«Нести Слово Боже — ось наша мета, щоб кожний учитель був учнем Христа!»

Основи сім’ї

Сьогодні як ніколи важливо осмислити глибину проблематики української сім’ї. Одне з відомих гасел проголошує: «Щаслива родина — міцна Україна!». Це мета, але не факт! Факт, на жаль, дещо інший. Якби мені поставили завдання охарактеризувати сучасну українську сім’ю, я б сказав: «Українська сім’я — це неповна сім’я, це нещаслива сім’я, і більшість дітей росте без рідного тата». Це підтверджує Держкомстат України, який фіксує, що середній показник розлучень в Україні становить 65 % (32 % на Заході і до 80 % на Сході та Півдні). Ця цифра не є об’єктивна й кінцева, хоча все пораховано до одиниць. За фактом вона гірша, тому що станом на сьогоднішній день у нас декілька мільйонів українців роками перебувають за кордоном на заробітках, їхні сім’ї переважно зруйновані, але це не зафіксовано в актах цивільного стану.

Для тих людей, які розлучилися, питання про сімейне щастя, зрозуміло, не стоїть, але й серед тих пар, які залишаються в шлюбі, багато не є щасливими в подружньому житті.
Є ще одна загальновідома фраза: «Діти — наше майбутнє». Не знаю, як ви, але я з нею категорично не погоджуюся, тому що не вони — наше майбутнє, а ми — майбутнє наших дітей. Поглянувши на те, як, у яких обставинах формуються й виховуються наші діти, можна спрогнозувати їхнє майбутнє.
1991 рік. Початок незалежності України. Комітет державної статистики повідомляє, що в країні нараховується 14 млн. дітей (це діти до 18 років).
2018 рік. В Україні 7 млн. дітей! Такої катастрофічної динаміки немає ніде в Європі. І це ще не межа, тому що зараз народжують ті, хто народився в 90-х роках, коли народжуваність складала півмільйона дітей щороку, останніми роками вона становить трохи більше 300 тисяч.
Лише 10 % із цих семи мільйонів формуються й виховуються в сім’ях під впливом відповідальних батьків. Що ж з іншими? 25 % живуть і формуються в проблемних сім’ях. Це ті сім’ї, де між мамою і татом немає любові, підтримки, довіри, поваги, де дуже часто присутні деструктивні явища, такі як алкоголізм, насилля тощо. Тобто у чверті сімей тато і мама зуміли створити абсолютно деструктивну атмосферу для життя своїх дітей, що не може не мати негативних наслідків. Та ще страшніше те, що понад 4 млн. дітей (65 %) живуть і формуються як особистості в сім’ях без рідного батька, а частина взагалі без присутності мужчини. Вони бачать, що чоловіки ходять вулицями, бачать їх по телебаченню, але їх немає ні в їхньому домі, ні в дитсадку, ні в школі. Ми до кінця не усвідомлюємо, яке це загрозливе становище!
Перш ніж перейти до детального розгляду нашої роботи і пропозицій, хочу зупинитися на постаті українського батька. Останніми роками ми відвідали з відповідними лекціями й уроками 43 українські школи (понад 3000 учнів). І часто ставили молодим людям одне й те ж запитання: «До кого ви звертаєтеся за підтримкою чи порадою, коли потрапляєте у важкі життєві обставини?» Отримавши близько 1500 відповідей, припинили опитування, тому що картина вже була цілком зрозумілою. 10 % дітей відповіли: «Я раджуся з батьками». 1 % написав, що радиться зі своїм батьком. 35 % радяться з мамою. 28 % написали: «Я раджуся зі своїми друзями» і 27% написали: «А я ні з ким не раджуся, я сам вирішую свої питання». Про що це говорить?
Український тато брав участь у зачатті й народженні своєї дитини в ста відсотках. Минуло 15 років, і лише 10 % українських татів мають авторитет в очах своїх дітей. Інші 90 % — це банкроти в сенсі батьківства, і байдуже, яким капіталом вони володіють, на яких машинах їздять. І це трагедія! Тому що безбатьківщина призводить до жахливих наслідків:
— раннє статеве співжиття й підліткові вагітності: що це за дівчатка? У більшості з них немає татів, а дівчинка потребує чоловічого впливу й чоловічої присутності, тому й віддається першому, хто зверне на неї увагу;
— на обліку в поліції і в колоніях для неповнолітніх правопорушників чимало хлопчиків, які росли без батьків, бо вони ж потребують моделі чоловічої поведінки, а за її відсутності беруть її з вулиці, вони гірше соціалізуються, слабше навчаються, більше депресивні або агресивні;
