Ще з юності запам’ятався мені один випадок. Автобус, у якому того ранку мені довелося їхати, був повний-повнісінький. І ось на черговій зупинці у відчинені двері з усією сили підтягується чоловік і починає «ущільнювати» маси. Звичайно, як це часто буває й зараз, біля дверей зчиняється бійка та лайка. Люди обурюються, сердяться. Він уміло огризається, бо й сам сердитий. Та й зрозуміло, усі поспішають. А тут ще й усі шанси приїхати на роботу «пом’ятим» і роздратованим. Але в розмову вступає молода жінка. Що вона йому сказала, на жаль, я вже не пам’ятаю. Але спокійно й переконливо вона його присоромила. Він ще раз щось пробурмотів і притих. Це був перший випадок, коли я зустрілася з особливою силою слова.
Мене завжди захоплювало вміння деяких людей просто й безапеляційно відбивати грубу словесну атаку, відновлюючи мир і порядок. Причому відразу ж, не очікуючи, поки вузол конфлікту затягнеться на шиї. Мене ж найчастіше захльостували емоції, і навіть незважаючи на правоту й логіку обов’язково вкрадався злий або нерозумний словесний «ляпсус» з усіма очікуваними наслідками. Інший варіант моєї реакції — це «холодний погляд і мовчанка», що теж не приводило до бажаної реакції та змін. Загалом, я багато років була в «активному пошуку», як навчитися правильно й, головне, вчасно реагувати на явну несправедливість.
А знайшла відповідь, як це й не дивно, у Писанні. Там є таке поняття, як «викриття», що означає «викривати, розкриваючи що-небудь непорядне, шкідливе, злочинне, суворо гудити». Когось із вас цього навчали в школі чи на якихось курсах? Навіть саме слово якесь стародавнє й незручне. Але через те що воно написане в Біблії, підсвідомо я була налаштована йому довіряти.
Кожний із нас хоча б раз у житті ставав жертвою викриття. І з якого боку ти б не перебував, відчуття таке, як при відвідуванні зубного лікаря. Ми прокручуємо в голові найгірші варіанти розвитку подій. Ми боїмося не лише бути викритими, але й самим викривати інших. Ми турбуємося, чи зможемо правильно висловити свою думку, вибрати потрібний момент і відповідну обстановку. Хвилюємося, що наші слова будуть неправильно сприйняті або що відверта розмова погано вплине на наші подальші стосунки. Тому ми завжди намагаємося уникати цих напружених і незручних моментів.
Пригадую, як замолоду я противилася, коли мене повчали, викривали, як не назви, однаково неприємно. Категорично! Але з роками й з досвідом усе більше розумієш, що ти далекий від досконалості — і заперечувати це просто нерозумно, — маєш чимало недоліків. А знаючи їх конкретно, із ними набагато легше боротися. Слово ж, сказане незасудливо й з любов’ю, сильно протвережує.
Ну, приміром, візьмемо один із моїх недоліків. Мені дуже подобається говорити, і не просто говорити, а декларувати, щоб слухали, найкраще — відкривши рот… До того ж я ще й училася на вчителя. Усе було б на своєму місці, навіть ідеально, але в школі я не працюю, де це сходило б мені з рук. Тому зрідка мої близькі й друзі дуже делікатно робили мені з цього приводу зауваження. Але відчула всю глибину проблеми я лише із чергового разу.
Ми про щось сперечалися, і моя співбесідниця в якийсь момент запитала:
— Тобі зовсім неважливо почути іншу думку, головне, щоб почули твою?
Це було просте запитання, але я раптом усвідомила всю свою нестриманість. Це було вкрай неприємно, пам’ятаю, після цього якийсь час я ходила дуже пригнічена. Але минув час, я покаялася перед Богом за те, що використовую Його дар для власного піднесення, попросила про допомогу й через деякий час помітила зміни: розмовляючи з людьми, я почала більше запитувати, а не говорити — це стало природно.
Це як сторони однієї медалі. Наші дари з Богом — відображають Його образ, і як усе Його творіння це чудово, а наші характерні якості без Бога — усе з’їдено іржею.
1. Викриття — інструмент, коли в основі — любов
Викриття — це не іграшка, а гострий інструмент, тому з ним потрібно поводитися вкрай обережно. Тому тримайте його подалі й користуйтеся у випадку гострої потреби. Він, як скальпель, лише в потрібний час і в потрібному місці, і з необхідною силою — тоді користь. Інакше, будьте обережні, щоб не нашкодити іншим і собі. Іншими словами — часто краще промовчати до наступного разу.
Почнемо з того, що Бог створив кожного з нас єдиним і неповторним: з різними переконаннями, бажаннями й пріоритетами. Тому наші розбіжності в поглядах найчастіше природні. При належному підході всі конфлікти такого роду можуть і повинні стимулювати нас до співробітництва, надихати на творчість і сприяти корисним змінам, а не бути причиною для гордості. Ми просто всі різні — це дуже цінно.
