Мета: донести дітям, що Біблія — це богонатхненна книга, що це Слово Боже особисто до кожної людини, заохотити читати Біблію і застосовувати її в своєму житті.[1]
Матеріали: ватман, маркери, роздавальний матеріал — таблиця «Пророцтва» та «Лист Небесного Батька», олівець чи ручка для кожної дитини.
Хід заняття
I. Вступ
Гра «Фрагмент малюнка»
Викликати на сцену добровольця і дати йому завдання: у верхній частині ватману почати малювати портрет ведучого, тобто намалювати якусь частину тіла, наприклад, частину обличчя, волосся. Йому виділяється хвилина, і малює він так, щоб інші не бачили, що виходить на папері. Після закінчення його малюнок прикривають. Далі викликають наступного добровольця, який продовжує роботу, не бачачи попередніх результатів. І так, поки вся картина не буде готова. Тоді «шедевр» розгортають і показують глядачам, котрі повинні оцінити роботу своїми оплесками.
Висновок: коли один малюнок малюють різні люди, не узгоджуючи своїх дій, то виходить не зовсім зрозуміла картина.
Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, чому Біблія має одну сюжетну лінію і такий зрозумілий зміст? Адже її писали понад 40 авторів у різні епохи та в різних місцях.
У християн є відповідь на це запитання — Біблію писали не люди, її писав Бог. Він Духом Святим надихав вірних Йому людей, щоб вони записували Його Слово. Саме тому Біблія — це богонатхненна книга.
Чи віриш ти в це? Можливо, у тебе виникають запитання: «А що це означає?» і «Чи стосується це мене?»
Спробуємо сьогодні разом у цьому розібратись.
Тест «Пророцтва»
Ведучі.
— Як знати, що це справді Сам Бог писав Біблію? (Відповіді дітей.)
Дуже просто. Треба перевірити, чи є те, що написане в ній, правдою.
У цій Книзі є багато надзвичайного, наприклад, пророцтва. І якщо вони здійснилися, то їх справді «диктував» Всезнаючий Бог.
— Зараз кожен із вас матиме змогу це перевірити.
Роздати дітям таблицю «Пророцтва». Їхнє завдання — для кожного пророцтва знайти текст, де говориться про виконання саме цього пророцтва. Перших трьох учасників, які впораються із завданням правильно, нагородити призами.
Таблиця «Пророцтва»
Пророцтва | Виконання | ||
1. | «Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене» (Пс. 34:11) | а. | «Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били» (Мт. 26:67) |
2. | «І сказав Я до них: «Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте!» І вони Мою платню відважили — тридцять срібняків» (Зах. 11:12) | б. | «Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали: «Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, — і за три дні збудую інший, нерукотворний» (Мк. 14:57–58) |
3. | «Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст…» (Iс. 53:7) | в. | «Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих» (Рим. 5:6); «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8) |
4. | «Підставив Я спину Свою тим, хто б’є, а щоки Свої — щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання» (Iс. 50:6) | г. | «Дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів» (Мт. 27:34) |
5. | «Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить» (Пс. 34:19) | д. | «Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: «Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідкують!» А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався» (Мк. 15:4–5) |
6. | «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Iс. 53:5) | е. | «Тож сказали один до одного: «Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, — кому припаде». Щоб збулося Писання: «Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили…» (Iв. 19:24) |
7. | «Тому-то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!» (Iс. 53:12) | є. | «Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, — і зненавиділи і Мене, і Мого Отця. Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: “Мене безпідставно зненавиділи!“» (Iв. 15:24–25) |
8. | «І жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували…» (Пс. 68:22) | ж. | «А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім’я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса. Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов» (Мт. 27:57–60) |
9. | «Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…» (Пс. 21:19) | з. | «І сказав: «Що хочете дати мені, — і я вам Його видам?» І вони йому виплатили тридцять срібняків» (Мт. 26:15) |
10. | «Боже мій, Боже мій, — нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!..» (Пс. 21:2) | и. | «Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп’ятий з Ним був. Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали. Оце сталось тому, щоб збулося Писання: “Йому кості ламати не будуть!”» (Iв. 19:32–33, 36) |
11. | «Він пильнує всі кості його, — із них жодна не зламається!» (Пс. 33:21) | і. | «Тоді розп’ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його. І збулося Писання, що каже: “До злочинців Його зараховано!”» (Мк. 15:27–28) |
12. | «І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани…» (Iс. 53:9) | ї. | «А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: “Елі, Елі, лама савахтані?” цебто: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?”» (Мт. 27:46) |
Правильна відповідь: 1-б, 2-з, 3-д, 4-а, 5-є, 6-в, 7-і, 8-г, 9-е, 10-ї, 11-и, 12-ж.
