Із проповідей Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави УГКЦ
Кожне християнське свято дає змогу людині абстрагуватися від буденних проблем і справ та зосередитися на помислах про вічне й духовне. Кожне християнське свято прокладає місток між землею і небесами.
«А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві — Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: «Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
А Ангол промовив до неї: «Не бійся, Маріє, — бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця». А Марія озвалась до Ангола: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?..» І Ангол промовив у відповідь їй: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Бо для Бога нема неможливої жодної речі!» А Марія промовила: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» І відійшов Ангол від неї» (Лк. 1:26–38).
Свято Благовіщення — одне з найбільших і найрадісніших свят Христової Церкви. Сама літургія називає це свято об’явленням початку нашого спасіння. Це свято пов’язане з історичною подією, яка сталася в незнаному гірському місті Назареті, коли архангел Гавриїл прийшов із доброю новиною до чистої дівиці, яку ми сьогодні знаємо як Марію, Матір Ісуса Христа.
Але та подія, що сталася на землі, подія відкритості людини до Бога, який несе їй спасіння, подія, яка є радістю всієї Вселенної, є начебто відображенням ще однієї небесної події. У сьогоднішньому святі таїнство спасіння об’являється начебто у двох вимірах: вічному, небесному, і дочасному, земному. Про той вічний вимір сьогоднішнього свята, той безпочатковий початок поза межами земної історії нам говорить Послання до євреїв. У 10‑му розділі, вірші 5–7, передається начебто той таїнственний діалог між Божим Сином Ісусом Христом, який сьогодні воплочується, і Його Небесним Отцем. Ми там читаємо такі слова: «Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло Мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.
Тоді Я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про Мене, щоб учинити Твою волю, Боже».
Ті слова передають нам ніби той таїнственний внутрішній діалог у лоні Пресвятої Троїці, коли Син Божий каже Своєму Небесному Отцеві: «Так! Ось Я іду творити волю Твою». Каже Богові Отцеві «так» на діло спасіння людського роду. І все те, про що ми чуємо в тому глибокому Синівському діалозі, звершується у Назареті. Ця небесна подія начебто є віддзеркаленням того благовіщення, яке є іконою внутрішньої розмови Пресвятої Троїці.
Гавриїл каже до Марії: «Радуйся, Благодатная, Господь з тобою! Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього отінить тебе, тому те, що народиться від тебе, буде Сином Божим». Таїнство лона Пресвятої Троїці переноситься в таїнство дівичого лона Пречистої Діви Марії. І вона на землі, у цьому святі, у цьому дні повторює під натхненням Духа Святого ті самі слова, які Син сказав Отцеві у вічності: «Ось я слугиня Господня, нехай станеться мені по слову Твоєму!» Небесне «так» знаходить земне, людське «так» на таїнство, яке стається. І в тому святі Бог воплочується, Син Божий входить в історію і стає людиною.
Той сувій, про який говорить Послання до євреїв, у якому описана ця вся таїнственна подія, з одного боку, можна вважати сувоєм Книг Священного Писання, у якому записана історія нашого спасіння. Але, з іншого боку, тим сувоєм є історія людства, історія спасіння людини. Господь Бог наче крок за кроком, сторінка за сторінкою розгортає перед нами сувій історії. У Константинополі є одна дуже цікава фреска про кінець світу, де зображено, як ангели згортають сувій історії людства і сувій спасіння.
Чому ця подія, записана в Євангелії, називається Благовіщенням? Яке добро благовістує архангел Гавриїл Марії? Тим добром не є щось, що Бог хоче дати людині, тим благом є Хтось. Сам Син Божий на слова Архангола Гавриїла і на відповідь Марії входить у людську історію, і тому то сьогодні є початок, початок спасіння людини.
Дуже цікаво досліджувати динаміку цієї розмови між архангелом і Марією. Він називає своє ім’я. Він каже про себе як про Гавриїла, і це нам Лука докладно розповідає, і не дарма. Слово Гавриїл означає «сила Божа» (Гевер-Ель). І ось те, про що Гавриїл говорить із Богородицею, реально, справді в тій хвилині їй подається. Він каже: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе». У той момент, коли він це говорить, Дух Святий сходить на неї і сила Всевишнього отінює і сповняє ту, до кого цей Божий післанець приносить оцю Благу Вість, приносить Самого Спасителя і Творця. Цікава також відповідь Богородиці. Коли вона розуміє, який дивний задум Бог має щодо неї, перше, що вона починає робити, то визнавати свою негідність. Коли вона зіставляє себе, ким вона є, що вона знає, що вона вміє, з величчю того задуму Божого щодо неї, вона бачить, що це неспівмірні дійсності. Як може вона, те маленьке, немічне сотворіння, вмістити великого безмежного Бога, Якого не може вмістити ні небо, ні земля? Як може вона, заручена, яка не знає мужа, народити дитину, яка би мала бути Спасителем світу? Як невидимий Бог може стати видимою людиною? Кожна з тих дивних речей, які вона чує з уст Гавриїла, видаються їй неможливими, нездійсненними. Але все стає можливим і все починає здійснюватися, коли Марія абсолютно, беззастережно віддається тому Божому задуму. Коли вона розуміє, що те, що Бог задумав, найкраще і для неї, і для світу…
Святий апостол Павло пояснює нам, як по‑дивному вибирає Господь Бог Своїх служителів, як по‑дивному Він дивиться на людей, як дивно Він довіряє людині: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити» (1 Кор. 1:27–28)…
Але в цьому святі Благовіщення Церква запрошує нас відкрити благо, добро, яке міститься в Божому задумі про кожного з нас. Кожен із нас народився, живе, існує завдяки тому, що Бог про нього пам’ятає, Бог про нього думає. Більше того, Бог задумав щось велике, таємниче й, можливо, часом незбагненне про кожного з нас.