Але трапляються розбіжності стосовно основних критеріїв розуміння того, що правильно й неправильно. Приміром, це теми абортів, зради, збочень, злодійства, неправди, насильства, дармоїдства тощо. У такому випадку конфлікт — результат ворожнечі, він руйнівний, і його не можна ігнорувати. З одного боку, ми не повинні ухилятися від спілкування з опонентом, з іншого — утримуватися від атак на нього, від бажання відплатити злом за зло. Той шлях, яким нам велить іти Христос, лежить посередині. Але нам дано повеління йти шляхом любові — «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:39).
Це може бути для нас хорошим досвідом для здобуття нових навичок. По-перше, стосовно іншої людини — наші запаси любові дуже вбогі й обмежені, у цьому ви швидко переконаєтеся. А по-друге, ви побачите, що без виконання першої заповіді, даної Христом: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт.22:37), нам не вдасться балансувати.
У який би конфлікт ви не були втягнені, якщо ви попросите, Господь дасть вам можливість керувати ним. Він наділив вас природними здатностями й джерелами мудрості, а Його Слово досить чітко пояснює, як би Він хотів, щоб ви впоралися зі своїм завданням.
Нещодавно мені довелося спілкуватися з юнаком, який був дуже пригніченим і, водночас, агресивним. Зробити його здатним слухати й чути було вкрай складно, бажання одержати все й відразу захлиснуло його. Він був на межі особистої безпеки й розсудливості. Усе, що я говорила до певного моменту, рикошетило навсібіч. Але в якийсь момент Бог змінив мою стратегію. Насамперед я помолилась і попросила, щоб Він був при моїх устах. Потім відчула приплив тепла й жалю до цього юнака. Він сидів на дивані й дивився в одну точку. Наступним кроком було те, що я підійшла й сіла поруч із ним на підлозі, щоб бачити його обличчя. І почала говорити все те ж саме, але мої слова мали вже іншу основу. Він відкрився, і ми могли докладно поговорити про його вибір і про те, що з приводу цього шляху говорить Бог. Я впокорилася й дозволила Слову торкнутися серця цього юнака.
До речі, такі розмови, хоча й бувають важкими та неприємними, можуть бути основою для глибокої дружби.
2. Що доброго приносять нам проблеми
У різних життєвих ситуаціях, коли вам потрібно приймати рішення сказати чи не сказати, вас може надихнути той факт, що Бог робить вам комплімент, посилаючи чергові труднощі. Ви можете бути впевнені, що кожну проблему або конфлікт Бог призначає, щоб випробувати вас, кинути вам виклик, духовно вдосконалити вас. Зростання і мудрість — ось результат вирішення будь-якої проблеми, яким би болем і нерозумінням не супроводжувався процес її вирішення.
Ви будете вдосконалюватися! У процесі удосконалення у вас формуватиметься нове ставлення до життя й нові звички. Подібно атлетам, які, наполегливо тренуючись, розвивають свою майстерність, ви побачите, як швидко ви зростатимете духовно, якщо реагуватимете на складні обставини так, як про це сказано в Інструкції для життя. Наприклад, коли вас провокують на зло, попросіть у Бога любові й зробіть крок до прощення. Коли інші не бачать, що поводяться погано, запасіться терпінням. Коли вас схиляють не вірити, виявляйте довіру. Конфлікт дасть вам багатий набір подібних переживань і зміцнить ваш характер.
Іти шляхом любові не означає проявляти люб’язність і терпимість до тих, хто робить погані вчинки. Читаємо одну з найперших біблійних настанов:
«Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, — за правдою суди свого ближнього!
Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я — Господь!
Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього, — і не понесеш гріха за нього.
Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я — Господь!» (Лев. 19:15-18).
З вашого дозволу, я розумію це так: «До вас звертається Цар, і от Моя воля щодо вас. Я — Господь, і Я закликаю вас любити один одного. Для суперечок, вибачень або сперечань немає місця. Я — Господь. Тепер ідіть і з волі Моєї, застерігаючи, рятуйте тих, кого Я оселив поруч із вами».
Любов — це активна дія! Бог однозначно закликає нас реагувати на гріх іншої людини. З любов’ю, спрямованою на покаяння. Якщо вартовий, побачивши ворога, що наближається, не попередить народ, то кров загиблих людей буде на ньому (Єз. 33:1-9). Завдання вартового не в тім, щоб змусити людей відреагувати на його попередження, а в тім, щоб вчасно застерегти їх. При цьому йому треба переконатися, що його попередження зрозуміли. На цьому його місія закінчується. Він виконав усе, до чого покликаний.
Бажаю вам здобути безліч мирних перемог! І головне, пережити найкращий і найправильніший результат справи, коли ви зустрінетеся зі своїм опонентом на півдорозі один до одного! Адже Бог трудиться не лише у вашому серці, але й у його теж. І звільнитися від помилкових принципів хоче кожен!
Вікторія Чикаловець, педагог, журналіст, душеопікун
Переклад з російської Надії Долі