Чому християнська приватна школа?

Глобальна криза моралі в сучасному суспільстві й пов’язані з нею проблеми в шкільній освіті хвилюють сьогодні будь-яку мислячу людину. Християнська громадськість шукає вихід із цієї важкої ситуації у створенні приватних християнських навчальних закладів.

Своє рішення віддати дітей до приватної християнської школи батьки пояснюють тим, що, згідно з Писанням, батьки-християни повинні використовувати будь-яку можливість дати дітям освіту, засновану на християнських цінностях. У правильності такого вибору можна переконатися, дослідивши Біблію. Пол Кинел, засновник і президент (1978–1998) Міжнародної асоціації християнських шкіл у своїй статті «Що Біблія говорить про те, чому діти християн повинні навчатися в християнських школах?» називає шість причин[1].

Причина 1. Усе навчання і виховання дитини повинно бути зосереджено навколо Бога і Його Слова

«А батьки, — не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф. 6:4). Сумно слухати розповіді батьків-християн про те, що у світських школах діти постійно перебувають у стані пригніченості або стресу. Але чи не самі вони, усупереч словам апостола (Еф. 6:4), день-у-день ставлять дітей у таке становище, яке «дратує» їх, і вони неминуче стають пригніченими або гнівливими?

Причина 2. Дітей слід учити правди та скеровувати на істинний шлях

Іноді батьки вважають, що світське оточення зміцнить їхніх дітей, навчить їх відстоювати свої погляди. Але Слово Боже не схвалює такої позиції. Воно не говорить: «Пусти юнака дванадцять років іти хибним шляхом, щоб зміцнити його». Бог навчає нас зовсім іншого: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр. 22:6). Я не знаю жодного тексту в Писанні, який сказав би мені, що світська освіта «зміцнить» християнських дітей, хіба що в тому сенсі, у якому «міцний» черствий хліб. Так, вона зробить їх черствими — настільки черствими, що гріх здасться їм «цілком нормальним».

Причина 3. Однолітки повинні позитивно впливати на дитину і допомагати їй ставати християнином

Деякі батьки вважають, що їхнім дітям було б корисно проводити більше часу з однолітками, які мають відмінні від їхніх моральні цінності й життєві цілі. Однак Писання відкидає подібні ідеї, нагадуючи про те, що дітям властиво уподібнюватися тим, із ким вони найчастіше товаришують: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Пр. 13:20).

Причина 4. Кожен педагог повинен бути гідним прикладом для наслідування

Діти — неперевершені наслідувачі. І якщо вчитель їм подобається, то його вплив неодмінно пошириться не лише на навчання, але й на все їхнє життя. Саме про це говорить Христос: «Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його» (Лк. 6:40).

Причина 5. Лише те навчання дає справжню мудрість, в основі якого — Бог і Його Слово

«Початок премудрости — страх перед Господом, — добрий розум у тих, хто виконує це, Його слава навіки стоїть!» (Пс. 111:10). У Христі «всі скарби премудрости й пізнання» (Кол. 2:3). Ось та причина, через яку світські освітні системи такі далекі від істини. І хіба не абсурдна сама думка про те, що істину про Боже творіння можна дізнатися в школі, де заперечується Його Слово? Чи направду ми вважаємо, що Слово Боже дієве й нині? Чи віримо ми, що воно дає нам надійні орієнтири для життя в сучасному світі? Якщо ми справді переконані, що Біблія вказує нам шлях для кожної миті нашого життя, то все навчання наших дітей повинно ґрунтуватися на Писанні.

Причина 6. Християнські школи здатні перетворювати суспільство

«Ви — сіль землі … Ви — світло для світу» (Мт. 5:13), — говорить Христос. Християни повинні впливати на суспільство й вести його за собою! Так чому ж вони не роблять цього в наш час? Одна з головних причину в тому, що ми покірно приймаємо світську освіту в усіх можливих формах — від дитячого садка до університетської докторантури. Саме в школі нас навчають думати, працювати, будувати стосунки з людьми, впливати на світ. Але якщо при цьому протягом 12 років замовчується Боже Слово, яким, зрештою, буде свідчення обмеженого, неосвіченого християнина, чиї уявлення про світ ніколи не вийдуть за рамки недільної школи?

Деякі батьки-християни, правда, хотіли б, щоб їхні діти були «сіллю і світлом» у світській школі. Але чи може бути сіллю і світлом мовчазний, ненавчений християнин? Хіба не правильніше дати дітям християнську освіту, щоб вони справді змогли стати «сіллю» і тим променистим світлом, яке здатне осяяти й перетворити наше суспільство, що блукає в темряві?