Висновок: Як бачимо, пророцтва здійснилися, навіть з точністю до дрібниць. Це свідчить про те, що все, написане в Біблії, є богонатхненним.
III. Слайди «Роздуми видатних людей про Біблію»
Ведучі.
— Чому ще Біблію можна вважати богонатхненною?
— Тому що через неї Бог впливає на життя людей.
— Багато видатних людей, читаючи цю Книгу, змінили своє ставлення як до Бога, так і до самої Біблії.
Показати слайди з висловами й портретами знаменитих людей. Або ж ведучі можуть зачитати ці вислови чи запропонувати, щоб діти самі по черзі вголос їх читали.
«Біблія — це основа будь-якої освіти та розвитку» (І. В. Гете).
«Слово Боже є променисте світло пізнання, наш досконалий порадник у діях наших, і в обох випадках — найвірніша опора нашої немочі» (Я. А. Коменський).
«Є Книга, у якій усе сказано, усе вирішено, після якої ні в чому нема сумніву. Книга безсмертна, свята, Книга вічної істини, вічного життя — Євангеліє. Весь прогрес людства, усі успіхи в науках, у філософії полягають тільки в більшому проникненні в таємничу глибину цієї божественної Книги, у втіленні її живих, вічно незмінних глаголів» (В. Г. Бєлінський).
«І що це за книга, Біблія? Велична й безмежна, як світ, укорінена в глибинах Всесвіту й висхідна до таємної блакиті небес! Воістину — це Слово Боже, тоді як усі інші книги світу виражають тільки своє людське мистецтво» (Г. Гейне).
«Дорогоцінна книга Біблія. Чого вона тільки не пропонує, чого тільки вона не дає людині, яка відчуває свої потреби й шукає її багатих скарбів» (В. Скотт).
«Священне Писання не може ні в якому разі ні говорити неправди, ні помилятися; вислови його абсолютні й недоторканно істинні» (Г. Галілей).
«Розуміння Біблії однаково необхідне всім мислячим людям — віруючим і невіруючим, тому що якщо перші повинні знати об’єкт своєї віри, то інші повинні неодмінно знати, що вони заперечують» (В. Соловйов).
«Без учення Христа люди б «заїли» одне одного, світ зробився б пеклом і став би розбещеним» (Б. Паскаль).
«Ви добре робите, що шукаєте спокою в Євангелії, бо вона є невичерпним джерелом всіх істин, яких ніде неможливо знайти в іншому місці» (І. Кант).
«Я дивуюся, чому люди вважають за краще блукати в невідомості в багатьох важливих питаннях, коли Бог подарував їм таку чудесну Книгу відкриття» (М. Фарадей).
«Я думаю, що ми ніколи не дамо нічого кращого, ніж Писання. Його смак стає приємним, коли починаєш читати Писання, тому що в ньому знаходиш все людське життя» (О. С. Пушкін).
«Усі наукові відкриття допущені, цілком імовірно, з однією метою, а саме: підтвердити те божественне відкриття, яке дане нам у Біблії» (Гершель).
IV. Пантоміма на біблійну історію
Об’єднати дітей у дві команди. Кожна із команд має підготувати й показати пантоміму на одну зі своїх улюблених біблійних історій. А інша команда має відгадати цю історію та відповісти на таке запитання: «Чому Бог помістив цю історію на сторінках Біблії?»
Ведучі
— Як бачимо, через кожну історію Бог чогось нас навчає. Він відповідає на чиюсь конкретну потребу.
V. Слайди та листівка «Лист Небесного Батька»
Ведучі
— Чи знаєте ви, що сьогодні Бог через Біблію хоче щось сказати особисто вам?
— Та чи готові ми Його слухати? Чи хочемо ми читати Його Слово?
— Саме зараз маємо можливість почати це робити. Адже Бог надіслав нам листа.
Можна показати слайди «Лист Небесного Батька» в музичному супроводі або ж кожній дитині подарувати листівку з текстом цього листа.
