«Ваша слухняність дійшла до всіх…» (Рим. 16:19)
Правильно організований час завжди матиме місце для того, щоб дарувати людям частинку Бога — любов, бо Бог є любов. Я твердо вірю, що ці речі відбулися з кожним, хто розпочав преображатися в образ Ісуса Христа. Той образ, який Бог заклав у нас при нашому створенні.
Якщо ви не зрозуміли, про що йдеться, відшукайте попередні числа часопису. Ми розпочали розгляд християнських чеснот із тим, щоб виховати їх у собі й із Божою допомогою уподібнюватись Христу.
Сьогодні поринемо в наших роздумах у чесноту слухняності. Таке непопулярне слово останнім часом, але таке бажане кожною людиною, коли йдеться про послух нам: щоб роботодавці прислухалися до наших бажань, діти слухались із першого разу, шлюбна половина реагувала на кожне бажання серця, батьки допомагали в досягненні усіх бажань тощо.
Але нас слухатимуться лише тоді, коли ми будемо слухатися Бога та інших людей. Біблійний принцип говорить: «Чини з людьми так, як би ти хотів, щоб вони чинили з тобою». Тому будемо вчитися бути слухняними.
Слухняний — це той, хто має внутрішню свободу для виявлення своїх творчих сил під захистом даної Богом влади (сім’я, держава, церква, роботодавець). Протилежна риса — свавільність. Свавільність — самочинні дії та схильність до них при нехтуванні думки й волі інших. Девіз життя таких людей: «як хочу, так і живу», або «я знаю, що мені робити, і не потрібно мене вчити». Свавілля — це зневага, це самостійний вибір, кого поважати, а кого зневажати. Це спосіб самостійно встановлювати, що є правильним, а що ним не є. Свавілля завжди веде до конфліктів. Свавілля — це право для обраних робити те, що вони хочуть, і обов’язок усіх інших із цим миритись.
1. ІСУС — приклад слухняності
Ісус поєднав у Собі дві на перший погляд несумісні речі: сутність Бога й послух іншим. Людям, які отримують владу, непритаманно слухатись. Вони мають здатність тільки управляти. Ісус, будучи Господом усього, умів слухатись.
Слухняний до смерті
«Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної…» (Флп. 2:8)
Чого може коштувати людині слухняність? Ісуса це привело до розп’яття на хресті Голгофи. І Його туди ніхто не примушував іти. Навіть коли римський намісник в Ізраїлі Понтій Пилат казав Ісусові, що має владу відпустити Його або розп’ясти, то Ісус сказав, що в нього немає жодної влади над Ним. Також прихід Христа на землю був Його добровільним вибором.
Слухняність Христа до останнього подиху Свого життя, до смерті на хресті — це добровільний вибір, який приніс людству спасіння від вічних мук у пеклі. Кожна людина, яка приймає рішення залишити гріховне життя й вибирає вірити в розп’яття Ісуса, отримує життя вічне. Тому ми бачимо, що аби бути слухняним, потрібно платити ціну, але як наслідок — це завжди великі благословення.
Нічого не робив від Себе
«Тоді Я сказав: “Ось іду, у звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!”» (Євр. 10:7)
Ще однією прекрасною складовою слухняності в Ісуса було не робити нічого від Себе Самого. Йому було це нелегко, тому що Він, будучи Богом, знав усе. Проживши Своє земне життя, Христос не прийняв жодного рішення від Себе. Усі Свої вчинки й рішення Він узгоджував із Небесним Батьком.
Одного разу, спілкуючись з іноземцем, я зрозумів, що перекладач краще знає відповіді на мої запитання, ніж мій співрозмовник. Утім він не дав мені жодної своєї відповіді, а все в точності перекладав, як говорив його керівник. Згодом мені прийшов лист від цього іноземця з перекладом, тобто я отримав лист українською мовою з додатком оригіналу. Коли я запитав перекладача, чому він сам не відповідав, він сказав, що він — перекладач. Ісус усе знав досконало, бо був Богом, але нічого не робив самостійно. Дуже тяжко все знати й узгоджувати свої дії.