Ситуація з християнською середньою шкільною освітою в Україні

Тоталітарна система, що впродовж багатьох років тримала монополію на освіту в нашій країні, привчила нас до того, що школа може бути державною і більше ніякою; для всіх дітей на всі часи існує лише одна, безпомилкова й непорушна шкільна програма, затверджена абсолютним ідеологічним авторитетом відповідного міністерства. Різнодумство, різниця здібностей, характерів і світовідчуття — усе це не бралося до уваги. У нас не було вибору в освіті — ми не звикли її вибирати залежно від того, як ми живемо, на що сподіваємося й у що віримо.

Якою буде наша громадська позиція сьогодні, коли врешті-решт здійснилися мрії християнських освітян-ентузіастів і можливість створення християнських шкіл знайшла підтримку на державному рівні. Адже 2 червня 2015 р. Верховною Радою був прийнятий Закон України № 498-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів»[2]. Відповідно до цього закону, релігійні організації, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку, можуть бути засновниками (власниками) вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів. Зміни також стосуються й позашкільних навчальних закладів, у яких допускається діяльність релігійних організацій за умови, що вони є засновниками такого навчального закладу. Цей закон забезпечує конституційне право віруючих батьків або осіб, які їх замінюють, на виховання дітей відповідно до своїх релігійних переконань[3].

Із 90-х рр. минулого століття в Україні накопичується досвід створення загальноосвітніх шкіл, які засновані церквами та релігійними організаціями.[4] Одній із найстаріших таких шкіл, у м. Чернівці, уже 24 роки. Ці християнські школи були засновані різними деномінаціями, союзами церков та міжнародними організаціями й належать до певних конфесій, деякі школи, навпаки, є міжконфесійними. Приватних християнських навчальних закладів в Україні, зокрема міжконфесійних і дошкільних, налічується до 80, загальноосвітніх шкіл — 67[5]. Через економічні та інші труднощі частина шкіл змушена була закритися, частина припинила своє існування внаслідок подій на Сході та Півдні країни. Після спрощення процедури відкриття християнських шкіл на зміну тим, що закрилися, почали відкриватися нові.

До 2015 р. релігійні організації, які мали намір відкрити загальноосвітній навчальний заклад, повинні були спочатку створити та зареєструвати якусь громадську організацію, яка надалі виступала б у ролі юридичного засновника відповідного навчального закладу або ж офіційно засновником навчального закладу виступала приватна особа (хоча, як уже було зазначено, окремі навчальні заклади є результатом ініціативи саме приватних осіб, що належать до певної церкви, а не самих релігійних інституцій). Не секрет, що подекуди приватні християнські школи закривалися, не витримавши економічної боротьби за виживання та упередженого ставлення й без того складної бюрократичної системи.

Деякі заклади втрималися на плаву й змогли дочекатися світлого дня визнання свого існування з боку держави. Про них хотілося б розповісти детальніше.

Українська православна церква опікується приватними загальноосвітніми навчальними закладами в Києві, Вінниці, Харкові, Чернівцях та Сумах. УГКЦ налічує дев’ять приватних середніх загальноосвітніх закладів у Львові та області, Івано-Франківську, Тернополі та області, у Закарпатті. РКЦ в Україні має поки єдину загальноосвітню приватну школу в Одесі. Протестантські школи створено в таких містах, як: Київ, Харків, Луцьк, Львів, Донецьк, Житомир, Хмельницький, Черкаси, Чернівці, Дніпро, Боярка та Буча Київської обл., Ізмаїл Одеської обл. Зокрема, мережу з понад двох десятків шкіл у Києві, Чернівцях, Дніпрі, Вінниці та інших містах має Церква адвентистів сьомого дня. У Житомирі функціонує міжконфесійна християнська школа, а у Львові — школа позаконфесійної християнської церкви.

Основними завданнями християнських загальноосвітніх навчальних закладів є:

• навчання і виховання молодих громадян України на високих принципах християнської моралі при забезпеченні всебічного розвитку особистості дітей;
• виховання учнів в дусі демократичного світогляду, дотримання прав і свобод особистості, поважного ставлення до національних традицій, а також традицій народів і культур світу;
• етичне, естетичне та екологічне виховання і формування гуманістичної культури особистості;
• створення умов, сприятливих для виховання християнського характеру та формування особистості, здатної до прийняття особистих та колективних рішень, заснованих на християнських принципах;
• виховання в учнів свідомого ставлення до власного здоров’я та дотримання здорового способу життя[6].

Багато християнських навчальних закладів є членами Міжнародної асоціації християнських шкіл (МАХШ), а також Міжнародної асоціації розвитку християнської освіти (МАРХО).

МАХШ[7] — найбільша в світі асоціація християнських шкіл. Її представництва відкриті в понад 100 країнах, а членами МАХШ є близько 23 000 шкіл, у яких навчається понад 5,5 млн. дітей.