ЛИСТ НЕБЕСНОГО БАТЬКА
Моє дитя, можливо, ти не знаєш Мене, але Я знаю про тебе усе… (Пс. 138:1)
Я знаю сидіння твоє та вставання твоє… (Пс. 138:2)
Усі путі твої Я знаю… (Пс. 138:3) і волосся все на голові твоїй пораховано… (Мт. 10:29–31)
Бо Я створив тебе на Свій образ (Бут. 1:27)
Мною ти живеш, і рухаєшся, і існуєш (Дії 17:28)
Я призначив тебе наперед Своєю постановою (Еф. 1:11–12)
Ти — не помилка. До книги Моєї записані всі твої дні (Пс. 138:15–16)
І сам Я призначив окреслені доби і границі замешкання твого (Дії 17:26)
Дивне дитя Моє… (Пс. 138:14)
Я виткав тебе в утробі матері твоєї (Пс. 138:13), і в день твого народження ти оперся на Мене… (Пс. 70:6)
Я поруч з тобою і нема в Мене зла, і Я сповнений любові до тебе (1 Ів. 4:16)
Я бажаю віддати тобі її всю, тому що ти — Моє дитя, а Я — Батько Твій (1 Ів. 3:1)
Я можу дати тобі більше, ніж твій земний батько міг дати… (Мт. 7:11)
Бо Я — досконалий Отець (Мт. 5:48)
Усяке добре давання та дар досконалий походить із рук Моїх (Як. 1:17)
Я знаю, що тобі потрібно, і дам це тобі (Мт. 6:31–33)
Мої думки про тебе завжди сповнені надії… (Єр. 29:11)
Тому що Я вічним коханням тебе покохав (Єр. 31:3)
Мої думки про тебе численніші від піску (Пс. 138:17–18)
Я у радості буду втішатись тобою (Соф. 3:17)
Я не відвернуся від тебе… (Єр. 32:40)
Буду Я тішитися тобою, щоб чинити тобі добро (Єр. 32:41)
Ти — Моя власність (Вих. 19:5)
Я хочу тобі розповісти про велике й незрозуміле, чого ти не знаєш… (Єр. 33:3)
Коли ти шукатимеш Мене, то знайдеш… (Пов. Зак. 4:29)
Втішайся Мною, і Я дам тобі бажання твого серця… (Пс. 36:4), бо то Я викликаю в тобі і хотіння, і чин… (Фил. 2:13)
Я можу зробити значно більше над усе, чого ти просиш або думаєш (Еф. 3:20), бо Я — твоя найбільша потіха… (2 Сол. 2:16–17)
Отець, що потішає тебе у всякій скорботі… (2 Кор. 1:3- 4)
Коли ти — зламаносердний, Я близький тобі… (Пс. 33:19)
Як пастир раменом своїм збирає ягнята, так і Я на лоні Своєму несу тебе (Іс. 40:11)
Настане той день, коли Я кожну сльозу з очей твоїх зітру, заберу весь біль, який ти переніс на цій землі… (Об. 21:3–4)
Я — Отець твій, і люблю тебе так само, як Сина Свого Ісуса… (Ів. 17:23)
В Ісусі любов Моя до тебе була об’явлена… (Ів. 17:26)
Бо Він — Мій досконалий образ (Євр. 1:3)
Він прийшов, щоб довести, що Я за тебе, а не проти тебе… (Рим. 8:31)
Та сказати тобі, що Я не зважаю на твої провини, тому що Христос помер, щоб примирити Мене з тобою… (2 Кор. 5:18–19)
Його жертва стала найбільшим виявом Моєї любові до тебе… (1 Ів. 4:10)
Я віддав все, що Я люблю, щоб отримати твою любов… (Рим. 8:32)
Якщо ти приймеш дар Мого Сина Ісуса, то матимеш Мене… (1 Ів. 2:32)
І ніщо не зможе відлучити тебе від Моєї любові… (Рим. 8:38–39)
Прийди додому, і Я влаштую небувалий бенкет на небесах… (Лк. 15:7)
Я завжди був Отцем, і Я завжди Ним буду… (Еф. 3:14–15)
Я кличу до тебе — чи будеш ти Моїм дитям?! . (Ів. 1:12–13)
Я чекаю на тебе… (Лк. 15:11–32)
Люблю тебе, твій Батько —
Всемогутній Бог
VI. Інсценівка «Забута Біблія»
Біблія. Люди, послухайте, я хочу розповісти вам свою історію. Не дивуйтеся, що ви чуєте лише мій голос. Я — Біблія, я лежу на столі, незабаром повинна прийти моя нова господиня. Мені вже багато років, але я добре збереглася. Річ у тім, що моя попередня господиня майже не читала мене. А розпочалось усе, коли їй було всього 18 років. Це було дуже, дуже давно. Я пам’ятаю цей день, як зараз.
