Перший закон Ньютона, так званий закон інерції, стверджує, що рухомий об’єкт прагне залишатися в русі, а об’єкт у стані спокою — залишатися в спокої. Цей закон стосується і людей. Коли одні природно прагнуть до звершень, інші залишаються апатичними, вимагаючи мотивації, аби подолати інертність. Лінь — стиль життя для деяких людей — є спокусою для всіх. Але Біблія непохитна — оскільки Бог підготував працю для людини, то лінь є гріхом. «Піди до мурашки, ледарю… й стань мудрішим за неї» (Пр. 6:6, тут і далі, якщо не зазначено інше, — сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Біблія багато говорить про лінощі. Книга Приповістей особливо сповнена мудрості щодо ліні та попередженнями ледачій людині. Приповісті говорять нам, що лінива людина ненавидить роботу: «Пожадання несуть згубу для лінивого, бо його руки не мають наміру хоч що-небудь робити» (21:25); вона любить спати: «Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку» (26:14); вона шукає виправдання: «Посланий у дорогу ледар каже: “На дорозі лев!”» (26:13); вважає себе мудрою, але насправді нерозумна: «Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку» (26:16).
Приповісті також повідомляють нам, який результат очікує ледачих — лінива людина стає слугою (або боржником): «Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане» (12:24, переклад Івана Огієнка); її майбутнє гнітюче: «Лінивий не оре із осені, а захоче в жнива — і нічого нема» (20:4, переклад Івана Огієнка); вона може опинитися в бідності: «Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься» (13:4, переклад Івана Огієнка).
У житті християнина не може бути місця для ліні. Новонавернених віруючих навчають: «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8-9). Але віруючий може стати порожнім, якщо помилково вважатиме, що Бог не очікує плодів від зміненого життя. «Тому що ми — Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували» (Еф. 2:10). Християни не спасаються ділами, але вони демонструють ними свою віру (Як. 2:18, 26). Бездіяльність порушує Божу мету — добрі діла. Господь, однак, дає силу християнам подолати схильність плоті до ліні, даруючи нам нове єство (2 Кор. 5:17).
Наше нове єство мотивує нас до старанності й продуктивності з любові до нашого Спасителя, який нас викупив. Наша стара схильність до лінощів — і всіх інших гріхів — була замінена бажанням вести праведне життя: «Хто крав, хай більше не краде, але краще нехай працює, роблячи своїми руками добро, аби мав що подати тому, хто має потребу» (Еф. 4:28). Ми також зобов’язані забезпечувати власною працею свої родини: «Якщо хто про своїх, а найбільше про домашніх, не дбає, той зрікся віри і є ще гірший від невірного» (1 Тим. 5:8); та інших у сім’ї Божій: «Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:34-35).
Як християни, ми знаємо, що наша праця буде винагороджена Господом, якщо будемо наполегливими в старанності: «Роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо. Тому, поки маємо час, робімо добро всім, а найперше тим, які рідні у вірі» (Гал. 6:9-10); «Що тільки робите, робіть від душі, наче для Господа, а не для людей. Знайте, що від Господа одержите нагороду — спадщину, адже служите Господу Христові!» (Кол. 3:23-24); «Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і працю любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим» (Євр. 6:10).
Християни мають трудитися з Божою силою, поширюючи Євангелію та приводячи людей до Христа. Апостол Павло є нашим прикладом: «Його ми проповідуємо, переконуючи кожну людину й навчаючи кожну людину з усією мудрістю, аби зробити кожну людину досконалою в Ісусі Христі. І для цього я відчайдушно працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені» (Кол. 1:28-29). Навіть на небесах служіння віруючих Богові триватиме, хоча вже не буде обтяжене прокляттям гріха (Об. 22:3). Вільні від хвороб, печалі та гріха — навіть ліні — святі вічно прославлятимуть Господа. «Тому, мої любі брати, будьте стійкі, непохитні, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна» (1 Кор. 15:58).
www.gotquestions.org/Ukrainian/Ukrainian-laziness.html