Радійте завжди в Господі, і знову кажу: радійте!
Флп. 4:4
Ми живемо в країні, яка фактично перебуває в стані війни, економіка якої постійно падає й ніхто не знає, що нас очікує завтра. Утім я хочу запропонувати вам стати радісними. Країна, у якій жив Ісус, була під окупацією римських загарбників. Матеріальне становище людей було гірше, ніж зараз в Україні, аморальність прогресувала, а Ісус закликав людей радіти.
Радісне життя — це не легке, безтурботне життя, яке супроводжується самою лише веселістю й сміхом. Радісна людина сповнена почуттям задоволення від того, що відбувається навколо неї. Роздумуючи про це, ми можемо поставити собі запитання: що потрібно для того, щоб жити радісним життям?
Радість — це почуття задоволення, веселий, приємний настрій. Протилежна якість — смуток. Смуток — негативно забарвлений стан, що виникає в разі значної незадоволеності людини будь-якими аспектах її життя. Поняття смутку близьке за значенням до таких понять, як печаль, туга, скорбота, меланхолія. Іноді ці слова вважаються синонімами. У клінічному стані смуток переходить у депресивний стан. Це може спричинити постійні напади меланхолії, поганого настрою, нездатність робити звичайні повсякденні справи.
- Ісус Христос був радісний
Біблія констатує факт, що стиль життя Ісуса був радісний. Ніхто не міг забрати від Нього радості й навіть якось перешкодити Йому в тому.
Ісус мав досконалу радість
«Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу» (Ів. 17:13)
Однією з головних передумов того, що ми можемо мати радісне життя, є молитва, якою Ісус Христос молився за нас. Ісус не тільки Сам жив радісним життям, Він молився за нас і заклав фундамент нашого радісного життя. У молитві, яку Він виголосив за нас, є констатація цього факту: «щоб мали вони в собі радість Мою досконалу».
Ця молитва була виголошена в Гефсиманському саду саме перед катуваннями та стратою на хресті. І, як не дивно, Ісус говорить про Свою досконалу радість. «Це говорю Я на світі» — Ісус пережив усі випробування, крім гріха, однак мав досконалу радість. Він радіє з того, що знову з’єднається з Отцем Небесним, і цього достатньо для досконалої радості. Це прекрасний приклад для кожного з нас.
Останнє слово Ісуса на Голгофському хресті: «Звершилось!» — це радісний переможний вигук нашого Спасителя в передсмертному стражданні. І це означає, що ми теж можемо навчитися так жити. Молитва, проголошена Ним понад дві тисячі років тому, усе ще має силу, щоб допомогти нам жити радісним життя.
Радість — це стиль життя Ісуса
«Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!» (Пс. 15:11)
Задовго до народження Ісуса Бог через царя Давида звістив нам про Його стиль життя: «радість велика з Тобою». Перебуваючи в тілі на землі, Христос був обмежений часом і простором, але при тому завжди мав велику радість, бо постійно перебував у присутності Свого Небесного Батька.
Ісус не тримався за цінності земного життя, Він знав, що Його очікує попереду, що Він сидітиме по правиці Небесного Отця. Це також було золотим правилом радості нашого Спасителя. Це може стати й нашим правилом, яке допоможе вибирати стиль радісного життя. Ми спасенні! Нас у небесах чекає наш Небесний Отець!
- Шлях набування радості
Дух Святий через Своїх вірних людей показав у Біблії шлях, який приведе людину до досконалої радості.
Радість — це Божа воля
«Завжди радійте!.. бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5:16,18)
Ми не можемо одноосібно вибирати жити радісним чи сумним життям. Бог залишив для Своїх дітей Свою незмінну волю: «Завжди радійте». А в Посланні до филип’ян: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!», це звучить як повеління для церкви.