Звучить ніжна музика. Заходить дівчина.
Героїня. Вісімнадцять років! Мені вже вісімнадцять років! Подумати тільки! Всі довкола говорять про якийсь вибір у житті, що я повинна щось вирішити для себе. А що вирішувати? Усе вже давно розписано. Наступного року я вступлю до інституту, потім закінчу його, знайду хорошу роботу. Вийду заміж. Сім’я, діти, усе як у нормальних людей. А що ще потрібно? Я для себе вже все вирішила.
Біблія. Агов, подивись сюди! Це я, твоя Біблія. Я лежу на столі. Розгорни ж мене.
Героїня. Що б таке почитати? Віруючі друзі подарували мені цю Біблію. Подивимось, подивимось… (бере зі столу Біблію і читає напис на зворотному боці обкладинки). «У день повноліття. Або ця Книга утримає тебе від гріха, або гріх утримає тебе від цієї Книги». Гарно сказано. Справді, є дещо, що утримує мене від цієї книги. Мені потрібно готуватися до вступу в інститут, піду, напевно, візьмусь за підручники. (Виходить.)
Біблія. Зачекай, куди ж ти? А я? Ти ж навіть не прочитала жодного вірша! (Пауза. Музика.)
Моя господиня пішла. Потім вона поклала мене на поличку поряд з іншими книгами й підручниками. Їх дуже часто діставали, а про мене, здається, зовсім забули. Але одного дня я почула радісний голос своєї господині. Її руки швидко витягли мене. Нарешті вона звернеться до мене!
Вибігає Героїня, вона дуже радісна. У руках у неї — купа книжок і підручників. Вона кидає їх на стіл.
Героїня. Я вступила, я вступила до інституту! Слава Богові! Господи, дякую Тобі. Це Ти допоміг мені, я знаю. Я навіть хочу сьогодні почитати Твою Біблію (розгортає). Щось так усе незрозуміло. Складніше, ніж вища математика.
Біблія. Та не так уже все й складно. Слово Боже доступне всім, навіть дуже простим людям. Читай же мене!
Героїня. Ні, напевно, іншим разом. Зараз не до цього.
Героїня відкладає Біблію і виходить.
Біблія. Вона поклала мене на стіл, заваливши своїми підручниками. Як мені тут душно!.. Скільки пороху!
Заходить Героїня, витирає порох із Біблії.
Героїня. Так. Здається, вже все прибрала, у мене ще стільки справ на кухні. Побігла! (Виходить.)
Біблія. Знову не до мене! Добре, хоч порох витерла. Це тому, що свято — Новий рік незабаром. Усі люди роблять у себе в домівках генеральне прибирання. Ех, якби вони так само очищали свої душі.
Знову заходить Героїня. Вона бере Біблію в руки.
Героїня. Так! Що мене чекає в наступному році? Що мені Бог сьогодні скаже? Є один спосіб ворожити на Новий рік по Біблії. Потрібно просто із заплющеними очима розгорнути на будь-якій сторінці й тикнути в будь-яке місце пальцем. Спробую…
Біблія. Що? Ворожити на мені? Неймовірно! Просто обурливо. Як можна дізнаватися таким чином волю Божу?! Ех, спробую розгорнути їй на Івана 5:39.
Героїня. Ось, читаю. «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39).
Біблія. Ну, що? Ці слова, сподіваюсь, справили на тебе враження?
Героїня. Так, так, так. Мені обов’язково потрібно читати цю корисну Книгу. Обов’язково, але сьогодні вже пізно. Але я читатиму. Розпочну просто завтра вранці.
Героїня кладе Біблію на стіл і, позіхаючи, виходить.
Біблія. Але ні завтра, ні післязавтра вона мене не читала. Так проходили тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Мене завалили підручниками й товстими зошитами. Ніхто не підходив до мене. Агов, є там хто-небудь? Мені зовсім нічого не видно через ці підручники. Здається, чиїсь кроки.
Заходить Героїня, вона шукає Біблію.
Героїня. Де моя Біблія? Де вона?
Біблія. Я тут, я тут, прибери ж ці зошити з мене!
Героїня. А, ось вона. Ну швидше. Я вже запізнююсь на богослужіння.
Героїня виходить, потім знову повертається, сідає на стільчик, нібито в церкві. Вона розгортає Біблію.
