Рекомендовано для учнів 5-6 класів (діти 10-11 років)
Автор Алла Кириченко, учитель інформатики НВК ім. В. Чорновола, м. Южне, Одеська обл.
Заняття 7*
СКУПЧЕННЯ ВОЛОСОЖАР
Обладнання: мотузка, гаманець із монетами.
Вітання. Молитва
Учитель роздає учням Біблії, зошити, ручки.
Учитель. Згадайте, яке на небі найяскравіше сузір’я? (Оріон.) Так, найбільше яскравих зір, хоча їхній блиск періодично змінюється, зібрано саме в сузір’ї Оріона. А хто знає, яка на небі найяскравіша зоря? (Сіріус.) Молодці, цю зорю із сузір’я Великого Пса дійсно вважають найяскравішою, але тільки серед найближчих до нас зірок. А яке найяскравіше зоряне скупчення?
Учні. А що таке «зоряне скупчення», це — сузір’я?
Учитель. Ні, це різні небесні об’єкти. Коли ми дивимось на сузір’я, то чітко бачимо окремі зорі на тлі темного неба, а коли дивимось на зоряне скупчення, то бачимо зорі немовби на тлі туману. Простою мовою зоряне скупчення — це велика кількість зірок, яка, як уважають, утримується гравітаційним полем, і тому рухається в просторі як єдине ціле. Про найяскравіше зоряне скупчення зараз прочитаємо у двох книгах Біблії тричі. Як це?
Учні. Мабуть, в одній книзі буде записано двічі, а в другій — один раз.
Учитель. Саме так. Отож, у розділі «Книги малих пророків» знайдемо Книгу пророка Амоса, 5 розділ, 8 вірш: «Той, хто Волосожара й Оріона створив,.. — Господь Ймення Йому!» (хтось із охочих учнів читає вголос, а решта простежують у своїх Бібліях). Це чиї слова?
Учні. Пророка Амоса.
Учитель. Цей чоловік, перш ніж Бог настановив його за пророка, був звичайним пастухом і «оброблювачем фіговниць». Але в своїй мові він з легкістю говорить як про оливкові сади й отари, так і про зоряні скупчення й сузір’я. Йому, жителю Ізраїлю VІІІ ст. до Р. Х., добре відомі і їхні назви, і те, звідкіля вони взялися. Те саме відомо і Йову, який жив понад 1000 років до Амоса, у країні Уц (знову хтось із охочих учнів читає вголос): «Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні…» (Йов. 9:9).
Запишіть: 7. а) Слова Амоса: «Той, хто Волосожара й Оріона створив,.. — Господь Ймення Йому!» (Ам. 5:8). Слова Йова: «Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні…» (Йов. 9:9).
У цій же Книзі Йова ще раз згадуються Оріон і Волосожар, ми записували відповідний текст на минулому занятті. Прочитаймо його ще раз (хтось із охочих учнів читає вголос): «Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?» (Йов. 38:31). Це чиї слова?
Учні. Це Бог питав Йова.
Учитель. Так, молодці. Ми вже знаємо, що означають Його слова «чи розв’яжеш віжки в Оріона». А що означають «чи зв’яжеш зав’язки Волосожару»? Прошу чотирьох учнів стати у вигляді трапеції (учні стають на вільне місце) і кожному даю в руки оцю мотузку. Це Трапеція — 4 зорі із сузір’я Оріона. Тепер трохи розійдіться — ми пам’ятаємо, що ці зорі з часом розлітаються в різні боки. Мотузка або віжки Оріона не зв’язані, тому дозволяє вам розходитися. Тепер я попрошу ще двох учнів приєднатись і створити скупчення Волосожар, а мотузку зав’яжу ось так. Це тепер зав’язки Волосожара. Ви можете розійтись?
Учні. Ні, нам заважає мотузка.