Часто люди говорять про долю, на яку, зазвичай, і нарікають, а християни натомість говорять про Божий Промисел. Ми не віримо в якусь сліпу долю, у якесь сліпе космічне визначення чи закономірність. Ми віримо в Божу дію і Божий задум щодо нас. І ось кожного з нас Господь кличе відкрити для себе цей Божий задум.
Божий задум для кожного з нас ми називаємо покликанням. Кожен має своє покликання. Когось Господь Бог задумав чудовим учителем, когось — чудовим винахідником, ще когось Господь Бог задумав святою матір’ю для своїх дітей. Ще іншого Господь хоче бачити героїчним мужчиною, який сповняє дуже глибокий обов’язок у тих часах, у яких Господь покликав його жити. Але будьмо певні, що те, що Господь Бог для нас задумав, це є для нас найкраще. По-людському, це рецепт людського щастя. Тільки ми, зі свого боку, маємо сказати Богові «так», як це зробила Марія, прийняти цей Божий задум. І тоді Бог починає діяти в нас.
Його сила починає виявлятися через наше безсилля. Його мудрість починає виявлятися навіть через нашу немудрість. Його велич часом починає виявлятися через нашу немічність, навіть нашу нікчемність. І в цьому полягає ця божественна благодать, яку Господь Бог хоче кожному з нас дати як благодать Духа Святого, як силу Божу, яка завжди буде з нами, так довго, як ми будемо йти дорогою Божого покликання.
Ці три слова: «Радуйся!», «Не бійся!» і «Нічого немає неможливого у Бога», які архангел Гавриїл сказав Марії, є глибоким Божим посланням Благовіщення сьогодні для нашої церкви, для нашого народу України і світу. Ми зараз усі боїмося. Сьогодні так бракує радості. Так бракує благовісника, який приніс би нам добру новину. Кожного дня ми розпочинаємо своє інформування про світ з цікавості, скільки людей захворіло, чи я здоровий, як здоров’я моїх ближніх, чи в когось із моїх домашніх немає температури? Ми починаємо свій день зі страхів. І ми бачимо, що людство не має сьогодні добрих новин, рідко хто сьогодні може нас порадувати.
Але сьогоднішнє свято благовістує нам момент, коли добрі новини нині, зараз дає нам наш Творець. Він джерело справжньої радості, а Його посланець є справжнім євангелістом, тим, хто від Творця, від джерела життя, несе добрі новини. І коли ми починаємо наш день, слухаючи Боже Слово, повірте, та радість стане нашим особистим духовним початком кожного нашого дня. Боже Слово і сьогодні скероване до нас. Я думаю, і сьогодні кожному з нас Гавриїл каже: «Не бійтеся! Не бійтеся нічого і нікого!» Не бійтеся не через те, що Дух Святий може зійти як дезинфікатор і все довкола перетворить на простір, вільний від хвороби, ні, а через те, що ваше життя справді лежить у Божих руках. І тому апостол Павло каже: «Для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання» (Флп. 1:21). Хто так живе, ніколи й нічого не буде боятися, а силою Божою з себе зможе перемогти всяке зло навколо себе й принести добрі новини навіть тоді, коли людина своєю власною силою не здатна створити тих добрих новин.
«Нічого немає неможливого в Бога!» — це також добра новина для людства, яке шукає розв’язання тих проблем, які воно деколи саме творить. Якщо ми сьогодні справді, як Пречиста Діва Марія, створимо простір для вияву Божої сили в нашому житті, дамо можливість Богові діяти, скажемо Йому: «Так, нехай станеться мені по Твоєму, доброму, благому слову, Боже», будьте певні, ми досвідчимо у своєму особистому, церковному, суспільному житті, що для Бога немає нічого неможливого. Тому ми сьогодні просимо в нашого Господа:
«Зішли Свого Духа, огорни кожного з нас, обнови лице землі, дай нам добрі новини, поможи нам побачити край цієї смертельної небезпеки. Скажи кожному з нас «Не бійся!», щоб ми подолали наші страхи, страхи самотності, страхи карантину, але завдяки певності, що Ти є, Боже, з нами. Зціли хворих, утіш терплячих, поможи тим, які шукають роботу, поможи тим, хто думає, як справді допомогти ближньому, тим, які думають, як жити завтра, поможи нам усім повірити, що для Тебе нічого немає неможливого і сказати «так» на те, що Ти сьогодні чиниш у нашому житті. Амінь».
Джерела
https://www.youtube.com/watch?v=ecWr7K0UjVo
https://www.youtube.com/watch?v=L1A_jaTVF7s
https://www.youtube.com/watch?v=jIm3FQUIW5w
