У кожного з нас є своя історія кохання. Зазвичай вона не схожа на жодну іншу. Вона унікальна й незабутня. Згадка про неї або надихає, або змушує переживати й шкодувати, що все відбулося так, а не інакше.
Біблія — це історія про любов Бога до людини. У ній Творець відкриває Свій задум стосовно людини, описує момент викуплення людини від вічних мук, а також піднімає завісу вічності, яка очікує на людей. Ось дві дуже цінні фрази про любов Бога до людини:
«Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16);
«Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» (1 Ів. 4:16).
Бог Усесвіту у Своєму Слові говорить про принципи любові, або, як їх ще можна назвати, «вітрила кохання». Принципи, дотримуючись яких, ми ніколи не втратимо свого кохання, а навпаки, рік за роком любитимемо все більше і більше. І тоді зможемо сказати разом із Ліною Костенко: «Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня».
І. Пізнання Бога
Бог є джерелом любові — пізнання Його відкриває для нас розуміння сутності любові (1 Ів. 4:8): «Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» Ми можемо запротестувати проти цього визначення й доводити всім, що я любив і без цього. Насправді, і Біблія про це говорить, є справжня (жертовна) любов, яка ніколи не перестає (1 Кор. 13:8), а є любов у вигляді пожадливостей (1 Ів. 2:15–16): «Не любіть світу, ані того, що у світі. Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської, бо все, що у світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу».
Якщо наше кохання зазнало краху, то потрібно поставити собі два запитання: чи не була це пожадливість — наслідок того, що побачили мої очі чи почули вуха? Чи я не знав Божих принципів любові, і тому її втратив? А можливо, моя любов на цей час майже завмерла, тоді треба зробити все, що Бог радить, аби повернути палке кохання. Бог ніколи не кидає слів на вітер. Те, що виголосив Бог, допомагає десятьом із десяти.
Ми можемо навчитися любити, вивчаючи Слово Боже. Можливо, ви не думали про Слово Боже в такому аспекті, але вся Біблія — це історія про любов, у якої є чого повчитися. Це історія незмінної Божої любові до невірного людства. Протягом усієї Біблії ми бачимо, як Бог доглядає, годує, піклується про людей, яких Він любить, завжди намагається наблизити до Себе. У Книзі пророка Єремії в одному з віршів сказано: «Здалеку з’явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе. Тому милість тобі виявляю» (Єр. 31:3). Досліджуючи любов Бога до людей, ми можемо вчитися любити нашу шлюбну половину так, як нас любить Бог: жертовно, безкорисливо, пристрасно. Що більше ми переймемо від Бога Його принципів любові до людей, то досконалішою може стати наша любов до нашого партнера.
Зростання в любові одне до одного можна змалювати рівностороннім трикутником, на вершині якого Бог. Що ближче чоловік і дружина до Бога, то ближче вони одне до одного. Щоразу, коли дружина бачить мене за читанням Біблії та в молитві, вона радіє. Від того, скільки часу я проводжу наодинці з Богом, залежить моя любов до неї. Що краще я знаю Бога й те, як Він мене любить, то краще я буду любити свою кохану. Якщо в чоловіка й дружини є постійні й тісні стосунки з Богом, то й між ними будуть міцні стосунки, основані на любові.
В історії християнства ми бачимо приклади людей, які любили Бога. Такі люди завжди люблять інших людей. Молоді люди думають, що для любові потрібно захопитися людиною, і тоді вони будуть щасливі. А насправді потрібно полюбити по-справжньому Бога й тільки тоді ми зможемо захоплено кохати партнера.
ІІ. Пізнання партнера
Другим вітрилом кохання — є пізнання партнера. Кожна людина унікально створена Богом і їй потрібно дарувати любов, яка найкраще підхожа для неї. Любов чоловіків і дружин дуже відрізняється, про що пише апостол Павло (1 Кор. 7:3): «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина». Чоловіки люблять очима, а жінки люблять вухами.
Крім відмінностей любові, яка є між чоловіками й дружинами, ще існує відмінність любові кожної людини зокрема. Дуже гарно ці відмінності описує Гері Чепмкен у книзі «П’ять мов любові». Існує п’ять мов любові: слова схвалення; час; подарунки; допомога; дотики. Кожна людина має потребу в усіх п’ятьох видах любові, але одна людина має в чомусь більшу потребу, а в чомусь меншу. Тому нам потрібно вивчати нашого партнера (батьків чи дітей), їхню мову любові, щоб дарувати їм те, що для них підхоже.