Учитель. Ви зрозуміли? Зірки в цьому скупченні не розлітаються з часом, вони зв’язані Богом і є так званими нерухомими зорями (учні сідають, а вчитель виставляє на магнітній дошці 6 магнітів і обв’язує їх мотузкою). Це ще одна проблема для так званої теорії Великого вибуху. Вчені, які не вірять Біблії, вірять цій теорії й упевнені, що всі зірки й галактики розлітаються врізнобіч від центру вибуху, але Волосожар — ні! Це виняток із їхнього правила.
Запишіть: б) Нерухомість або зв’язаність зір Волосожара перекреслює теорію Великого вибуху.
Йов знав про ці зав’язки ще 4 000 років тому. Цікаво було б дізнатися від самого Йова, скільки він бачив зір у цій туманності. До 1609 р. астрономи могли розрізняти лише 6-7 зір (учитель показує фото 1, прикріплює на магнітну дошку). А от італійському астроному Галілео Галілею вдалося побачити їх там майже 50. Як ви думаєте, завдяки чому?
Учні. У нього був кращий зір; він дивився у телескоп.
Учитель. Так, Галілей скористався телескопом. До речі, телескоп винайшли не астрономи, а нідерландські окулярні майстри, але Галілео Галілей значно вдосконалив його. Минуло 158 років, і англійський священик Джон Мічелл, який, як і Йов, вірив Богові, обчислив імовірність випадкового скупчення такої кількості зірок у такій маленькій ділянці неба. Вона виявилася рівною 1:500 000. Значить, Біблія таки права, і зорі Волосожара пов’язані якось фізично. Це й підтвердилося з подальшим розвитком науки. Астрономи їх так тепер і називають — зв’язаними (учитель прикріплює на дошку аркуш, на якому зображено відношення 1:500 000).
А щоб вам краще зрозуміти, що це означає, ми замість зір візьмемо монети. Якщо я підкидатиму одну монету, як вона може впасти?
Учні. Або одним боком, або іншим.
Учитель. Так, за умови, що монета не стане на ребро. Тобто всього два варіанти. Це вчені записують так: 1:2 (це й наступні відношення вчитель записує на дошці). А тепер візьмемо дві однакові монети. Варіантів, що обидві впадуть одним боком, один із чотирьох: 1:4. Для трьох монет: 1:8, для чотирьох: 1:16 тощо. Бачимо, що чим більше монет, тим менша ймовірність, що всі вони одночасно впадуть одним боком. Імовірність Джона Мічелла відповідає 19 монетам або 19 зорям: 1:524 288. Ця ймовірність настільки мізерна, що стає зрозуміло: це Бог їх «зв’язав» докупи. Тим більше, що зір не 19, і навіть не 50, а за сучасними оцінками близько 3000.
Запишіть: в) Священик у XVIII ст. припустив, а сучасні астрономи підтвердили, що зірки Волосожара зв’язані фізично.
А тепер погляньте ось на цю емблему японського автомобіля (учитель показує мал. 1). Що на ній зображено?
Учні. Начебто схоже на зірки, тоді голубе тло — це небо.
Учитель. Правильно. І це не абиякі зорі, а саме Волосожар. У перекладі з японської дієслово «субару» означає «бути зібраними разом». Японцям теж із давніх часів було відомо про зав’язки. Отож, зустрічаючи на вулиці «Субару», згадуватимемо про Божі зав’язки Волосожара й неможливість Великого вибуху. Виявляється, не тільки небеса проповідують Божу славу, а й земна японська машина! Тож пора й нам спуститися з небес на землю. На наступному занятті ми так і зробимо.
Заняття 8
ДЛЯ ЧОГО БОГ СТВОРИВ ЗЕМЛЮ
Вітання. Молитва
Учитель роздає учням Біблії, зошити, ручки.
Учитель. Сьогодні ми, як і домовлялись, спускаємось з небес на землю. І для початку скажіть, про яких людей і з яких країн ішлося на минулому занятті?
Учні. «Субару», японці; Джон Мічелл, англійський священик; Галілео Галілей, італієць; нідерландські окулярні майстри; Йов із країни Уц; ізраїльський пророк Амос.
