Любов Ковальчук, методист ТКМЦ НОІМ, учитель української мови та літератури Тернопільської СШ І–ІІІ ст. №29 із поглибленим вивченням іноземних мов
Мета: розвивати цілісне мислення школярів, стимулювати творчий процес пізнання, учити висловлювати власне естетичне ставлення до творів мистецтва; розвивати художнє бачення, мислення, встановити емоційний зв’язок між образотворчою діяльністю та світом мистецтва, формувати духовний світ восьмикласників.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний етап: привітання, організація уваги та внутрішньої готовності учнів до уроку, мотивація до вивчення нового матеріалу.
Учитель. Дорогі діти! Розпочинаємо урок, який відкриє перед вами нову сторінку не лише у вивченні зарубіжної літератури, розвитку мовлення, але й збагатить вас новими надбаннями — орієнтирами в сучасному житті. Я дарую вам любов свого серця й тепло душі, які сприятимуть народженню плідних думок, стимулюватимуть до творчості, допомагатимуть у вирішенні завдань уроку, формуватимуть храм душі. На уроці ви побуваєте в ролі мандрівників і архітекторів, живописців і музикознавців, філософів і шанувальників мудрості священних книг. Бажаю вам мудрості та оптимізму!
ІІ. Символьний етап: набуття нових знань, формування мислеобразу.
Учитель читає уривки з поезії Ю. Вавринюка «Болить душа».
«Болить душа», — так часто кажуть люди,
Болить душа… і ліків тут нема…
Мабуть, хворіє від застуди,
Коли життя — засніжена зима,
Коли мороз байдужості, зневіри
Застудить ніжні пагони добра,
Коли сплелося все у будні сірі
Й на серце тисне гріх, немов гора.
Болить вона… Не може не боліти —
Забутий Лікар серця і душі…
І все життя — служіння тільки злому.
Тож не дивуйтесь, що болить вона.
Як же захиститися від невидимого ворога, який так боляче ранить наші серця? Захист є. Від ворогів люди здавна будували укріплені замки, фортеці. Це велика колективна праця. А захистити душу може храм, збудований тільки людиною, у якій ця душа живе. Звичайно, це непросто. Але Бог подарував людям Своє Слово — священну книгу Біблію, яка допоможе вам і стане міцним фундаментом для вашого храму душі. Отож, запишіть тему нашого уроку: «Сюжети та образи священних книг у творах світового мистецтва».
Образи — символи нашого уроку — життєвий шлях і храм душі людської.
Сюжети й образи священної Книги розглядатимемо на прикладі таких мистецтв: літератури, музики й живопису.
Отож сьогодні на уроці ми помандруємо туди, де панують любов і благодать — у сад. Сад незвичайний, бо плодоносить він безперервно — від початку свого народження й допоки житиме людство на землі. У центрі саду духовності б’є ключем Джерело Небесної Мудрості. Водами його живляться дерева цього благословенного куточка світу й дарують нам спокій, любов, добро та мир.
У блакитному небі, яке є символічним куполом земного храму душі, над садом духовності, живе Сонце Правди, яке зігріває кожного з нас своїм ніжним промінням і постійно нагадує прадавню мудрість: «Людина починається з добра».
Між деревами саду — мереживо людських стежок. Сюди приходять, не лише щоб поласувати чудодійними плодами дерев, але й засіяти їх зернята в саду свого серця — збудувати храм духовності.
Завжди актуальним для нас залишається повчання Тараса Григоровича Шевченка: «Будуйте храм в своїй душі! Молітесь Богові одному, молітесь правді на землі». Ці слова я обрала епіграфом нашого уроку.
Учні записують у зошити епіграф уроку.
Сьогодні кожен із вас за допомогою чудесних інструментів, глибоких думок і образного мислення, побудує храм у душі своїй — місце, яке не тільки ви полюбите, але воно полюбить і вас.
ІІІ. Логічний і лінгвістичний етапи: виведення образу інформації на рівень словесного осмислення.