А ще ми відрізняємось один від одного складом розуму, романтичністю, темпераментом, характером, стресами, які пережили в дитинстві, і все це потрібно вивчати, щоб подарувати партнерові найкращу любов для нього.
Так, ми з дружиною до одруження відпочивали по-різному. Я любив активний відпочинок, шумну компанію та багато спорту, а моя дружина любила спокій, усамітнення, тиху природу з водоймою. Мій вияв любові до неї полягає в тому, що ми вдвох виїжджаємо на природу, де немає людей і є водойма.
Також дуже важливо вивчити, що подобається і що не подобається партнерові (слова, їжа, одежа, поведінка тощо). І надалі намагатися пропонувати те, що подобається, і поступово видаляти з життя те, що партнерові не до вподоби. Ще кілька прикладів із власного життя. На початку нашого шлюбу дружина попросила мене не робити їй зауваження, і я послухався, і ось уже 21 рік не роблю їй зауважень. Коли щось дуже потрібно поправити, то дуже її прошу. Моя ж дружина знає, що я дуже люблю вареники, тому вона старається їх готувати, щоб показати свою любов до мене. А мене це дуже сильно радує і розігріває більше любові до неї.
ІІІ. Набування знань
Цей принцип виправляє помилкове поняття про любов, що переважає особливо серед підлітків, які думають, що любов — це найлегша для пояснення і найпростіша річ. Любити легко, для цього не потрібно ні міркувань, ні старань. Відповідно, немає потреби вчитися любити й навіть думати про це. Потрібно діяти так, як підказують обставини. Насправді ж любов дорого дістається. Вона багато жадає від люблячого навіть тоді, коли її прояв дає досконалу радість. Якщо ви діятимете відповідно до обставин, то майже завжди будете помилятися.
Любов — це мистецтво, котрого потрібно навчитися, і дисципліна, котрої потрібно дотримуватися. Можна порівняти мистецтво любові з музикою, чи з яким-небудь іншим видом мистецтва, у досягненні майстерності якого потрібно дотримуватися наполегливості й дисципліни. Свого часу я не один рік вивчав сільське господарство, а потім застосовував вивчене на практиці. Найважливіше було те, що бажання стати справжнім працівником сільського господарства було настільки сильним, що я готовий був пожертвувати всім. Декілька років опісля, я в такий самий спосіб вирішив навчитися мистецтва любити свою дружину. І почав вивчати все, що стосується любові до дружини. Я вивчив, приміром, що любов буває як мінімум п’яти видів: романтичні стосунки, дружба, жертовна любов, виконання обов’язків, інтимні стосунки. Кожна із тих сфер любові дуже глибока й потребувала багато часу, щоб її вивчити. Сьогодні я вивчаю жертовну любов (1 Кор. 13:4–8): «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!»
У Біблії є інформація, необхідна для кожного. Найбільша кількість уроків мистецтва, як любити чоловіка (дружину), міститься в Книзі Пісня над піснями. Але по всій Біблії є тексти, що дають прямі настанови з мистецтва любові в шлюбному й дошлюбному періоді. Ми можемо навчатися цього, відвідуючи різні біблійні семінари з цієї теми. Людина, яка перестає навчатися, починає деградувати, тому для різних категорій людей є різні курси підвищення кваліфікації. Особливо постійне навчання потрібне тим, хто одружений.
Ось що пише пророк Осія: «...А народ без знання загибає!» (Ос. 4:14). Коли ми читаємо Біблію, тоді ми стаємо досконалими й до всякого доброго діла (любові) готовими, як написано: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16).
ІV. Вибір на користь партнера
Важливо розглянути це вітрило кохання через призму атак світської пропаганди, яка наполягає на тому, що любов — це почуття, непіддатливе контролю. Любов, як бездомний горобець, прилітає й сідає там, де його не просять, і відлітає тоді, коли йому здумається. Більшість сюжетів кінокартин, телевізійних драм засновано на передумові, що любов є випадковим почуттям: юнак зустрічає дівчину, дівчина розлучається з юнаком, чоловік розлучається з дружиною, бо полюбив іншу.
