Слова про те, що через брак чистої води можуть померти 4,5 тисячі дітей, викликали у дівчинки співчуття.

Вона вирішила створити сторінку в інтернеті, щоб зібрати гроші на будівництво в Африці колодязів для збору дощової води з системою фільтрації. Вона просила, щоб замість іграшок на день народження їй дарували гроші, і мріяла врятувати хоча б 15 жителів Африки, які потребують чистої води.

Але грошей зібрати вона не встигла. 20 липня 2011 р. відбулася велика автокатастрофа, у яку потрапило відразу 20 машин, серед пасажирів була й Рейчел зі своїми рідними. Дівчинку доправили в реанімацію, де лікарі три дні боролися за її життя. Проте врятувати дитину не вдалося.

Ця історія облетіла спочатку Сіетл, потім усю країну, а далі поширилася за її межами. Багатьох людей зворушив учинок дівчинки, і вони вирішили здійснити її бажання. Через кілька тижнів було зібрано 400 тисяч доларів, а ще через якийсь час — 980 тисяч. Ось так трагічна смерть маленької Рейчел обірвала її мрію, але її велике серце надихнуло на добрі вчинки сотні людей і допомогло врятувати від спраги 60 тисяч жителів Африки.

Бесіда

— Чи могли б ви відмовитися від подарунків на свій день народження заради інших?

Учитель. Отже, справжній християнин — це той, хто ділиться своїми речами, своїм часом, своїми здібностями — усім своїм життям з іншими заради того, щоб прославити Бога.

Вправа «Якими плодами своєї праці я можу поділитися?»

Учні записують у зошитах чотири речі, які вони роб­лять або зробили власними руками й які є для них цінними. Навпроти кожного запису дати письмову відповідь: чи можу я поділитися ними з іншими. Після виконання завдання декілька учнів, за бажанням, можуть поділитися своїми записами.

ІІІ. Заключна частина

Вивчення ключового вірша методом «Ехо»

«Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити» (Пр. 3:27)

Отже, вивчивши напам’ять ключовий вірш уроку, будемо пам’ятати про те, щоб завжди старатися робити добро та ділитися плодами своєї праці з ближніми.

Адже Господь дав нам усе необхідне для того, щоби працювати. Подивіться на свої руки, вони можуть працювати, творити, допомагати, давати, захищати, любити.

Учні виготовляють пам’ятку уроку, а саме: на аркуші паперу обмальовують свою долоню, посередині записують ключовий вірш, а на пальчиках — для чого призначені руки.

Деякі люди в сучасному світі роблять добрі справи, діляться плодами своєї праці, подають милостиню бідним і при цьому вихваляються один перед одним, то я хочу, дорогі діти, щоб ви знали, що все це не прославляє Бога, а прославляє людину. Понад те, в очах Господніх це є гріхом.

Читаючи та досліджуючи Слово Боже, ви повинні зрозуміти, що добрі справи є плодом нового серця, зміненого Духом Святим через віру Ісуса Христа. Тому «не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям! Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний» (Еф. 6:6-8).

Нехай Бог благословить вас бути вірними Його дітьми.

ІV. Домашнє завдання

Розповісти комусь із рідних чи друзів про почуте на уроці та намагатися завжди з радістю ділитися плодами своєї праці.

^[1] Ярченко Р. Маленька дівчинка врятувала 60 тисяч африканців [Електронний ресурс] / Р. Ярченко // Велика епоха. — Режим доступу: epochtimes.com.ua/dobri-novyny/malenka-divchynka-vryatuvala-60-tysyach-afrykanciv-106108