— у 8 % молоді виникають суїцидальні думки й наміри; молоде покоління не може похвалитися здоров’ям; інфаркти, інсульти, цукровий діабет, онкозахворювання у дітей, підлітків, причина — стреси, через безвідповідальне ставлення дорослих, через їхню незрілість, у сімейних стосунках насамперед.
Сподіваюся, досить прикладів, щоб підтвердити актуальність теми, яку ми сьогодні окреслюємо. Наступне питання: що робити? На сьогоднішній день в Україні розроблено Національну сімейну стратегію. Цей документ випрацюваний роками десятками людей, які глибоко займаються цією тематикою. У цьому документі вказано п’ять сфер життєдіяльності суспільства, які можуть і повинні впливати на стратегічну зміну ситуації в царині сім’ї: на рівні місцевого самоврядування, на рівні освіти, на рівні релігійного середовища, громадського сектору та медіа.
Враховуючи читацьку аудиторію, зупинюся лише на сфері освіти. І знову запитання: чому все так погано? Чи хочуть люди, щоб так було? Ніхто цього не хоче! Внутрішньою потребою людини є потреба мати міцні й надійні взаємини. Спілкуючись із молодими людьми чи то в школах, чи у вишах, я не зустрічав жодного, хто не хотів би мати щасливої сім’ї. Але всі хочуть, а лише 10 % мають. Чому? Я вже третій десяток років займаюся цією проблематикою й можу сказати, що головною проблемою є неготовність людей до подружнього життя та відповідального й ефективного батьківства. Не навчили і не показали приклад! Коли запитуєш молодь, яка кілька років тому закінчила школу, чи вважають вони доцільним і корисним особисто для себе, якби в школі їм викладали предмет чи предмети, які містили б інформацію про побудову стосунків, створення сім’ї, народження та виховання дітей, дістаєш стовідсоткову позитивну відповідь (це я нещодавно перевірив на відкритих лекціях перед студентами трьох університетів). У нас вакуум, дефіцит на подібну інформацію. Але ж усі все знають! Звідки, якщо їм приклад не показали і не навчили? Із засобів масової інформації та навколишнього середовища. Дітям нав’язують стереотипне мислення, і це стереотипне мислення призведе до того, що вони поповнять попередню статистику.
Отож, відповідні освітні програми розроблено, навіть кілька, різними авторами (І. Сіданіч, О. Олійник, А. Буковинський). Тепер питання в іншому: маючи ту чи іншу програму з основ сім’ї, хто буде здатний вийти до цільової аудиторії, щоб доносити цю інформацію? Чи знайдеться в Україні достатня кількість педагогів, щоб «закрити» це питання в школах? До такого викладання потрібно бути готовим, тут є дуже багато критеріїв. Але це питання безальтернативне, це питання нашої відповідальності за життя наших дітей і внуків. Тому запрошуємо фахівців на модульне навчання (на базі післядипломної освіти), де буде розкрито основні аспекти програми, пояснено, як користуватися методичними матеріалами. Там усього 70 тем, і немає чогось принципово нового. Неможливо придумати щось нове, тому що інститут сім’ї закладено Богом багато віків тому, усе, що сім’ю будує, — відомо, і що руйнує — теж відомо. Ми ж показуємо красу й гармонію Божого порядку, Божого задуму ідеальної сім’ї. І люди так потребують цього!

Тож, шановний читачу, якщо ви — педагог і усвідомлюєте свою відповідальність за цілеспрямовану підготовку молодого покоління до сімейного життя, формування життєвої, соціальної, громадянської компетентностей із питань шлюбу, сім’ї та свідомого батьківства, долучайтеся до навчання й викладання курсу «Основи сім’ї».
Не знехтуйте цією доленосною можливістю вплинути на нове покоління українців та закласти необхідні підвалини для побудови міцних родин!

Адріан Буковинський, голова оргкомітету Всеукраїнського Форуму сім’ї

Основи сім’ї” кількість коментарів: 3

  1. Доброго дня, де можна зареєструватися на курс?

  2. Автор надав нам таку інформацію:
    Заповнити Анкету претендента можливо за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf7_UAusT7L62wDz4_ZiIKAxIQUgqpnz9l2htkWfD0kCsSHlQ/viewform?usp=sf_link
    Навчання відібраних педагогів буде проводитися протягом двох днів у березні-квітні 2019 р. (точна дата та місце проведення узгоджується).

Залишити коментар

Зайти з допомогою:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

До початку