Істина полягає в тому, що любов — це діяльна сила, контрольована волею людини. Ви не «просто раб любові», як співається в одній пісеньці. Якщо ви християнин, у серце якого вилилася Божа любов, то ви можете дійти до рішення любити своїм розумом, ви можете відновити любов у своєму шлюбі, можете протистояти недобрим почуттям, щоб вони не поневолювали вас.
Вибір на користь шлюбного партнера потрібно робити все життя, а не лише перед одруженням. Диявол буде пропонувати чоловікам дивитися на інших більш привабливих жінок. Який вибір ми зробимо? Нам необхідно щодня робити вибір на користь своєї шлюбної половини. Якщо я бачитиму тільки хороше у своїй дружині, то вона для мене буде принцесою чи королевою. Але коли почну порівнювати власну дружину з іншими, «кращими», я буду бачити тільки негативне, хорошого в ній я вже не помічатиму, тому зі мною житиме Баба Яга. Усе залежить від мене, який вибір я роблю щодня. «Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!» (Пісн. 7:7).
Одного разу після конференції до мене підійшов хлопчина років чотирнадцяти. Він розказав, що закохався в дівчину, якій вісімнадцять років, що дуже тяжко страждає, бо хоче бути з нею. Я порадив йому перестати про неї думати, не бувати в тих місцях, де буває вона, зайнятися корисними справами та самовдосконаленням. Через два тижні він зателефонував мені, висловлюючи свою вдячність — він повністю звільнився від свого нав’язливого «кохання», навіть думати про нього перестав. Ми любимо тих, на чию користь ми зробили свій вибір. І що вагоміший наш вибір, то більші почуття нас захопили. «Хто жінку чеснотну знайде? — а ціна її більша від перел: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя» (Пр. 31:10–12). А якщо ми вибираємо інших, то Біблія говорить про наслідки: «А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Мт. 5:28).
Завжди вибір потрібно робити на користь партнера — крім гріха. Якщо партнер робить гріх, не можна ставати на його бік, а в усіх інших випадках партнера потрібно ставити вище за батьків, дітей, директора чи інших людей.
V. Докладання зусиль
Сьогодні люди намагаються навчитися бути привабливими. У цьому їм «допомагають» нескінченні реклами, які переконують, що якщо ви оберете правильну зубну пасту, парфуми, крем для гоління, шампунь чи дезодорант, то будете красивими й здоровими. Навіть пропонується список товарів, які допоможуть привабити потенційних коханців, що просто ломитимуться до вас у двері, зупинятимуться на вулиці, захоплюючись вами. Наше суспільство, кероване засобами масової інформації, вимірює привабливість наступними критеріями: популярністю в товаристві, сексуальною привабливістю, вживанням «правильних» продуктів та володінням статусними речами.
Слово Боже відкриває справжній секрет, як бути привабливим і бажаним у шлюбі. Він полягає в тому, щоб самому вміти любити, замість того щоб докладати всіх старань, аби бути коханим. Один чоловік шукав собі ідеальну дружину. На запитання, як знайти ідеальну дружину, дістав відповідь: «Коли ти станеш ідеальним чоловіком, лише тоді знайдеш ідеальну дружину». Для того щоб стати ідеальним партнером для когось, необхідно докладати силу-силенну зусиль і змінюватись в образ Ісуса Христа: «Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Мт. 11:12).
Любов — це дати людині те, в чому вона має найбільшу потребу, тоді, коли вона най-менше того заслуговує.
І це досягається через великі зусилля, докладені для того, щоб служити своєму партнерові. Царство Боже зусиллями береться, а диявол нав’язує думку, що почуттями. Якщо ми перестаємо тиснути на педаль газу в автомобілі, він відразу зупиняється. Любов процвітає пропорційно докладеним зусиллям у служінні своєму партнеру. Під лежачий камінь вода не тече.
Один чоловік дав мені цікаву й цінну пораду щодо любові: зроби кожного дня Різдво у своєму домі. Якщо б ми знали, що цей день останній, то ми б точно зробили його Різдвом. Докладаймо зусиль, щоб приємно дивувати нашого партнера, даруючи йому любов. Напишіть лист освідчення в коханні, запросіть на побачення, організуйте романтичний вечір… Одне слово: робіть усе для того, щоби любити.
Любомир Турчак, сімейний психолог-консультант, пастор євангельської церкви «Дім Божий» м. Рівне