— У назві теми є слово «душа». Як ви розумієте це поняття? (Вічна духовна сутність людини як образу Божого, внутрішній психічний світ людини з її настроями, переживаннями та почуттями.)
— А що таке храм? (Культова будівля для виконання релігійних обрядів: християнські церкви, костели, єврейські синагоги, мусульманські мечеті; буддійські пагоди тощо.)
— Який будівельний матеріал використовують під час спорудження храмів?
— Як ви розумієте поняття «храм душі»?
— Як ви вважаєте, що потрібно для будівництва храму душі? Які людські якості є основою духовного життя людини?
Спробуємо з цих понять, як із цеглинок, збудувати храм людської душі.
Цеглинка 1. Доброта
— Подумаймо, що таке доброта? Чи потрібна вона людям?
— Із чим для вас асоціюється добро?
— Яким кольором ви розфарбуєте добро?
— Пригадайте притчу про доброго самарянина (Лк. 10:29–37). У чому виявилась його доброта?
Учитель демонструє ілюстрацію до притчі.
— Чи вдалося художнику відобразити стан душі самарянина?
— Порівняйте кольори одягу самарянина і юдея. Як розкривають вони сутність кожного з них?
Бог зглянувся на людство, яке було зранене гріхом, і виявив Свою доброту в тому, що послав на землю Свого Сина Ісуса Христа, щоб Він став нашим Спасителем.
У народі завжди найбільшим скарбом вважалося добре серце. В усній народній творчості різних народів знаходимо багато прислів’їв і приказок про милосердя, добре ставлення один до одного, про духовне багатство людини. Ось деякі з них.
- Краще ложка допомоги, ніж відро порад (німецьке).
- Хто робить добро, той довше живе (японське).
- Людина живе вчинками, а не роками (англійське).
У вічній книзі Біблії теж знайдемо багато мудрих висловів:
«Не стримуй добра тому, хто має в ньому потребу, якщо в силі твоєї руки це вчинити» (Пр. 3:27).
«Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся від нього» (Мт. 5:42).
— Запишіть на вибір: одне прислів’я і один вислів із Біблії. Поясніть їхній зміст.
— Пригадайте і назвіть твори, які вивчали на уроках зарубіжної чи української літератур, герої яких є втіленням добра.
Продовжуємо успішно будувати храм душі людської (вручення цеглинок).
Цеглинка 2. Любов до ближнього
— Що таке любов?
— Які асоціації викликає у вас це слово?
— Поясніть значення слів: «Не великі діла угодні Богові, а велика любов, з якою їх чинять» (учні записують вислів у зошит).
Повернемось знову до притчі про доброго самарянина.
— Яке почуття керувало самарянином, коли він допоміг юдеєві? (любов до ближнього).
Ісус Христос є тим Добрим Самарянином, який виявив до нас невимовне милосердя і любов, віддавши за нас не просто щось Своє, але Самого Себе.
— Як ви розумієте одну із заповідей Божих: «Люби ближнього, як самого себе» (Мт. 22:37–39)? (Запишіть цю заповідь у зошити.)
Учитель демонструє картину «Суд Соломона».
— Пригадайте біблійне оповідання про суд Соломона (1 Цар. 3:16–28). Як в образі матері розкрито почуття любові?
— Пригадайте і назвіть твори, які вивчали на уроках зарубіжної чи української літератур, герої яких розкривають таке прекрасне почуття як любов.
— Молодці! Ми успішно зводимо храм душі людської (вручення цеглинок).
Нагадую вам, що одним із символів нашого уроку є дорога. Зараз вона веде нас у картинну галерею, де на нас чекає екскурсовод.
Виступ учня-мистецтвознавця з розповіддю про картину Рембрандта «Повернення блудного сина»
Перед нами картина Рембрандта «Повернення блудного сина» (1668). На полотні ми бачимо схиленого напівсліпого старця, що зворушливо, ніжно обіймає свого нещасного, пригніченого власними пороками сина, котрий, збагнувши свою духовну незрячість і невдячність щодо батька, повертається до рідної домівки в обійми милосердного отця. Праворуч — старший брат, що з гнівом і образою дивиться на свого батька, не розуміючи таку його «несправедливу» благість.
