Ту Пасху десятеро зустрічали в умовах самоізоляції. Двері будинку були замкнені, ніхто не міг ні увійти, ні вийти. Серця ж переповнювало сум’яття. Усе змінилося так швидко й так радикально! Їх мучили запитання:
— Як довго це триватиме?
— Коли, нарешті, можна буде вийти?
— Наскільки реальна загроза?
— Чи зможуть вони зберегти свою роботу?
— Чи в безпеці їхні близькі?
— Чи можна було якось уникнути того, що сталося?
— Наскільки зміниться життя, коли все це закінчиться?
Звучить знайомо, чи не так? Так у них ще й стільникових телефонів та інтернету не було! Нам простіше. Ми постійно на зв’язку. А раптом — то гугл допоможе! Гугл знає все. Ну, майже все. Причому не лише для вас, але й про вас. Він постійно стежить за вами — чим ви цікавитеся, де буваєте, що читаєте… І не лише Гугл. Siri стежить за вами. Аліса стежить за вами. Навіть Amazon — і той стежить!
За тим, хто що читає, Amazon стежить особливо. І не лише, що читає, але й які позначки робить у прочитаному. Так ось, на початку 2020 року, коли пів світу раптом виявилося на самоізоляції, у рейтингу найбільш позначуваних місць в електронних книгах перше місце з величезним відривом посіла фраза: «Іноді з людьми відбувається таке, до чого вони зовсім не готові» («Голодні ігри: І спалахне полум’я». Частина 1, розділ 3).
Цілком слушно, чи не так? Адже унікальність нинішньої ситуації не в тому, що ми не знаємо, що ж буде далі, а в тому, що тепер ми знаємо, що не знаємо цього. А раніше плекали ілюзію, що знаємо, і з упевненістю будували наївні плани на майбутнє. До того ж не лише на найближче.
Саме такий стан і переживали ті десятеро. «Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, — бо боялись юдеїв, — з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: „Мир вам!“ І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: „Мир вам!“» (Ів. 20:18–20).
Причиною їхньої самоізоляції був страх. Учні замкнулися від усього світу зі страху перед юдеями, страху перед гоніннями, перед смертю, перед проблемами, перед невизначеністю. Вони були стурбовані, у їхніх серцях не було миру. Тому першою ж фразою, з якої воскреслий Христос звернувся до затворників, стали слова «Мир вам!». Саме це, — мир, — Він обіцяв їм, кажучи: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю… Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). І ось, Він виконує обіцяне — дає їм мир.
Чи стверджує при цьому Спаситель, що в Його послідовників більше не буде проблем, конфліктів, хвороб, фінансової нестабільності, економічних негараздів? Чи обіцяє їм невразливість щодо вірусів, недобрих людей, стихійних лих та інших напастей? Нічого подібного! Доки Вавилон занепалого світу не згорів остаточно, доки Господь продовжує на землі час для покаяння, ми неминуче стикаємося з проявами й наслідками гріха, що увійшов у світ. У Христі ми отримуємо не звільнення від проблем, а мир посеред проблем. Він каже: «Мир Свій вам даю» і — простягає нам Свої пробиті руки. Бо іншого підґрунтя для справжнього миру в цьому світі не знайти.
Скажіть, що найбільше загрожує нашому внутрішньому миру, через що ми втрачаємо спокій? Багато хто погодиться, що умовно наші страхи можна розділити на три категорії:
— жаль про минуле;
— проблеми сьогодення;
— невпевненість у майбутньому.
Наприклад, часто доводиться чути, що будь-які проблеми, з якими ми стикаємося сьогодні, — покарання за минулі гріхи. Безумовно, наші дії мають певні наслідки. Нерідко хвороби, невлаштованість, самотність, зруйновані стосунки — результат нерозсудливих учинків, скоєних у минулому. Але саме результат, а не покарання! Бо «хто в Христі, той створіння нове, — стародавнє минуло, ото сталось нове» (2 Кор. 5:17). Христос звільнив нас від тягаря минулої провини.
Або, — який найбільший страх люди відчувають, думаючи про майбутнє? І соціологи, і психологи одностайно стверджують: це — страх смерті, наближення неминучого кінця всьому, що нам дороге. Статистика невблаганна. Рівень смертності серед людей становить 100 %. Живим із цього світу ще ніхто не йшов. Але Христос цілковито змінив цей розклáд! Тепер кожен, хто слідує за Ним, набуває вічність. Ісус каже: «Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:17–18). «Я там уже побував, і ось — Я тут. І ключі — ось вони! Усе, там уже не замкнено! Пекло більше не має влади! Смерть втратила свою силу!»
Разом із жалем про минуле й жахом перед майбутнім, Господь звільняє нас від страху перед проблемами сьогодення: «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, — але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів. 16:33). З’явившись після воскресіння Своїм учням, Він «дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого»» (Ів. 20:22). Не вдаючись у суперечки стосовно значення цього вірша, згадаємо, що Слово Боже — це міст між часом і вічністю. Як говорив Карл Барт, проповідник має тримати вічне Слово Боже в одній руці й свіжу ранкову газету — в інший.
З одного боку, подих, яким скористався Ісус, щоб передати учням Святого Духа, нагадує те, як був оживотворений перший чоловік: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув в ніздрі її, — і стала людина живою душею» (Бут. 2:7). Христос повертає справжнє життя взятому із пороху земного, відновлює втрачене під час гріхопадіння. З іншого боку, в умовах пандемії ми нічого так не боїмося, як дихання навколишніх. Недарма під час карантину в людних місцях, у транспорті й у закритих приміщеннях по всьому світу треба носити захисні маски. Вийшовши ж на відкритий простір, ми з полегшенням їх зриваємо, щоб на повні груди вдихнути свіже повітря.
Наше дихання було створено для вічного життя, але в занепалому світі воно може призводити до поширення вірусів і бактерій. І як ми прагнемо уникати дихання носіїв інфекції, так само належить ховатися від дихання духів пекла — усіляких спокус і гріхів. Водночас треба відкривати себе для божественного Духа, Духа Христового. Адже мир — це не відсутність проблем у нашому житті. Мир — це присутність у ньому Христа.
Статистика Amazon щодо фрази, яку найчастіше позначають при читанні, неточна. У їхньому рейтингу відсутня одна книга — найпопулярніша книга у світі, Біблія. Бо якби додали її, весь топчарт виявився б заповнений виключно цитатами звідти.
Але що цікаво, коли респондентів запитують, який текст із Писання їм подобається найбільше, ті найчастіше називають Івана 3:16 або Псалом 22. Але за фактом читачі електронних Біблій найчастіше позначають вірш — Филип’ян 4:6–7: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі».
Слово, перекладене тут як «не турбуйтесь», аж ніяк не має на увазі холодної байдужості. Воно означає «не хвилюйтеся», «не переживайте». Натомість дякуйте Богові за все, з чим доводиться стикатися, і з подякою відкривайте свої бажання Йому. Адже, як би не було важко, перемога вже здобута. Христос воскрес! Мир вам!
Сергій Головін, доктор філософії,
доктор прикладного богослов’я,
президент Християнського науково-апологетичного центру, президент міжнародного просвітницького товариства «Людина і християнський світогляд»