Якщо ми — діти Божі, у нас лише один вибір — радіти. Коли ми вибираємо не радіти, то ми йдемо проти самого Бога. Ми не виконуємо повеління самого Творця. Діти, які не слухаються своїх батьків, завжди платять велику ціну за свій неправильний вибір.
Дивлячись на історію ізраїльського народу, можна побачити дві протилежні картини. Одна — благословенна, це коли євреї слухали те, що їм говорив Бог. А друга картина — прокляття, воно приходило тоді, коли євреї занедбували служіння в храмі й починали поклонятися іншим богам.
Вибравши виконувати волю Божу та Його повеління радіти, ми ніколи не пожалкуємо про це, тому що радісна людина — це благословенна людина. Ісус виконував волю Божу й мав від цього велику радість наперекір усім обставинам, у яких Він жив.
Бог дає нам радість
«Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде. У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!» (Пс. 4:8-9)
Ще однією чудовою звісткою для нас має бути те, що Бог хоче нам давати радість. У Нього її достатньо для всіх людей, які живуть на планеті Земля. Давид, пишучи цей псалом, констатує факт своєї радості. У людей, які оточують його, кращі земні благословення, ніж у нього. У них гойно вродили ниви, вони зібрали набагато більший урожай, та Давид говорить, що Бог дає йому більшу радість, ніж у них.
Ви скажете, як можна радіти, коли зібрав малий урожай? Ми просто не бачимо всієї картини. Якщо ви зібрали менше картоплі, то, як наслідок, вам потрібно менше перенести, менше перебрати, а весною менше викинути. Подивившись на кінець, можна мати в серці радість. Асаф в 72-му псалмі пише, що мало не послизнулися ноги його, коли дивився на беззаконників. Але коли Бог показав йому кінець їхнього життя, то він почав думати по-іншому.
Ми не зможемо жити радісним життям, якщо не будемо черпати радості від Бога. Він готовий у кожну мить нашого життя давати нам радість. Наше завдання — звертатися до Нього в молитві за радістю. У вас сталося горе — просіть Бога втішити вас. Він знає, як у кожній ситуації наповнити серце людини Духом Святим.
Радісне життя — це вибір
«Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!» (Пс. 15:11)
Нам постійно доводиться робити вибір: радіти тим життям, яке в нас є, чи ображатися на Бога. Людина, яка не радіє життям, бунтує проти Творця й тих випробувань, які Він їй посилає. Бог усе контролює, тому нам не потрібно хвилюватися. Навіть диявол не може нічого робити, якщо Бог це не допустить. Чудовий приклад цього знаходимо в Книзі Йова.
Одного разу група священнослужителів поверталася автомобілем із Києва, де один із них читав лекцію про радість. Приблизно за 100 км до місця призначення камінчик, що вилетів з-під колеса вантажівки, що їхала попереду, розбив їм лобове скло. Один із пасажирів звертається до того, хто викладав: «Ну що ж, починай радіти». Надворі осінь, дуже холодно, іде дощ. Цей брат почав молитися й запитувати Бога про радість, і як відповідь, прийшли такі думки: «До дому лишень 100 км, ви знайшли гарну плівку, щоб закрити отвір, у машині справний обігрівач. А ще тут дуже погана дорога, при такій погоді на великій швидкості можна потрапити в аварію, а ви тепер їхатимете не так швидко…» Далі брати їхали радіючи й прославляючи Бога.
Почніть докладати зусилля для того, щоб бачити в усьому, що відбувається, щось добре. Не засмучуйтесь через дрібниці, бо з них складається наше життя. Не дозволяйте емоціям володіти вашим розумом. Робіть завжди свій вибір на користь Бога.
Радість від того, що спасенні
«Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив…» (Пс. 13:6)
Коли вам тяжко і, здається, немає жодних причин, щоб радіти, відкривайте 13-й псалом і разом із Давидом вигукніть у своєму серці: «Я буду радіти спасінням Твоїм». Давид, із людського погляду, був загнаний у кут, він опинився в безвихідній ситуації, але й тут він зумів знайти причину для радості, спрямувавши свій погляд до небес, які чекали на нього після смерті.
