Задовго до написання Книги Об’явлення старозавітних мужів віри з особливою силою приваблювала неймовірна краса та захоплива діяльність Неба: «Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної [батьківщини], тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто» (Євр. 11:16). Живучи на землі, вони виконували особливу Божу місію й водночас усім серцем прагнули в Небеса. Життя апостола Павла було надзвичайно цікавим, різноманітним і в особливому покликанні. Воно оберталося навколо Христа, але водночас він мріяв, щоб скоріше перейти в ці прекрасні небесні місця і там насолоджуватися Богом: «Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання» (Флп. 1:21).
Подякуймо Богові та прославмо Його за те, що Він у Своєму Слові відкрив відродженим людям діяльність, яку ми будемо здійснювати в Небі. Особливої честі побачити все це удостоївся апостол Іван. Він записав те, що Бог йому дозволив, у пророчу Книгу Об’явлення. Ось фрагмент того, що на нас очікує: «…А раби Його будуть служити Йому, і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах. А ночі вже більше не буде, і не буде потреби у світлі світильника, ані у світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки» (Об. 22:3–5).
Що має з особливою силою приваблювати відроджених людей у Небо?
- Шлюб з Ісусом
Одна з найпрекрасніших подій, яка очікує на дітей Божих у Небесах, — це весілля нареченої Церкви та Жениха Ісуса. Пророк Ісая цю подію описує так: «Як юнак бере панну за жінку, так з тобою одружиться Сам Будівничий, і як тішиться той молодий нареченою, так радітиме Бог твій тобою!» (Іс. 62:5). Слава Богові! З нами одружиться Сам Ісус Христос, Якого Ісая називає Будівничим. Усю вічність Він радітиме нами як нареченою. Після таких слів хочеться закликати всіх людей планети вигукнути з великою радістю слова Ісаї: «Радітиме Бог твій тобою!»
Яким прекрасним не був би шлюб на землі, там усе одно є непорозуміння, розчарування та невдоволення. А от тих, хто буде в шлюбі з Ісусом, Біблія називає блаженними: «І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова!» (Об. 19:9). Сам Бог запевняє нас про те, що весілля в Небі — це цілковита правда, і люди, які будуть у числі нареченої, відчуватимуть блаженство (особливе щастя) усю вічність. У цьому шлюбі завжди буде повне порозуміння.
Багато молодих людей не прагнуть Неба, бо хочуть пережити блаженство подружнього життя на землі. Тому вони не моляться молитвою: «Гряди, Господи Ісусе». Я хочу вас надихнути занадто не перейматися, якщо ви не зможете пожити на землі в шлюбі. Бо життя в шлюбі з Ісусом на Небесах буде суцільною радістю та насолодою: «Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!» (Об. 19:7). На Небесах нас очікує набагато прекрасніший шлюб, ніж ми можемо мати на землі.
Для того щоб бути в Небесах серед нареченої Ісуса Христа, Бог поставив певну умову для людей. Їм потрібно на землі стати членами Його церкви, ставши дітьми Божими: «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога» (Ів. 1:12–13). Церква, наречена Христа, повинна прагнути на землі чистоти, щоб приготувати себе гідною Нареченого. «Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами» (Рим. 8:29).
Тож будемо так жити, щоб наші рідні та знайомі бачили, що ми готуємося до шлюбу, який відбудеться в Небесах, і очікуємо цієї події з великим нетерпінням. Якось у потягу їхали закохані молоді люди, які планували одружитися через рік. Між собою вони вже обговорювали колір костюму молодого і фасон плаття молодої, кого хочуть запросити і в якому приміщенні буде бенкет, які страви подаватимуть і багато іншого. Так хочеться чути, що діти Божі більше і частіше говорять про Ісуса та Небо, ніж молоді на землі про своє одруження. - Царювання з Ісусом
Ще одне надзвичайне щастя, яке очікує в Небесах на відроджених людей, — це можливість царювати разом з Ісусом: «А ночі вже більше не буде, і не буде потреби у світлі світильника, ані у світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки» (Об. 22:5). Християни, які повірили в Ісуса Христа як особистого Спасителя, які виконували Його волю, царюватимуть разом із Ним на Небесах.
Пророк Даниїл задовго до народження Ісуса записав факт існування нового царства, яке збудує Ісус Христос і яке пробуватиме повік: «А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Дан. 2:44). У Новому Завіті ми бачимо, як Ісус розпочав будувати Своє Царство і будує його досі. Його хотіли зруйнувати протягом 2000 років, та нікому це не вдалося. Що більше його хочуть зруйнувати, то сильнішим і потужнішим воно стає. Тому радіймо та очікуймо на цю неймовірну можливість царювання в Небесах з Ісусом Христом.
Царство, куди ми поспішаємо, приваблює нас не лише тим, що там буде, але й тим, Хто там царюватиме. Ось що апостол Іван пише про Небесного Царя: «І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами» (Об. 19:16). Він — найкращий Цар з усіх, які жили на землі. Він особливий Своїм характером та сутністю, Його величі та жертовності не має меж. Ціна, яку Він заплатив за Свою наречену, неймовірно велика.