Мрія кожної дитини — якнайшвидше вирости, і це пов’язано з одним бажанням: стати самостійним, щоб самотужки приймати рішення: що їсти, у що одягатися, у кого закохатися, як чинити в тій чи іншій ситуації. І як наслідок — багато поламаних доль. Учімося від Ісуса слухатись і радитись із тими, хто від нас духовніший і мудріший.
Учився послуху
«І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був» (Євр. 5:8)
Біблія констатує факт, що Ісус як людина вчився послуху, Він не просто народився слухняним, Він навчився цього в стражданнях. Спостерігаючи за біблійними героями, можна побачити закономірне правило: послух приходить у життя людини через страждання.
Книга Естер описує історію дівчини юдейки, яка виявляла особливу слухняність своєму опікунові Мордехаю. Коли Естер взяли до дому царя Ахашвероша, вона нікому не розповідала, де народилася, бо так велів Мордехай. Відтак її чоловік не знав, з якого вона народу. Коли його раднику Гаману не сподобалась поведінка Мордехая, він переконав царя видати наказ про знищення всіх євреїв. Тоді під страхом смерті Естер іде до царя, бо знову слухає свого родича Мордехая, щоб заступитися за свій народ. Завдяки її слухняності Гаман був покараний, а євреї врятовані.
У біблійній Книзі Вихід описана історія Мойсея. У 3-му розділі розповідається, як Бог явився йому та запропонував піти в Єгипет, щоб вивести Божий народ із рабства. Мойсей відмовлявся, але пізніше згодився. Цей послух Богові йому дуже дорого коштував, та внаслідок цього Божий народ був виведений із єгипетського рабства.
Ще один приклад послуху знаходимо в Книзі Єремії, 35 розділ, де описано послух синів Рехавітів своєму батькові.
2. Біблійні принципи
Біблія дуже багата на принципи, які скеровують наше життя в правильне русло. І особливо вона багата на принципи щодо слухняності. Дотримуючись цих постулатів, ми зробимо своє життя щасливим.
Слухатись Слова Божого
«Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого…» (Повт. 11:26-28)
Багато людей постійно ставлять одне й те ж запитання: чому сьогодні у світі так багато зла? Цей текст зі Слова Божого пояснює все те, що відбувається сьогодні в Україні. Бог пообіцяв усім людям благословення (щастя), якщо вони будуть безкомпромісно виконувати Господні заповіді. Бог нам дуже багато пообіцяв у Своєму Слові!.. З нашого боку потрібно лишень виконувати те, що Він нас просить, а Він обов’язково виконає обіцяне.
Дев’яносто відсотків українців жодного разу не прочитали Біблію, навіть можновладці, які присягають, кладучи руку на Біблію, не знають, що там написано. Верховна Рада створює закони, але їхнім маяком не є вічне Слово Самого Бога. Тому ми живемо так, як живемо. Ми зможемо досягнути слухняності лише тоді, коли читатимемо Біблію й виконуватимемо її.
Послух батькам
«Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Кол. 3:20)
Другий чітко визначений принцип слухняності — це послух батькам. І на сьогодні цього найбільше не хочеться робити молодим людям. Діти не просто повинні слухатись батьків, а слухатися з радістю й готовністю служити. Однією з основ послуху дітей є прагнення говорити батькам лише правду. А коли діти виростають, то їхнім головним обов’язком є шанувати батьків і піклуватися про них.
На конференції, присвяченій вихованню дітей, до мене підійшла жінка років тридцяти. Вона була стурбована тим, що її дитя не слухає з першого разу та ігнорує багато прохань. Я запитав, чи слухає вона свого чоловіка з першого разу й не ігнорує його прохань? Саркастично посміхнувшись, жінка запитала, з якої рації вона має це робити? Батьки, діти не слухатимуться вас, якщо чоловік не буде слухатися Ісуса, а дружина не буде слухатися чоловіка. Це принцип, який Бог залишив у Своєму Слові.