Учитель. Так, молодці, усіх згадали, усіх запам’ятали. А зараз додамо в цей список ще й українця — видатного українського поета Івана Котляревського. За два роки до початку ХІХ ст., а саме 1798 року, і через 31 рік після підрахунків Джона Мічелла, Котляревський надрукував поему «Енеїда». Я зачитаю вам уривок із неї, а потім поставлю кілька запитань.
Уже Волосожар піднявся,
Віз на небі вниз повертавсь,
І дехто спати укладався,
А хто під буркой витягавсь.
Запитання: у якій книзі Біблії згадуються ці небесні об’єкти?
Учні. У Книзі Йова.
Учитель. Так, правильно. А де саме? На минулому занятті ми це записували.
Учні. 9 розділ, 9 вірш.
Учитель. І це правильно. А що таке «Віз»?
Учні. Мабуть, це сузір’я Великої Ведмедиці?
Учитель. Ну, молодці! Ви дуже здібні до астрономії! Так, це сузір’я складається з 7 великих зірок — Великий Віз або Ківш — і 80 малих. А що робили люди із зачитаного уривка й де?
Учні. Вкладалися спати; мабуть, прямо на землі, бо вони бачили нічне небо із зірками.
Учитель. Так, козаки вкладалися спати прямо на землі. А чи могли б вони вкластися на нічліг, припустимо, на Місяці? Аж ніяк! Там немає чим дихати, повністю відсутня атмосфера. Окрім того, температура вдень сягає позначки +130 °С, а вночі опускається до –160 °С. І ніч тягнеться два тижні. Ніякий козак не зможе це витримати. Не так холодно на Марсі — у найтеплішому місці планети температура перед світанком опускається лише до –50 оС. Але й це досить сильний мороз, і козакові витягнутись під буркою ніяк не вдасться. Зовсім нестерпні умови на Венері: ніч тягнеться 2 місяці при температурі +480 оС. У підручнику з астрономії про це так і сказано: «пекельні умови». Куди ми ще можемо відрядити козака заночувати?
Учні. На Юпітер або Сатурн.
Учитель. Так, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — це так звані планети-гіганти, але в них немає навіть на що лягти. Там зовсім відсутня тверда поверхня, суцільний газ. Ми всі планети перебрали? Ні, ще залишилась найменша — Меркурій. Але ночувати там ще гірше, ніж на Місяці: і холодніше, і ніч тягнеться три місяці. Отож, укладатися спати козакові можна тільки на Землі. А що про це говорить нам Біблія? Відкриймо зміст Старого Завіту, розділ ІV «Книги пророцькі», Книга пророка Ісаї, 45 розділ, 18 вірш: «Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, — на проживання на ній Він її вформував» (Іс. 45:18). З цього уривка ясно бачимо, що наша планета створена Богом для проживання.
Запишіть: 8. а) «… Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, — на проживання на ній Він її вформував» (Іс. 45:18).
Отож, одне з ключових слів у цьому тексті — «проживання». Ще одне — «порожнеча». Погляньте на фотографії згадуваних Місяця і планет (учитель показує ілюстрації з підручника на с. 61, 63, 68 і 70 або фото 1, 2 і 3). Там дійсно порожнеча: немає ні води, ні повітря, ні рослин, ні тварин, ні будь-яких інших живих істот. Був час, коли й наша планета була «пуста та порожня», але з однією дуже суттєвою відмінністю. Хто мені скаже, який уривок із Біблії нам потрібно прочитати і про яку відмінність там сказано?
Учні. Книга Буття, перший розділ.
Учитель. Так, молодці. Прочитаймо два перші вірші (хтось із охочих учнів читає вголос): «На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут. 1:1-2). А яка ж усе-таки відмінність?
Учні. Дух Божий; вода.
Учитель. Правильно, вода, «над поверхнею води». Пам’ятаємо, що лише на третій день творіння земля вперше з’явилася з-під води. Тобто вся вона була занурена в воду, як під час потопу. Але об’єм цієї навколопланетної води був гігантський, визначений словом «безодня». Саме стільки потрібно мати води, щоб на планеті була і атмосфера, і моря, і життя, і щоб планета стояла міцно.
