Вірність
Навколо крики, відчай , стогін, жах,
Війна і смерть, злоріччя без упину…
Але в моєму серці Божий страх
Вогнем мені висвітлює стежину!
Хай навіть тіснота, безвихідь, грати —
Шукаю я Твоє Лице, о Тату!
Тобі я вибираю довіряти,
У скинії Твоїй Тобі співати!
Тут добре. Я щаслива, Боже мій!
Але чи знов у світ я йти готова?!
Навчи мене, бо рвуся я у бій
За душі, що у темряві й оковах.
Молитва! Слово! Є броня і щит,
Що зупиняє всі вогненні стріли!
«Чи понесеш ти благовістя в світ?!» —
У ньому сутність вірності й довіри.
Моя скеля
Коли серце моє у мені омліває,
Коли ворог у мене таємно стріляє,
Я до Бога від рання в молитві взиваю:
Своє серце і душу Йому довіряю!
Ніби спрагла земля без води — моє тіло…
Може все в мить одну розлетітись, як пара.
Не врятують мене добрий намір і діло.
Ти потрібен мені! Я без Тебе — примара…
Я сама не зійду на цю скелю високу,
Не здолаю стіну, що стрімка й прямовисна.
Ніби в пастці… Сльозою заповнене око,
Бо я бачу, як біль звідусіль мене тисне.
Я сама не здолаю укріплень ворожих,
Бо сама я не маю ні сили, ні вміння.
Але Ти, мій Господь — моя сила й сторожа,
Перемога моя, і надія, й спасіння!
Те, що бачу, — дочасне. Просвіти мої очі!
Хто я? Плід соковитий? Жмут сухої трави?!
У хворобах і болях доживати не хочу.
Ти по Слову Своєму мене оживи.
На Тобі я стою. Бог мій — Скеля найвища!
Світлом Слова крушу безнадію і страх.
Не здола мою віру підступний вітрище.
Восхвалю Тебе, Боже, у вічних віках!!
Славлю Бога!
В день, коли щаслива і усе так гоже,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
Славлю, величаю, серцем припідношу,
Бо лиш Ти достойний, Царю, Вічний Боже!
І коли з утоми вибратись не можу,
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У небесні брами з славослов’ям вхожу…
Ти хвали достойний, Царю, Вічний Боже!
І коли недоля, і усе негоже —
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
І коли на серці непосильно наша,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
Коли навіть ляжу я на смертне ложе —
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У небесні брами з славослов’ям вхожу…
Ти хвали достойний, милосердний Боже!
Галина Левицька