Зречення самого себе
«Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (Рим. 12:1)
Ми не належимо собі, а тільки Христу. Під час другої місіонерської подорожі Павла та Силу ув’язнили й закували в кайдани (Дії 16). А перед тим із них здерли одяг і завдали багато ударів різками. Однак, перебуваючи у в’язниці, вони раділи, молячись і співаючи. Їхня поведінка відповідає словам Христа, які Він проказав у Нагірній проповіді: радійте, коли страждаєте за Моє ім’я.
Якщо наше життя буде обертатися навколо нашого «я», то ми не зможемо жити життям постійної радості. Нам треба зрозуміти слова, якими апостол Павло звертається до церкви в Римі: «Віддати тіло в жертву Богові». А це означає, що ми не належимо більше собі, а Ісусові. І тепер все, що стається в моєму житті, стається за Божою волею й принесе мені користь.
Перебування в Писанні та молитві
«Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов» (Пс. 118:162)
Автор 118-го псалма говорить про Слово Боже, як про велику знахідку у своєму житті. І це правда. Одного разу мене запитали, яке в мене хобі. Я не вагаючись відповів: «Читати Біблію». Якщо Біблія буде постійною невід’ємною частиною нашого життя, то в нас справді буде постійна причина для радості. У Слові Божому налічується близько 30 тисяч Божих обітниць. А це означає, що на кожній сторінці їх декілька. Читаючи та усвідомлюючи це, ми маємо причину для невимовної радості. Живіть Божими обітницями, а не почуттями, і ви буде людиною, з якою багато людей захочуть мати спільність. Біблія — це одне з головних джерел нашої радості.
«Не просили ви досі нічого в Ім’я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість» (Ів. 16:24).
Кожного разу, отримуючи відповіді на свої молитви, я відчуваю більшу радість, ніж у дитинстві від придбання велосипеда, якого мені хотілося понад усе.
Бог пообіцяв нам давати відповіді на наші молитви, коли ми просимо згідно з Його волею. А тепер все залежить від нас, наскільки ми просимо Бога й довіряємо Йому, коли просимо, щоб мати радість. Нам треба жити так, щоб Бог відповідав на наші молитви.
Надбання душ для Христа
«Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається» (Лк. 15:10)
Щоразу, коли кається людина, це неймовірна радість для кожного християнина і не тільки. Біблія пише: «Що все небо радіє». А ще більша радість — це коли до Бога навертається людина, за яку ви молилися, яку виховували, навчали й наставляли. І ця радість залежить від нас. Чи намагаємося ми привести людей до Бога, чи молимося за них? Якщо ми цього не робимо, то й ніколи не відчуватимемо радості, про яку йдеться в цьому біблійному тексті.
Що виберете ви після прочитання цієї статті: радіти чи нарікати на Бога? Важко завжди бути радісним, але щира радість базується на наших стосунках із Богом, а не на обставинах, які складаються в житті. Ісус Христос у Нагірній проповіді сказав: «Блаженні переслідуванні за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас та переслідувати, і зводити на вас усякі наклепи та лихословити вас через Мене. Радійте і веселіться, бо велика нагорода ваша на небі: так переслідували і пророків, котрі були перед вами» (Мт. 5:10-12).
Учні Ісуса Христа втратили радість, коли Він сказав, що залишає їх. Вони ще вповні не розуміли того, що відбувається, у них ще не було Духа Святого. Але Христос їх запевнив, що вони отримають радість, коли на них зійде Дух Святий і ніхто її вже від них не зможе забрати. Тож ми, християни, послідовники Ісуса Христа, ті, які отримали Духа Святого, набули з Ним і радість життя. Слава за це Богові! Амінь.
Любомир Турчак, пастор церкви ЄХБ «Благодать» м. Рівне