На картині добре видно, що внутрішнє світло, що виходить з батьківської постаті, затьмарює яскравий блиск золотих прикрас, смолоскипів та свічок на задньому плані. Це рух від земної, пустої слави до слави, яка прихована в глибині людської душі, слави, яка перевищує навіть смерть.
Картину «Повернення блудного сина» можна було б назвати «Радісні обійми милосердного батька», наголошуючи на постаті батька, а не сина. І це правда! Усе в постаті милосердного батька — вираз обличчя, постава, колір одягу і, найбільше, лагідний порух рук — утілюють Божественну любов до людини, любов, що була від початку й ніколи не промине. Осердям картини є батькові руки. Усе світло зосереджене на них. На руках батька спочиває милосердя і прощення, підтримка й примирення. Ліва рука є сильною, мускулистою, широка і мужня. Вона не лише торкається плечей сина, але й підтримує. Права ж рука — витончена, тендітніша, навіть жіночна. Ця рука лагідно пригортає, голубить, втішає сина. Ця рука — материнська. Одна рука захищає вразливий бік сина, друга ж — скріплює його бажання примиритися з батьком.
Плащ батька — символ прихистку і крил, що випромінює материнське тепло й любов Бога.
— Чи сподобалась вам картина?
— Яка головна якість притаманна для батька? (прощення)
— А що таке прощення?
— А чи вміємо ми прощати одне одному?
Бог Отець прощає гріхи тим, хто повірив, що Ісус Христос узяв на Себе їхні провини. Усе добре, що ми маємо, — лише завдяки Христу!
Цеглинка 3. Прощення
А зараз дорога веде нас у творчу майстерню храму душі. Пропоную взяти з собою в дорогу народну мудрість:
Зцілення починається з прощення.
Прощають тільки сильні духом.
— Як ви розумієте ці вислови?
Прощення — особливе й щоразу неповторне почуття. У нього щоразу інший колір і смак, запах і дотик. Покладіть свою цеглинку прощення в будівництво храму людської душі.
Учні «створюють» своє прощення на окремих аркушах, зачитують за бажанням. Вручення цеглинок.
А ми мандруємо далі — у пошуках наступних цеглинок. Пороздумуємо над тим, як іноді трапляється, що один і той самий учинок різні люди роблять з різними намірами.
Пригадайте притчу про митника і фарисея (Лк. 18:9–14).
— Хто такий митник?
— Хто такий фарисей?
— Що об’єднує митника й фарисея? (прихід у храм)
— Які якості притаманні митнику в житті, а які — у молитві?
— Чи є він щирим перед Богом і собою? (зачитайте фрагмент)
Митник прийшов із покаянням.
А що таке покаяння? (Визнання помилок власної недосконалості.)
— Які якості притаманні фарисею? Чи він щирий перед Богом і собою?
— Які цеглинки у храм душі людської дарує нам притча про митника і фарисея?
Цеглинка 4. Покірність, покаяння
Поясніть вислови:
- Я вірю, що Ти приймаєш кожного, хто приходить до Тебе.
- Якщо думаєш здатися й опустити руки, то краще схились на коліна й підніми руки.
— Кому з героїв вивчених вами художніх творів із зарубіжної і української літератур ви б побажали виховувати в собі такі якості? (Вручення цеглинок.)
Учитель. Ви чемно дарували свої цеглинки на будівництво храму. Останню цеглинку подарую вам я.
Ми багато говорили про любов до ближнього. А чи задумувались ви над тим, що означає любити самого себе? Може, це егоїзм? «Любити самого себе — не загубити того, що подарував мені Господь», — навчає нас притча про таланти (Мт. 25:14–30).
— Що означає не розгубити дари, дані Богом і названі талантами? (Зберегти людську гідність, бути дбайливим.)
Цеглинка 5. Дбайливість
Своє розуміння поняття «дбайливість» ви розкриєте в сенкані.
Учні складають сенкан. Вручення цеглинок.