Нареченій, щоб царювати на Небі з Царем над царями, необхідно зараз докладати багато зусиль: «Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним! А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас!» (2 Тим. 2:11–12). Церкві Христовій потрібно померти для себе й жити для Бога. А також їй доведеться на землі багато терпіти за Ім’я Ісуса. Хто витерпить до кінця і залишиться вірний, той буде гідний того, щоб царювати разом з Ісусом. - Споглядання Бога
Кожного разу, перечитуючи Біблію, я захоплююся тим, які стосунки з Господом були в Мойсея. Він ніколи не задовольнявся тим, що мав, завжди прагнув більшого: «А він відказав: Покажи мені славу Свою!» (Вих. 33:18). І Бог йому ніколи не відмовляв: «І промовив Господь: «Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі. І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме» (Вих. 33:21–23). Ось так людина хотіла бачити Боже лице, живучи на землі в грішному тілі.
Біблія запевняє нас, що ми будемо бачити лице Господа всю вічність: «І побачать лице Його, а Ймення Його — на їхніх чолах» (Об. 22:4). Ми будемо всю вічність споглядати Боже лице й не відволікатимемося на дрібниці. Це споглядання Бога буде динамічним, а не статичним (нудним). Воно ніколи нас не втомить. Якщо закохана людина може годинами дивитися на свою кохану половинку й не втомлюватися, то наскільки більше діти Божі будуть захоплені спогляданням Бога!..
Ми не просто будемо захоплюватися й милуватися Творцем Усесвіту, ми всю вічність переживатимемо відчуття приємного здивування: «По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: «Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому!» І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду» (Об. 4:1–3). І це лише коротенький опис того, що побачив апостол Іван. - Прославлення Бога
Бог створив людину для того, щоб вона приносила Йому славу: «І кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив» (Іс. 43:7). І це найбільша честь, яку тільки могла мати людина. На землі нас відволікають від цієї почесної місії дуже багато неважливих справ. А в Небі вже ніхто й ніщо не зможе стати на заваді цій прекрасній меті: «І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього. А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде. І принесуть до нього славу й честь народів» (Об. 21:24–26).
Апостол Іван залишив для нас опис неймовірного видовища того, як зараз відбувається на Небі поклоніння Ісусові: «І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: «Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!» А чотири тварини казали: «Амінь!» І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!» (Об. 5:13–14).
Біблія описує і те, як буде відбуватися поклоніння Ісусові, коли ми будемо на Небі. Наречена, зодягнена в білий одяг, співатиме гучним голосом славу Агнцю: «Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: «Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!» (Об. 7:9–10).
Я часто прошу людей, щоб вони поділилися досвідом того, як вони прославляють Бога. Більшість відповідає, що ніколи цього не робили та не знають, що це таке. Тоді мені доводиться висловлювати їм співчуття, що якщо вони потраплять на Небо, то їм там буде нудно. Людина, яка прагне Неба, уже зараз намагається максимально робити те, чим займатиметься на Небі. І це має бути основною метою її життя, якщо вона прагне всю вічність провести з Богом на Небесах.
Людина славить Бога на землі тим, що робить усе, як для Нього: «Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям!» (Еф. 6:6–7). - Служіння Богові
Ще один надзвичайно великий привілей, який очікує на відроджених людей у Небесах, — це можливість служити Господу Богові нашому: «І жодного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому» (Об. 22:3). Що може бути кращим за те, щоб служити Творцеві Всесвіту? Я переконаний, що для більшості з нас було б великою честю, якби нас попросили повозити на автомобілі президента, або приготувати йому їжу. Той, кому ми будемо служити всю вічність, — Цар над царями.
Найпрекрасніше, що може людина робити на землі, — це виконувати Божу волю. Давид про це співає у своїх псалмах: «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці» (Пс. 39:9). Ось, що про нього сказано в Новому Завіті: «Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив» (Дії 13:36). Головною місією Ісуса на землі було виконання волі Отця Небесного: «Тоді Я сказав: «Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!»» (Євр. 10:7). Якщо на землі це є головним привілеєм людини, то наскільки більшим блаженством це буде в Небі.
Служити Богові — це робити те, що хоче Бог, і так, як Він того хоче. На Небі ніхто й ніщо не зможе стати на заваді виконанню цієї благої місії. Ми будемо робити це постійно, і нам захочеться робити це більше й більше. Але цей процес розпочинається вже на землі. З тієї миті, коли ми визнали себе грішними, тими, хто жив для себе, і пообіцяли служити Господу й присвятити своє життя Йому.
26 листопада 1995 року я ухвалив тверде рішення не жити більше для себе, а жити так, як цього захоче від мене Господь Ісус Христос. З кожним роком мені вдається це робити краще. І коли я роблю те, що хоче Бог, і так, як Він цього хоче, я відчуваю велике щастя. Це мене фокусує на Небі та запалює мене прагнути Неба чимраз більше. Я уявляю, яке блаженство очікує мене в Небесах, коли я буду виконувати Божу волю цілковито. Служити Господу настільки прекрасно, що я у своє 35‑річчя попросив Господа, щоб Він використовував мене кожного дня для Своєї слави. Відчуття задоволення маю кожного вечора, коли заплющую очі для сну.
Дорогі друзі, ми можемо жити вже зараз Небом і тим, що там буде відбуватися, змінюватися в образ Ісуса Христа, щоб бути гідною нареченою для Ісуса. Для цього нам може допомогти книжка «Бути». Нам потрібно терпляче прагнути та виконувати волю Небесного Батька. Усе, що ми будемо робити, робити як для Господа та прагнути від усього серця бути використаними Богом для Його слави, кожного дня.
Нехай Господь нам допоможе так жити, щоб разом із Духом Святим щодня виголошувати: «А Дух і наречена говорять: Прийди!» (Об. 22:17).
Любомир Турчак,
магістр біблійного душепіклування, сімейний психолог-консультант,
пастор євангельської церкви
«Дім Божий» м. Рівне