Учні. А як же місії на Марс? Можна ж набрати повітря й води із Землі.
Учитель. Так, ви вельми обізнані. Справді, не треба далеко ходити, досить лише переглянути заголовки інтернет-повідомлень на марсіанську тематику. Ось найсвіжіші: «Учені підтвердили можливість вирощування картоплі на Марсі»; «Конгрес США утвердив місію на Марс»; «У NASA запропонували прокласти тунель до Марса»; «Колонізація Марса вимагатиме радикальних змін тіла й розуму астронавтів». Але це тільки мрії про життя на Марсі, а самого життя там немає, бо тільки про Землю сказано, що вона вформована Богом для проживання. Ні про яку іншу планету Біблія так не говорить. Проте вже наступне заняття ми присвятимо життю на Марсі, точніше неможливості життя на Марсі. А тепер порахуймо, на скількох планетах нашої Сонячної системи відсутнє життя.
Учні. А скільки планет всього? Дев’ять?
Учитель. Ні, вісім, із 2006 р. Плутон відносять до планет-карликів. А до того часу вчені вважали, що планет 9, поки не була відкрита так звана десята планета, яка виявилася більшою за Плутон, але все ж належить до карликових. Отож, 8 – 1 = 7.
Запишіть: б) 8 – 1 = 7 (планет). На семи планетах Сонячної системи відсутнє будь-яке життя. Лише на Землі є вода.
А тепер дослідимо, що означає такий цікавий біблійний вислів як «мешканці всесвіту» або «вселенна і мешканці її». Я сьогодні принесла вам ось таку товсту книгу — «Симфонію». У ній уся Біблія розібрана на окремі слова так, що до кожного слова додається список усіх біблійних книг, розділів і віршів, у яких це слово зустрічається (учитель розгортає книгу на потрібній сторінці і проносить поміж партами, показуючи, як вона укладена). Цей вислів в українському перекладі зустрічається 6 разів, а в російському — 8. Тричі він вживається в сполученні зі словами «ріки» і «моря». Наприклад, «Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її, бо заклав Він її на морях, і на річках встановив» (Пс. 23:1-2) або «…перед обличчям Його трясеться земля та вселенна, та всі її мешканці» (Наум. 1:5), або «Усі мешканці всесвіту, що на землі пробуваєте …» (Іс. 18:3). Остання цитата визначає однозначно, хто і в якому місці всесвіту мешкає. Це не Марс, не Венера, не будь-яка інша планета нашої Сонячної чи іншої зоряної системи, а виключно Земля. Це не марсіани, не інопланетяни, а виключно земляни, тобто ми з вами. Причому там, де мешкають живі істоти, обов’язково мають бути води — ріки і моря — і у великій, дуже великій кількості.
Запишіть: в) «Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її, бо заклав Він її на морях, і на річках встановив» (Пс. 23:1-2). «Усі мешканці всесвіту, що на землі пробуваєте …» (Іс. 18:3).
Понад те, працюючи з цими текстами, я натрапила на такі слова: «Поклав темряву Він — як заслону Свою, довкілля Його — то темрява вод, а мешкання Його — густі хмари!» (Пс. 17:12). Не лише люди, тварини й рослини живуть там, де є вода, але й Бог! Пам’ятаєте води за першим небом? Можливо, «темрява вод» — це вони і є? Направду, чи може бути щось цікавіше, ніж занурюватися в біблійні істини!
Отож, тепер ми ясно бачимо, що лише нашу планету в усьому Всесвіті Бог вформував для проживання на ній. І всі людські спроби відшукати хоч якісь сліди позаземних цивілізацій марні. Науковою мовою це називають парадокс Фермі. Але про це — на наступному занятті.
* Продовження, попередні заняття див. «Слово вчителю» № 3, 4/2016, № 1/2017.