Слухатися духовну владу
«Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони-бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисне» (Євр. 13:17)
Одним із дуже великих благословень для людини є слухатися духовну владу. Практичне життя цієї влади має відповідати біблійним принципам, а її вчення має повністю відповідати повноті вчення Слова Божого. Бог через цю владу направляє людину до вічних цінностей і допомагає зберігати життя від розпусти й неправильних пріоритетів. Саме так було з ізраїльським народом, коли вони слухали священиків і пророків. Біблія описує одного юдейського царя, який вступив на престол у 7 років. Його правління було під чітким керівництвом священика. Бог через цього царя зробив дуже багато реформ і добра для юдейського народу. Але коли помер священик, цей цар почав робити жахливо бридкі речі, і, як наслідок, народ почав страждати (2 Хр. 24).
Слухатись владу — це бути ініціатором добрих справ у служінні іншим людям у своїй церкві. Так мало сьогодні тих, які співчувають потребам інших і готові відгукнутися на їхні прохання. Такі дії є кроком до послуху й великих благословень у житті. Особливо Бог благословляє тих, хто бачить потреби своїх духовних наставників і готовий відреагувати на них позитивно.
Підкорятися роботодавцям
«Раби, слухайтеся тілесних панів зі страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа!» (Еф. 6:5)
Коли ми вибираємо місце роботи чи навчання, водночас ми вибираємо ще одну владу в нашому житті, через яку Бог буде нас наставляти й благословляти. Бог через апостола Павла говорить нам, що ми маємо слухатися цю владу з таким самим станом серця, як слухаємось Ісуса Христа.
Слухатися своєї влади — це бути відданим їй на всі 100 %: працювати, як для Господа, і кожного разу бути готовим подавати раціональні пропозиції щодо покращення роботи фірми, навчального закладу, підприємства тощо.
Це непопулярно. Ми звикли нарікати на керівників, не погоджуватися з їхніми рішеннями, не визнавати їхнього авторитету. Аргументуючи тим, що люди, які керують нами на роботі, не завжди бояться Бога й не чинять за справедливістю, ми й собі дозволяємо порушувати Божі заповіді й не визнавати їхньої влади. Тут варто пам’ятати, що вони дадуть відповідь за себе, а ми — за себе.
Пошана — це крок до послуху
«Ви чули, що сказано: око за око, і зуб за зуба. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче позичити в тебе — не відвертайсь від нього» (Мт. 5:38-42)
Прийняти рішення шанувати всіх людей — це все одно, що прийняти рішення всіх слухатись. Як наслідок, нас шануватимуть і хвалитимуть. Апостол Павло є яскравим прикладом цієї істини. Кредо його життя: «Я всім боржник». Після зустрічі з Ісусом він повністю присвятив себе проповіді Євангелії, знехтувавши всіма земними благами. Ішов до тих, хто побивав його камінням і виганяв із міст. Завдяки його пошані до Бога й людей, слухняності Господу, значна кількість людей змінилася, повіривши в Ісуса Христа.
Шануючи людей, ми захочемо робити більше, ніж нас просять. А це Біблія називає «другою милею». Ми також зможемо дякувати тим, хто нас проситиме про допомогу. А це велика перемога над нашим егоїзмом і прагненням до самореалізації. Служити Ісусу Христу — привілей, а не покарання.
«Уміння виражати повагу стосовно інших таке ж рідкісне, як і люди, котрі її гідні» (Джозеф Джоберт). Тож будемо дивувати світ приємними речами, нестандартними в сьогоднішньому світі, але такими необхідними для зміни світу. Бажаю кожному читачеві, щоб слова, які апостол Павло писав до церкви в Римі, стосувалися й вас: «Ваша слухняність дійшла до всіх…» (Рим. 16:19).
Любомир Турчак, пастор церкви ЄХБ “Благодать” м. Рівне