Сучасна методична література подає багато традиційних та інноваційних форм і методів навчання і виховання. Кожен учитель, ураховуючи особливості учнів (вікові, пізнавальні, інтелектуальні, творчі) має підібрати саме ті, які ефективно можна застосовувати в тому чи іншому класі, шкільному учнівському колективі, не забуваючи про особистісно зорієнтований підхід до учнів.
Дуже важливим є проведення предметних тижнів, де можна поєднати різноманітні форми й методи роботи. Оскільки курс «Основи християнської етики» чи не єдиний, який безпосередньо звернутий до душі дитини, до її внутрішнього світу, але має широкий спектр міжпредметних зв’язків, які дуже важливо використовувати, то тиждень духовності (або духовно-соціальний проект) стає невід’ємною частиною освітнього процесу
Під час підготовки та проведення тижня духовності:
- до роботи залучено велику кількість учнів, адміністрацію школи, учителів основ християнської етики, а також учителів, які викладають інші навчальні дисципліни, класних керівників, психолога, бібліотекаря;
- опрацьовано різноманітну літературу;
- розвиваються творчі здібності та пізнавальні інтереси школярів;
- формуються доброзичливі стосунки в колективі, почуття взаємодопомоги та відповідальності.
Варто пам’ятати: якщо тиждень духовності проведено на відповідному рівні, то він залишить свій слід у серцях і душах педагогів та школярів.
У будь-якій виховній справі виділяють наступні етапи:
1) визначення мети й завдань (аналіз ситуації, формування домінантного й допоміжних виховних завдань);
2) планування;
3) організація й підготовка;
4) безпосередня організація справи;
5) аналіз досягнутих результатів.
Ці етапи визначають і основні дії під час організації та проведення тижня духовності.
Тому для досягнення бажаних результатів, підготовку до проведення тижня потрібно розпочинати заздалегідь, видавши відповідні накази, створивши творчу групу, розподіливши обов’язки між відповідними педагогічними працівниками, учнівським самоврядуванням і школярами. Завчасно потрібно затвердити план проведення тижня духовності та готувати виховні заходи, які потребують тривалої підготовки.
За один-два тижні, або навіть і раніше, до початку проведення тижня духовності можна провести анкетування учнів старших класів щодо виявлення цінностей їхнього життя. Врахувавши результати анкетування, варто підібрати ті виховні заходи, які допомогли б дітям правильно визначити пріоритети в повсякденному житті, змінитися, стати кращими, щоби зріс рівень духовності кожного учасника.
Після закінчення тижня духовності також бажано провести анкетування, щоб побачити, якого результату досягнуто, якими стали діти, що їм найбільше сподобалось, що зачепило за живе.
Важливо, щоб під час проведення тижня духовності, лише переступивши поріг школи, можна було зрозуміти, що відбувається в її стінах. Тому потрібно прикрасити коридори висловами святих, цитатами з Біблії чи іншої духовної літератури, які б примусили зупинитися, прочитати й задуматися про вічне, про сенс життя, про стосунки з Богом. Це сприятиме доброзичливій морально-духовній атмосфері, культурі поведінки (це важливо, звичайно, постійно, а не лише під час проведення тижня духовності).
Після закінчення тижня потрібно підбити підсумки, нагородити переможців конкурсів, вікторин, відзначити найактивніших учасників, видати відповідний наказ.
Не варто захоплюватися проведенням великої кількості виховних заходів. Важливо, щоб вони:
- мали позитивний вплив на душу дитини;
- дали відповіді на запитання, які хвилюють юне покоління;
- допомогли зрозуміти, що є щось важливіше, цінніше в житті, ніж смартфон чи комп’ютер, що лише з Богом люди можуть бути такими, якими їх задумав Творець;
- показали, що всі проблеми сучасного суспільства виникають через те, що люди забувають про Бога, не пускають Його до свого серця, до своєї домівки, до свого робочого кабінету;
- переконали, що важливо не лише говорити, але й слухати Бога, а це можливо лише в тиші, а не в гаморі та буденній суєті, тому потрібно знайти час для спілкування з Господом, щоб у кожному серці жили віра, надія і любов.
Тиждень духовності сприяє:
- зацікавленості до вивчення основ християнської етики та інших навчальних дисциплін;
- формуванню морально-етичних норм поведінки;
- створенню в школі сприятливої духовно-моральної атмосфери;
- удосконаленню професійної та методичної майстерності педагогічних працівників;
- розвитку творчих здібностей школярів, розкриттю їхніх талантів;
- формуванню життєвих компетентностей школярів;
- активізації роботи з батьками;
- розвитку прагнення до духовного зростання, вдосконалення й святості, бажання наслідувати Христа в повсякденному житті, жити за законами любові, тобто змінитися самим і допомогти змінитися іншим (зростає рівень духовності особистості).
Ганна Самолюк, учитель-методист основ християнської етики, заступник директора з навчально-виховної роботи
Заводської ЗОШ І–ІІІ ст. Чортківського р-ну Тернопільської обл.