Праця в Божому Слові

«Злодій!!!» — гучно пролунало на всю авдиторію. Я попросив допомоги з комп’ютером в одного тямущого чоловіка. А коли той підійшов і побачив напис на моніторі, миттєво й неочікувано спалахнув гнівом.
Це не все, у чому я особисто міг би сповідатися перед вами. Пам’ятаю неприємну ситуацію із супермаркету, соромні моменти з дитинства в сім’ї, пам’ятаю різне… А яка ваша історія крадіжок?

Слово з Нового Завіту, яке навчає не красти, означає не лише «взяти чуже без дозволу». Потайки дізнаватися, добувати собі хитрістю, виманювати, лукавством привертати до себе, приховувати, прикривати, ховати, таємно обмовляти… — то все про крадіжки.
Плітки крадуть стосунки й репутацію. Лінь викрадає час (і не лише). Гнів краде настрій (і не лише). Сердечні ідоли спустошують душу і життя.
У нашому житті направду багато крадіжок. Восьма Божа заповідь — ще один свідок проти грішників. Але ж ми не такі? Ніколи не замовчували пошкодження чужого майна. Ніколи не обговорювали ближніх, викриваючи їх наготу. Ніколи не присвоювали чи не перебільшували своїх досягнень… Таким експонатам потрібно в музей.
Апостол Павло в Посланні до ефесян пише: «Отож, хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному» (4:28).
Ось що означає повноцінна переміна людини! Це не лише відсутність крадіжок. Це наявність праці, яка забезпечує і мене, і нужденного.
Людська самоправедність легко випаровується при зустрічі з температурним режимом Божої святості. Друзі, як можна волати зі сторінки часопису?! Хіба ставити знаки оклику?! Ми навіть не помічаємо, коли крадемо. Ми не зовсім розуміємо, що таке «працювати» 6 днів і 7‑й відпочивати. Тим більше, давати зі свого гаманця справжнім нужденним. Можливо, і тут Божа доброта? Можливо, я не витримаю власної гріховності, якщо Господь її відкриє надто швидко і масштабно?!
Останнім часом я багато роздумував над питанням, яке є актуальним для всіх, хто під сонцем. Мене цікавить, яку благодать являє Бог через те, що Сам створив, — через працю. Чи не дивно, що християнин шукає пояснення, чому він працює? Відчуваю й розумію, що в цій точці перетинається багато різних думок, досвіду, істини. Моя найперша мета — показати святість роботи, духовність роботи, важливість роботи.
Слово «капіАто» в Еф. 4:28 означає «важко працювати, втомлюватися». У пошуку таких же слів, ужитих в Новому Завіті, я звернув увагу на декілька текстів.
1) «Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли» (Ів. 4:38).
Про яку працю каже Ісус учням? Про які жнива? Перед цим Ісус свідчив самарянці, що Він Месія. А через декілька віршів євангеліст Іван говорить, що багато самарян увірували в Нього. Як не дивно це може читатися, проповідь Євангелії людям названо роботою.
2) «А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом твоїм укину невода» (Лк. 5:5).
Нічна риболовля — ось ще один різновид праці!
3) «…День і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу євангелію» (1 Сол. 2:8‑9; Дії 20:33–35). Покликаний­ місіонер Павло і його співробітники благовістили й працювали своїми руками, щоб служити своїм потребам і потребам інших людей.
А що ми бачимо в Старому Завіті?
Друзі, на перших сторінках Біблії читаємо, що наш Творець вирішив виявити Себе в садівництві. Він освятив будь-яку нашу працю Своєю працею. Уся історія — це семиденний цикл праці й відпочинку, закладений навіть у Декалог. Четверта заповідь виражає ставлення до Бога: шість днів працюй, сьомий — відпочивай. Уже після цього у восьмій заповіді сказано: «Не кради» (!).
Біблійні герої мали різноманітні професії й завдання, суміжні з різними професіями. Ной був корабельним інженером. Мойсей і Давид були пастухами. Йосип був рабом, а потім прем’єр-міністром. Павло не заробляв ораторським мистецтвом, хоча й міг, а виготовляв намети. Христос упокорив Себе з юнацтва працювати Своїми руками, хоча, здається, Бог у тілі міг наказувати з’являтися готовим виробам.
На підставі різних текстів і спостережень можна сформулювати таке визначення: праця — це створена Богом благодатна активність, спрямована на підтримку, забезпечення, турботу, догляд землі і Божих образів, щоб відтворювати те, що Бог доручив:
— бути образом Божим (Бут. 1:26), зокрема і працелюбним;
— управляти Божим творінням;
— мати стосунки (Адам і Єва, ство­рення сім’ї, а згодом суспільства);
— народжувати образи Божі;
— порати сад і оволодівати всією землею.