«Організація МАХШ перевела свій офіс із Києва до Будапешта й нашим учителям стало складно навчатися на їхніх семінарах. Тому директори шкіл зібралися в Києві та вирішили створити Міжнародний альянс розвитку християнської освіти для країн СНД. Альянс міжнародний, мова — російська, хоча вже працюємо над перекладом книг українською та передбачені лекції українською, якщо присутні педагоги лише з України», — розповіла нам директор МАРХО Тетяна Чумакова.

Заснування християнської школи — перші п’ять кроків

Разом із директором приватної спеціалізованої загальноосвітньої школи І–ІІІ ст. із поглибленим вивченням іноземних мов «Ріка життя» Іриною Сідляренко ми схематично накреслили кроки до створення приватної християнської школи в Україні.

Перший крок — це отримання ліцензії на здійснення викладацької діяльності. Для цього потрібно звернутись у відділ освіти. Там вам видадуть повний перелік документів, необхідних для відкриття школи, і розглянуть вашу заяву. Перелік документів, які необхідно зібрати, вельми широкий і міститься у Постанові Кабінету міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти».[8] Їхнє оформлення — непроста й недешева справа, тому майбутньому директору християнської школи слід запастися наполегливістю, терпінням, бути юридично обізнаним і, за можливістю, матеріально забезпеченим.

Другий крок — приміщення для школи. Бажано заздалегідь продумати, яка кількість дітей буде навчатися у закладі, скільки тут буде класів, чи буде в школи вузька спеціалізація, або ж поглиблене вивчення якихось предметів. На підставі цього слід знайти й обладнати відповідну будівлю. Найкраще зробити капітальний ремонт, установити систему безпеки, щоб батьки могли не хвилюватися за життя та здоров’я своїх дітей. Також потрібно придбати все необхідне для навчання — меблі, інвентар, обладнання для лабораторій. Будівлю для школи краще купити або побудувати, ніж брати в оренду.

Третій крок — найняти викладацький склад та створити сильну команду. Усі вчителі повинні бути кваліфікованими фахівцями. Тут відразу виникне питання пріоритетності духовного та морального й професіонального компоненту. Хороший фахівець і хороший християнин. Висококласні фахівці не завжди будуть готові витрачати свої зусилля на низькооплачувану роботу в приватному закладі, яка до того ж вимагає чимало особистісного ентузіазму й повної самовіддачі. Неодмінно постане питання залучення педагогів різних конфесій і, взагалі, формулювання чітких вимог до вчителя школи з погляду його віросповідання та духовних цінностей. Бажано, щоб у викладачів були досвід і певні досягнення в сфері освіти: вчені ступені, звання, державні нагороди. Це приверне до вашої школи увагу батьків майбутніх учнів. Але що надзвичайно важливо, щоб із самого початку ви сформували сильну команду, яка буде дивитися й рухатися в одному напрямку!

Четвертий крок — набір учнів. Украй важливо визначитись, із яких сімей планується набір дітей до приватної християнської школи: лише своєї деномінації, різних конфесій, узагалі неконфесійних? Можливо, слід передбачити гуртожиток для дітей, які зажадають приїздити з інших населених пунктів? Коли команду підібрано, юридичні й економічні питання вирішено — час подавати оголошення про прийом учнів до школи в місцеві церкви, газети, на радіо й телебачення. Можна розмістити інформацію про свій навчальний заклад на «дошках оголошень» поблизу дитячих садків, у громадських місцях міста. Слід домовитися з директорами дитячих садків про проведення презентації школи для батьків випускних груп. Важливо влаштувати день відкритих дверей у своєму закладі, де детально описати переваги школи. А з початком навчального року не розчарувати очікування учнів та їх батьків. Слід постійно, старанно й наполегливо працювати над удосконаленням навчального процесу.

П’ятий крок — фінансування школи. Варто відзначити, що отримувати дохід приватній школі досить важко. Адже для виплати та підняття заробітної плати необхідно набрати учнів, батьки яких будуть оплачувати видатки школи, або ж залучати спонсорів. Лише такий спосіб є легальним варіантом заробітку для приватної школи. На жаль, школа не може отримувати дивіденди з акцій або відкрити накопичувальний рахунок для акумулювання прибутку. Специфікою школи є те, що всі кошти вона повинна витрачати лише на себе. Більш того, приватній школі далеко не відразу дадуть державну акредитацію, тому завжди залишається загроза, що в учнів виникнуть певні труднощі в отриманні документів про освіту державного зразка.

Перевагою приватних шкіл є те, що, на відміну від державних, вони можуть розширювати рамки стандартних загальноосвітніх програм і збільшувати кількість годин, відведених на предмети відповідно до інтересів дітей та їхніх батьків.