Біблія. Ви думаєте, вона читала мене? Ні, просто в церкві було свято, коли проповідник запитав, хто приніс Біблію, моя господиня підняла мене вгору, і я була порахована разом з іншими Бібліями. (Цього разу героїня піднімає вгору Біблію.) Хоч у цьому знадобилась. Але потім про мене знову забули. (Героїня знову кладе Біблію на стіл і виходить.) Я знову лежу на столі, завалена якимись речами й підручниками.
Заходить Героїня і починає наводити лад у себе на столі.
Героїня. Ох, до мене сьогодні друзі прийдуть. Треба все прибрати тут. О, моя Біблія! Пробач. Але я покладу тебе десь в іншому місці, подалі, щоб ніхто випадково не побачив і не подумав, що я — віруюча.
Героїня прибирає Біблію подалі й виходить. Звучить сумна музика. Чути схлипування. Це плаче Біблія.
Біблія. Вона посоромилася мене! Ви розумієте, їй соромно було показати мене своїм друзям! Як мені самотньо тут, я так страждаю. Невже я нікому не потрібна? Люди, у мені заховано стільки скарбів для вас! Чому ж ви не звертаєте на мене уваги? Чому ви всі забули про мене? (Невелика пауза, музика продовжує звучати.) Так минали роки. Моя господиня зовсім постаріла, її діти виросли, у неї вже дорослі внуки. Але я, як і раніше, не в пошані. З мене витирають порох, мене кладуть на стіл на свята й ще — коли зустрічають поважних гостей. Ох, люди, як недбало ви ставитеся до Слова Божого.
Заходить Героїня. На її обличчі глибока печаль. Вона сідає за стіл і розгортає Біблію.
Героїня. Два тижні. Лікар сказав, що мені залишилося жити всього два тижні. Мені страшно. Невже все? Моє життя добігло кінця? Що я робила всі ці роки? Чим жила? Нібито все встигла, все, як у нормальних людей. Але, зізнатися, я все життя відчувала якусь порожнечу всередині, якесь незадоволення. Я все життя прожила без Бога. Я знаю, у цьому причина всіх моїх невдач, і зараз я боюся смерті. Що чекає на мене там? Ох, чому я ніколи не читала Біблію? Адже там про все сказано. Але тепер вже, напевно, пізно. Як я жалкую, що не читала цю Книгу! (Перегорнула першу сторінку.) «У день повноліття. Або ця книга утримає тебе від гріха, або гріх утримає тебе від цієї книги». Що ж зараз утримує мене від цієї книги? Нічого, тож почитаю її хоча б перед своєю смертю, мені дуже потрібен Бог саме зараз. Господи, допоможи мені! Я боюся смерті, я не хочу помирати! (Сідає читати, але чує стук у двері.) Ну, хто там прийшов? Напевно, лікар. Піду відчиню йому.
Господиня виходить.
Біблія. Вона так і не встигла прийняти спасіння, відійшовши у вічність непрощеною. Але ж Бог стільки разів давав їй шанс зробити вибір! Але їй було ніколи звернутися до Його Слова. Перед смертю моя господиня все ж таки зробила гідний учинок. Вона подарувала мене своїй онучці. Скоро вона зайде сюди й візьме мене своїми молодими руками. Як часто я буду відчувати цей дотик? А може, внучка теж не захоче читати мене? І я знову страждатиму від самотності? Але, здається, вона іде.
Заходить внучка.
Внучка. Вісімнадцять років! Мені вже вісімнадцять! Подумати тільки! Всі довкола говорять про якийсь вибір у житті, що я повинна щось вирішувати для себе. Та й бабуся перед смертю теж про нього говорила. Що б таке почитати?
Біблія. Подивись сюди. Це я, твоя Біблія. Я лежу на столі. Розгорни ж мене.
Внучка. Це її Біблія. Глянемо, глянемо (бере зі столу Біблію і читає напис на зворотному боці обкладинки). «У день повноліття. Або ця книга утримає тебе від гріха, або гріх утримає тебе від цієї книги». (Виходить, читаючи Біблію.)
VII. Підсумок
«Тому-то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас віруючих» (1 Сол. 2:13).
Віруючі впевнені, що Біблія — священна, богонатхненна Книга, вона передана людині Самим Господом. Це запис Божих одкровень і настанов на всі випадки життя, і кожне слово Бога спрямоване особисто кожній людині.
«Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, — проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).
Слово Боже міняє людські долі! Дозволь Богові міняти твоє життя.
VIII. Молитва
Подякуймо Господу за Його живе Слово, попросімо в Нього бажання читати це Слово та виконувати його.