І знаєте, після гріхопадіння Божий план не змінився, праця не відмінилася. Бог хоче, щоб люди народжували дітей, поширювалися по землі, впорядковували землю. Щоправда з’явилися пороки, які порушують Божий задум щодо праці, від чого ми й страждаємо. З’явився трудоголізм. З’явився лінізм ­(­­ від слова «лінь»). З’явилися різні перепони, хвороби, конфлікти, конкуренція, кризи, війни й незліченно багато іншого. Усе це ускладнює робочий процес. Хоча в деяких випадках лише так здається. Чому? Тому що робота асоціюється переважно із зароблянням грошей. Звісно, це непогано, навіть добре, але біблійне поняття праці не завжди пов’язане з фінансовою винагородою.
Однак воно завжди пов’язане з Богом: «І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Кол. 3:17).
Цей текст мав би зняти конфлікт між тими, хто трудиться переважно на духовній ниві, і тими, хто працює на, так би мовити, матеріальній ниві. Проте непорозуміння виникають, і відбувається це через:
1) Певний дуалізм у питанні роботи. Поділ життя на духовне (вічне, святе) і світське (приземлене, матеріалістичне).
2) Поверховий погляд. Людині дається зовнішня оцінка і не береться до уваги стан її серця.
3) Збиті пріоритети. Коли в людини (байдуже, хто вона — священнослужитель, робітник, учитель чи бізнесмен) життя йде шкереберть: шкутильгає виховання дітей, стосунки в подружжі, фінансове забезпечення, взаємини з навколишніми, — постає питання: «Хто в серці стоїть на першому місці, Хто є Спасителем душі, Хто є надією, змістом, бажанням?».
4) Заздрість і маніпуляції. Спокуси, пов’язані з матеріальними можливостями чи привілеями, з бажанням щось отримати чи кимось керувати.
5) Самообман. Ми потужні адвокати самі для себе. Ми знаходимо пакет аргументів, чому наші дії, наш спосіб життя, наші рішення, наші придбання, наші витрати логічні, навіть святі, виправдані!
То чи є якась особливість у духовної праці? Мартін Лютер писав: «Якби я міг і повинен був залишити проповідницьке служіння, — я не хотів би виконувати жодну іншу службу, як тільки бути вчителем або вихователем хлопчиків, тому що ця професія після проповіді найнеобхідніша, найважливіша і найкраща…»
Зосередженість на душах людей, безкорисливий, постійний інтерес до цих душ, турбота про них та навіть стабільна молитва, — це дуже непросто. Робота з душами дуже складна. Але вона може й має відбуватися не лише в межах церкви. Разом із духовною реформацією Лютер здійснив і соціальну. Beruf — німецьке слово, яке він застосував у перекладі Біблії на німецьку, означає «покликання/ремесло/заняття»: «Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!» (1 Кор. 7:24). Інакше кажучи, Реформація повертала людей до поняття «священство святих», коли кожен християнин є священником на своєму місці і займається тим, до чого покликаний Богом у конкретний період часу.
І насамкінець, Еф. 4:28 навчає ділитися, ділитися без очікування, ділитися просто так.
Природним чином, а не вимаганням, християнин, який перестав красти й почав працювати, подає нужденному.
Хто такий нужденний, виходячи з цього тексту? Чи є безхатченко нужденним? Чи кожна вдова нужденна? Чи кожен сирота нужденний?
Як мінімум, нужденний, на підставі цього тексту, — це той, хто не краде і не працює з якихось причин.
По-друге, нужда і бажання не завжди одне і те ж.
Згадайте Книгу Рут. Вооз не давав Рут готової продукції, він дав їй можливість працювати й заробляти на прожиття.
Якщо потребують вдови, Новий Завіт закликає допомагати насамперед рідних.
Якщо потребує моя сім’я, потрібно засукати рукава й працювати. Не потрібно бути гіршим від невірного.
Якщо ми хочемо подарувати щось другу чи ближньому, ми вправі це зробити. Якщо ми хочемо попіклуватися про когось якимось чином, ми вільні це зробити.
Цей текст показує довершеність перемін крадія. Егоїзм змінюється на щедрість і турботу.
Чи бачимо ми нужденних навколо? Чи розуміємо ми, хто нужденний? Чи виділяємо ми таким безкорисно? Чи ділимося ми з тими, з кого нічого не візьмеш?
Наше суспільство об’єднує дуже різних людей. Ми крали чи крадемо в різній мірі. У цьому потрібно розкаятися. Ми працюємо так само, з різною наполегливістю та якістю. Ми можемо лінуватися або бути трудоголіками. Це також потребує розкаяння. І ми можемо бути жадібними по‑різному. Щедрість потрібно практикувати, а не обговорювати.
Ми усвідомлюємо, праця, врешті-решт, — не самоціль. Праця приводить утомлених до Христа і робить стосунки з Ним тіснішими й радіснішими. Ісус Христос закликає: «Прийдіть до Мене усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. бо ж ярмо моє любе і тягар мій легкий» (Мт. 11:28).­

Артем Приступа