Варто зазначити, що пріоритетними для приватних шкіл є питання мовної підготовки. Адже на сьогоднішній день багатьох батьків турбують знання їхніми дітьми іноземних мов. Тому має сенс увести в програму одну-дві обов’язкові мови й ще дві — факультативно. Досить часто в приватних школах здійснюють підготовку дітей до здачі екзаменів з іноземних мов для отримання міжнародного сертифікату. Більшість приватних християнських закладів в Україні пропонують поглиблене вивчення англійської, ділової англійської, німецької, французької, італійської, російської мов. Подекуди до навчального процесу залучають носіїв мови, організовують зустрічі учнів з іноземцями та закордонні поїздки.

Ще важливішою для батьків є перспектива і можливість вступу їхніх дітей у конкретні вищі навчальні заклади. Саме тому найбільш успішні приватні школи орієнтуються на певні престижні ВНЗ і, виходячи з намірів учнів, у старших класах підбирають спеціальні програми, покликані підготувати випускників до подальшого вступу. Деякі християнські школи укладають угоди про співпрацю з декількома вищими навчальними закладами свого міста, куди готуються вступати їхні випускники.

Для залучення якомога більшої кількості учнів приватні школи повинні розробляти власні авторські програми з поглибленого вивчення тих чи інших предметів, не забуваючи при цьому про базовий навчальний план для державних загальноосвітніх шкіл.

Більшість приватних шкіл отримує розвиток завдяки ентузіазму засновників та педагогічних колективів. Досвід свідчить, що навіть у країнах Європи вчителі приватної християнської школи повинні бути морально готовими до того, що перші півроку доведеться працювати на одному лише ентузіазмі. Не слід вважати, що в приватних школах навчаються діти із заможних родин і що батьківських коштів відразу й завжди вистачатиме на гідні зарплати педагогам. При цьому інвестори не прагнуть звертати свою увагу на сектор приватних загальноосвітніх послуг, не сприймають його прибутковим і не поспішають вкладати в нього свої кошти. Плата за навчання у християнських приватних школах залишається високою, попри пільги й знижки для багатодітних сімей.

Значну частину прибутку власникам доводиться витрачати на організацію навчального процесу, оплату праці позаштатних педагогів, а також на покриття різних непередбачених витрат. Відомі випадки, коли директору такої школи доводиться виконувати роботу і завгоспа, і двірника, і сантехніка, і будівельника. Але нагорода їм готується на небесах!

Ми живемо в особливий час, коли Господь, навіть у скрутних обставинах, продовжує діяти й поширювати Своє Царство. А тому, якщо ви відчуваєте покликання працювати на Його ниві й бажаєте створити школу або працювати в християнській школі, щоб доносити Його Слово багатьом людям у цьому світі, не зупиняйтеся! Школа — це нива для вирощування та збудування нового християнського покоління з міцним християнським світоглядом, яке буде передавати свої переконання та істину Божу людям по всьому світу. Продовжуйте славити Бога й виконувати Його волю! І пам’ятайте: «Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, — і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, — і ніхто не відчинить. Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, — і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся» (Об. 3:7-8).

Запозичуйте досвід у вже існуючих християнських шкіл. Співпрацюйте і не соромтесь питати!

 Матеріал підготувала Тетяна Артерчук

^[1] mapxo.org/roditelyam-i-cerkovnym-lideram/chto-bibliya-govorit-o-tom-pochemu-deti-hristian-dolzhny-uchitsya-v-hristianskih-shkolah

^[2] zakon5.rada.gov.ua/laws/show/498-19

^[3] president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-zakon-yakij-dozvolyaye-religijnim-gromada-35583

^[4] З діяльністю окремих християнських шкіл можна познайомитися в «Слово вчителю» № 2 за 2009 р., №№ 3 і 4 за 2012 р., №№ 1, 2, 3 за 2013 р.

^[5] Балаклицкий М. Христианское образование должно быть вне конкуренции [Электронный ресурс] // Максим Балаклицкий // Интернет-газета «Путь». — Режим доступа: asd.in.ua/archives/1188335598

^[6] Решетніков Ю. Досвід протестантських церков у створенні загальноосвітніх шкіл [електронний ресурс] / Юрій Решетніков // Християнський центр «Реаліс». — Режим доступу:  realis.org/ru/publications/articles/67-dosvid-protestantskih-tserkov-u-stvorenni-zagalnoosvitnih-shkil

^[7] У «Слово вчителю» № 1 за 2007 рік було надрукувано інтерв’ю з Раймондом Ле Клером — регіональним директором МАХШ у країнах СНД і Балтії.

^[8] http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1187-2015-%D0%BF