Ось ми й збудували уявний храм душі людської. А зараз окропимо його мелодією неземної краси. Це надзвичайно світлий, ліричний і піднесений гімн на честь Діви Марії — жінки-матері, що дарує нове життя.
Вслухайтесь у мелодію й відчуйте красу створеного вами храму.
Як Пречиста Мати дбайливо доглядала за Святим Дитятком і всі слова про Нього складала у своєму серці, так і ми повинні з дбайливістю, увагою й пошаною ставитися до Божого Слова, до Його заповідей.
Звучить «Аве Марія».
— Чи можете назвати автора цього шедевру? (Франц Шуберт)
— Який настрій створює мелодія?
— Які образи постають у вашій уяві?
Духовна музика має великий вплив на людину. Зачитайте уважно вислів американського музиканта й дослідника впливу музики на людину Дона Кемпбелла:
«В одну мить музика може піднести душу. Вона будить у нас дух молитви, співчуття й любов. Вона очищає розум і робить людину мудрішою… Музика — це святиня, храм, і цей храм настільки чудовий, що в ньому можна відчути всю велич Всесвіту… і водночас щось настільки інтимне, що в ньому кожен із нас може розкрити своє найпотаємніше».
— А який вплив на вас має духовна музика?
Вручення цеглинок.
ІV. Прикінцевий етап: підбиття підсумків уроку, оцінювання учнів, рефлексія, домашнє завдання.
— Діти, ми створили уявний храм душі людської. Чи важко бути будівничим? Чи потрібен людині такий храм?
— А що легше: будувати такий храм чи жити в ньому?
— Що допоможе у хвилину розпачу, тоді коли буревії людського життя намагатимуться знищити наш храм, пошкодити його міць? (Біблія).
Ось декілька висловів великих людей про значимість Біблії:
- «Якщо мене ув’язнили б у тюрму й дозволили б узяти із собою одну книгу, то я б узяв Біблію. На землі є тільки одна книга, яку можна назвати Книгою, — це Біблія» (В. Скотт);
- «Неможливо правильно правити світом без Бога і Біблії» (Джордж Вашингтон);
- «Біблія — незвичайна книга. Вона жива істота, яка перемагає все, що їй протистоїть» (Наполеон);
- «Я приписую Біблії велич Англії» (Королева Вікторія).
Записати в зошит один вислів за бажанням.
А зараз уявіть, що вперше зайшли в новозбудований вами храм.
— Якими почуттями наповнюється душа? Хочеться…
— Які кольори переважають у храмі? Які з них хочеться змінити?
— Чи відчините двері у свій храм прихожанам? Кому?
— Чи готові ви стати спонсорами в будівництві храму душі іншим людям? Що запропонуєте?
На уроках української літератури в 9 класі ви поглибите знання про цю священну книгу. А в 10–11 класах сюжети й образи священних книг у творах письменників відшліфують надбання храму душі вашої.
Є одна знаменита картина, на якій зображено Ісуса Христа в темному лісі. У лівій руці в Нього ліхтар, а правою Він стукає у двері. Коли картина вперше з’явилася на виставці, один із глядачів запитав художника:
— Чому на ваших дверях немає ручки? Це випадково?
— Це не випадково, — пояснив художник. — Це двері людського серця. А вони відчиняються лише зсередини.
— Як ви розумієте відповідь художника?
Дорогі діти, у вашому житті буде багато доріг, часто зустрічатимуться й роздоріжжя. Я бажаю вам, щоб ви завжди на життєвому шляху опирались на мудре вчення Біблії. Щоб сад, у якому ми побували на уроці, завжди обдаровував вас своїми плодами.
Дякую вам за спільно проведений урок, на якому ви зуміли збудувати уявний храм душі людської. Бережіть його. Нехай він буде високим, чистим, духовним. Не оскверняйте його. Нехай ніколи не міліють джерела вашої духовності.
Домашнє завдання (на вибір)
— Написати твір-роздум «Закони храму душі моєї»;
— скласти сенкан-метелик до слів: храм, покаяння.
Презентацію до уроку можна отримати, звернувшись до редакції.